ІМЕНЕМ УКрАЇНи
Справа № 495/7562/24
Номер провадження 2/495/4056/2024
06 листопада 2024 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Боярського О.О.,
за участі секретаря судових засідань Червинської І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 у якому просить суд:
-розірвати шлюб між нею та відповідачем;
- стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менш 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з подачі позову до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позову зазначає, що 16 серпня 2019 року перебуває в шлюбі з відповідачем.
Позивачка вказує, що на теперішній час шлюбні відносини між нею та відповідачем припинені, у сторін різні погляди на життя, різні цінності, у відносинах втрачено почуття любові та поваги.
Сторони проживають окремо та спільне господарство не ведуть.
Збереження сім'ї позивачка вважає неможливим, на примирення не згодна.
Під час шлюбу у сторін народилася дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка вказує, що дитина проживає разом з нею та знаходиться на повному утриманні матері.
Оскільки відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги дитині, позивачка була вимушена звернутися до суду для захисту своїх прав, та прав дитини.
Процесуальні дії.
Ухвалою суду від 05 серпня 2024 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
Сторони у судове засідання не з'явились.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, просить справу розглядати без її участі та задовольнити позов.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України, у порядку ст. ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 16 серпня 2019 року між громадянином Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровано шлюб Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №291, свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 .
Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 ».
Позивачка вказує, що на теперішній час шлюбні відносини між нею та відповідачем припинені, у сторін різні погляди на життя, різні цінності, у відносинах втрачено почуття любові та поваги.
Сторони проживають окремо та спільне господарство не ведуть.
Збереження сім'ї позивачка вважає неможливим, на примирення не згодна.
Позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 516 від 30 серпня 2019 року.
Позивачка вказує, що дитина проживає разом з нею та знаходиться на повному утриманні матері.
Оскільки відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги дитині, позивачка була вимушена звернутися до суду для захисту своїх прав, та прав дитини.
Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до статей 21, 24 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Такі положення національного законодавства України відповідають статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
За твердженням позивача, спільне життя з відповідачкою не склалося через відсутність взаємопорозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини. Спільне господарство не ведеться. Подружжя не здатне спільно підтримувати нормальну атмосферу в сім'ї, піклуватися про побудову сімейних відносин між собою на почуттях взаємної любові, поваги та дружби. Поновити шлюбно-сімейні стосунки наміру не мають, подальше сумісне проживання сторін і збереження шлюбу є неможливим та суперечить їх інтересам та інтересам дитини.
Частинами 3, 4 статті 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно ст.105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Відповідно до ч.3 ст.109 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Згідно ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше сумісне проживання подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, які мають істотне значення.
Згідно із частиною 2 статті 115 Сімейного кодексу України, документом який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11 (із змінами та доповненнями), проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Добровільно сторони не дійшли згоди щодо способу прийняття батьком відповідачем, участі в матеріальному утриманні доньки.
Статтею ст. 51 Конституції України гарантовано, ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно до ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Наведені норми імперативно закріплюють обов'язок обох батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Обов'язок батьків по утриманню дітей до досягнення ними повноліття закріплений в ч. 2 ст. 51 Конституції України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Висновки за результатами розгляду справи
Оцінюючи встановлене, подані докази, враховуючи зазначені вимоги закону, виходячи із засад справедливості та захисту прав неповнолітньої дитини, з врахуванням того, що приймати участь в утриманні дитині повинні двоє батьків, беручи до уваги вимоги ч. 2 ст. 182 СК України, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі та стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Порядок розподілу судовий витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України і у разі часткового задоволення позову судові витрати щодо сплати правничої допомоги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачка звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про судовий збір», а тому суд вважає за доцільне відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн. в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 90, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282, 293 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Розірвати шлюб між громадянином Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 16 серпня 2019 року Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №291, свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 .
Стягнути з громадянина Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менш 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з подачі позову до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з громадянина Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 1211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.О.Боярський