ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"19" листопада 2024 р. справа № 300/8193/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316386, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76019) про визнання дій протиправними та скасування постанови від 18.10.2024 у ВП №75143489, -
Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якому просить:
визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваночко В.Ю. щодо винесення постанови від 18.10.2024 у ВП №75143489 про накладення штрафу протиправними;
скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваночко В.Ю. від 18.10.2024 у ВП №75143489 про накладення на позивача штрафу в розмірі 5 100,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач необґрунтовано, в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» наклав штраф за невиконання без поважних причин рішення суду, в той час, коли пенсійним органом рішення суду виконано відповідно до покладених судом зобов'язань, а отже відсутні підстави для застосування штрафу. Як наслідок, позивач вважає, що оскаржена постанова є протиправною та винесеною з порушенням норм законодавства.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 даний позов залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У зв'язку із усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 відкрито провадження у даній справі в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено розгляд на 19.11.2024 о 10:00 год (а.с. 33-34).
У судове засідання, призначене на 19.11.2024, сторони не з'явилися, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлялись належним чином, з урахуванням положень статті 268 КАС України.
Представник позивача подала суду клопотання про розгляд справи без участі ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.
Відповідач не скористався правом подання заперечень щодо заявлених позовних вимог. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд зазначає, що особливості подання заяв по суті справи в окремих категоріях адміністративних справ визначені ст. 269 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 1 якої, у справах, визначених, в тому числі, статтею 287 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив). Копії позовної заяви та доданих до неї документів направляються відповідачу й іншим учасникам справи на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - електронною поштою, якщо така відома суду, або надаються для ознайомлення в судовому засіданні (ч. 2 ст. 269 КАС України).
Отже, повідомлення сторін про розгляд даної справи, зокрема визначеної статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено вчасно, оскільки такі правовідносини врегульовані спеціальною ст. 269 КАС України.
Згідно із ч. 4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін чи їх представників, повідомлених належним чином про місце, дату й час розгляду справи на підставі поданих сторонами доказів, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі №300/8173/23 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.11.2021 щомісячної доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» за №713 від 14.07.2021. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити з 01.11.2021 ОСОБА_1 щомісячну доплату в розмірі 2 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» за №713 від 14.07.2021.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі №300/8173/23 повернуто скаржнику.
Таким чином, рішення суду від 28.02.2024 набрало законної сили 29.04.2024.
14.05.2024 Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №300/8173/23, на підставі якого відповідачем 28.05.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №75143489 щодо примусового виконання рішення суду (а.с. 7-8).
У вказаній постанові головний державний виконавець у п. 2 зазначив про те, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Позивач листом від 04.06.2024 №0900-0904-5/31744 повідомив відповідача про те, що виконавче провадження №75143489 з виконання виконавчого листа №300/8173/23, виданого 14.05.2024 Івано-Франківським окружним адміністративним судом, відкрито 28.05.2024, після того як ОСОБА_1 в добровільному порядку, до відкриття виконавчого провадження на підставі рішення суду здійснено перерахунок пенсії та забезпечено її виплату. Зокрема, виплату пенсії в перерахованому розмірі здійснено з 01.06.2024 в сумі 17 876,04 грн. Доплату за період з 01.11.2021 по 31.05.2024 в сумі 62 000,00 грн включено в реєстр, виплата за яким буде проведена при наявності фінансування з Державного бюджету, так як відповідно до ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України (а.с. 9-12).
18.10.2024 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області штрафу в розмірі 5 100 грн за невиконання рішення суду в повному обсязі (а.с. 5-6).
Вважаючи дії щодо винесення спірної постанови протиправними, а постанову такою, яку слід скасувати, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулося з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтями 129 та 129-1 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов'язковість судових рішень. Суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VІІІ) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина 1 статті 5 Закону №1404-VІІІ).
Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно зі змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною 3 статті 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Стаття 63 Закону №1404-VІІІ встановлює порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Частиною 1 вказаної статті Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Частина 2 статті 63 Закону №1404-VIII передбачає, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
Таким чином, законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас, для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає установлення невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим, а також які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення саме без поважних причин.
Так, виносячи оскаржувану постанову від 18.10.2024, головний державний виконавець постановив накласти на боржника штраф за невиконання судового рішення.
Предметом виконання у виконавчому провадженні №75143489 є виконавчий лист у справі №300/8173/23, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити з 01.11.2021 ОСОБА_1 щомісячну доплату в розмірі 2 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» за №713 від 14.07.2021.
Із вказаного вбачається, що відповідач, при примусовому виконанні рішення суду, зобов'язаний перевірити дві обставини, чи мало місце після ухвалення рішення у справі (набрання ним законної сили) реальне вчинення органом пенсійного забезпечення дій/прийняття рішень в частині:
- нарахування та виплати з 01.11.2021 по день виконання судового рішення ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2 000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
- нарахування і виплати перерахованого та недоплаченого з 01.01.2021 розміру щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
При цьому, суд зауважує, що зі змісту позовної заяви та листа позивача від 04.06.2024 №0900-0904-5/31744 (з долученими додатками), наданого головному державному виконавцю, вбачається, що ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на підставі розпорядження про перерахунок від 20.05.2024 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі №300/8173/23 та виплачено у фіксованому розмірі 17 876,04 грн (з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн). При цьому, доплату за період з 01.11.2021 по 31.05.2024 включено в реєстр, яка буде проведена лише за наявності фінансування з Державного бюджету. Вказане підтверджується перерахунком за пенсійною справою ОСОБА_1 №ХД18953-Міноборони (а.с. 13).
Крім того, на підтвердження включення до реєстру доплати ОСОБА_1 в сумі 62 000,00 грн позивачем пред'явлено розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №ХД18953-Міноборони з Автоматизованої системи розрахунку пенсій ПФУ (а.с. 14).
Щодо мотивів невиплати ОСОБА_1 доплати до пенсії за період з 01.11.2021 по 31.05.2024 в сумі 62 000,00 грн, то представник позивача зазначила, що така доплата може бути проведена лише за наявності фінансування з Державного бюджету України, оскільки відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Суд зазначає, що невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення. Накладення штрафу у розглядуваному випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічні праві висновки у подібних спірних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а, від 31.03.2021 у справі №360/3573/20, від 13.10.2021 у справі №360/4705/20 та у справі №360/4708/20, від 31.05.2022 у справі №360/940/20.
Проте відповідач, за встановлених судом вище обставин, не взяв до уваги доводи позивача щодо неможливості з поважних причин виконати судове рішення від 28.02.2024 у справі №300/8173/23 через не виділення йому в установленому порядку коштів з державного бюджету України на такі цілі.
Відповідно до висновків Верховного Суду України від 26.05.2015 у справі №21-199а, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення на боржника штрафу ще більше ускладнює його фінансове становище, а тому відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.
Такий підхід до врегулювання спірних правовідносин, на переконання суду у цій справі, є достатньо справедливим.
Як наслідок, у суду відсутні підстави для висновку про те, що державним виконавцем перед прийняттям оскаржуваної постанови про накладення штрафу виконано покладений на нього обов'язок щодо з'ясування наявності факту належного чи неналежного виконання судового рішення, чи невиконання боржником рішення суду в повному обсязі, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконанні боржником та відсутності поважних причин його невиконання, після чого у державного виконавця виникає право на накладення на боржника штрафу на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Відомостей щодо вчинення дій, спрямованих на з'ясування належності виконання чи поважності причин неповного виконання судового рішення, відповідач суду не надав, як і будь-яких спростувань щодо здійсненого позивачем перерахунку пенсії стягувача, суду не надано. Як наслідок, є необґрунтованим винесення постанови про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду, а тому дії виконавчого органу слід визнати протиправними та, як наслідок, постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваночко В.Ю. від 18.10.2024 у ВП №75143489 про накладення на позивача штрафу в розмірі 5 100,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи викладене, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд зазначає.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відшкодуванню підлягають судові витрати лише у випадку, коли задоволено позов особи, яка не є суб'єктом владних повноважень або судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи те, що позивачем є суб'єкт владних повноважень, підстави для відшкодування судового збору, на переконання суду, відсутні.
На підставі вище наведеного, керуючись статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 271, 287, 295-297 КАС України,
позов Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316386, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76019) про визнання дій протиправними та скасування постанови від 18.10.2024 у ВП №75143489 - задовольнити.
Визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваночко В.Ю. щодо винесення постанови від 18.10.2024 у ВП №75143489 про накладення штрафу.
Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваночко В.Ю. від 18.10.2024 у ВП №75143489 про накладення на позивача штрафу в розмірі 5 100,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду у справах, визначених статтею 287 КАС України, подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ “Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.
Рішення складене в повному обсязі 19 листопада 2024 р.