Справа № 347/1873/24
Провадження № 2/347/683/24
(Заочне)
18 листопада 2024 року м. Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді: Кіцули Ю. С.,
за участю:
секретаря с/з Мошулі Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
30.07.2024 року представник позивача адвокат Тинкалюк Д.В. подав до суду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони з 07 серпня 2010 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач ОСОБА_2 вже на протязі трьох років не займається та не цікавиться розвитком та вихованням їхньої неповнолітньої дочки, не допомагає позивачці матеріально утримувати дитину, грошей ніяких не дає зовсім. Від виконання своїх батьківських обов?язків матеріально утримувати свою неповнолітню дитину, відповідач самоусунувся, хоча уже тривалий час офіційно працює за кордоном, у Польщі та отримує в місяць приблизно 60 000 грн., або 1500 доларів США, тому може сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дочки у твердій грошовій сумі в розмірі по 6000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.
Заяви, та клопотання учасників справи.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явились, проте у позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити без їх участі, проти заочного розгляду справи не заперечив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань до суду не подавав.
Судом також розміщувалось оголошення на сайті про виклик відповідача в судове засідання (а.с.16, 21).
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 27.08.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторони відповідача та призначено до судового розгляду на 07.10.2024 року.
Ухвалою від 07.10.2024 року судове засідання відкладено на 18.11.2024 року у зв'язку з неявкою відповідача.
Про судові засідання відповідач повідомлявся належним чином, однак на адресу суду повернулося поштове відправлення з довідкою «Укрпошти», що «адресат відсутній за вказаною адресою».
Проте довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв?язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду (Постанова КЦС ВС від 10.05.2023 року справа № 755/17944/18 (61-185св23)).
Судом також було розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №347/1873/24 відповідача ОСОБА_2 (а.с.16, 21).
Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, жодних заяв від нього не надходило, та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Косівським РВ УМВС України в Івано-Франківській області 04.03.2011 року, позивач позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Рожнів, Косівського району, та зареєстрована в с. Город, Косівського району, Івано-Франківської області (а.с.2-3).
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого 07.08.2010 року, сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з 07 серпня 2010 року перебувають у шлюбі, зареєстрованому в с. Рожнів, Косівського району, про що було зроблено актовий запис №12 (а.с.4).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 03.09.2013 року, у сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дочка ОСОБА_3 (а.с.5).
Згідно довідки виданої Городянським старостинським округом за №73 від 29.07.2024 року, до складу сім?ї позивача входять: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - чоловік та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - дочка (а.с.7).
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов життя від 29.07.2024 року за №72, складеного комісією Городянського старостинського округу (у складі в.о. старости та діловода), ОСОБА_1 , на даний час разом зі своєю дочкою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово проживають в АДРЕСА_1 (а.с.8).
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем (батьком) обов'язку щодо утримання своєї дитини до досягнення нею повноліття.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III (далі Закон № 2402-III) та Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Так, утримання дітей до досягнення ними повноліття є обов'язком батьків (стаття 51 Конституції України).
Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.
В силу дії ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За приписами ч.2 ст.182 цього кодексу, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Зважаючи на положення частини 2 статті 10 ЦПК України суд також враховує норми статей 3, 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, відповідно до яких в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 182 СК України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3196 гривень.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що сторони перебувають у шлюбі, в якому у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яка на даний час проживає з матір?ю, тобто позивачем ОСОБА_1 .
Водночас, батько дитини відповідач у справі ОСОБА_2 , матеріальну допомогу доньці не надає, її вихованням не займається, тим самим ухиляється від виконання свого батьківського обов'язку - утримання дитини.
Суд зазначає, що обов'язок щодо утримання та виховання дитини покладено на обох батьків і вони в рівній мірі зобов?язані її утримувати до досягнення нею повноліття.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Враховуючи, що обов'язок утримувати дитини є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, відсутність добровільного вирішення сторонами питання участі батька в утриманні дитини, суд дійшов до переконання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.
Суд зауважує, що право вибору способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина.
Так, відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3196 грн.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги необхідність створення для дитини такого рівня життя, який був би достатнім для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також зважаючи на приписи статті 13 ЦПК України, та ч. 2 ст.182 СК згідно якої мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів, суд доходить переконання, що позов слід задовольнити частково та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто у сумі 3196 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повнолітня.
На переконання суду такий розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Що стосується відомостей про заробітну плату відповідача, які зазначені в письмовому доказі на аркуші шість справи під назвою «Aneks do umowy o prace», то суд зазначає наступне.
Крім того, відповідно до ч. 1 статті 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова. Офіційне тлумачення даної норми дане рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України (справа про застосування української мови) 14 грудня 1999 року N 10-рп/99 Справа N 1-6/99.
Зокрема КС України зазначив "..Публічними сферами, в яких застосовується державна мова, охоплюються насамперед сфери здійснення повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування (мова роботи, актів, діловодства і документації, мова взаємовідносин цих органів тощо)…. Зокрема, відповідно до чинних законів питання застосування української мови визначено щодо розгляду звернень громадян; діяльності Збройних Сил України та Національної гвардії України; видання друкованої продукції, призначеної для службового та ужиткового користування, що розповсюджується через державні підприємства, установи і організації (бланки, форми, квитанції, квитки, посвідчення, дипломи тощо); висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації; оформлення митних документів тощо…".
Основні вимоги до доказів, на підставі яких суд розглядає справи визначені параграфом 1 глави 5 ЦПК України.
Так, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).
Докази мають бути належними, допустимими, достатніми і достовірними.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Оглядаючи наданий позивачем як доказ письмовий документ на іноземній мові (польській без перекладу) а.с.6., суд звертає увагу на те, що він не перекладений українською мовою та не легалізований належним чином, тому не відповідає вимогам, що пред'явлені до доказів ЦПК України. А відтак такий документ є неналежним та недопустимим доказом.
Також, суд звертає увагу, що у випадку зміни матеріального становища відповідача, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів.
Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред?явлення позову.
Тому стягнення аліментів слід розпочати з дня коли позивач звернулася із позовом до суду - з 30 липня 2024 року.
Розподіл між сторонами судових витрат.
Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Тому, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави в розмірі ставки, яка була встановлена ЗУ «Про судовий збір» на час подання позову (1211,20 грн.).
На підставі ст. 180-182, 190, 191 СК України, ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ), - на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3196 (три тисячі сто дев?яносто шість) гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнення аліментів розпочати з 30 липня 2024 року.
Рішення суду в частині стягнення аліментів в сумі платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 (однієї тисячі двісті одинадцять) грн. 20 коп. на користь отримувача коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 (стягувачем є Державна судова адміністрація України).
Заочне рішення може бути переглянуте Косівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Косівського районного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Позивач може оскаржити рішення суду безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20 листопада 2024 року.
Суддя Ю. С. Кіцула