Справа № 333/4997/24
Провадження № 2/333/3390/24
05 листопада 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Михайлової А.В.,
за участю секретаря судового засідання Панченко К.О.,
розглянувши позовну заяву адвоката Малишевої О.Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , треті особи: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району та районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як органи опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна та стягнення аліментів,
До суду з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 , дочка якої - ОСОБА_3 , 1990 року народження, є матір'ю малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком дитини є ОСОБА_5 , 1984 року народження, проте ІНФОРМАЦІЯ_3 останній помер від вибухової травми під час військових дій у с. Михайлівка Бахмутського району Донецької області.
Позивач просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2024 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження (з повідомленням) викликом сторін.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2024 року у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у залі судових засідань в приміщенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя на 22 жовтня 2024 року о 10 год. 30 хв.
Позивач та її представник повідомлені своєчасно та належним чином, до суду надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.
Відповідач, повідомлений своєчасно та належним чином про розгляд справи, у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву, заяв чи клопотань не подав.
Районна адміністрація по Комунарському району повідомлена про розгляд справи як третя особа своєчасно та належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за їх відсутності. Крім того, до справи було долучено акт обстеження умов проживання позивача та малолітніх дітей, а також висновок щодо розв'язання спору.
З огляду на думку всіх учасників справи, судом ухвалено рішення згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювати фіксацію процесу звукозаписувальними технічними засобами. Керуючись ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів та відповідно до ст. 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення.
Установлені судом фактичні обставини у справі.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір'ю малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком дитини є ОСОБА_5 , 1984 року народження, проте ІНФОРМАЦІЯ_3 останній помер від вибухової травми під час військових дій у с. Михайлівка, Бахмутського району, Донецької області.
У шлюбі батьки ОСОБА_6 перебували з 12 січня 2013 року по 19 липня 2016 року, після розірвання шлюбу відповідач змінила шлюбне прізвище « ОСОБА_2 » на дошлюбне « ОСОБА_2 ». 31 жовтня 2019 року відповідач вийшла заміж за ОСОБА_9 , змінила прізвище на « ОСОБА_2 ». Від другого шлюбу відповідач має другу дитину - ОСОБА_11 , 2020 року народження.
Під час перебування у другому шлюбі відповідач почала зловживати спиртними напоями, притягувалась до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП у відношенні ОСОБА_4 , 2013 року народження, та ОСОБА_11 , 2020 року народження. Відповідно до рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 13 травня 2021 року між відповідачкою та її чоловіком - ОСОБА_9 стався конфлікт на ґрунті спільного вживання алкогольних напоїв, який виразився у нецензурній лайці, погрозах насильством та бійці у присутності дітей. Крім того рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 12 квітня 2021 року до відповідальності за вчинення домашнього насильства притягнуто чоловіка відповідачки за вчинення умисних дій психологічного та фізичного характеру, внаслідок чого він завдав шкоди психічному здоров'ю дітей. На час судового розгляду виховання дітей було доручено бабусі (позивачу) - ОСОБА_1 .
Як негативний наслідок неналежного виконання батьківських обов'язків відповідача та насильницьких дій ОСОБА_9 , ОСОБА_4 був змушений відвідати КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької області. Відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 21.05.2021 у ОСОБА_4 діагностовано органічний емоційно-лабільний розлад, специфічні розлади розвитку.
Після початку повномасштабних військових дій на території України відповідач з дітьми виїхала за межі території України до Німеччини, де займалась вихованням дітей до листопада 2022 року. Через неналежне виконання батьківських обов'язків відповідачем соціальні служби Німеччини помістили дітей до дитячого притулку. Відповідно до листів співробітників притулку поведінка дітей потребувала корекції, безпосередньо поведінка ОСОБА_4 закінчилась викликом полії.
Разом із тим відповідачкою не були виконанні вимоги соціальних служб до побутових умов проживання дитини, повернутись до виконання батьківських обов'язків відповідачка не змогла. Позивач вимушена була виїхати до Німеччини з метою допомогти відповідачці забрати дітей з притулку. Ураховуючи той факт, що у ОСОБА_11 , окрім матері є батько, який є його законним представником, соціальні служби повідомили позивачу, що можуть передати дитину лише батьку - ОСОБА_9 .
Враховуючи той факт, що батько ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , співробітники притулку дозволили позивачці забрати онука у січні 2023 року. Як відомо позивачу, молодша дитина відповідачки дотепер знаходиться у Німеччині у притулку.
На момент звернення до суду з цією позовною заявою ОСОБА_4 проживає з позивачкою вже більше року у АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 забезпечені гідні умови проживання та гармонійна атмосфера оточення. Між позивачкою та онуком склалися доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню дитини, його повноцінному світосприйняттю життя та оточуючих людей.
Позивач прийшла до твердого висновку, що відповідач повністю відмовилась від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до сина, а змінити її поведінку та ставлення до дитини неможливо і тому вважає за необхідне звернутися до суду з цим позовом.
Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що відповідач з листопада 2022 року проживає окремо від дітей та фактично самоусунулась від виконання батьківських обов'язків, життям сина не цікавиться, не виявляє бажання спілкуватися з ним, матеріальної допомоги на його утримання не надає. Наявність номінальної матері, яка існує лише в офіційних документах, створює для позивача деякі складнощі під час оформлення документів для лікування дитини, отримання дозволу на щеплення, влаштування дитини на навчання до школи. Ситуація ускладняються тим, що місце перебування відповідачки частіше за все не відоме, а зв'язок - відсутній.
Всі питання щодо виховання онука вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні позивача.
Відповідно до інформації КНП «ЦПМСД» № 2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у вищевказаному медичному закладі. Хлопчик проживає разом з бабусею з січня 2023 року, остання займається профілактикою захворювань та лікуванням у разі необхідності. Мати дитини - ОСОБА_2 , в амбулаторії з 2022 року не з'являлась.
Факт ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків підтверджується також інформацією Запорізької гімназії № 60 Запорізької міської ради Запорізької області Лівобережного відділу освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, якою встановлено що ОСОБА_4 є учнем 3-б класу гімназії № 60. Мати хлопчика виходила на зв'язок із класним керівником до жовтня 2022 року, за цей час відповідач часто агресивно поводила себе з дитиною, керівник помічала нетерплячість, нестійку поведінку з боку матері, від чого дитина часто перебувала в стресі та поганому настрої. З самого початку навчання хлопчика його бабуся - ОСОБА_1 бере активну участь у вихованні та навчанні дитини, яка з січня 2023 року постійно проживає з бабусею.
Відповідно до актів про спільне фактичне проживання від 11.07.2023 та 30.05.2024 встановлено, що дитина постійно проживає за адресою реєстрації позивача з січня 2023 року по теперішній час.
У матеріалах справи наявний висновок районної адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як органу опіки та піклування, згідно з яким орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як зазначено у вищевказаному висновку, під час розмови з дитиною встановлено, що матір зв'язок із дитиною не підтримує, не цікавиться його життям. Хлопчика не влаштовує спосіб життя матері, вона не приділяє йому та брату належної уваги, часто залишала їх самих, зловживає спиртними напоями. ОСОБА_4 не заперечує проти позбавлення матері батьківських прав відносно нього.
На спростування викладеного відповідачем не надано належних та допустимих доказів.
У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо належних доказів на підтвердження винної поведінки відповідача та свідомого нехтування своїми обов'язками стосовно власної дитини.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про доведеність належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами факту ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню свого сина, яке виражається у тому, що вона не відвідує дитину, не цікавиться її життям та розвитком, не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення в дуже важливий для формування його особистості вік; не надає сину доступ до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі і не може бути для дитини прикладом та авторитетом; не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не створює умови для отримання ним освіти.
Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» вказує, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Підстави, порядок та правові наслідки позбавлення особи батьківських прав щодо своєї дитини визначенні статтями 164-166 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Згідно зі статтею 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Частиною 2 статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Статтею 150 СК України передбачено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Беручи до уваги викладені обставини та відповідні їм правовідносини, у зв'язку з тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позовні вимоги знайшли своє підтвердження і позов підлягає задоволенню.
Згідно з пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до статей 55, 58 Цивільного кодексу України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки. Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Згідно з частиною 4 статті 167 СК України, якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.
Відповідно до статей 243, 244 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України. Опікуном дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.
Відповідно до пункту 40, 42 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, опікуном, піклувальником призначається переважно особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Отже, позовні вимоги про призначення позивача опікуном ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знайшли своє підтвердження і також підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною 2 статті 182, статтею 191 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до частини 1 та частини 5 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
У відповідності до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, суд дійшов висновку, що з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211 гривні 20 копійок.
Керуючись статтями 164, 165 СК України, статтями 12, 13, 19, 23, 200, 206, 258-259, 264, 265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району та районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Призначити ОСОБА_1 опікуном над малолітньою дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь на користь держави судовий збір в розмірі 1211 гривні 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на поданні заяви про його поновлення - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя А.В. Михайлова