Справа № 643/6444/24
Провадження № 4-с/643/55/24
19.11.2024 Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Власенка М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Каратаєвої Я. В.,
заявника (стягувача) - ОСОБА_1 ,
представника заявника - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - головний державний виконавець Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Роянов Павло Олексійович, ОСОБА_3 , на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця, -
24 жовтня 2024 року до Московського районного суду м. Харкова засобами поштового зв'язку надійшла скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Махно А. В. на рішення, дії та бездіяльність головного державного виконавця Салтівського ВДВС у м. Харкові СМУ МЮ Роянова П. О., в якій просить:
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Роянова Павла Олексійовича за виконавчим провадженням № 75732749 щодо вжиття заходів забезпечення позову на підставі ухвали Московського районного суду м. Харкова у справі № 643/6444/24 від 17 липня 2024 року щодо закінчення виконавчого провадження № 75732749 від 08 серпня 2024 року.
- визнати незаконною постанову головного державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Роянова Павла Олексійовича про закінчення виконавчого провадження № 75732749 від 10 жовтня 2024 року.
- скасувати постанову головного державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Роянова Павла Олексійовича про закінчення виконавчого провадження № 75732749 від 10 жовтня 2024 року.
- визнати незаконною бездіяльність головного державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Роянова Павла Олексійовича за виконавчим провадженням № 75732749 щодо вжиття заходів забезпечення позову на підставі ухвали Московського районного суду м. Харкова у справі № 643/6444/24 від 17 липня 2024 року.
- зобов'язати головного державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Роянова Павла Олексійовича відновити виконавче провадження № 75732749 щодо вжиття заходів забезпечення позову на підставі ухвали Московського районного суду м. Харкова у справі № 643/6444/24 від 17 липня 2024 року.
- зобов'язати головного державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Роянова Павла Олексійовича вчинити всі необхідні заходи примусового виконання ухвали Московського районного суду м. Харкова у справі № 643/6444/24 від 17 липня 2024 року у порядку ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».
Вимоги скарги обґрунтовані тим, що у провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває справа № 643/6444/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її виховані та визначення способу участі у вихованні дитини. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17 липня 2024 року у цій справі вжито заходів забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_3 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі надавати позивачу ОСОБА_1 можливість спілкування з малолітньою дитиною ОСОБА_4 , за допомогою відеозв'язку кожного тижня, раз у два дні, зокрема у кожний вівторок, четвер та у суботу у вільний від роботи відповідача час та вільний малолітнього сина час від шкільних занять, гуртків, секцій та з дотриманням режиму дня. З метою примусового виконання ухвали Московського районного суду м. Харкова від 17 липня 2024 року у справі № 643/6444/24, скаржник звернувся до державної виконавчої служби із заявою про виконання судового рішення, що набрало законної сили. Постановою державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08 серпня 2024 року відкрито виконавче провадження № 75732749. 15 серпня 2024 року, державним виконавцем Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було здійснено виклик ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на особистий прийом, на якому сторін було ознайомлено зі змістом судового рішення, зобов'язано боржника не чинити перешкоди позивачу у спілкуванні з сином, вручено їм постанову про відкриття виконавчого провадження та складено акт державного виконавця від 15 серпня 2024 року. Постановою державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10 жовтня 2024 року виконавче провадження № 75732749 було закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки в Ухвалі суду не зазначено точний час, в який відповідач може зв'язуватись з сином, то виконавцем було запропоновано у добровільному порядку встановити коли Позивач може телефонувати сину. Боржник відмовилась встановити час, та зауважила, що у неї проблем зі спілкуванням з власним сином немає, та це виключно проблеми Стягувача, що він не може спілкуватись з сином, вона не має намірів цьому сприяти. Відмову Боржника виконувати Ухвалу Московського районного суду м. Харкова по справі № 643/6444/24 від 17.07.2024 у Акті державного виконавця зафіксовано не було. З моменту відкриття виконавчого провадження на якому Стягувача та Боржника було ознайомлено зі змістом Ухвали суду, ОСОБА_1 неодноразово та систематично телефонував сину у різний час, проте всі виклики були проігноровані, про що свідчить доданий до клопотання журнал викликів Стягувача. Об'єктивних причин для того, аби син просто так відмовився від участі у його житті батька не було, ОСОБА_1 не чинив жодних протиправних дій відносно сина або ОСОБА_3 , жодних сварок або конфліктних ситуацій у нього з сином не було. У зв'язку із бездіяльністю ОСОБА_5 , 04.10.2024 представником Стягувача в порядку ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» було подано клопотання до головного державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Роянова П.О., яким було визначено прохання перевірити виконання Боржником Ухвали Московського районного суду м. Харкова від 17.07.2024 року по справі № 643/6444/24, провадження № 2-з/643/38/24 якою вирішено вжити заходів забезпечення позову, звернутись письмово до ОСОБА_3 (Боржник) для надання пояснень з приводу невиконання Ухвали Московського районного суду м. Харкова від 17.07.2024 року по справі № 643/6444/24, провадження № 2-з/643/38/24, а також вжити всіх необхідних заходів примусового виконання Ухвали Московського районного суду м. Харкова від 17.07.2024 року по справі № 643/6444/24 провадження № 2-з/643/38/24. Головним державним виконавцем Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рояновим П. О., не вживались заходи для забезпечення примусового виконання рішень, передбачених ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», навіть ураховуючи висновки Європейського Суду справ людини, щодо їх недостатності та недієвості. Відтак, дії, бездіяльність та спірна постанова головного державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Роянова П. О. є неправомірними.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2024 року прийнято до розгляду зазначену скаргу, призначено судове засідання на 04 листопада 2024 року, викликано учасників провадження, запропоновано учасникам надати свої пояснення та заперечення.
04 листопада 2024 року до Московського районного суду м. Харкова від представника ОСОБА_3 - адвоката Дробчак Л. В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, через зайнятість у іншому судовому процесі.
19 листопада 2024 року до Московського районного суду м. Харкова від представника ОСОБА_3 - адвоката Дробчак Л. В. надійшли заперечення на скаргу, в яких вона просить відмовити у її задоволенні. Заперечення обґрунтовані тим, що скаржник невірно трактує положення ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», а спірна постанова державного виконавця винесена відповідно до вимог чинного законодавства. Окремо зазначено, що боржник у вказаному виконавчому провадженні не заперечує проти спілкування батька з дитиною, проте зі згоди та бажання самого сина, що не повинно відбуватися у примусовому та ультимативному порядку. Посилання скаржника на ту обставину, що їхній син не відповідає на дзвінки батька, жодним чином не свідчить про ухилення боржника від виконання ухвали суду про забезпечення позову, а державним виконавцем було вжито всіх заходів щодо виконання такої ухвали. Також до заперечень долучено висновок психолога підготовленого на підставі запиту адвоката Дробчак Л. В. щодо дослідження індивідуально-психологічних особливостей особистості, психоемоційний стан та родинні відносини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У судовому засіданні 19 листопада 2024 року ОСОБА_1 та його представник адвокат Махно А. В. підтримали подану скаргу та просили її задовольнити з підстав наведених у ній. Також зазначили, що через систему «Електронний суд» отримали заперечення від боржника та вважають їх необґрунтованими та такими, що не підлягають врахуванню під час розгляду цієї скарги, оскільки подані з пропуском строку, встановленого судом, у зв'язку з чим заявили клопотання про залишення таких заперечень без розгляду.
Суд, без виходу до нарадчої кімнати, відмовив у задоволенні вказаного клопотання, через його необґрунтованість та ухвалив долучити такі заперечення до матеріалів справи.
Крім цього, у судовому засідання представник скаржника повідомила, що 18 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» отримали заперечення на скаргу від головного державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Роянова П. О.
З цього приводу суд зазначає, що до Московського районного суду м. Харкова у межах розгляду цього провадження будь яких заяв та/чи заперечень від головного державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Роянова П. О. ані через систему «Електронний суд», ані на електронну пошту - не надходило.
Інші учасники провадження у судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином, що відповідно до положень ст. 450 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи.
У запереченнях на скаргу, представник ОСОБА_3 - адвокат Дробчак Л. В. просить суд розглядати справу без їх участі.
Суд, дослідивши матеріали скарги та заперечень, заслухавши думку учасників провадження, встановив таке.
У провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа № 643/6444/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її виховані та визначення способу участі у вихованні дитини.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17 липня 2024 року у цій справі вжито заходів забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_3 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі надавати позивачу ОСОБА_1 можливість спілкування з малолітньою дитиною ОСОБА_4 , за допомогою відеозв'язку кожного тижня, раз у два дні, зокрема у кожний вівторок, четвер та у суботу у вільний від роботи відповідача час та вільний малолітнього сина час від шкільних занять, гуртків, секцій та з дотриманням режиму дня.
З метою примусового виконання ухвали Московського районного суду м. Харкова від 17 липня 2024 року у справі № 643/6444/24, ОСОБА_1 звернувся до державної виконавчої служби із заявою про виконання судового рішення, що набрало законної сили.
Постановою державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08 серпня 2024 року відкрито виконавче провадження № 75732749.
15 серпня 2024 року головним державним виконавцем Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рояновим П. О. здійснено виклик ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на особистий прийом, на якому сторін було ознайомлено зі змістом судового рішення, зобов'язано боржника не чинити перешкоди позивачу у спілкуванні з сином, вручено їм постанову про відкриття виконавчого провадження та складено акт державного виконавця від 15 серпня 2024 року.
Постановою державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Роянова П. О. від 10 жовтня 2024 року виконавче провадження № 75732749 було закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 129-1 Конституції України закріплено обов'язковість судових рішень до виконання на всій території України. Крім того, обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства передбачених п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України.
Отже виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладається на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною.
Суд, у межах розгляду цієї скарги зазначає, що ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17 липня 2024 року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_3 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі надавати позивачу ОСОБА_1 можливість спілкування з малолітньою дитиною ОСОБА_4 , за допомогою відеозв'язку кожного тижня, раз у два дні, зокрема у кожний вівторок, четвер та у суботу у вільний від роботи відповідача час та вільний малолітнього сина час від шкільних занять, гуртків, секцій та з дотриманням режиму дня, фактично встановлено ОСОБА_1 побачення з дитиною, хоча і з використанням відеозв'язку.
Відповідно до ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно постанови Верховного Суду від 15 вересня 2023 року № 551/920/22 виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили
Судом встановлено, що жодні документи, окрім акта державного виконавця від 15 серпня 2024 року, складені в межах виконавчого провадження № 75732749, не свідчать про те, що державним виконавцем забезпечено можливість ОСОБА_1 спілкуватися з малолітньою дитиною ОСОБА_4 , за допомогою відеозв'язку кожного тижня, раз у два дні, зокрема у кожний вівторок, четвер та у суботу у вільний від роботи відповідача час та вільний малолітнього сина час від шкільних занять, гуртків, секцій та з дотриманням режиму дня.
Заперечення боржника щодо неможливості забезпечити таке спілкування, через небажання сина, жодним чином не може впливати на процес виконання рішення.
Таким чином суд констатує той факт, що за даних конкретних обставин не може бути врахована думка дитини, оскільки достовірно невідомо чи вона є думкою самої дитина, чи навіяна їй матір'ю. Висновок психолога судом не береться до уваги, оскільки предметом розгляду цієї скарги є дії та рішення державного виконавця, а не вирішення спору по суті в межах розгляду справи, у якій постановлено ухвалу про забезпечення позову.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини вимагає врахування поглядів дітей, ці погляди не обов'язково є незмінними, а заперечення дітей, які мають бути наділені належною вагою, не обов'язково є достатніми для подолання інтересів батьків, особливо в тому, щоб мати постійний контакт з їхніми інтересами з дитиною. Зокрема, право дитини висловлювати свої власні погляди не повинно тлумачитися як ефективне надання безумовного права вето дітям без будь-яких інших факторів, що розглядаються, а також проведення експертизи для визначення їх найкращих інтересів. Такі інтереси зазвичай диктують, що зв'язки дитини з сім'єю повинні зберігатися, за винятком випадків, коли це може шкодити його здоров'ю та розвитку (рішення у справі "А.В. проти Словенії" від 09 квітня 2019 року).
У постанові від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15-ц було конкретизовано висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 404/8677/13-ц, щодо побачень дитини з дідом, який також може бути застосований до побачень дитини з батьком.
Верховним Судом зокрема зазначено наступне: а) виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду; б) будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини; дід має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини; в) саме збалансування наведених вище прав і гарантій має бути основою для належного виконання рішення суду про участь у спілкуванні дитини з дідом.
Також Верховним Судом неодноразово констатовано, що думка дитини не завжди є саме її думкою, зважаючи на вік та поведінку іншого з подружжя.
Зокрема в постанові від 30 червня 2021 року у справі № 381/3014/19 Верховний Суд зазначив: «Згідно з частиною третьою 171 СК України суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. За обставин встановлення судом наявності конфлікту між колишнім подружжям та неприязних стосунків між ними, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що така позиція дитини може бути зумовлена впливом матері, з якою вона постійно проживає».
Крім того, у постанові від 09 червня 2021 року у справі № 158/485/20 Верховний Суд зазначив, що «озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка ураховується, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї».
У справі № 753/9433/17 (постанова від 09 листопада 2020 року) Верховний Суд зазначив, що емоційний стан дитини обумовлений не присутністю батька в її житті, а напруженими конфліктними стосунками між батьками, які використовують дитину для образ один одного, зневажають право сина на спокійне щасливе дитинство та гармонійний розвиток особистості. Особисті конфлікти між батьками не повинні порушувати інтереси дитини.
Відтак, зважаючи на встановлені обставини справи, констатуючи факт невиконання ухвали Московського районного суду м. Харкова від 17 липня 2024 року у справі № 643/6444/24 та відповідно з цим відсутності підстав для закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», суд доходить висновку, що постанову про закінчення виконавчого провадження № 75732749 від 10 жовтня 2024 року слід скасувати через її незаконність та необґрунтованість.
Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19, ст. 22 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, при цьому права громадян не можуть бути скасовані.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
У відповідності до ч. 1 ст. 18 вищезазначеного Закону виконавець зобов'язаний вживати заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.
Відтак, робота державних виконавців зобов'язана забезпечувати сумлінне, старанне та неупереджене здійснення примусового виконання судових рішень.
Однак, незважаючи на обов'язок дотримання принципів та гарантій виконавчого провадження, забезпечувати примусове виконання судових рішень, головний державний виконавець Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Роянов Павло Олексійович не виконував належним чином своїх обов'язків, що призвело до винесення спірної постанови про закінчення виконавчого провадження.
Щодо решти вимог скарги, суд зазначає, що вони є похідними та не впливають на відновлення порушених прав скаржника, а належним способом їх захисту є визнання незаконною та скасування постанови головного державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Роянова Павла Олексійовича про закінчення виконавчого провадження № 75732749 від 10 жовтня 2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Відтак, відновити виконавче провадження після скасування постанови про закінчення виконавчого провадження це обов'язок державного виконавця, що свідчить про відсутність підстав для такого зобов'язання рішенням суду, за результатом розгляду скарги на таку постанову.
Керуючись ст. 259, 260, 261, 354, 451 ЦПК України суд,
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: головний державний виконавець Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Роянов Павло Олексійович, ОСОБА_3 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця - задовольнити частково.
Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Роянова Павла Олексійовича про закінчення виконавчого провадження № 75732749 від 10 жовтня 2024 року.
У задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.
Відповідно до ст. 453 ЦПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду у п'ятнадцятиденний строк з дня складення повного текста ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 20 листопада 2024 року.
Суддя Михайло ВЛАСЕНКО