18 листопада 2024 року Справа № 280/9940/24 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Мінаєва М.В., перевіривши матеріали позовної заяви
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування позивачу грошового забезпечення: з 02.04.2022 року по 31.12.2022 року із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2022 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;
2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення: з 02.04.2022 року по 31.12.2022 року, із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2022 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;
3) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування позивачу грошового забезпечення: з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2023 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;
4) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення: з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2023 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Ухвалою суду від 04.11.2024 позовну заяву залишено без руху, на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду належним чином оформленої відповідно до статті 167 КАС України заяви про поновлення строків звернення до суду з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, з визначенням обставин, які були б об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.
11.11.2024 до суду надійшла заява представника позивача (вх.№51444) про поновлення строку звернення до суду. Вказана заява обґрунтована тим, що у зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України вчасно подати позовну заяву не було можливості. Під час проходження військової служби на посадах структурних підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було проведено нарахування грошового забезпечення з 02.04.2022 по 16.07.2023. З 16.07.2023 по теперішній час позивач проходить військову службу на посадах ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває в районі ведення бойових дій, а саме Донецькій області. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває поза межами своєї постійної дислокації використовує переносні системи телекомунікації та зв'язку, які прямою мірою пов'язані з погодними умовами, а також залежить від рельєфу, який у зв'язку з будівництвом нагромаджень, бліндажів і фортифікаційних споруд які перешкоджають розповсюдженню радіохвиль, що скорочує радіус обслуговування станцій, затрудняючи при цьому прийом і передачу даних. Інтернет зв'язок напряму залежить від якості прокладених комунікацій, мережевого обладнання та стану завантаженості сервера провайдера, по яким у свою чергу війська Російської Федерації наносять постійні авіаудари, намагаючись порушити зв'язок між підрозділами Збройних Сил України. Також як наслідок через значні руйнування у Донецькій області спостерігаються постійні планові та позапланові аварійні відключення електроенергії. Окрім цього, ІНФОРМАЦІЯ_3 виконує завдання по комплектуванню військових частин особовим складом як за рахунок мобілізованих військовослужбовців, так і за рахунок власного особового складу а саме довгострокові відрядження та переведення до бойових військових частин, оперативно-тактичних угруповань і оперативно-стратегічних управлінь військ, внаслідок чого у ІНФОРМАЦІЯ_4 значно зросло навантаження по виконанню поставлених завдань і функціональних обов'язків.
Розглядаючи вказану заяву, суд зауважує наступне.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, з 19.07.2022 строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Спір у цій справі виник у зв'язку із неправильним, на думку позивача, нарахуванням та виплатою сум грошового забезпечення позивачу за період з 02.04.2022 по 19.05.2023 під час проходження служби на посадах структурних підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_1 . З військового квитка позивача встановлено, що останній у період з 02.04.2022 по 13.03.2023 проходив службу на посаді стрільця роти охорони у ІНФОРМАЦІЯ_5 , а у період з 14.03.2023 по 15.07.2023 на посаді інструктора ІНФОРМАЦІЯ_6 (виключено зі списків на підставі наказу від 15.07.2023 № 198).
У пункті 44 постанови Верховного Суду від 07.09.2023 року у справі № 620/1201/23 суд вказав, що «наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 03 листопада 2022 року № 256 позивача з 03 листопада 2022 року виключено з списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік, строк звернення до суду з приводу вимоги про стягнення належного грошового утримання підлягає обчисленню з цієї дати», тобто у даній справі Верховний Суд виснував, що тримісячний строк на звернення до суду з вимогою про стягнення належного грошового забезпечення розпочинається із дати звільнення зі служби. Тобто, сам по собі факт виключення із списків особового складу військової частини є початком відліку строку на звернення до суду.
Таким чином, строк звернення до суду з цим позовом сплив 15.10.2023.
З позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування йому грошового забезпечення під час проходження служби у період з 02.04.2022 по 19.05.2023 позивач звернувся до суду 26.10.2024 (через підсистему «Електронний суд»), тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду з моменту виключення його з особового складу частини ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Суд зауважує, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.
Стосовно зазначених у заяві позивача про поновлення строку звернення до суду обставин, що зумовили пропуск такого строку, суд зауважує наступне.
Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами.
Ураховуючи те, що перебіг процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі припав на період повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, ця обставина могла унеможливити дотримання такого строку за умови надання до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 23.02.2023 у справі №640/7095/22 при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 у справі № 320/1753/23.
Щодо доводів позивача відносно нестабільного Інтернет-зв'язку, постійних авіаударів, аварійних відключень електроенергії, внаслідок чого були створені перешкоди позивачу щодо вчинення тих чи інших дій для захисту свого порушеного права, суд зазначає, що в ухвалі Верховного Суду від 05.08.2024 у справі №420/12672/22 Верховний Суд звернув увагу, що застосування аварійних відключень електроенергії, тривала відсутність електропостачання не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку, оскільки стабілізаційні відключення електроенергії не є безперервними, а скаржником не надано жодних доказів на підтвердження того, яким чином зазначені обставини унеможливили його звернення до суду в найкоротші строки.
Поряд із цим, у постанові від 25.07.2024 у справі № 420/15429/23 Верховний Суд дійшов висновку, що не заслуговують на увагу посилання скаржника, як на підставу для поновлення йому строку звернення до суду з апеляційною скаргою, на наявність воєнного стану та знаходження в безпосередній близькості від лінії фронту, постійні ракетні удари, позапланові відключення електроенергії, перебої роботи засобів зв'язку та інтернет-провайдерів. Так, дійсно, введений в країні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) участь учасників справи у розгляді справи. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Застосування аварійних відключень електроенергії, тривала відсутність електропостачання не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку, оскільки воєнний стан на території України оголошено 24 лютого 2022 року і з цього часу відбуваються масовані ракетні обстріли російською федерацією населених пунктів України, в тому числі об'єктів критичної інфраструктури, проте такі атаки не проводяться щодня, оскільки це складний логістичний процес. Разом із цим, судочинство в Україні продовжує здійснюватися у встановленому Законом порядку. Не було встановлено в Україні й повного припинення роботи банківських устав, комунальних служб та/або поштового зв'язку (аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №559/2655/23).
Відтак, зазначені обставини (перебої із зв'язком, відключення електроенергії) мають абстрактний характер та не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.
Суд враховує, що наразі позивач проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_7 , що перебуває в районі ведення бойових дій, разом з тим позивач не надав доказів того, що він приймав безпосередню участь у бойових діях чи в інший спосіб виконував обов'язки військової служби, що унеможливлювало/ускладнювало йому звернення до суду з цим позовом у встановлений місячний строк, та у зв'язку з чим він зволікав з його поданням майже рік аж до жовтня 2024 року.
Неможливість здійснення процесуальних дій учасником процесу задля визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку має бути реальною. Суд враховує обставини щодо введення в Україні воєнного стану та проходження ним військової служби, однак неможливість подання позовної заяви у встановлений законодавством строк в результаті дії таких обставин має бути конкретизована (із зазначенням конкретних причин та періоду, протягом якого вони діяли) та підтверджена відповідними доказами, які позивачем або представником позивача надані не були. Лише констатація факту, що позивач є учасником бойових дій та є військовослужбовцем не дозволяє суду дійти обґрунтованого висновку про наявність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку.
Суд не заперечує, що вказані обставини могли ускладнити дотримання строку на звернення до суду, проте вони не підтверджені достатніми та належними доказами.
Отже, станом на 18.11.2024 позивачем у повному обсязі не виконано вимоги ухвали від 04.11.2024 в частині зазначення поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Підсумовуючи викладене, заява позивача про поновлення строку звернення до суду є необґрунтованою, оскільки не містить посилання на конкретні поважні, реальні або непереборні і об'єктивно нездолані обставини, які завадили позивачу своєчасно звернутись до суду. Відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про поновлення позивачу строку звернення до суду з позовною заявою.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною другою статті 123 КАС України визначено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, зокрема, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 241, 243, 248, 295 КАС України, суддя
Визнати неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, вказані у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду (вх.№51444 від 11.11.2024).
Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та додані до неї матеріали позивачу.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.
Ухвала виготовлена у повному обсязі та підписана 18.11.2024.
Суддя К.В.Мінаєва