Заводський районний суд м. Запоріжжя
вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
Справа № 332/5798/24
Провадження №: 1-кп/332/576/24
20 листопада 2024 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_4 ОСОБА_5 , представника малолітньої потерпілої ОСОБА_4 та законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_4 ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 ,розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за№12024082030000291 від 16.04.2024, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152, ч.1 ст.301-1 КК України,
встановив:
В провадженні Заводського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152, ч.1 ст.301-1 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні та судом при продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися та продовжують існувати, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилося, тому продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.
Законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_4 ОСОБА_5 та представник малолітньої потерпілої ОСОБА_4 та законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_4 . ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 підтримали клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_9 .
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_8 заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на недоведеність прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Враховуючи наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, адвокат ОСОБА_8 просила змінити запобіжний захід на домашній арешт; обвинувачений ОСОБА_7 зазначив,що він має міцні соціальні зв'язки та просив змінити запобіжний захід на домашній арешт за місцем реєстрації.
Вислухавши думку учасників провадження, суд приходить до висновку, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому є доцільним, виходячи з наступного.
Частина 2 статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183, 199 КПК України.
Згідно зі ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні було встановлено, що під час досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2024 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який був неодноразово продовжений.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Відтак, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, з наступних підстав.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152, ч.1 ст.301-1 КК України, які відповідно до ст.12 КК України є відповідно особливо тяжким та тяжким злочинами. Тому, розуміючи можливі наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_7 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.
У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
Ризик незаконного впливу на малолітню потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні є актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст.23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України. Тобто, ризик впливу на малолітню потерпілу та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Суд враховує також те, що ОСОБА_7 знайомий з потерпілою, яка є малолітньою особою, а тому в силу її віку, обвинувачений може вчинити на неї психологічний тиск з метою схилити її не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Також є обґрунтований і ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, що в сукупності свідчить про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Також суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Під час розгляду клопотання в суді не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, також судом не отримано іншого комплексу обставин, які би переважили над встановленими судом ризиками, передбаченими п.п.1,3,5, ч.1 ст.177 КПК України.
Посилання сторони захисту на міцні соціальні зв'язки чи відсутність у ОСОБА_7 наміру переховуватись від суду, не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці обвинуваченого, у випадку застосування щодо нього запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Ураховуючи конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, рівень їх суспільної небезпеки, та дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування або відсутності передбачених ст. 177 КПК України ризиків, які стали підставою для застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що жоден із інших - більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст. 77 КПК України, належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків та рішень суду. Запобіжний захід у виді тримання під вартою буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 . Підстав вважати його завідомо непомірним для обвинуваченого суд не вбачає.
Згідно з ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим КПК України, крім випадків, передбачених ч.4 ст.183 КПК України. Разом із тим, ч.4 ст.183 КПК України передбачає, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Таким чином, враховуючи категорію та характер інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, обставини їх вчинення, суд вважає, що наразі відсутні підстави визначати обвинуваченому розмір застави.
Керуючись ст.ст.177-178, 181, 194, 314 - 316, 369 - 372 КПК України, суд,
постановив:
Клопотання прокурора Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 ,- задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 (шістдесят) днів, тобто до 18 січня 2025 року включно.
В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу,- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Копію ухвали направити співробітникам Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» для виконання.
Повний текст ухвали складений 20 листопада 2024 року.
Суддя: ОСОБА_1