про забезпечення позову
19 листопада 2024 рокум. Ужгород№ ЗП/260/97/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, -
ОСОБА_1 , через свого представника, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову (до подання позовної заяви), якою просить суд забезпечити позов шляхом заборони посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 , на військову службу під час мобілізації та його переміщення для проходження військової служби до військових частин до набрання законної сили судовим рішенням.
Заява мотивована тим, що будучи студентом Східно-європейського слов'янського університету позивачем було отримано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочку від призову було надано та погоджено на весь період проведення мобілізації (з підтвердженням через 6 місяців, тобто до 20 січня 2025 року), що підтверджується довідкою виданою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05 липня 2024 року №В29/81.
В жовтні 2024 року у Східно-європейському слов'янському університеті було проведено ряд обшуків, у зв'язку із підозрою вчинення ректором університету злочину, передбачено ч.1 ст.1141 КК України (перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період).
В результаті, наведеного позивачу було скасовано відстрочку без будь якого повідомлення, з порушенням порядку визначеному п.65 Постанови КМ України №560 від 16 травня 2024 року, якою затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період та яким визначено, що у разі втрати (зміни) підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія може скасувати (змінити) раніше прийняте нею рішення, про що повідомляється заявнику письмово не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення за формою, визначеною у додатку 10.
Представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 є дійсним студентом Східно-європейського слов'янського університету, що підтверджується відповідною довідкою з університету №610 від 31.10.2024 року. Будь - які докази того, що позивач має фіктивний статус студента відсутні.
Крім того, позивач не мас статусу підозрюваного, обвинуваченого у кримінальному провадженні пов'язаному з незаконними діями ректора університету, позивач також не був виключений з Східно європейського слов'янського університету після оголошення підозри керівництву навчального закладу.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально- правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з відсутністю необхідності надання додаткових доказів чи пояснень з питань забезпечення даного позову, відповідно до ч.2 ст.154 КАС України суд вважає за можливе розглянути його без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. Розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 153 КАС України встановлено, що заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Нормами ч.1 ст.151 КАС України передбачені наступні види заходів забезпечення позову:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
Судом встановлено, що згідно довідки Східно-європейського слов'янського університету №610 від 31.10.2024 року ОСОБА_1 є дійсним студентом Східно-європейського слов'янського університету.
Відстрочку від призову було погоджено на весь період проведення мобілізації (з підтвердженням через 6 місяців, до 20 січня 2025 року), що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05 липня 2024 року №В29/81.
Станом на день подання заяви про забезпечення позову, згідно інформації отриманої з застосунку "Резерв+" (це окремий вебсервіс, до якого підтягуються дані з реєстру "Оберіг", а "Оберіг" - це електронна база призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Вона наповнюється автоматично та містить дані з різних державних реєстрів - податкової служби, реєстрації актів цивільного стану, судової адміністрації, прикордонної служби, Міносвіти, міграційної служби тощо.) були відсутні дані про відстрочку позивача та окремо вказана інформація про порушення позивачем правил військового обліку.
Сукупність наведених обставин вказує на існування об'єктивної необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
Проаналізувавши зазначені норми, дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про наявність підстав для забезпечення позову, з огляду на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист таких прав позивача, за захистом яких позивач має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної'), фахової перед вищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що с вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
У відповідності до ч.9 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з п.4 ч.1 ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм вбачається, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці. При цьому особа, яка має право на відстрочку і бажає скористатись цим правом, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
За своєю правовою природою мобілізація особи супроводжується, в тому числі, виданням відповідного наказу, який є актом індивідуальної дії, і фактично не підлягає оскарженню, оскільки на момент оскарження може бути реалізованим.
Таким чином, суд дійшов висновку, що якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період (навіть незаконно), він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим та юридично не вірним.
З урахуванням викладеного, з огляду на вищезазначені приписи законодавства, суд доходить висновку, що представником заявника доведено умову застосування заходів забезпечення позову, а саме, доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи.
Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Згідно з Рекомендацією NR (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Суд також наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Водночас, суд зауважує, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
Поряд з цим суд також приймає до уваги норми п. 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560, за якими у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Тобто, в контексті наведених норм та встановлених обставин, суд визнає обґрунтованими аргументи заявника, що невжиття заходів забезпечення очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких заявлено позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, в тому числі матеріальних.
При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Як вже зазначалося вище Постановою КМ України №560 від 16 травня 2024 року затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яким зокрема визначено процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до п.59 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно п.63 Порядку №560 військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
Військовозобов'язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов'язані приймаються на військову службу за контрактом.
Порядком №560 також встановлено, що у разі втрати (зміни) підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія може скасувати (змінити) раніше прийняте нею рішення, про що повідомляється заявнику письмово не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення за формою, визначеною у додатку 10.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутнє письмове повідомлення позивача про скасування (чи зміну) рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
За таких обставин суд вважає за необхідне забезпечити позов у спосіб що визначений вимогами ст.151 ч.1 п.2 КАС України, шляхом - заборони посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, до вирішення питання правомірності скасування (зміни) відстрочки ОСОБА_1 , як студенту 2 курсу Східно-європейського слов'янського університету.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що дана заява є обґрунтованою, а отже є такою, що підлягає до задоволення.
Суд наголошує, що п.1 та 8 ст.157 КАС України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом також у разі:
1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті 153 цього Кодексу;
2) повернення позовної заяви;
3) відмови у відкритті провадження у справі.
На підставі наведеного та керуючись ст.150-154, 248 КАС України, суд -
Заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Заборонити посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, до вирішення питання правомірності скасування (зміни) відстрочки ОСОБА_1 , як студенту 2 курсу Східно-європейського слов'янського університету.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення за формою і змістом, передбаченими ст.296 КАС України.
Суддя П.П.Микуляк