Справа № 352/2399/24
Провадження № 2/352/805/24
заочне
20 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Гриньків Д.В.,
секретар судового засідання Івасів В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
ОСОБА_3 зміст позовних вимог.
10.09.2024 року позивач звернулась до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що 25.07.2017 року позивач зареєструвала шлюб з відповідачем. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що станом на дату подання позову в суді перебуває позовна заява про розірвання шлюбу між сторонами. Позивач працює та її заробітна платня складає біля 4000 грн, цих коштів не вистачає на забезпечення потреб дитини. Оскільки відповідач працює офіційно, з його слів заробляє близько 30 000 грн, тобто він в змозі надавати кошти на утримання дитини, а тому просить стягнути з відповідача аліменти на утримання сина в розмірі 20 000 грн.
ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.
Позивач в судове засідання не з'явилася. Від неї до суду надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Причину неявки суду не повідомив. Правом на подання відзиву не скористався.
ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді від 11.09.2024 року відкрито провадження в цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 20.11.2024 року не з'явилися, суд, з дотриманням положень ч. 5 ст.268 ЦПК України зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог ч. 4 ст.268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.
ІV. Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що у відповідності до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 25.07.2017 року Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, сторони 25.07.2017 року зареєстрували шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №1335 (а.с.7).
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_5 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 05.12.2017 року виконкомом Марковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області серії НОМЕР_2 , про що зроблено актовий запис №10 (а.с.9).
V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.
Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст.ст.12,81,82 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.
Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст. 1,2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.
В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За приписами ч. 2ст. 182 цього Кодексу розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 182 СК України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено на 2024 рік прожитковий мінімум дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривні ; працездатних осіб - 3028 гривні.
Згідно з вимогами ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
На підставі п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України, рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
VІ. Висновки суду.
Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Враховуючи матеріальне становище сторін та те, що обов'язок утримувати дитини є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, розмір витрат на її утримання, виходячи з принципів розумності та справедливості, потреб дітей у розвитку, враховуючи рекомендований розмір, визначений законодавством, що забезпечить дітей встановленим прожитковим мінімумом, не надання позивачем доказів можливості сплачувати відповідачем аліментів в розмірі саме по 20 000 грн, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі по 3 200 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.09.2024 року до досягнення дитиною повноліття.
VІІ. Судові витрати.
Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення аліментів.
З ч. 6 ст. 141 ЦПК України вбачається, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій містяться вимоги щодо стягнення аліментів, тому суд констатує про необхідність стягнення судового збору у розмірі 1211 грн 20 коп. з відповідача в дохід держави.
На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст.180,181,182,184,191 Сімейного кодексу України, ст.1,2 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів», ст.4,5,12,13,81,82,263-265,430 Цивільного процесуального кодексу України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі по 3200 (три тисячі двісті) грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.09.2024 року до досягнення дитиною повноліття.
В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Рішення в частині стягнення суми аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у дохід державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України) в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Рішення складене в повному обсязі 20.11.2024 року.
Суддя Тисменицького районного суду
Івано-Франківської області Гриньків Д.В.