Справа № 404/8682/24
Номер провадження 1-кс/404/3321/24
08 листопада 2024 року м. Кропивницький
Слідчий суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання, внесене у кримінальному провадженні №62024150030000142, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Могильниця Теребовлянського району Тернопільської області, українця, громадянина України, проходив військову службу за призовом під час мобілізації, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України є особою не маючою судимостей, -
-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
Слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією в м. Кропивницький) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді із клопотанням у даному кримінальному провадженні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , яке погоджено з прокурором Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 .
На обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що ним здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, яке внесене 03.06.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 507 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 вчинив дії кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 5 ст. 407 КК України.
Під час досудового розслідування ОСОБА_4 19.09.2024 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, встановлено наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому слідчий просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити посилаючись на обставини викладені в ньому. Під час розгляду клопотання вказав, що з огляду на стан здоров'я підозрюваного, йому потрібно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах СІЗО.
Підозрюваний заперечив проти задоволення клопотання. Щодо себе вказав, що зареєстрований та проживає, за адресою: АДРЕСА_1 , у житлі належному йому, разом з дружиною та двома дітьми (11 та 21 рік). Офіційно одружений, має на утриманні малолітню дитину. Офіційно не працевлаштований, досі рахується військовослужбовцем. Дружина також не працює, існують за рахунок підсобного господарства. Крім зазначеного домоволодіння, має у власності земельну ділянку, 2 га. Має психічні розлади, після отриманої контузії, неодноразово проходив лікування, групи інвалідності не має. Після проходження лікування був визнаний обмежено здатним до військової служби, проте командування не знайшло для нього посади, яку б він міг займати, з огляду на його стан здоров'я.
Захисник заперечив проти задоволення клопотання, вказав, що прокурором не обґрунтовані ризики, визначені ст. 177 КПК України, як і сама підозра. Його підзахисний не уникав служби у лавах ЗСУ, після отриманого поранення проходив лікування та був визнаний обмежено придатним, проте командування не знайшло йому посаду, яку б він міг займати, з урахуванням його стану здоров'я. Через сестру ОСОБА_4 звертався, як до ТЦК так і до командира військової частин з проханням перевести його на іншу посаду, однак йому було відмовлено. На підтвердження своїх доводів долучив відповідні докази.
Щодо затримання ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді, вказав, що його підзахисний не уникав спілкування зі слідством, після проходження лікування та після того, як командування не знайшло для нього відповідної його здоров'я посади весь цей час перебував або вдома, або в закладах охорони здоров'я.
Акцентував увагу слідчого судді на тому, що його підзахисний потребує реабілітації у КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня КОР», що не можна буде зробити в умовах СІЗО. Після затримання ОСОБА_4 , він був позбавлений можливості прийняти ліки, в зв'язку з чим у його підзахисного відбулись розлади сну.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Із матеріалів клопотання вбачається, що у провадженні Третього слідчого відділу (з дислокацією в м. Кропивницький) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві перебуває кримінальне провадження №62024150030000142 від 03.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у самовільному залишенні військової частини без поважних причин вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про що 19.09.2024 року йому повідомлено про підозру.
Обґрунтованість підозри підтверджується повідомленням військової частини про вчинення кримінального правопорушення, матеріалами службового розслідування військової частини за відповідним фактом, свідченнями осіб з числа військовослужбовців за місцем несення служби вказаним військовослужбовцем.
Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є тяжким, санкцією даної частини статті передбачено позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років позбавлення волі.
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 03.10.2024 року надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Постановою старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією в м. Кропивницький) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_7 від 10.10.2024 року зупинено досудове розслідування кримінального провадження №62024150030000142.
Постановою старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією в м. Кропивницький) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_7 від 07.11.2024 року відновлено досудове розслідування кримінального провадження №62024150030000142.
Згідно з протоколом про затримання особи, від 07.11.2024 року підозрюваного ОСОБА_4 фактично затримано о 14-05 год. 07.11.2024 року.
Так, ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей.
Слідчий суддя при обранні запобіжного заходу приймає до уваги, що ОСОБА_4 в силу ст. 89 КК України є особою не маючою судимостей, має вік 48 років, має постійне місце проживання та реєстрації, одружений, має на утриманні малолітню дитину, отримав поранення під час виконання військових завдань, за його неспростованих доводів має у власності будинок та земельну ділянку (2 га), тобто сталість міцних соціальних зв'язків на час розгляду клопотання є доведеною.
Так, при прийнятті рішення по даному клопотанню, слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_4 має низку хронічних захворювань, обмежено придатний до військової служби, у зв'язку з розладом психічних хвороб; після отриманої контузії потребує проходження лікування в психіатричній лікарні.
Враховуючи викладене, поміщення підозрюваного в Слідчий ізолятор може негативно вплинути на стан його здоров'я, у зв'язку з неможливістю отримання відповідного лікування. Тим паче, що під час розгляду клопотання стороною захисту було вказано, що у ОСОБА_4 без прийняття певних ліків відбуваються розлади сну він взагалі не спить, що вкрай негативно відображається на його загальному стані здоров'я.
Також, під час розгляду клопотання було встановлено, що після проходження лікування ОСОБА_4 дійсно не повернувся до військової частини через низку причин, проте слідства не уникав, весь цей час знаходився за місцем проживання або у закладах охорони здоров'я, відтак ризики, що підозрюваний буде уникати слідства та суду, як-то зазначено в клопотанні є мінімальними.
Слідчим та прокурором не надано жодного документа які б, підтверджували твердження, що перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом, підозрюваний буде порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки чи вчинить інше кримінальне правопорушення, або будь-яким чином перешкоджати або впливати на хід досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Твердження того, що ОСОБА_4 підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, не є обов'язковою вимогою для суду.
Щодо обов'язкового застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, не зважаючи на положення ч. 6 ст. 176 КПК України по відношенню до підозрюваних, які скоїли кримінальне правопорушення передбачене ч.5 ст. 407 КК України, виключно у вигляді тримання під вартою є доцільним зазначити наступне.
Згідно з Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 р. №511-550/0/4-13 вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний:
- враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
- зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені уст. 177 КПК.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").
Приймаючи рішення по даному клопотанню слідчий суддя приймає до уваги рекомендації ВССУ, не зважаючи на те, що судова реформа 2016 року передбачила ліквідацію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у зв'язку з утворенням нового Верховного Суду, так як позиція висловлена у вказаному Листі і наразі залишається актуальною, такою, що відповідає законодавчому сьогоденню.
Відповідно до практики Європейського Суду домашній арешт прирівнюється до позбавлення волі, як і тримання особи під вартою (Манчіні проти Італії).
Статтею 9 КУ визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.
Європейська Конвенція з прав людини була ратифікована Україною 17.07.1997 року (N 475/97-ВР) та набула чинності для України 11.09.1997 року. Таким чином, Конвенція стала частиною національного законодавства і підлягає застосуванню.
Так, ст. 90 КПК України встановлює пріоритет судових рішень, якими констатовано порушення прав людини, для вирішення питання допустимості доказів. Так, встановлено, що рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і яким встановлено порушення прав людини, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.
Відтак, прокурором не доведено під час розгляду клопотання про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризиків, визначеному у клопотанні, прокурором при його розгляді не доведено.
Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, постійне місце проживання, наявність міцних соціальних зв'язків за місцем проживання, вважаю, що у відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України, щодо нього слід обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки саме цей запобіжний захід повністю забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Застосовуючи такий запобіжний захід, як домашній арешт, слідчий суддя враховує, що у розпорядженні слідчого по даному провадженню є достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину та докази про причетність до його скоєння ОСОБА_4 .
Також, цілодобовий домашній арешт унеможливить вчинення ОСОБА_4 нових злочинів, спілкування та здійснення впливу на учасників кримінального провадження, пересуватися за власним бажанням.
Під час розслідування встановлено, що особисте зобов'язання не може бути застосоване до підозрюваного ОСОБА_4 , так як даний запобіжний захід є найбільш м'яким, а злочин у вчиненні якого підозрюється останній є тяжким злочином.
Оскільки підозрюваний не має коштів для внесення застави, застава не може бути до нього застосована, як самостійний запобіжний захід.
Особиста порука, яка полягає у наданні особам, яких слідчий суддя вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків і зобов'язуються за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування, не може бути застосована, так як в ході розслідування даного провадження встановлено, що осіб які б могли взяти ОСОБА_4 на поруки не встановлено.
Враховуючи вище вказані обставини, слідчий суддя переконаний, що на даний момент виключно такий запобіжний захід, як цілодобовий домашній арешт забезпечить дотримання підозрюваним ОСОБА_4 процесуальних обов'язків під час досудового слідства та в суді, а також надасть можливість підозрюваному пройти призначене йому лікування, приймати призначені йому ліки.
Разом з цим, наявність контролю з боку уповноважених осіб стане надійною запорукою щодо унеможливлення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в тому числі на які посилався прокурор та при виявленні обставин, які будуть свідчити про фактичну неефективність домашнього арешту прокурор/слідчий не позбавлені процесуальної можливості, в будь-який момент звернутись з відповідним клопотанням до слідчого судді, щодо зміни запобіжного заходу на більш тяжкий.
Окрім цього, застосовуючи, щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на нього обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання про застосування запобіжного заходу - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 на строк до 14.12.2024 року включно, такі обов'язки:
- заборонити цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 ,без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- здати на зберігання до відповідного територіального органу Управління Державної міграційної служби у Кіровоградській області паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утриматись від спілкування із свідками у даному кримінальному проваджені або будь-якою особою визначеною слідчим, за винятком їх участі в процесуальних діях;
- надати можливість працівникам органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного ОСОБА_4 з'являтися в житло з вимогою надавати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_4 передати для виконання підрозділу поліції за його місцем проживання - АДРЕСА_1 .
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.
Негайно доставити ОСОБА_4 до місця проживання і звільнити
з-під варти.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда ОСОБА_1