ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7320/24
провадження № 2/753/5531/24
14 листопада 2024 року м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М.,
за участю секретаря судового засідання Овчаренко К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У квітні 2024 року ТОВ «Євро-реконструкція» звернулось до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів:
- заборгованість за послугу з постачання централізованого опалення/постачання теплової енергії за період з жовтня 2017 року по лютий 2024 року в розмірі 17 042,20 грн;
- заборгованість за послугу з постачання гарячої води за період з січня 2016 року по лютий 2024 року в розмірі 23 033,53 грн;
- інфляційні втрати в розмірі 12 259,22 грн;
- % річних у розмірі 3 749,37 грн.
Позовну заяву обґрунтував тим, що ТОВ «Євро-реконструкція» здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до будинку АДРЕСА_1 . У зазначеній квартирі зареєстровані та проживають відповідачі, тому вони є користувачами послуг, яка надає позивач. Письмовий договір з позивачем про надання послуг відповідачі не укладали, однак вони не звільняють від сплати за спожиті житлово-комунальні послуги. Відповідачі своєчасно з жовтня 2017 року не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та з січня 2016 року за отримані послуги з гарячого водопостачання, в результаті чого станом на 01.03.2024 утворилась заборгованість в розмірі 40 075,76 грн. Відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційні втрати становлять 12 259,22 грн, 3% річних нараховані на розмір заборгованості становлять 3 749,37 грн.
За відомостями електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 .
За відомостями електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою від 20.05.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; призначив справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін для розгляду справи по суті в судове засідання; установив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
25.07.2024 відповідач-1 подала клопотання про відкладення судового засідання.
25.07.2024 суд задовольнив клопотання відповідача-1 та відклав розгляд справи на 14 год. 00 хв. 17.09.2024.
17.09.2024 відповідач-1 подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила таке.
1). Щодо строку позовної давності
Позивач звернувся до суду з цим позовом 09.04.2024.
Позовну вимоги заявлені за період з 01.10.2017 по 01.03.2024 (заборгованість за послуги з центрального опалення) та за період з 01.01.2016 по 01.03.2024 (заборгованість з постачання гарячої води).
Відповідно до ст.. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Вважає, що загальний строк позовної давності в межах цього позову починається з 01.03.2021 до моменту звернення із позовом до суду - 09.04.2024 та заявлений період з 01.01.2016 по 09.04.2021 не підлягає задоволенню.
Зазначає, що вона частково сплачувала заборгованість.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України строк позовної давності переривається разом з учиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. При цьому визнання боргу повинно бути усвідомленим та свідчити про те, що особа згодна з його наявністю. Коли особа вносить плату за комунальні послуги, вона вказує відповідний місяць і виконавець зобов'язаний зарахувати кошти саме за місяць, указаний в платіжному документів. Якщо особа не вказує місяць оплати або вносить суму більше, ніж нараховано, виконавець на власний розсуд може віднести надлишок та непозначену суму до сплати заборгованості за попередні періоди.
В цьому випадку потрібно встановлювати намір особи: чи хотіла вона сплатити попередню заборгованість або це помилка робітника банку, який не вказав місяць, або особа не знала,що оплачує попередній період, із чим не згодна. Усвідомлена оплата за попередній період є підставою для переривання строку позовної давності. У випадку помилки чи незнання ця ж дія є підставою для застосування ч. 1 ст. 267 ЦК України. Підстави для переривання строку позовної давності в цьому випадку відсутні.
2). Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2024 строком на 30 діб, згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022. Воєнний стан діє до даного часу.
04.03.2024 Верховним Судом України вирішено питання про особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан. Так, відповідно до ст. 26 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим.
Постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 про «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набрала чинності з дня опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Таким чином зазначена вимога є незаконною та не підлягає задоволенню.
3). Щодо невідповідності заявленої суми заборгованості
Згідно розрахунку позивача, з урахуванням проплат, сума заборгованості заявлена в позові позивачем завищена.
Так заборгованість за підрахунками позивача за послуги з надання центрального опалення складає 16617,46 грн, що на 424.74 грн. менша ніж заявлено в позові, а за послуги з постачання гарячої води складає 22947,04 грн., що на 511,31 грн. Менша ніж заявлена в позові.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості не вірний та не відповідає дійсності, що підтверджується доданими до відзиву квитанціями.
17.09.2024 оголошено перерву у розгляді справи до 14.11.2024 до 16 год. 00 хв. для отримання відповіді на відзив.
20.09.2024 позивач засобами поштового зв'язку подав відповідь на відзив, яка надійшла до суду 23.09.2024, зареєстрована за вх. № 64857/24.
У відповіді на відзив позивач зазначив таке.
1). Щодо нарахування за послугу з постачання централізованого опалення/постачання теплової енергії та гарячої води
Нарахування за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води здійснюються відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила № 630) (які діяли на момент виникнення заборгованості), Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830. та Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.1 1.201 8 № 3 15.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Квартира АДРЕСА_3 обліковується, як така, що обладнана індивідуальним засобом обліку гарячої води (заводський №200595706, який був взятий на облік з 01.11.2020 року, повірений 27.09.2020 року).
За період з січня 2016 року по жовтень 2020 року нарахування за послугу з постачання гарячої води здійснювалось по нормі споживання відповідно до кількості зареєстрованих осіб в квартирі, тобто на 3 особи.
За період з листопада 2020 по лютий 2024 року нарахування за послугу з постачання гарячої води здійснювалось за показниками індивідуального засобу обліку гарячої води.
З листопада 2021 року по особових рахунках споживачів нараховуються витрати на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (ФГВ ).
Згідно Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315, в кожному розрахунковому періоді визначається обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання. Відповідний обсяг теплової енергії визначається з урахуванням місця приготування гарячої води (у будинку або поза його межами) та наявності циркуляції та визначається як відповідна частка від обсягу теплової енергії використаної на приготування гарячої води:
- за умови наявності циркуляції -20%;
- при непрацюючій циркуляції - 10%.
За умови наявності будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії використаної для надання послуги з постачання гарячої води, обсяг теплової енергії витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання визначається з урахуванням показань вузла комерційного обліку та фактичного обсягу спожитої гарячої води мешканцями будинку.
Відповідно, усі споживачі, в тому числі і ті, що тимчасово не користуються послугою з постачання гарячої води або встановили індивідуальні водопідігрівачі, щомісячно здійснюють оплату за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання.
Нарахування плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання здійснюється за тарифом на послугу з постачання теплової енергії, з урахуванням визначеного обсягу відповідно до Методики розподілу.
Як вбачається з розрахунку, з листопада 2021 року щомісяця нараховується окремо за послуг з постачання гарячої води та окремо за ФГВ, оскільки за ФГВ розрахунок здійснюється, застосовуючи тариф на послугу з постачання теплової енергії.
В будинку за адресою АДРЕСА_1 наявний загальнобудинковий засіб обліку теплової енергії (заводський №15820 взятий на облік - 01.10.2019 року).
За період з жовтня 2017 по вересень 2019 року за вказаною адресою нарахування за постачання теплової енергії здійснювалось по нормі споживання згідно опалювальної площі квартири.
За період з жовтня 2019 по лютий 2024 року за вказаною адресою нарахування за послуг з постачання централізованого опалення/постачання теплової енергії здійснювалось на підставі показників загально будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно до опалювальної площі квартири.
2). Щодо розміру заборгованості
Станом на дату подання позову до суду Відповідачами не було здійснено заходів з погашення даної заборгованості.
На момент подачі до суду позовної заяви до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , загальна сума позову, станом на 01.03.2024 року становила 56 084,35 грн., а саме:
- заборгованість за послугу з постачання теплової енергії 17 042,20 грн;
- заборгованість за послугу з постачання гарячої води 23 033,56 грн;
- інфляційна складова боргу відповідно до розрахунку ціни вимоги станом на 23.02.2022 року 12 259,22 грн.,
- розмір 3% річних з простроченої суми відповідно до розрахунку ціни вимоги станом на 23.02.2022 року 3 749,37 грн;
- судовий збір - 3028,00 грн.
Після подання позовної заяви відповідачем частково сплачено заборгованість, за послугу з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води в сумі 2 791,91 грн.
Таким чином, станом на 18.09.2024 року з урахуванням сплат та заявленої відповідачем заяви про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності підлягає стягненню - 47 102,99 грн:
- заборгованість за послугу з постачання теплової енергії 14 474,60 грн;
- заборгованість за послугу з постачання гарячої води за період з 12.03.2017- 01.03.2024 - 19 237,58 грн;
- інфляційна складова боргу відповідно до розрахунку ціни вимоги станом на 23.02.2022 року за послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії становить 10 258,04 грн;
- розмір 3% річних з простроченої суми за послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії відповідно до розрахунку ціни вимоги станом на 23.02.2022 року становить 3 132,77 грн;
- судовий збір за подання позовної заяви до суду - 3 028,00 грн.
На момент подання позовної заяви до суду, відповідачами була накопичена заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги.
ТОВ «Євро-Реконструкція» щомісячно, починаючи з липня 2014 року, на адресу усіх споживачів направляє квитанції, у яких, крім відомостей про надані послуги та нараховані за них кошти, зазначається кількість осіб, що проживають у квартирі, порядок нарахування коштів за гаряче водопостачання (по лічильнику чи по нормі споживання на кількість проживаючих осіб), існуючий розмір боргу.
Відповідачі із заявами щодо незгоди з приводу розміру нарахованих їм згідно направлених квитанцій коштів до Т О В «Євро-Реконструкція» не звертались, визнаючи таким чином факт спожитих ними послуг з урахуванням зроблених позивачем нарахувань.
Після подання позову до суду, відповідачами була здійснена часткова сплата боргу за надані послуги, тобто тільки під час розгляду справи в суді Відповідачами був частково погашений борг, щодо стягнення якого позивач був змушений звернутися до суду.
Здійснення оплати відповідачами частини боргу, з якою позивач звернувся до суду, здійснення перерахунку за послуги під час розгляду справи в суді не впливає на зміну розміру нарахованих інфляційних втрат та 3% річних, з якими позивач звернувся до суду.
3). Щодо заяви про застосування судом наслідків спливу строків позовної давності
Відповідачі своєчасно з жовтня 2017 року не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та з січня 2016 року не вносили плату за послуги з постачання гарячої води в результаті чого утворилась заборгованість станом на 01.03.2024 року в розмірі 40 075,76 гри.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК Україні! позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідач у своєї заяві просить суд застосувати наслідки спливу строків позовної заяви.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У постанові Верховного Суду від 06.12.2023 по справі №212/10834/21 було зроблено наступний правовий висновок: «з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017року».
Згідно з ч. 2, 3 ст. 263 ЦК України у разі виникнення обставин для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час. що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258. 362. 559, 681. 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19 Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 був введений карантин (дата набрання чинності 12.03.2020), дія якого неодноразово продовжувалась відповідними постановами КМУкраїни до 30.06.2023
Починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Законом України від 15.03.2022 р. №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності, зокрема. Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, який з-поміж іншого передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності встановлені, ст. 257-259 ЦК України.
Так, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 3450-ІХ від 08.11.2023) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022. затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
У зв'язку з військовою агресією проти України указом Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України запроваджено правовий режим воєнного стану з 24.02.2022. дія якого неодноразово продовжувалась відповідними указами Президента України, крайнім з яких є указ Президента України від 23.07.2024 року №469/2024, що затверджено Законом №3891-IX від 23.07.2024, який продовжує дію воєнного стану до 10.11.2024.
Отже, керуючись п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки карантин почався на території України від 12 березня 2020 року, а воєнний стан - від 24 лютого 2022 року, можна зробити висновок про те, що загальна позовна давність була продовжена 12 березня 2020 року на період дії карантину, та призупинила свій перебіг з 24 лютого 2022 року на період дії воєнного стану.
Тобто, виходячи з вищенаведених положень закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.
Законодавець чітко визначив (як норму прямої дії), що загальний строк позовної давності, визначений статтею 257 ЦК України, автоматично продовжується на строк дії карантину, та зупиняється на строк дії воєнного стану без будь-яких вказівок чи посилань на те, що цей строк може бути продовжений/зупинений лише за клопотанням чи заявою Позивача та за наявності відповідних обставин, які будуть визначені судом поважними.
Заява відповідача про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності може бути застосована судом лише до заявлених позовних вимог за отримані послуги з постачання гарячої води в межах періоду з 01.01.2016 по 12.03.2017.
З ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (з урахуванням часткової сплати відповідачами під час судового розгляду заборгованості за послуги з постачання централізованого опалення/постачання теплової енергії та гарячої води, а також заявленої відповідачами заяви про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності) підлягає стягненню заборгованість за послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води складає 33 712,18 грн. (за централізоване опалення 14 474,60 грн. + постачання гарячої води 19 237,58 грн.), інфляційна складову боргу складає 10 258,04 грн. (за централізоване опалення 3893,78 грн. + постачання гарячої води 6 364,26 грн.) та 3 % річних складають 3 132,77 грн. (централізоване опалення 1 127,52 грн. + постачання гарячої води 2 005,25 грн.).
4). Щодо нарахованих 3% річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання мас виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Зважаючи на те, що на території України з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року було запроваджено карантин, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19)» (№530-ІХ від 17 березня 2020 року) заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
При цьому, відповідно до на приписів п.п.4 п. З розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19)», існувала заборона нарахування саме неустойки (штрафу та пені), як одного із способів забезпечення виконання грошового зобов'язання (ст.ст. 549-552 ЦК України ).
Однак, така заборона не стосується 3 % річних та інфляційних втрат, які передбачені ст. 625 ЦК України, а також до таких нарахувань слід застосовувати загальну позовну давність, виходячи з наступного.
Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. і1 справі № 6-42ис 11).
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49ис12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38ис11).
У постанові Верховного Суд від 05 липня 2019 року по справі № 905/600/18 була зазначена правова позиція, відповідно до якої, інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція щодо застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.
Таким чином, 3 % річних та інфляційні нарахування, які передбачені ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання і мають компенсаційний характер, а не штрафний, тому до положення даної статті закону застосовується загальний строк позовної давності.
Законом України від 28.07.2022 № 2468-1Х «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави» внесено зміни до Закону України "Про виконавче провадження", а саме, тимчасово, на період дії воєнного стану, забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.
Пункт 102 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження» доповнено новим абзацом згідно із Законом від 27.07.2022 № 2455-ІХ. в редакції Закону від 27.07.2022 № 2456-1X. а саме зупиняється у період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги в територіальних громадах, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають чи перебували у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, або якщо стягнення за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.
При цьому, вимоги Законів України від 28.07.2022 № 2468-1Х , від 27.07.2022 № 2456-ІX. від 27.07.2022 № 2455-ІХ не обмежуються права теплопостачальних організацій (виконавців послуг) чи інших підприємств, що надають споживачам житлово-комунальні послуги, стягувати заборгованість за спожиті послуги, яка в зв'язку із не проведенням споживачем своєчасної оплаті! наданих послуг - утворилась до моменту введення в дію військового стану (до 23.02.2022 року), та направляти позовні заяви та заяви про видачу судових наказів до суду, а також заяв на відкриття виконавчого провадження про стягнення заборгованості за спожиті послуги, яка утворилась до введення в дію військового стану.
Крім цього, постановою Кабінету міністрів України від 05 березня 2022 р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», яка набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року, установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Таким чином, постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2022 № 206 встановлено заборонену нарахування в період дії воєнного стану неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань та 3% річних на заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, яка виникла в період дії воєнного стану.
Оскільки, 3% річних та інфляційні втрати, які передбачені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання і мають компенсаційний характер, тому до положення даної статті закону застосовується загальний строк позовної давності.
Представник позивача в судове засідання, призначене на 14.11.2024 не з'явився, однак разом із позовом подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідачі у судове засідання, призначене на 14.11.2024 не з'явились, про дачу, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надходили, про причини неявки не повідомили.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явилися суд розглянув справу без їх участі на підставі наявних у суду матеріалів. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Щодо заяви про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає таке.
Позивач у відповіді на відзив, врахувавши часткові сплати відповідачами заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, а також наслідки спливу позовної давності, просив зменшити розмір позовних вимог та стягнути солідарно з відповідачів:
- заборгованість за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії в розмірі 14 474,60 грн;
- заборгованість за постачання гарячої води в розмірі 19 237,58 грн;
- інфляційні втрати в розмірі 10 258,04 грн;
- 3% річних у розмірі 3 132,77 грн.
Враховуючи, що згідно з принципом диспозитивності у цивільному судочинстві особа розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, підстав для її неприйняття суд не вбачає.
Подальший розгляд справи суд здійснюватиме з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Щодо позовних вимог (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), суд керується таким.
Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до будинку АДРЕСА_1 здійснюється на підставі ліцензії № 198 від 01.06.2012 (а.с.20).
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
23.07.2014 в газеті «Хрещатик» (№ 103 (4503)) позивач розмістив повідомлення з пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділу теплопостачальної організації із зазначення відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано на офіційному віснику Київської міської Ради - газеті «Хрещатик» 06.08.2014 (№ 111 (4511)).
Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідачі не укладали з позивачем договір, однак відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.
Згідно з доданим до відповіді на відзив розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги по житловому приміщенню (квартирі), що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , о/р 49740 заборгованість за постачання теплової енергії за період з 01.10.2017 по 29.02.2024 становить 14 474,60 грн (а.с. 59-61).
Згідно з доданим до відповіді на відзив розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги по житловому приміщенню (квартирі), що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , о/р 49740 заборгованість за постачання гарячої води за період з 12.03.2017 по 29.02.2024 становить 19 237,58 грн (а.с. 62-64).
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідач-1, заперечуючи проти задоволення позову зазначила, що вона частково сплачувала кошти за спожиті послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, на підтвердження чого приєднала до відзиву на позовну заяву копії фіскальних чеків (а.с.47 зв., 48).
Згідно з копіями фіскальних чеків, наданими відповідачем-1, здійснені такі часткові просплати за спожиті послуги:
- 06.08.2024 у розмірі 110,00 грн за період з 01.08.2024 по 31.08.2024, централізоване постачання ГВ (В);
- 06.08.2024 у розмірі 363,00 грн за період з 01.08.2024 по 31.08.2024, централізоване ОП (Т);
- 06.08.2024 у розмірі 36,00 грн абонентська плата за період з 01.08.2024 по 31.08.2024;
- 06.08.2024 у розмірі 100,00 грн за період з 01.08.2024 по 31.08.2024, централізоване ПГВ та ВХВ.
Отже, суд не враховує здійснену відповідачем 06.08.2024 оплату за житлово-комунальні послуги, оскільки відповідачем-1 сплачено за послуги, які надавались за період з 01.08.2024 по 31.08.2024, тобто поза межами позовних вимог, заявленим позивачем - до 29.02.2024.
Щодо заяви відповідача-1 про застосування наслідків спливу строку позовної давності до заявлених позивачем вимог, суд керується таким.
Позивач звернувся до суду з позовом 09.04.2024.
У позовній заяві (з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог) позивач заявив вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.10.2017 по 29.02.2024 та за послуги з постачання гарячої води за період з 12.03.2017 по 29.02.2024.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За ч. 1ст. 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Отже, за загальним правилом, строк позовної давності до заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії спливав 01.10.2020, про стягнення заборгованості за постачання гарячої води 12.03.2020.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 (далі Закон 540-ІХ) розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту:
«3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49,83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на усій території України установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності був продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), тому пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.
Враховуючи, що з 12 березня 2020 року на усій території України було установлено карантин, а відповідно до Закону 540-ІХ під час дії карантину строки звернення до суду, продовжуються на строк дії такого карантину, строк позовної давності за вимогами, заявленими після 12 березня 2017 року є таким, що продовжений відповідно до закону, тому суд не вправі застосувати наслідки спливу строку позовної давності до цих вимог.
Підстави для застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених вимог (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) відсутні, оскільки нарахування заборгованості відповідачам за надані послуги з постачання:
- теплової енергії за період з 01.10.2017 по 29.02.2024
- гарячої води за період з 12.03.2017 по 29.02.2024 позивач здійснював у межах позовної давності.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.
Згідно з приєднаним до відповіді на відзив розрахунком заборгованості за житлово-комунальні послуги по житловому приміщенню (квартирі), що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , на розмір заборгованості з постачання теплової енергії позивач нарахував за період з 01.10.2017 по 23.02.2022:
- 3% річних у розмірі 1 127,52 грн;
- інфляційні втрати в розмірі 3 893,78 грн (а.с.59-61).
Згідно з приєднаним до відповіді на відзив розрахунком заборгованості за житлово-комунальні послуги по житловому приміщенню (квартирі), що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , о/р 49740, на розмір заборгованості з постачання гарячої води позивач нарахував за період з 12.03.2017 по 23.02.2022:
- 3% річних у розмірі 2 005,25 грн;
- інфляційні втрати в розмірі 6 364,26 грн (а.с.62-64).
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач-1 зазначила, що у період воєнного стану заборонено нарахування та стягнення 3% річних, які нараховані, зокрема, на заборгованість за житлово-комунальні послуги.
Суд вважає твердження відповідача-1 необґрунтованими з огляду на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (в редакції від 05.03.2022) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення, зокрема, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
З 24 лютого 2022 року на території України запроваджено та діє воєнний стан через збройну агресію Російської Федерації проти України. Дані обставини є загальновідомими та доказуванню не підлягають.
Згідно з наданими позивачем розрахунками заборгованості, нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивачем здійснювалось до 05.03.2022, тобто у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (в редакції від 05.03.2022).
Разом із тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (в редакції від 30.12.2023) установлено, що нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).
Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, датою завершення бойових дій у місті Києві є 30.04.2022.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 541 ЦК України визначено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Отже, з відповідачів на користь позивача солідарно підлягає стягненню:
- заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.10.2017 по 29.02.2024 у розмірі 14 474,60 грн;
- 3% річних, нараховані на заборгованість з постачання теплової енергії за період з 01.10.2017 по 23.02.2022 у розмірі 1 127,52 грн;
- інфляційні втрати, нараховані на заборгованість з постачання теплової енергії за період з 01.10.2017 по 23.02.2022 у розмірі 3 893,78 грн;
- заборгованість за послуги з постачання гарячої води за період з 12.03.2017 по 29.02.2024 у розмірі 19 237,58 грн;
- 3% річних, нараховані на заборгованість з постачання гарячої води за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 у розмірі 2 005,25 грн;
- інфляційні втрати, нараховані на заборгованість з постачання гарячої води за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 у розмірі 6 364,26 грн, а всього - 47 102,99 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 514,00 грн з кожного.
Керуючись нормами ст. 2, 5, 12, 141, 209, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 про стягнення заборгованостізадовольнити повністю.
Стягнути солідарно з 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція»:
- заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.10.2017 по 29.02.2024 у розмірі 14 474,60 грн;
- 3% річних, нараховані на заборгованість з постачання теплової енергії за період з 01.10.2017 по 23.02.2022 у розмірі 1 127,52 грн;
- інфляційні втрати, нараховані на заборгованість з постачання теплової енергії за період з 01.10.2017 по 23.02.2022 у розмірі 3 893,78 грн;
- заборгованість за послуги з постачання гарячої води за період з 12.03.2017 по 29.02.2024 у розмірі 19 237,58 грн;
- 3% річних, нараховані на заборгованість з постачання гарячої води за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 у розмірі 2 005,25 грн;
- інфляційні втрати, нараховані на заборгованість з постачання гарячої води за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 у розмірі 6 364,26 грн, а всього - 47 102,99 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» судовий збір у розмірі 1 514,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» судовий збір у розмірі 1 514,00 грн.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро - реконструкція», код ЄДРПОУ: 37739041, місцезнаходження: м. Київ, вул. ГнатаХоткевича, буд. 20.
Відповідач-1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач_2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.М. Маркєлова