20 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 760/19597/21
провадження № 61-15122ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича про визнання договору купівлі-продажу неукладеним, скасування запису про державну реєстрацію права власності, визнання права власності на квартиру та витребування майна з чужого незаконного володіння,
У липні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним вище позовом.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 30 листопада 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О.
Скасовано запис про державну реєстрацію № 39444134 права власності
ОСОБА_1 на квартиру
АДРЕСА_1 , вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:55419682 від 30 листопада 2020 року. В решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2022 року в частині задоволених позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним скасовано. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
06 листопада 2024 року ОСОБА_1 , із застосуванням засобів поштового зв'язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, у змісті якої просить оскаржувані судові рішення в частині задоволеної позовної вимоги ОСОБА_2 про скасування запису про державну реєстрацію права власності на квартиру скасувати та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення про відмову
у задоволенні зазначеної позовної вимоги.
1. Касаційна скарга подана до суду касаційної інстанції з пропуском строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено
у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У клопотанні, викладеному у змісті касаційної скарги, заявником порушується питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження судових рішень.
На обґрунтування поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 зазначає, що після ознайомлення зі вступною та резолютивною частиною оскаржуваної постанови Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року договір, укладений із представником - адвокатом Подоляком Богданом Романовичем було розірвано, на підтвердження чого надає копію Договору про розірвання Договору про надання правової допомоги від 22 лютого 2024 року.
Також посилається на те, що апеляційним судом на її адресу повний текст оскаржуваної постанови не направлявся, на підтвердження чого надає копію листа Київського апеляційного суду від 14 червня 2024 року, відповідно до змісту якого копія повного тексту оскаржуваної постанови Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року направлена адвокатові Подоляку Б. Р. до електронного кабінета у системі «Електронний суд» 05 березня 2024 року, а також копію супровідного листа Солом'янського районного суду міста Києва разом з копією поштового конверта із номером відстеження 0600288474513 на підтвердження дати отриманнякопії повного тексту оскаржуваної постанови (07 жовтня
2024 року).
Водночас зазначені докази не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень з огляду на наступне.
Частиною п'ятою статті 14 ЦПК України встановлено, що суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (частина шоста статті 14 ЦПК України).
Відповідно до частини сьомої статті 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно
в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Зі змісту оскаржуваної постанови Київського апеляційного суду від 20 лютого
2024 року, повний текст якого було складено 29 лютого 2024 року, вбачається, що участь у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції брав адвокат
Подоляк Б. Р., відповідно, останньому, в силу вимог процесуального закону, копія повного тексту оскаржуваного судового рішення направлялась до електронного кабінета користувача системи «Електронний суд», що підтверджується листом Київського апеляційного суду та не заперечується заявником касаційної скарги.
Саме по собі розірвання договору про надання правової допомоги, з урахуванням того, що ОСОБА_1 було відомо як про наявність апеляційного провадження у справі, а також відомий зміст вступної та резолютивної частини оскаржуваної постанови, про що вона зазначає у змісті касаційної скарги, не свідчить про поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, оскільки відповідно до змісту частини другої статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
Відтак, саме адвокат Подоляк Б. Р. мав повідомити свого довірителя
( ОСОБА_1 ) про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
Матеріали касаційного провадження хоча і містять докази на підтвердження дати вручення копії повного тексту постанови Київського апеляційного суду
від 20 лютого 2024 року засобами поштового зв'язку 07 жовтня 2024 року за заявою ОСОБА_1 , водночас, таке клопотання, без надання доказів на підтвердження обставин того, що заважало звернутися із касаційною скаргою
у встановлений законом строк, з урахуванням, що саме заявник касаційної скарги оскаржив судове рішення в апеляційному порядку, був повідомлений про існування оскаржуваної постанови Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, а також з урахуванням дати складення повного тексту оскаржуваної постанови (29 лютого 2024 року) та забезпечення надання загального доступу
(05 березня 2024 року), може свідчити про штучне збільшення строку на касаційне оскарження, пропущеного на доволі значний строк.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.
При цьому саме на заявника покладено обов'язок доведення наявності в нього об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Case of Union Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) заява № 11681/85).
Так, заявником не зазначено про обставини, що об'єктивно перешкоджали отримати судове рішення і подати касаційну скаргу в передбачений ЦПК України строк, з урахуванням дати складення повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
Таким чином, на підтвердження наведених обставин пропуску строку слід надати відповідні докази, про що зазначено вище.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений судом строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані судом неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
2. Окрім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки
у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору
у встановлених порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 270,00 грн.
Згідно із підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908,00 грн).
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви
і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Відповідно, оскільки предметом оскарження у справі є судові рішення за результатами задоволення позовної вимоги немайнового характеру, з урахуванням предмета спору та прохальної частини касаційної скарги заявникові необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі
1 816,00 грн (2 270,00 х 0,4 х 200%).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості).
На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку
і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
3. Також подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку визначення заявником підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада
2020 року у справі № 904/3807/19.
Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці
у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі
№ 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 2/1712/783/2011,
від 26 червня 2018 року у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі
№ 522/2732/16-ц).
Касаційна скарга ОСОБА_1 в повній мірі не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, заявник, як на підставу касаційного оскарження судових рішень узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
Таким чином, заявнику необхідно: 1) на підтвердження поважності наведених обставин пропуску строку надати суду відповідні докази, або навести інші підстави
з відповідними доказами; 2) сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги. На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; 3) уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України та надати суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями та доданими матеріалами відповідно до кількості учасників справи.
У разі подання уточненої касаційної скарги шляхом формування документа
у системі «Електронний суд» заявникові також необхідно надати суду докази надсилання уточненої касаційної скарги на адреси інших учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 5 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник