Справа № 953/9037/24
н/п 2/953/3812/24
(заочне)
14 листопада 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Бородіної Н.М.,
за участю секретаря - Максимовської Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
Позивач, ТОВ «Факторинг Партнерс», звернувся у суд з позовом до відповідача, ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої на свою користь заборгованість за договором №555154107855 від 16.08.2021 в розмірі 15369,60 грн., судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3028 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 16 серпня 2021 року між ТОВ "Київська торгово-інвестиційна компанія" та ОСОБА_1 , шляхом заповнення останньою заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням реквізитів банківської карти, укладено договір позики № 555154107855, за умовами якого Товариство надало відповідачу на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти у сумі 6000 грн. шляхом перерахування позики на банківський картковий рахунок позичальника за реквізитами його банківської платіжної картки, зазначеній у реєстраційній анкеті клієнта - позичальника у системі Loany на сайті системи www.loany.com.ua. Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором. Сторони погодили тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами залежить від фактичного виконання позичальником умов договору. Пунктом 2.2. договору позики встановлено, що датою надання позики є дата списання грошових коштів з поточного рахунку позикодавця на банківський картковий рахунок позичальника, передбачений у п. 2.1 цього договору. Підписанням договору відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором. Позикодавець належним чином виконав зобовязання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти. Однак, відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору, у зв'язку із чим станом на 24.09.2024 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 15369,60 грн., яка складається з: 6000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9369,60 грн. - заборгованість за простроченими відсотками на дату відступлення права вимоги позивачу. 18.12.2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу № 18/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги до боржника за Договором позики № 555154107855.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі, не заперечував щодо розгляду справи в заочному порядку.
Відповідач до судового засідання не з'явилась, причини неявки суду невідомі, про час дату та місце судового засідання повідомлялась належним чином.
Ухвалою суду від 14.11.2024 року вирішено розгляд справи поводити в порядку заочного розгляду.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 16.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 (мовою оригіналу ОСОБА_1 ) був укладений Договір позики №555154107855, за умовами якого на підставі заявки на позику від 16.08.2021 підписаної за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позикодавець надає позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти на суму у загальному розмірі 6000 грн., які у випадку проведення пролонгації/реструктуризації заборгованості направляються на погашення заборгованості за Договором позики №555154107855 від 16.08.2021, укладеного між сторонами (далі позика), на строк 30 календарних днів під проценти, вказані в п.1.1.1., а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику та сплати зазначені проценти. Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим Договором.
У відповідності до пп. 1.1.1. Договору позики сторони погодили тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання позичальником умов Договору та становить: знижена процентна ставка, фіксована 1,10% за день (400,00% річних) від суми позики в межах строку надання позики, зазначеного в п. 1.1. цього Договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення заборгованості або здійснить таке погашення протягом 1 календарного дня, що слідує за датою закінчення такого строку; стандартна процентна ставки, фіксована 2,60% за день (950,00% річних) від суми позики та застосовується в межах строку надання позики, зазначеного в п. 1.1. цього Договору, якщо позичальник не виконав умови зазначені в пп.1.1.1.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки та в межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 2.1. Договору позика надається позичальнику шляхом перерахування позикодавцем позики на банківський картковий рахунок позичальника за реквізитами його банківської платіжної картки, зазначений у реєстраційної анкеті клієнта позичальника у системі «Loany» на сайті системи www. loany.com.ua.
Згідно з п. 3.1. Договору позики позичальник здійснює повернення позики і сплачує проценти згідно із загальними умовами та відповідно до графіку платежів (Додаток №1 до цього Договору, є його невід'ємною частиною та підписується позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у вигляді смс коду). Графік платежів розміщується в особистому кабінеті позичальника на сайті системи.
До Договору позики сторони підписали Додаток №1 «Графік платежів №555154107855-1».
Судом встановлено, що Договір позики №555154107855, Додаток №1 до Договору позики № 555154107888 від 16.08.2021 укладені шляхом їх підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, крім того, відповідачем також підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором розрахунок вартості кредиту (додаток №2 до договору позики №555154107855 від 16.08.2021), паспорт позики від ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія», загальні умови надання грошових коштів у позику ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» в редакції від 14.06.2021.
У відповідності до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідності до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною першою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 638 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)
Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію» цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору.
За частиною 3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Положення частини 6 даної статті Закону передбачають шляхи надання відповіді особи, якій адресова пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчиненні дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначені форми підписання електронного правочину: електронним підписом відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом; аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У відповідності до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Також судом встановлено, що 18.12.2023р. між ТОВ «Факторинг Партнерс», як фактором, та ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія», як клієнтом, був укладений Договір факторингу №18/12-2023, за умовами якого клієнт - первісний кредитор, зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги в сумі 113637981,90 грн., а фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками.
Відповідно підпункту 6.1.4. Договору факторингу право вимоги переходить до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передавання реєстру боржників у паперовому вигляді (Додаток №4), який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.
Згідно п. 7.1 договору факторингу сторони домовились, що розмір фінансування за реєстром боржників складає 100000 грн.
Згідно платіжної інструкції №793 від 27.12.2023 ТОВ «Факторинг Партнерс» здійснило оплату у розмірі 1100000 грн за вищевказаним договором факторингу.
22.12.2023р. ТОВ Факторинг Партнерс» та ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» підписали Акт приймання-передачі реєстру боржників у паперовому вигляді за Договором факторингу.
Таким чином, виходячи з умов Договору факторингу позивач у даній справі став кредитором за договорами позики, укладеними ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та позичальниками, в тому числі і за Договором позики №555154107855 від 16.08.2021.
У відповідності до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ч. 1 ст. 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.
Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості за Договором позики ні позивачу, ні первісному кредитору ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія».
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявності заборгованості перед позивачем у загальній сумі 15369,60 грн..
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини справи, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем в особі представника було заявлено вимогу про компенсацію судових витрат на правничу допомогу у сумі 9000 гривень. В обґрунтування вказаної заяви додано договір про надання правової допомоги № 02-07/2024, укладеному між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та АДВОКАТСЬКИМ ОБ'ЄДНАННЯМ «ЛІГАЛ АССІСТАНС», прайс-лист АДВОКАТСЬКОГО ОБ'ЄДНАННЯ «ЛІГАЛ АССІСТАНС», платіжну інструкцію № 0459990000 від 12.09.2024, заявку на надання юридичної допомоги № 73 від 05.07.2024, витяг з акту № 1 про надання юридичної допомоги від 05.09.2024, відповідно до якого ціна наданих послуг складає 9000, 00 грн.
Суд приходить до висновку, що ця вимога обґрунтована та підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. ч. 3, 8ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2ст. 137 ЦПК України).
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Згідно з частиною четвертою статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Статтями 26,27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3ст. 137 ЦПК України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги. Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Надані документи відповідно до положень ст.15,77 ЦПК України є належними доказами сплати грошових коштів за надання професійної правничої допомоги у даній справі.
Таким чином, у відповідності до вимог ст. 137 ЦПК України, представником позивача надано детальний опис робіт (наданих послуг), що відображено у витязі з акту № 1 про надання юридичної допомоги від 05.09.2024, відповідно до якого ціна наданих послуг складає 9000 грн., зокрема за надання усної консультації з вивченням документів, на що адвокатським об'єднанням витрачено 2 год., вартість послуги 3000 грн.; а також за складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду на що адвокатським об'єднанням витрачено 2 год., вартість послуги 3000 грн.
Отже, вимога про розподіл судових витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений ним при подачі позову у розмірі 3028 грн., оскільки позов задоволений у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 141, 258, 263,265, 280 ЦПК України, ст.ст. 4, 5, 526, 611, 612, 651, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс» ( 03150, м.Київ, вул. Ґедройця Єжи, код ЄДРПОУ 42640371) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс» ( 03150, м.Київ, вул. Ґедройця Єжи, код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за договором №555154107855 від 16.08.2021 у сумі 15369, 60 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 9000 грн. та судовий збір в сумі 3028 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через Київський районний суд м. Харкова.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.М. Бородіна