461/8828/24
1-кп/461/716/24
20.11.2024 року Галицький районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024141360002452 від 14.08.2024, про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Львова, громадянки України, українки, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимої, -
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357 КК України, -
обвинувачена ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період часу з 11.00 год. до 14.00 год., перебуваючи на трамвайній зупинці поблизу ТЦ «Роксолана», що знаходиться на пл. Соборній, 14 у місті Львові на лавці знайшла гаманець червоного кольору прямокутної форми, в якому побачила платіжні банківські картки № НОМЕР_1 (р/р НОМЕР_2 ) емітована AT КБ «ПриватБанк» ЄДРПОУ НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 (р/р НОМЕР_5 ), емітована AT «УНІВЕРСАЛ БАНК» ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), які відкриті на ім'я ОСОБА_6 . Усвідомлюючи, що за функціональним призначенням вищевказані банківські картки є засобами доступу до банківських рахунків та різновидами офіційного документу (згідно із Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992, Законів України "Про платіжні послуги" від 30.06.2021, "Про банки та банківську діяльність" від 07.12.2000), та діючи умисно, з корисливих мотивів, які полягали у подальшій можливості використовувати їх для безготівкового розрахунку, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, протиправно привласнила зазначені банківські картки.
Окрім цього, ОСОБА_4 , перебуваючи у тому ж місці та в той же час у вищезгаданому гаманці крім банківських карток побачила пенсійне посвідчення по інвалідності серії НОМЕР_6 видане 28.04.2021 на ім'я ОСОБА_6 та пенсійне посвідчення за віком серії НОМЕР_7 видане 15.08.2023 на ім'я ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що зазначенні пенсійні посвідчення посвідчують факти настання інвалідності та досягнення пенсійного віку і можуть використовуватися їх власником для підтвердження права на отримання пільг, передбачених законодавством України, тобто можуть відноситися до важливих особистих документів, протиправно привласнила їх та зберігала при собі.
Окрім цього, 14.08.2024 року ОСОБА_4 разом із чоловіком ОСОБА_7 та дитиною, перебуваючи у магазині «Аврора», що за адресою: АДРЕСА_2 , обрала необхідні товари і без ОСОБА_6 розрахувалась кількома транзакціями привласненою напередодні банківською картою № НОМЕР_4 , прив'язаною до розрахункового рахунку НОМЕР_5 , відкритого у AT «УНІВЕРСАЛ БАНК» (Монобанк), а саме: о 11:09:23 год на суму 149,00 грн, о 11:09:46 год на суму 219,00 грн, о 11:10:21 год на суму 689,00 грн, о 11:21:34 год на суму 657,00 грн, о 11:22:52 год на суму 923,00 грн, о 11:23:29 год на суму 816,00 грн, о 11:24:03 год на суму 958,00 грн, о 11:25:03 год на суму 869,00 грн, о 11:25:37 год на суму 59,00 грн., спричинивши останній матеріальну шкоду на загальну суму 5339 гривень.
Так, ОСОБА_4 13 серпня 2024 року, в період часу з 11.00 год. до 14.00 год., перебуваючи на трамвайній зупинці поблизу ТЦ «Роксолана», що знаходиться на пл.Соборній, 14 у місті Львові, усвідомлюючи, що за функціональним призначенням платіжні банківські картки за № НОМЕР_1 (р/р НОМЕР_2 ), емітована AT КБ «ПриватБанк», (р/р НОМЕР_5 ), емітована AT «УНІВЕРСАЛ БАНК» (Монобанк), відкриті на ім'я ОСОБА_6 є засобами доступу до банківських рахунків та різновидами офіційного документу (згідно із Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992, Законів України "Про платіжні послуги" від 30.06.2021, "Про банки та банківську діяльність" від 07.12.2000), діючи умисно, з корисливих мотивів, які полягали у подальшій можливості використовувати їх для безготівкового розрахунку, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає ,протиправно привласнила зазначені банківські картки.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинила привласнення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене за ч.1 ст.357 КК України.
Окрім цього, ОСОБА_4 13 серпня 2024 року, в період часу з 11.00 год. до 14.00 год., перебуваючи на трамвайній зупинці поблизу ТЦ «Роксолана», що знаходиться на пл. Соборній, 14 у місті Львові, усвідомлюючи, що пенсійне посвідчення по інвалідності серії НОМЕР_6 видане 28.04.2021 на ім'я ОСОБА_6 та пенсійне посвідчення за віком серії НОМЕР_7 видане 15.08.2023 на ім'я ОСОБА_6 , знайдені нею посвідчують факти настання інвалідності та досягнення пенсійного віку і можуть використовуватися їх власником для підтвердження права на отримання пільг, передбачених законодавством України, тобто можуть відноситися до важливих особистих документів, діючи умисно протиправно, привласнила їх та зберігала при собі.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинила незаконне заволодіння будь-яким способом іншим важливим особистим документом, тобто вичнила кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.357 КК України.
Окрім цього, ОСОБА_4 14.08.2024 року в період часу з 11.09 год. по 11.25 год., перебуваючи у магазині «Аврора», що за адресою: м.Львів, вул.Шпитальна, 1, усвідомлюючи дію режиму воєнного стану, веденого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ, суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом безготівкової оплати за придбаний товар, таємно з корисливих мотивів викрала грошові кошти розміром 5339 гривень, які знаходились на банківській картці № НОМЕР_4 , яка прив'язана до розрахункового рахунку НОМЕР_5 , відкритого у AT « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та належить ОСОБА_6 , спричинивши останній матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану, тобто обто вичнила кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнала повністю та підтвердила обставини, викладені у обвинувальному акті. Підтвердила, як 13 серпня 2024 року, в період часу з 11.00 год. до 14.00 год., на трамвайній зупинці поблизу ТЦ «Роксолана», що знаходиться на пл. Соборній, 14 у місті Львові на лавці знайшла гаманець червоного кольору, в якому побачила платіжні банківські картки, а також пенсійні посвідчення по інвалідності та за віком, привласнила їх та зберігала при собі; а 14.08.2024 року ОСОБА_4 , без ОСОБА_6 , декілька разів розрахувалась у магазині «Аврора», що за адресою: АДРЕСА_2 , привласненою напередодні банківською картою у магазині «Аврора», що за адресою: АДРЕСА_2 .
У вчиненому щиро розкаялася та просила суворо її не карати, вказавши, що повністю усвідомила протиправність своїх дій.
Потерпіла ОСОБА_6 підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Разом з тим, потерпіла повідомила суд, що їй відшкодовано шкоду, завдану кримінальним правопорушенням. У зв'язку з цим, у неї відсутні будь-які претензії майнового і немайнового характеру до ОСОБА_4 .
На підставі ч.3 ст.349 КПК України, з'ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно усіх фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що сторонами провадження не оспорюється доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з'ясувавши правильне розуміння сторонами кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357 КК України.
Дії обвинуваченої ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, оскільки вона вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану.
Дії обвинуваченої ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч.1 ст.357 КК України, оскільки вона вчинила привласнення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів.
Дії обвинуваченої ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч.3 ст.357 КК України, оскільки вона вчинила незаконне заволодіння будь-яким способом іншим важливим особистим документом.
Відповідно до ст.65 КК України суд, при призначенні покарання, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, та призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень. Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу винної.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , є щире каяття, повне визнання вини.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Характеризуючи особу ОСОБА_4 , встановлено, що вона раніше несудима; характеризується позитивно; на обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває; одружена, має на утриманні малолітню дитини; має постійне місце праці; шкода потерпілій відшкодована у повному обсязі.
З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що обвинуваченій слід призначити покарання, необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень - в межах санкцій статей особливої частини Кримінального кодексу України.
Призначаючи покарання, суд бере до уваги особливість індивідуалізації покарання, обираючи між законними альтернативами, керуючись поняттям судового розсуду, з огляду на обставини справи та другорядну роль кари як мети покарання; суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що не є насильницьким, корупційним чи злочином, спрямованим на повалення державного ладу, особу обвинуваченої, її поведінку та відношення до вчиненого, переживання за необдуманість дій; щире каяття та глибоке усвідомлення незаконності своїх дій; посткримінальна поведінка обвинуваченої свідчить про бажання виправити свою поведінку та відношення до життя.
Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
Суд виходить з того, що каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. Відтак покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об'єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Встановлені судом обставини в сукупності та дані про особу обвинуваченої ОСОБА_4 істотно знижують фактичну ступінь тяжкості злочину і особливо ступінь небезпечності вчиненого для суспільства, що загалом утворює підставу для висновку суду про можливість звільнення її від призначеного покарання із випробуванням.
Суд враховує особу обвинуваченої, щире каяття у вчиненому, відтак, вважає, що її виправлення можливе без ізоляції від суспільства.
Також сд враховує, що ОСОБА_4 повністю відшкодувала потерпілій завдану майнову шкоду.
Таким чином, можливим є застосуванням ст.75 КК України, звільнивши її від відбування покарання із випробуванням та встановленням іспитового терміну, а також з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Суд вважає, що таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для її виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченою, так і іншими особами.
Витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Питання речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 373, 374, 382 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357 КК України, та призначити їй покарання:
- за ч.4 ст.185 КК України - у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
- за ч.1 ст.357 КК України - у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду;
- за ч.3 ст.357 КК України - у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.
У відповідності до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 призначити остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбуття призначеного покарання із випробуванням та визначити 1 (один) рік іспитового строку.
Згідно ст.76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_4 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Речові докази: DVD-R диски - залишити у матеріалах кримінального провадження.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1