Справа № 206/5797/24
Провадження № 3/206/2530/24
20.11.2024 суддя Самарського районного суду міста Дніпропетровська Маштак К.С. в залі суду в м. Дніпро, розглянувши справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП, -
15.10.2024 о 02 год. 35 хв. в м. Дніпро, Самарський р-н., по Південному мосту водій ОСОБА_1 керував т/з Шкода Рапід д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло і різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився під запис нагрудного відеореєстратора, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР. Оскільки ОСОБА_1 протягом року двічі притягався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, за його дії передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, зловживаючи своїм правом на участь у розгляді справи, оскільки достовірно знав, що відносно нього складено протокол, який направлений до суду, в суд не з'явився. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду він не направляв. Тому, на підставі ст. 268 КУпАП, суд вирішив розглядати справу без участі ОСОБА_1 .
Крім того, оголошення про розгляд справ містяться на офіційному веб-сайті судової влади, що дає особі можливість дізнатися про стан судового провадження.
Згідно ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративні правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, тому суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Дії водія ОСОБА_1 про порушення ним п. 2.5 ПДР України кваліфіковані вірно, так як згідно з п. 2.5 ПДР - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Винність у вчиненні адміністративного правопорушення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 130 КУпАП підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 150920 від 15.10.2024, направленням на огляд, рапортом, картками обліку адміністративного правопорушення, відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів, постановами суду та іншими матеріалами справи в їх сукупності.
Крім того, судом було встановлено, що згідно відомостей ЄДРСР ОСОБА_1 неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський Суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Приймаючи дане рішення, суддя керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Так, зокрема, винуватість водія поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, рапортом, направленням, картками обліку адміністративного правопорушення, постановами про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, відеозаписами та іншими матеріалами справи в їх сукупності.
Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.
Обставин, які б спростовували дані, що містяться в матеріалах адміністративної справи, з урахуванням наявних у справі доказів, суддею не встановлено.
Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей вважаю вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, доведеною повністю.
Приймаючи рішення, суд в повній мірі враховує характер вчиненого правопорушення, його повторність, особу порушника, ступінь його вини, та достатність обрання санкції для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За загальними правилами накладення стягнення за адміністративне правопорушення, встановленими ст. 33 КУпАП стягнення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 33 КУпАП). При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 33 КУпАП).
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
При цьому, суд враховує явне зневажливе ставлення ОСОБА_1 до встановленого порядку керування транспортними засобами, суспільну небезпечність скоєного, що створює небезпеку і загрозу здоров'ю та життю як самого ОСОБА_1 , так і інших учасників дорожнього руху, беручи до уваги і те, що правопорушник в судове засідання не з'явився, не надав пояснень та не висловив своє ставлення стосовно вчиненого ним адміністративного правопорушення, тобто його байдужість до скоєного.
Слід зазначити, що відповідно до відомостей з ЄДРСР, ОСОБА_1 неодноразово вчиняв адміністративні правопорушення, пов'язанні з керуванням транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Однак, не дивлячись на те, що ОСОБА_1 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП та до нього застосовувались адміністративні стягнення у виді штрафів з позбавленням права керування транспортними засобами, він продовжує скоювати нові адміністративні правопорушення, пов'язанні з керуванням транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів.
Зазначене приводить суд до висновку, що призначені ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами не є достатніми для його виправлення і попередження скоєння ним нових правопорушень.
Такою зухвалою поведінкою ОСОБА_1 протягом тривалого часу створює загрозу не тільки для свого життя, а й для життя інших учасників дорожнього руху.
Крім того, суд вважає необхідним звернути увагу на те, що ОСОБА_1 , будучи позбавленим спеціального права керування транспортними засобами, відчуваючи безкарність за допущені порушення ПДР України, продовжує керувати транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції без посвідчення водія, що тягне за собою непередбачувані наслідки.
У зв'язку з вищезазначеним, суд приходить до обґрунтованого висновку, що для достатнього виховання правопорушника ОСОБА_1 у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі, гідності інших громадян до правил співжиття, відповідальності перед суспільством, а також запобігання вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень, враховуючи, що ОСОБА_1 вже неодноразово рішеннями судів призначались стягнення у виді штрафів з позбавленнями права керування транспортними засобами, слід призначити останньому найсуворіше адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 3 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 необхідно призначити адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років, без конфіскації транспортного засобу.
Крім того, згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку його накладено у розмірі визначеному ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33-35, 130, 221, 245, 276-280, 283-287 КУпАП,
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП, адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 (п'ятнадцять) діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років, без конфіскації транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Постанова може бути оскаржена в 10-денний строк з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Орган Національної поліції забезпечує виконання постанови про адміністративний арешт у порядку, встановленому законами України.
Осіб, підданих адміністративному арешту, тримають під вартою в місцях, що їх визначають органи Національної поліції. При виконанні постанови про застосування адміністративного арешту арештовані піддаються особистому оглядові.
Строк адміністративного затримання зараховується до строку адміністративного арешту.
Відбування адміністративного арешту провадиться за правилами, встановленими законами України.
Суддя К.С. Маштак