Справа № 953/8483/24
н/п 2/953/3596/24
14 листопада 2024 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Демченко С. В.,
з участю:
представника відповідача - ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - Кошова О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про захист прав споживача,
13 вересня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовною заявою до АТ «Райффайзен Банк», в якій просить:
- зобов'язати АТ Райффайзен Банк» припинити нарахування ОСОБА_2 процентів, здійснити перерахунок та зарахувати раніше сплачені та стягнуті кошти за користування кредитом (процентів) у суму заборгованості за тілом кредиту з урахуванням положень ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», починаючи з 19 листопада 2019 року;
- зобов'язати АТ «Райффайзен Банк» закрити кредит по заяві-договору про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014/380805/82/724931 від 19 листопада 2019 року (кредитного договору), укладеного з ОСОБА_2 , у зв'язку з погашенням суми боргу;
- стягнути з АТ «Райффайзен Банк» на користь ОСОБА_2 зайво перераховані кошти у розмірі 118415, 45 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 19 листопада 2019 року між ним та АТ «Райффайзен Банк» була укладена заява-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014/380805/82/724931. За умовами вказаного договору Банк надав йому кредит у розмірі 257 023, 93 грн. 06 червня 2024 року у справі № 953/8574/23 за позовом АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вирішуючи вказаний спір, суд виходив з того, що на час укладення зазначеного вище кредитного договору від 19 листопада 2019 року, а також станом на час ухвалення судом рішення, ОСОБА_2 має статус учасника бойових дій, а з 03 січня 2023 року є інвалідом війни, тому на нього поширюються пільги, встановлені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», у тому числі щодо відсутності обов'язку щодо сплати процентів за користування кредитом. 15 липня 2024 року він звернувся до АТ «Райффайзен Банк» із заявою, в якій зокрема просив: припинити нарахування процентів та здійснити перерахунок, а також зарахувати раніше сплачені та стягнуті кошти за користування кредитом (комісії за управління кредитом) у суму заборгованості за тілом кредиту з урахуванням положень ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», починаючи з 19 листопада 2019 року; закрити кредит по заяві-договору про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014/380805/82/724931 від 19 листопада 2019 року, у зв'язку із погашенням суми боргу; зайво сплачені кошти (проценти за користування кредитом, проценти комісій, комісії за управління кредитом) повернути ОСОБА_2 . Однак, станом на 13 вересня 2024 року відповідь за результатами розгляду його заяви від 15 липня 2024 року він так і не отримав. Посилався на те, що він завжди був сумлінним позичальником, вчасно сплачував погашення кредиту. Однак, у зв'язку із повномасштабним вторгненням РФ на територію України та веденням активних бойових дій на території Харківської області, він змушений був терміново евакуюватися. Під час евакуації він втратив частину документів, у тому числі документи, що стосуються його кредитних правовідносин з АТ «Райффайзен Банк». Вказав, що він неодноразово звертався до Банку з проханням надати йому копію кредитного договору, копії реструктуризації та виписку по рахунку заборгованості, йому було відмовлено у наданні зазначеної інформації. Також він намагався неодноразово подавав Банку заяву-повідомлення про те, що він є інвалідом війни ІІ групи та заяву про перегляд умов кредитування (реструктуризації) в умовах повномасштабної війни, йому було відмовлено у прийнятті заяв, оскільки, як повідомив консультант Банку, вони не мають повноважень приймати заяви від нього. 23 липня 2023 року йому була направлена виписка по рахунку, ознайомившись з якою він встановив, що є розбіжності між квитанціями про внесення готівки для погашення кредиту по рахунку № НОМЕР_1 та відомостями, що містяться у виписці. Окрім того, суми погашення кредиту та суми погашення відсотків, зазначені у розрахунку заборгованості відрізняються від сум, наведених у виписці по рахунку. Вказав, що Банк у порушення вимог Закону України «Про споживчий кредит» та Правил банківського обслуговування фізичних осіб здійснював зарахування сплачених ним грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитом лише в проценти. Зауважив на тому, що він є інвалідом війни ІІ групи, рішенням № 20/1441/5 від 29 жовтня 2015 року йому надано статус учасника бойових дій, а тому на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв'язку з чим з нього не підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами. Пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», у тому числі щодо звільнення від сплати відсотків за користування кредитом, розповсюджуються на всіх військовослужбовців без виключення, у тому числі і на учасників бойових дій та військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, з 18 березня 2014 року і до закінчення особливого періоду, тобто і на час звернення з відповідною заявою. Станом на час укладення кредитного договору від 19 листопада 2019 року, а також станом на час подання вказаної заяви позивач має статус учасника бойових дій та з 01 серпня 2019 року є інвалідом війни, на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», у тому числі щодо відсутності обов'язку щодо сплати процентів за користування кредитом. З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 06 червня 2023 року він сплатив банку у рахунок погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором грошові кошти у загальному розмірі 375 439, 38 грн, які Банком були розподілені таким чином: 90680 грн - у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, 284 759, 38 грн - у рахунок погашення заборгованості процентів за користування кредитом. Отже, сума зайво перерахованих ним за кредитним договором коштів становить 118415, 45 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2024 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.
04 жовтня 2024 року на адресу суду від представника відповідача АТ «Райффайзен Банк» Науменко О. В. надійшов відзив на позовну заяву, в якій просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначила, що 18 листопада 2019 року ОСОБА_2 підписав заяву-анкету на отримання кредиту за програмою кредиту «Кредит готівкою» № 014/380805/82/724931. Під час підписання заяви-анкети для отримання кредиту «Кредит готівкою» ОСОБА_2 засвідчив «я не призваний на військову службу під час мобілізації та не володію інформацією щодо такого призову», що підтверджується відомостями, зазначеними у вказаній заяві. У подальшому АТ «Райффайзен Банк» запропонував, а ОСОБА_2 прийняв умови договірних відносин, вони повністю відповідали внутрішній волі позичальника, враховуючи, що позивач не був позбавлений права відмовитись від підписання заяви-договору, у тому числі у зв'язку з необхідністю сплачувати відсотки за користування кредитом. Проте, вказаних дій позичальник не вчинив та 19 листопада 2019 року уклав кредитний договір, висловивши у такий спосіб своє волевиявлення щодо укладення кредитного договору на відповідних умовах. ОСОБА_2 , обґрунтовуючи відсутність у нього обов'язку щодо сплати процентів за користування кредитом, посилається на наявність у нього статусу учасника бойових дій, який він отримав ще у 2015 році. ОСОБА_2 під час укладення кредитного договору не повідомив Банк про наявність у нього відповідного статусу. З приводу доводів позивача про наявність розбіжностей між квитанціями, графіком та випискою по рахунку за дати: 01.04.2021, 19.04.2021, 26.11.2021, 07.02.2022, зазначила, що це питання вже було предметом дослідження у справі № 953/8574/23, під час розгляду якої суд вивчав наданий Банком розрахунок заборгованості, а також виписки по рахунку аналогічні тим, що долучені позивачем у цій справі. Під час розгляду цивільної справи № 953/8574/23 суд не встановив жодних суперечностей чи помилок у діях АТ «Райффайзен Банк» щодо невірного та/або неповного зарахування коштів у рахунок погашення боргу. Зауважила на тому, що, оскільки ОСОБА_2 у вказані вище періоди сплачував грошові кошти у рахунок погашення кредиту у розмірі, який перевищував плановий платіж, тому виникла різниця, яка залишалась на рахунку 2620 та списувалась у подальшому на погашення заборгованості за кредитом в наступних періодах, що відображено у виписці по рахунку № НОМЕР_2 . Звернула увагу на те, що графік погашення кредиту, підписаний позивачем, є орієнтовним у частині нарахування відсотків. Відсотки за користування кредитом нараховуються на фактичну суму заборгованості. Що стосується доводів позивача про зарахування Банком сплачених ним платежів на погашення кредиту лише в погашення відсотків за користування кредитом, то відповідно до погодженого сторонами Графіку погашення платежів та п.п 1.2.4 п. 1.2 Кредитного договору, датою планового погашення є 19 число. Проте, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, позивач здійснював погашення кредиту не в дату планового погашення, а 19.07.2021 та 19.08.2021 у розмірі, недостатньому для планового погашення платежу. У зв'язку з порушенням позивачем строків та сум необхідних для здійснення платежів за кредитним договором, такі кошти у першу чергу зараховувались на погашення простроченої заборгованості, а саме прострочених відсотків за кредитом, сума яких була більшою, для погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту коштів було недостатньо. Вказала, що клієнт зобов'язаний самостійно контролювати стан поточного рахунку, правильність здійснених Банком операцій за поточним рахунком та повідомляти Банк про всі помічені неточності/помилки у виписках про рух коштів за поточним рахунком та інших документах або про помилкові операції за поточним рахунком не пізніше трьох робочих днів з дати формування виписки про рух коштів за поточним рахунком. У разі неотримання Банком у зазначений строк відповідного повідомлення, всі операції та сальдо за поточними рахунками вважаються підтвердженими. До того часу поки АТ «Райффайзен Банк» не звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за вищевказаним кредитним договором від позивача на адресу Банку не надходило жодних повідомлень щодо невідповідності здійснених Банком операцій за період часу з 26.05.2020 по 16.05.2023, а тому такі операції є підтвердженими та визнаними сторонами кредитних правовідносин. З приводу посилання позивача на розповсюдження на нього ст. 5, 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки він має статус учасника бойових дій та є інвалідом війни зазначила, що у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладений правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники. Матеріали справи не містять відповідних доказів, які б стали підставою для звільнення ОСОБА_2 від нарахування процентів за користування кредитом у розумінні п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням того, що саме на цю норму посилається позивач в обґрунтування своїх вимог. Зауважила на тому, що надана позивачем копія посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_3 та копія рішення комісії МВС України № 20/1/І/ХХІ/5 від 29.10.2015 є документами, які можуть підтверджувати наявність у ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій та права на пільги відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». При цьому вказаний Закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв'язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій. Зауважила, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 06 червня 2024 року встановлено, що у ОСОБА_2 відсутній обов'язок щодо сплати процентів за користування кредитом саме з 03 січня 2023 року, тому 12 липня 2024 року АТ «Райффайзен Банк» здійснило припинення нарахування відсотків та провело перерахунок відсотків на суму 124 713,46 грн за період з 03 січня 2023 року по 18 червня 2024 року, що відображено у виписці, як «виправна проводка». Зауважила на тому, що у ОСОБА_2 є обов'язкові платежі по тілу кредиту, що виключає закриття кредиту у зв'язку із повним погашенням.
07 жовтня 2024 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що оскільки він у 2019 році не був признаваний на військову службу під час мобілізації, а приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності суверенітету та територіальної цілісності України, тому в анкеті-заяві про надання кредиту він правильно зазначив про те, що не призваний на військову службу. Зазначив, що під час оформлення кредиту він повідомляв спеціаліста Банку про наявність у нього статусу учасника бойових дій, однак співробітник Банку не повідомив йому про пільги щодо звільнення від сплати процентів за користування кредитом, що передбачено ст. 5, 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». Зазначив, що про наявність вказаних пільг дізнався лише у 2023 році, після чого він неодноразово намагався врегулювати це питання з Банком. Звернув увагу на те, що посилання сторони відповідача на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14, є недоцільним, оскільки правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги стосується саме мобілізованих позичальників. Разом з тим мобілізовані позичальники та учасники бойових дій це зовсім різні юридичні статуси. Звернув увагу на те, що у рішенні Київського районного суду м. Харкова від 06 червня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зазначено, що оскільки станом на час укладення кредитного договору від 19 листопада 2019 року, а також станом на час ухвалення судом вказаного рішення,відповідач має статус учасника бойових дій та з 03 січня 2023 року є інвалідом війни, тому на нього поширювались пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», у тому числі щодо відсутності обов'язку щодо сплати процентів за користування кредитом. Таким чином у нього взагалі відсутній обов'язок щодо сплати процентів за користування кредитом, у тому числі, починаючи з дня укладення кредитного договору.
17 жовтня 2024 року на адресу суду від представника відповідача АТ «Райффайзен Банк» Науменко О. В. надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначила, що позивач у відповіді на відзив підтвердив той факт, що станом на час укладення кредитного договору він не був мобілізований. З аналізу положень ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей» вбачається, що пільга щодо не нарахування процентів надається таким категоріям військовослужбовців: призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією РФ проти України. Тобто, відповідна пільга поширюється на тих, хто перебував або перебуває безпосередньо у відповідних районах та у період здійснення ними зазначених заходів. Проте, надана позивачем копія рішення комісії МВС України № 20/1/І/ХХІ/5 від 29 жовтня 2015 року є документом, що може підтверджувати наявність у ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій та права на пільги відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо не нарахування відсотків на час здійснення відповідних заходів станом на 2015 рік. Зауважила на тому, що ні рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 червня 2024 року, ні Закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування процентів за користування кредитом з 2019 року у зв'язку з наявністю у нього саме статусу учасника бойових дій станом на 2015 рік. Відповідна пільга поширювалась би на позивача лише у тому разі, якщо б кредитний договір було укладено в 2015 році, тобто у період участі позивача в АТО. Відсутність у позивача обов'язку перед Банком щодо сплати процентів за користування кредитом він аргументує саме наявністю у нього інвалідності з 03 січня 2023 року, а не статусу учасника бойових дій станом на 2015 рік. Вказала, що доводи позивача з приводу того, що на момент укладення кредитного договору у 2019 році він усно повідомляв спеціаліста Банку про наявність статуту УБД, та що працівник Банку не роз'яснив йому про наявність у нього права на пільги відповідно до ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей», є неспроможними, оскільки ОСОБА_2 не надав суду жодних доказів на підтвердження відповідних обставин, у тому числі того, що він звертався до АТ «Райффайзен Банк» із запитом про надання йому відповідного роз'яснення та, що Банк відмовив у наданні вказаної інформації.
Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовному заяву та у додаткових поясненнях.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
18 листопада 2019 року ОСОБА_2 підписав заяву № 1618485200 про відкриття та ведення карткового рахунку.
Крім того, 18 листопада 2019 року ОСОБА_2 підписав заву № СМDPI-780657 про акцепт публічної пропозиції/угоди.
19 листопада 2019 року між ОСОБА_2 та АТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк», укладений заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014/380805/82/724931.
За змістом п.1.1. заяви-договору Банк відкриває поточний рахунок «Для виплат» IBAN UA__380805___2620__ в гривнях на ім'я клієнта та здійснює його розрахунково-касове обслуговування у відповідності до Правил та Тарифів Банку на ведення та обслуговування поточних рахунків фізичних осіб.
Відповідно до п. 2 заяви-договору, проценти сплачуються клієнтом у визначену Графіком дату у складі щомісячного ануїтетного платежу, вказаного у Графіку, і розраховуються виходячи з процентної ставки, передбаченої пп. 1. 2. 3 п. 1.2 заяви-договору. Проценти нараховуються щомісяця на фактичний залишок заборгованості за весь строк користування кредитом, починаючи з дня надання кредиту (включно) або з наступного за днем надання кредиту операційного дня, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Клієнт зобов'язаний здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту.
Згідно з п. 2.2. заяви-договору, відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними платежами. Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів та розраховується за формулою, визначеною пп. 3.5.1. п. 3.5. ст. 3 розділу 6 Правил.
Також 19 листопада 2019 року ОСОБА_2 підписав Паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою», у якому зазначені основні умови кредитування, зокрема: сума кредиту - 257023,93 грн, строком кредитування - 48 місяців, загальні витрати за кредитом - 260299,42 грн, орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 517323,35 грн; реальна річна процентна ставка - 39,9% річних.
З долучених до позовної заяви матеріалів вбачається, що сторони погодили та підписали Графік погашення кредитної заборгованості та сплати страхових платежів, який є додатком № 1 до заяви-договору про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014/380805/82/724931 від 19 листопада 2019 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 014/380805/82/724931 від 19 листопада 2019 року, заборгованість ОСОБА_2 перед АТ «Райффайзен Банк» станом на 17 жовтня 2024 року становить 232994,57 грн - заборгованість за кредитом.
До матеріалів справи долучені квитанції про сплату ОСОБА_2 грошових коштів у рахунок погашення кредиту по рахунку № НОМЕР_1 .
Факт отримання ОСОБА_2 кредитних коштів, користування ними та погашення кредиту підтверджується випискою по рахунку.
З долучених до позовної заяви матеріалів вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово звертався до АТ «Райффайзен Банк» із заявами про реструктуризацію кредитної заборгованості, про повідомлення про належність споживача до захищеної категорії, про припинення нарахування процентів.
З долученої до матеріалів справи відповіді АТ «Райффайзен Банк» № 81-26-4/2610 від 01 грудня 2023 року вбачається, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 та долучених до неї документів встановлено, що на підставі наданих ним документів відсутні підстави для припинення нарахування відсотків за користування кредитом.
З наданих позивачем матеріалів вбачається, що ОСОБА_2 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, у зв'язку з чим йому на підставі рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій працівників органів внутрішніх справ України № 20/І/ХХІ/5 від 29 жовтня 2015 року надано статус учасника бойових дій.
Зі змісту посвідчення серія НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_2 є інвалідом війни другої групи з 01 серпня 2019 року.
ОСОБА_2 , звертаючись до суду з вказаним позовом, посилається на безпідставність нарахування Банком відсотків за кредитом, оскільки він безпосередньо брав участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у період з 2015 по 2018 роки, у зв'язку з чим йому на підставі рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій працівників органів внутрішніх справ України №20/І/ХХІ/5 від 29 жовтня 2015 року наданий статус учасника бойових дій, що в свою чергу свідчить про те, що на нього поширюється дія п. 15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Суд, повно та всебічно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши та дослідивши письмові докази у справі, які мають значення для її розгляду, дійшов такого висновку.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Положеннями ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З рахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини з приводу надання банківських послуг, які врегульовані нормами ЦК України, а також нормами Закону України «Про споживче кредитування».
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Закон України «Про споживче кредитування» регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відповідно до положень ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Суд встановив та не заперечується сторонами по справі, що між позивачем та відповідачем 19 листопада 2019 року був укладений кредитний договір, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 257023, 93 грн строком на 48 місяці.
Матеріалами справи підтверджується факт того, що позивач перед укладенням договору був ознайомлений у письмовій формі зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту, у тому числі і з тим, що отриманий ним кредит передбачає сплату процентів за користування ним.
Позивач, обґрунтовуючи неправомірність та безпідставність нарахування Банком відсотків за користування кредитом, посилається на те, що він є інвалідом війни та має статус учасника бойових дій, а тому на нього поширюється дія п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що сфера дії цього закону поширюється зокрема на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей, військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці - громадяни України, які проходять службу на території України, беруть участь у всеукраїнському і місцевих референдумах, обирають і можуть бути обраними до відповідних місцевих рад та інших виборних державних органів згідно з Конституцією України. На них поширюються положення Закону України "Про вибори Президента Української РСР".
У ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надано визначення поняттю учасника бойових дій, зазначено, що це особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України» на території Луганської та Донецької областей розпочато антитерористичну операцію.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та ведення військового обліку» № 1357-IX від 30 березня 2021 року, який набрав чинності 23 квітня 2021 року, внесено зміни до ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 такого змісту: Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються".
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11 квітня 2024 року, який набрав чинності 18 травня 2024 року, внесено зміни до ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: пункт 15 викладено в такій редакції: Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля".
За приписами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Вперше часткову мобілізацію оголошено на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України № 1126-VII.
В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває на час розгляду справи.
Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 4 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19.
На підтвердження обставин поширення на позивача положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ОСОБА_2 надав посвідчення серія НОМЕР_4 , з якого вбачається, що він є інвалідом війни другої групи з 01 серпня 2019 року та рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій працівників органів внутрішніх справ України №20/І/ХХІ/5 від 29 жовтня 2015 року, яким йому надано статус учасника бойових дій, у зв'язку з тим, що він безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Разом з тим матеріали справи не містять відповідних документів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення ОСОБА_2 від нарахування процентів за користування кредитом в розумінні п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Надана відповідачем копія рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій працівників органів внутрішніх справ України №20/І/ХХІ/5 від 29 жовтня 2015 року є документом, що може підтверджувати наявність у ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій та права на пільги (з 29 жовтня 2015 року) відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Разом з цим, положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв'язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій та інваліда війни другої групи.
З аналізу викладено вбачається, що на ОСОБА_2 не поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому позовні вимоги позивача в частині зобов'язання АТ Райффайзен Банк» припинити нарахування йому процентів, здійснити перерахунок та зарахувати раніше сплачені та стягнуті кошти за користування кредитом (процентів) у суму заборгованості за тілом кредиту з урахуванням положень ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», починаючи з 19 листопада 2019 року, задоволенню не підлягають з наведених вище підстав.
З урахуванням того, що суд дійшов висновку про правомірність нарахування АТ Райффайзен Банк» позивачу відсотків за користування кредитом, тому вимога ОСОБА_2 про стягнення з АТ «Райффайзен Банк» на користь позивача зайво перерахованих коштів у розмірі 118415, 45 грн також не підлягає задоволенню.
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині зобов'язання АТ «Райффайзен Банк» закрити кредит по заяві-договору про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014/380805/82/724931 від 19 листопада 2019 року (кредитного договору), у зв'язку з погашенням суми боргу, суд виходить з такого.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 014/380805/82/724931 від 19 листопада 2019 року, заборгованість ОСОБА_2 перед АТ «Райффайзен Банк» станом на 17 жовтня 2024 року становить 232994,57 грн - заборгованість за кредитом.
З долученої до матеріалів справи виписки по рахунку вбачається, що станом на 17 жовтня 2024 року у ОСОБА_2 відсутня заборгованість за відсотками.
Як вбачається з матеріалів справи, а також підтверджено у судовому засіданні представником відповідача, АТ «Райффайзен Банк»на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 червня 2023 року здійснило припинення нарахування ОСОБА_2 відсотків та провело перерахунок на суму 124 713, 46 грн та 22363, 74 грн за період з 03 січня 2023 року по 18 червня 2024 року, що підтверджується відомостями, зазначеними у виписці по рахунку.
З огляду на те, що станом на день розгляду справи позивач, взяті на себе зобов'язання за заявою-договором про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014/380805/82/724931 від 19 листопада 2019 року (кредитного договору), не виконав у повному обсязі та у нього є заборгованість у розмірі 232994,57 грн, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вимоги ОСОБА_2 в частині закриття кредиту у зв'язку з погашенням суми боргу.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 є необґрунтованим, недоведеним, тому не вбачає підстав для його задоволення.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судові витрати слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про захист прав споживача - відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Відповідач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» код ЄДРПОУ 14305909, юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 4а.
Повний текст рішення складений 19 листопада 2024 року.
Суддя С.В. Демченко