Справа № 493/862/24
Провадження № 2/493/400/24
20 листопада 2024 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі
головуючого-судді ТІТОВОЇ Т.П.
за участю секретаря СИРОТА О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Балта цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради в особі органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,
29.05.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Балтського районного суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради в особі органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.
Ухвалою судді від 30.05.2024 року позовну заяву було залишено без руху та надано термін на усунення недоліків.
06.06.2024 року на адресу суду на виконання ухвали від 30.05.2024 року надійшла уточнена позовна заява.
Ухвалою судді від 02.07.2024 року провадження у справі відкрите, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 02.08.2024 року задоволено клопотання про витребування висновку про доцільність позбавлення батьківських прав.
Ухвалою суду від 09.10.2024 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
Позовна заява обґрунтована тим, що після розірвання шлюбу відповідач самоусунувся від виховання дитини та жодним чином їй не допомагав, хоча донька є інвалідом з дитинства. За 14 років відповідач не поцікавився жодним чином як живе донька, про її стан здоров'я. Також згідно розрахунку заборгованості по аліментам від 01.05.2024 року відповідач має заборгованість по аліментах в розмірі 84600 грн. Ухилення від виконання юридичного обов'язку по вихованню своєї дитини - завжди акт свідомої поведінки, оскільки ОСОБА_2 має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Адже він зовсім не цікавиться дитиною, не спілкується з нею, не проявляє щодо неї щонайменшої батьківської турботи, хоча має таку можливість. Позбавлення батьківських прав необхідно їй, щоб вона вільно могла змінювати доньці місце проживання та вчиняти всі дії, які потребують згоди другого з батьків самостійно, у зв'язку з чим позивач просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 .
В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, від представника на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності у зв'язку з сімейними обставинами, позовні вимоги визнав в повному обсязі та не заперечував проти позбавлення його батьківських прав відносно його доньки.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у відсутності представника органу опіки та піклування Татарбунарської міської ради. Позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 підтримали в повному обсязі.
Суд, дослідивши докази, надані позивачем, і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від20.05.2008 року.
Згідно копії рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 28.07.2010 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 31.07.2014 року вбачається, що було зареєстровано шлюб 31.07.2014 року між ОСОБА_5 та позивачем ОСОБА_4 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».
Згідно розрахунку заборгованості по аліментам від 01.05.2024 року вбачається, що у ОСОБА_2 наявна заборгованість по аліментам на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_7 в сумі 84600 грн.
Як вбачається з довідки № 16/1-23 від 03.06.2024 року, виданої директором Спаської гімназії Татарбунарської міської ради, ОСОБА_3 навчалась в Спаській гімназії з 01.09.2016 року по 27.08.2021 рік. Зарахована до закладу за заявою матері ОСОБА_1 31.08.2016 року. Дитина знаходилася на індивідуальній формі навчання, навчальний процес був організований вдома за сприяння матері. Щороку мати проходила з дитиною медичний огляд та отримувала висновок ЛКК та ІРЦ. Мати створювала необхідні умови для розвитку дитини, підтримувала тісний зв'язок із класним керівником і вчителями предметниками, відвідувала батьківські збори, надавала допомогу закладу як член батьківської ради. Під час проведення навчальних занять батько дитини був відсутнім і вихованням дитини займалася виключно мати ОСОБА_1 та чоловік матері ОСОБА_1 . За час навчання дитини в гімназії жодного разу батько не відвідав заклад, не цікавився фізичним, духовним, моральним розвитком дитини.
Відповідно до довідки № 137 від 03.06.2024 року, виданої старостою сіл Струмок та Спаське, батько дитини ОСОБА_2 на території с. Спаське не проживає, дитину не відвідує і участі у її вихованні не приймає. Фактично дитину утримує і виховує чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_1 .
Згідно медичного висновку ЛКК № 156 від 03.06.2024 року вбачається, що дитина ОСОБА_3 знаходиться на диспансерному обліку у сімейного лікаря та з'являється на прийом у супроводі матері.
Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
А ч. 5 цієї статті Кодексу передбачено, що передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Нормами ст. 155 СК України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Положеннями п. 15 ПостановиПленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
З абз. 2 п. 16 зазначеної Постанови Пленуму Верховного суду України вбачається, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
З дослідженого судом висновку органу опіки та піклування Татарбунарської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Татарбунарської міської ради від 23.09.2024р. № 214, вбачається, що ОСОБА_2 доцільно позбавити батьківських прав стосовно його дитини ОСОБА_3 .
Отже судом встановлено, що відповідач не цікавиться життям дитини, не приймає участі в її вихованні, не надає матеріальної допомоги на її утримання, що суд розцінює як свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками та вбачає вину в діях батька.
Тому після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин даної справи, зокрема те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, суд дійшов висновку про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав стосовно його доньки.
Разом з тим суд зауважує, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє осіб, які позбавлені батьківських прав, на спілкування з дітьми і побачення з ними, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150, 155, 164, 166 СК України, ст. ст. 12, 81, 89, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради в особі органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , батьківських прав стосовно його доньки неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 20.11.2024 року.