Справа №:755/12595/23
Провадження №: 2/755/971/24
"20" листопада 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Позивач звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з відповідача на користь ФОП ОСОБА_1 10 636,54 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, судовий збір в сумі 1 073,60 грн та судові витрати понесені ФОП ОСОБА_1 у сумі 3 000 грн у відшкодування судових витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи на професійну правничу допомогу.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.11.2019 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» (далі - ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.») та ОСОБА_3 (далі - страхувальник) було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № 183793464, забезпечений транспортний засіб «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_1 .
28.12.2019 о 23:47 год. в м. Києві по вул. Миропільська, 3, мала місце ДТП, за участю транспортного засобу «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок даного ДТП було пошкоджено транспортний засіб «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_2 з вини водія автомобіля «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_1 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ.», згідно Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме поліс №183793464. Винного у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, 122-4 КУпАП, визнано ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_1 підтверджується постановою Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/1010/20 від 26.02.2020.
Згідно з умовами Полісу ОСЦПВВНТЗ №183793464, на підставі страхового акту № 20.183793464-441 від 24.03.2020, заяви про страхове відшкодування та зібраних документів, розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_2 , складає 10 636,54 гри. В зв'язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ відшкодувало власнику «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_2 , витрати на ремонт автомобіля в сумі 10 636,54 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7223 від 18.05.2020.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів» 38.1. Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов. Згідно з п.п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «П обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» страховик після виплати страхове відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпечене транспортного засобу:
в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив міс пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку щодо ста алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, і знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки а призначені медичним працівником).
Отже, на підставі вищезазначеного, у зв'язку з тим, що відповідач самовільно залишив місце ДТП, то ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» має право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_2 на суму 10 636,54 грн.
01.12.2021 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» укладено Договір №1/Т про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право грошової вимоги від ТОВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» до ОСОБА_2 перейшло до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.09.2023 відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи і визначено відповідні процесуальні строки.
Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідач копію ухвали суду та копію позовної заяви з додатками не отримав, конверт з відправленням повернувся до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 21.11.2019 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» та ОСОБА_3 укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № 183793464, забезпечений транспортний засіб «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 28.12.2019 о 23-47 годині, в м.Києві по вулиці Миропільській, 3, керуючи автомобілем «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час руху, зміни напрямку руху, не впевнився в безпеці руху, не витримав безпечний інтервал, та здійснив зіткнення з автомобілем «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_2 та з автомобілем «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_3 , після чого ОСОБА_2 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди не дочекавшись прибуття поліції.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 26.02.2020 у справі №755/1010/20, накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4 КУпАП, у вигляді штрафу в сумі 340 (триста сорок) гривень.
За нормою частини четвертої ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини шостої цієї ж статті, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
20.01.2020 ОСОБА_4 звернувся до Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» з повідомленням про дорожньо-транспорту пригоду, а 14.02.2020 ОСОБА_5 - із заявою про виплату страхового відшкодування.
Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» 05.08.2019 складено страховий акт №20.183793464-441, з урахуванням розрахунку страхового відшкодування, протоколу огляду колісного транспортного засобу №16884 та ремонтної калькуляції на транспортний засіб «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до якого розмір страхового відшкодування потерпілій особі становить 10 636,54 грн, враховуючи розмір франшизи - 2 000 грн.
01.12.2021 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» укладено договір №1/Т про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право грошової вимоги від ТОВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» до ОСОБА_2 перейшло до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , відповідно до додатку №1 до договору №1/Т.
Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
За п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 29 зазначеного Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до положень ст. 36.1. Закону, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Суд вважає, що безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між завданими збитками і діями відповідача доведено належними і допустимими доказами. Зокрема, вище згаданою постановою суду у справі про адміністративне правопорушення доведено вину відповідача у порушенні Правил дорожнього руху України.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За положенням п.п. «в» п. 38.1.1. статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже, стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
Аналогічний висновок викладено у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц.
Згідно норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов'язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов'язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою.
Аналогічний висновок викладено у пунктах 44-46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ч. 1 ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Оскільки передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом, то такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду, зокрема із позовною заявою про відшкодування збитків у порядку регресу.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Частиною 4 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам по справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, у даному випадку при повному задоволенні позовних вимог з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені останнім судові витрати у виді судового збору.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
01.12.2021 між ФОП ОСОБА_1 та адвокатом Капля А.С. було укладено договір №2 про надання правової допомоги, за умовами якої адвокат зобов'язується вчинити від імені клієнта та за рахунок клієнта юридичні дії з метою стягнення суми заборгованості з фізичних та юридичних осіб, відповідальних за завдані збитки, до яких клієнт має право зворотної допомоги відповідно до договору про відступлення права вимоги №1/Т від 01.12.2021.
13.04.2023 між ФОП ОСОБА_1 та адвокатом Капля А.С. складений акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги №2 від 01.12.2021 на суму 3 000 грн, які сплачені згідно квитанції від 13.04.2023.
Згідно ч. 2 та ч. 4 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 по справі №826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Встановлена на законодавчому рівні можливість сторін отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту своїх прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню судовий збір в сумі 1 073,60 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 3 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1166, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 3, 22, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 352, 354-355 ЦПК України, суд -
Позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу, суму в розмірі 10 636,54 грн, судовий збір у розмірі 1 073,60 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн, а всього 14 710,14 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: