про залишення без руху
Справа № 495/10285/24
Номер провадження 2-н/495/526/2024
18 листопада 2024 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? від заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.
Вивчивши заяву та додані до неї документи, встановлено, що заяву про видачу судового наказу необхідно залишити без руху та надати заявнику термін для усунення недоліків, з наступних підстав.
Відповідно до ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Оскільки нормами ЦПК України не передбачене залишення заяви про видачу судового наказу, яка подана в порядку наказного провадження, в даному випадку підлягають застосуванню за аналогією положення ЦПК України щодо залишення без руху позовної заяви.
Відповідно до ч.1,2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до ст.163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається в суд у письмовій формі. У заяві повинно бути зазначено: найменування суду, в який подається заява; ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місце знаходження; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік документів, що додаються до заяви. Заява підписується заявником або його представником і подається з її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кількості боржників. До заяви, яка подається представником заявника, повинно бути додано документ, що підтверджує його повноваження.
Відповідно до ч.9 ст.10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Оскільки нормами ЦПК України не передбачене залишення без руху заяви про видачу судового наказу, яка подана в порядку наказного провадження, в даному випадку підлягають застосуванню за аналогією положення ЦПК України щодо залишення без руху позовної заяви. За таких обставин заяву про видачу судового наказу відповідно до ст.185 ЦПК України необхідно залишити без руху і надати заявнику строк для усунення наступних недоліків.
Відповідно до ч. 1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.161 ЦПК України.
Згідно вимог ст. 161 ч.1 п.п.4,5 ПК України судовий наказ може бути видано, якщо:
- заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку(доходу) платника аліментів, але не більше10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;
- заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Проте, як вбачається із змісту заяви про видачу судового наказу, заявник просить стягувати з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі «?» частки заробітку ( доходу) платника аліментів, щомісячно починаючи з дня подання заяви і до досягнення дитиною повноліття, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що суперечить вимогам ст.161 ЦПК України. Оскільки, вимоги ст. 161 ЦПК України є конкретними і не містять альтернативи за якими може бути видано судовий наказ.
Окрім того, із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Визначено до абзацу першого ч.3 ст.181СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Крім того, згідно пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
З вище зазначеного виходить, що право на звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів має той з батьків дитини, з яким дитина проживає у визначеному Законом порядку.
Таким чином обставина з ким проживає дитина має значення для вирішення справи даної категорії, оскільки остання обґрунтовує саму наявність підстави для звернення особи до суду із відповідною заявою, а тому ця обставина підлягає обов'язковому доказуванню заявником при поданні до суду заяви про видачу судового наказу.
Згідно ч.3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Пунктами 3,4 ч.3 ст.163 ЦПК України визначено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Однак, до поданої заявником ОСОБА_1 заяви про видачу судового наказу не додано жодних належних доказів (довідки про склад сім'ї та/або зареєстрованих у житлі осіб; акту обстеження житла з метою встановлення фактичного проживання осіб, тощо), які б підтверджували обставину проживання разом з нею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та тим самим обґрунтовували наявність підстав для самого її звернення із відповідною вимогою.
Як вбачається із заяви про видачу судового наказу, заява подана із порушенням вимог, передбачених ст. 163 ЦПК України, а саме: заявником не додано до заяви документів, якими заявник підтверджує свої обставини.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків, а саме надання уточненої заяви і виказанням частки, яку необхідно стягнути з боржника та з поданням документів, підтверджуючих право на звернення із заявою про видачу судового наказу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,163, 185 ЦПК України, суддя -
Заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - залишити без руху та надати строк для усунення недоліків не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Боярський