Справа № 183/7909/23
Провадження № 2/191/947/23
Іменем України
31 жовтня 2024 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Прижигалінської Т.В.,
за участю секретаря - Вехник С.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи : Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Шевченківська окружна прокуратура в м. Києві про позбавлення батьківських прав, -
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи : Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської РДА в м. Києві, Шевченківська окружна прокуратура в м. Києві про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що між нею та відповідачем 28.12.2012 року було укладено шлюб. Від шлюбу мають двох спільних дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Майже одразу після народження другої дитини, подружнє життя у них ще більш ускладнилось через відсутність взаєморозуміння в поглядах на сімейне життя, несумісності у поглядах на виховання дитини, а також виникали часто
сімейні конфлікти в наслідок постійних зловживань алкоголем з боку Боржника,
під час яких він застосовував фізичне насильство по відношенню до неї та їх малолітніх дітей. Весь тягар, що пов'язаний з побутом в сім'ї, а також утримання та виховання дитини вона здійснювала одноосібно. Відповідач не надає будь-якої матеріальної допомоги, необхідної для утримання та виховання дітей, тому вона вимушена поставити питання про
розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
23.06.2022 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва (справа
№761/2441/22) зазначені обставини було доведено та винесено рішення про
розірвання шлюбу, яке є загальнодоступним на сайті «Судова влада України».
04.10.2022 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва (справа
№761/7435/22) зазначені обставини було доведено та винесено рішення про
стягнення аліментів, яке є загальнодоступним на сайті «Судова влада України».
У зв'язку з бюрократичними перепонами, службовою недбалістю та самоправством посадових осіб Шевченківського ВДВС в м.Києві, її неодноразові звернення до ВДВС з приводу відкриття виконавчого провадження з наданням належного виконавчого листа, з 02.11.2022 року по 05.05.2023 року, виконавче провадження досі не відкрито, бо уповноважені посадові особи нехтують норми, передбачені ст.7 Закону України «Про звернення громадян» та норми визначеної ст. 19 Конституції України. В той же час, кожного разу посилають її до установ, зазначаючи адреси установ, які її заяву з виконавчим листом не отримують, а листи повертаються адресату.
З часу народження другої дитини у 2020 року по 21.06.2023 року відповідач з нею та дітьми не спілкується, дітей не утримує та не цікавиться їх життям. Позивач одноосібно здійснює утримання та виховання їх дітей. До школи, де навчається їх син та до дитячого садочку, куди ходить їх донька, відводить позивач та приймає участь в заходах, що пов'язані з їх навчанням та вихованням. Крім того, для огляду їх дітей сімейним лікарем, до медичного закладу дітей приводить тільки позивач. Коштів на утримання наших дітей у позивача вкрай мало, і єдиним джерелом для утримання дітей та її існування є допомога від Держави, як малозабезпеченій сім'ї, яких вистачає лише на предмети першої необхідності. Як ВПО, вона разом з дітьми проживає у м. Київ.
У зв'язку з цим, позивач просить позбавити відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; судові витрати покласти на відповідача.
Позивач в судове засідання не з'явилася, однак до початку судового засідання надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, хоча про день та час судового розгляду був належним чином повідомлений, що підтверджується оголошенням про виклик особи на сайті Судової влади.
Представник третьої особи - Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, в судове засідання не з'явився, однак до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі. Також надав висновок про доцільність позбавлення прав ОСОБА_2 відносно його малолітніх дітей : ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Представник третьої особи - Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в судове засідання не з'явився, однак в матеріалах справи міститься лист №41-280ВИХ-24 від 11.01.2024 року, згідно якого окружна прокуратура повідомляла ОСОБА_1 про те, що «…відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Згідно з ч.3 ст.2 чинного Закону України «Про прокуратуру», на останню не можуть покладатися функції, не передбачені Конституцією України. Ураховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, роз'яснює, що до повноважень органів прокуратури не належить надання, запитуваного Вами правового висновку, а отже заходи реагування представницького характеру не вживались».
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов : відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно копії свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 , 28.12.2012 року зареєстрували шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище : « ОСОБА_1 ».
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 23.05.2022 року (Справа №761/2441/22) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний. Рішення набрало законної сили 23.06.2022 року. Також, даним рішенням встановлено, що з 2020 року позивач припинила з відповідачем вести спільне господарство та проживає окремо.
З копій свідоцтв про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Серія НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що їх батьками є : «Батько - ОСОБА_2 », «Мати- ОСОБА_1 ».
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01.09.2022 року ( справа № 761/7435/22) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 були стягнуті аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку ( доходів), щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 25.04.2022 року і до досягнення сином ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а в подальшому стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення донькою повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також, даним рішенням встановлено, що починаючи з 2016 року відповідач не бере участі у вихованні та утриманні спільних дітей. Рішення набрало законної сили : 04.10.2022 року.
01.11.2022 року Шевченківським районним судом м. Києва був виданий виконавчий лист у справі №761/7435/22.
02.11.2022 року Шевченківським відділом ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Київ) на адресу ОСОБА_1 була надіслано повідомлення про повернення виконавчого документу - виконавчого листа №761/7435/22, виданого 01.11.2022 року Шевченківським районним судом м. Києва, стягувачу без прийняття до виконання, оскільки не належить до компетенції Шевченківського району м. Києва.
Згідно характеристики дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №544 Шевченківського району м. Києва №01-27/12 від 30.05.2023 року, ОСОБА_4 відвідує ДНЗ (ясла-садок) №544 з вересня 2022 року, групу « ОСОБА_8 », дитячий садок відвідує за бажанням, регулярно. За цей час проявила себе як добра, життєрадісна дитина. В дошкільний заклад ОСОБА_9 приводить та забирає мати - ОСОБА_1 , іноді із садочка забирає бабуся - ОСОБА_10 .. Батько дитини - ОСОБА_2 в дошкільному закладі не з'являвся жодного разу, участь у житті та вихованні дитини батько не приймає.
З психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_3 вбачається, що останній навчається в спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №61 з поглибленим вивченням інформаційних технологій в 1-А класі з 01.09.2022 року. Під час навчання ОСОБА_3 зарекомендував себе як дисциплінована дитина. Мати займається навчанням і вихованням сина, розвиває його, співпрацює зі школою, де вчиться дитина, підтримує із вчителями постійний зв'язок.
Згідно довідок №3010-5000421362 від 30.12.2021 року, №3010-5000423745 від 18.01.2022 року, № 3010-5000423749 від 18.01.2022 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 взяті на облік внутрішньо переміщеної особи з Донецької області, м. Харцизьк. Фактичне місце проживання/перебування зазначене як : « АДРЕСА_1 ».
Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №109-101 від 05.01.2024 року, « зі слів гр. ОСОБА_1 майже одразу після народження доньки, подружнє життя в них ще більш ускладнилося через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на сімейне життя, сімейні цінності, різне ставлення до потреб та інтересів, а також сімейні сварки через постійне вживання алкогольних напоїв гр. ОСОБА_2 , заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2022 року шлюб між ними розірвано. Шевченківським районним судом м. Києва 01 вересня 2022 року у цивільній справі № 761/7435/22 прийнято рішення щодо стягнення з гр. ОСОБА_2 на користь гр. ОСОБА_1 аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але гр. ОСОБА_2 аліменти не сплачував. Малолітні діти перебувають на матеріальному утриманні своєї матері гр. ОСОБА_1 З психолого-педагогічної характеристики, виданої школою № 61 міста Києва вбачається, що ОСОБА_3 зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, працелюбний та уважний учень. Мати дитини приділяє належну увагу вихованню сина, підтримує зв'язок з класним керівником, цікавиться успіхами його в школі. Батько гр. ОСОБА_2 батьківські збори не відвідує, зв'язок з керівником не підтримує. З характеристики, наданої дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) № 544 Шевченківського району м. Києва відомо, що мати цікавиться поведінкою, успіхами своєї доньки, перебуває на постійному зв'язку з вихователем, батько ж дитини в дошкільному закладі не з'являвся жодного разу. Гр. ОСОБА_1 заключено декларацію з сімейним лікарем КНП «Центру первинної медико-санітарної допомоги №2» Шевченківського району міста Києва. Згідно з актом обстеження умов проживання малолітніх дітей, їм створено належні умови для проживання, навчання, повноцінного та всебічного розвитку. З письмових пояснень гр. ОСОБА_1 батько дітей гр. ОСОБА_2 з народження другої дитини та по теперішній час малолітніми сином та донькою не цікавиться, ні їх фізичним, моральним та духовним станом, не виявляє батьківської турботи. Не телефонував жодного разу, не проявляв інтересу щодо зустрічі з ними, участі в їх житті, вихованні та утриманні не приймає. З листа № 01-16/00589 від 22.09.2023, наданого Службою у справах дітей Луганської обласної військової адміністрації відомо, що місце мешкання гр. ОСОБА_2 знаходиться на тимчасово окупованій території, тому зустріч з ним та отримання від нього пояснення не є можливим, оскільки на всій території Луганської області ведуться бойові дії. Гр. ОСОБА_2 , добровільно самоусунувся від виконання батьківських обов'язків. З дітьми не спілкується, не виявляє бажання до зустрічі з ними, не бере участі у їх вихованні, фізичним та духовним розвитком не цікавиться, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, а також не підтримує матеріально. Вищенаведене свідчить про свідоме ухилення гр. ОСОБА_2 від виконання батьківських обов'язків по відношенню до своїх малолітніх дітей, оскільки він не приділяє належної уваги вихованню, навчанню, розвитку, не виявляє турботу до них, що протирічить принципам Конвенції ООН про права
дитини та вимогам статей 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства». Враховуючи вищезазначені факти, надані документи по справі, керуючись інтересами дитини, відповідно до статей 164, 165 Сімейного кодексу України, Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_2 відносно його малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч.2,3,4,5 ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону ( ч.6 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до вимог ст. 164 Сімейного Кодексу України батько, мати можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 19.12.2008р.) визначено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справ, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 р. №3 ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частиною 1 ст.18 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Таким чином судом встановлено, що відповідач самоусунувся від батьківських обов'язків та ухиляється від їх виконання, оскільки останній не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не цікавиться їх життям, станом здоров'я, інтересами та вподобаннями, не спілкується з дітьми, не проявляє ініціативи до зустрічей, тобто не займається вихованням своїх неповнолітніх дітей та виконанням своїх батьківських обов'язків щодо них, хоча це є його обов'язком згідно з вимогами сімейного законодавства. Крім того, обставини, досліджені в судових справах №761/7435/22, №761/2441/22 свідчать про відсутність з 2016 року намагань відповідача виховувати дітей та матеріально їх забезпечувати, що свідчить про фактичне самоусунення відповідача від виконання батьківських обов'язків по вихованню дітей, чим порушує їх законні права та інтереси.
Установлені у даній справі обставини беззаперечно підтверджують навмисне, свідоме ухилення відповідачем від виконання обов'язків по вихованню неповнолітніх дітей.
Суд вважає, що саме такий крайній захід як позбавлення батьківських прав підлягає застосуванню до відповідача, який ухилився від виконання батьківських обов'язків.
Таким чином, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити повністю як законно обґрунтовані та підтверджені документально.
Крім того, згідно ч.1, ч.2 п.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються : у разі задоволення позову - на відповідача. У зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн.
На підставі викладеного та ст.ст. 150, 164, 166 Сімейного Кодексу України, ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», п.15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст.3,18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року та керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 78, 141, 206, 259, 263, 264, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Красний Луч Луганської області, РНОКПП : НОМЕР_3 , батьківських прав відносно неповнолітніх дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Красний Луч Луганської області, РНОКПП : НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП : НОМЕР_4 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073 ( одна тисяча сімдесят три ) гривні 60 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т. В. Прижигалінська