Справа № 314/3480/24
Провадження № 2/314/1259/2024
20.11.2024 м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Капітонова Є.М., секрутар судового засідання Дерко В.Р., розглянувши в порядку спрощеного провадження в м. Вільнянськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» про скасування заборони на нерухоме майно,
Позивач звернувся до суду з позовом про зняття арешту з майна, де просить суд:
«Скасувати обтяження з земельної ділянки АДРЕСА_1 Обслуговуючий кооператив: підстава для обтяження-повідомлення від 08.05.1991, видавник Ощадбанк № 8127. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 26316350 від 20.11.2015, Вільнянське районне управління юстиції, Запорізька область. Причина накладення відсутність РНОКПП. Архівна заборона, архівний запис №32 від 08.05.1991 року55, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .».
В обґрунтування позову позивач посилається на наступне.
При зверненні позивача до нотаріуса з приводу продажу земельної ділянки стало відомо про обтяження.
З отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта встановлено, що на земельну ділянку кадастровий номер 2321584000:01:003:0580 накладено обтяження- заборона на нерухоме майно. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 26316350 від 20.11.2015 10:34:46, ОСОБА_2 , Вільнянське районне управління юстиції, Запорізька обл., власник ОСОБА_1 .
Згідно відповіді на адвокатський запит від 25.07.2024 Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» зазначило, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 не є клієнтом банку та заборгованості перед банком у неї не обліковується.
Позивач вважає, що на теперішній час на належне їй майно безпідставно існує обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно.
Позивач у судове засіданні не з"явилась. Надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, на заявлених вимогах наполягає.
Відповідач в судове засідання не з"явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини:
Позивач є власником об'єкта - земельна ділянка кадастровий номер 2321584000:01:003:0580, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину серія та номер: 1-1586, виданий 15.12.2009 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 781777423215; номер запису про право власності 12138862).
За зазначеним об'єктом нерухомого майна наявне обтяження - номер запису про обтяження 12138979, суб'єкт обтяження - ОСОБА_1 .
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За визначенням ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі:
1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;
2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;
3) реалізації предмета застави;
4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
В силу ч.2 ст.593 ЦК України у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.
Отже, обтяження є засобом забезпечення виконання зобов'язання, є похідним, належним та залежним відносно певного цивільного зобов'язання.
Судом встановлено, що в Державному реєстрі наявне зареєстроване обтяження: 12138979, яке є неналежним до власника майна. Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № витягу 25676998 від 15.12.2009 власник визначений - ОСОБА_3 .
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).
Верховний Суд в постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18) вказав, що зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.
Отже, саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Аналогічна правова позиція також висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).
Отже, з урахуванням встановлених обставин неналежності обтяження власнику майна, суд приходить до висновку про скасування обтяження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 76-80, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» про скасування заборони на нерухоме майно задовольнити.
Скасувати обтяження наявне в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: Номер запису про обтяження: 12138979, дата та час державної реєстрації: 06.04.2006 17:04:34, державний реєстратор Шотіна Катерина Леонідівна, Вільнянське районне управління юстиції, Запорізька обл., вид обтяження: заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 781777423215, кадастровий номер земельної ділянки 2321584000:01:003:0580 адреса: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
День складення повного судового рішення - 20.11.2024.
Суддя Євген Миколайович Капітонов
20.11.2024