справа № 489/7941/24
провадження №2/489/2755/24
про закриття провадження у справі
20 листопада 2024 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (далі - АТ «Миколаївгаз», Товариство) про визнання недійсним окремого пункту положення
встановив:
У жовтні 2024 року позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом в якому просить визнати недійсним пункт 8.1 Положення про Наглядову Раду Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» з моменту затвердження його протоколом Загальних зборів акціонерів АТ «Миколаївгаз» № 21 від 23.04.2021.
Як на підставу позовних вимог позивач вказав, що між ним та АТ «Миколаївгаз» було укладено контракт із додатком до нього, на підставі якого виникли трудові правовідносини.
Згідно пункту 1.1 контракту Працівник приймається (наймається) на роботу в Товариство до складу правління: членом правління Товариства на посаду директора технічного, відповідно до рішення Наглядової ради Товариства від 25.05.2022.
Укладення контракту врегульовано положеннями частини четвертої статті 21 КЗпП України, частиною четвертою статі 65 ГК України, а порядок діяльності акціонерних товариств Законом України «Про акціонерні товариства».
Статус та повноваження Наглядової ради Товариства визначено статтею 69 Закону України «Про акціонерні товариства».
Пунктом 10 частини другої статті 71 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що до виключної компетенції наглядової ради належить затвердження умов контрактів, що укладаються з членами виконавчого органу товариства; встановлення розміру їхньої винагороди; визначення особи, яка підписуватиме контракти (договори) від імені товариства з головою та членами виконавчого органу товариства.
Згідно частини другої статті 88 Закону України «Про акціонерні товариства» посадовим особам товариства виплачується винагорода лише на умовах, передбачених цивільно-правовими або трудовими договорами (контрактами), укладеними з ними.
Наказом АТ «Миколаївгаз» № 327-вд від 15.05.2023 на позивача покладено виконання обов'язків голови правління Товариства на час відрядження голови правління Бузовської Т.В.
12.05.2023 за ініціативою акціонерів, чиї представники обрані до складу Наглядової ради АТ «Миколаївгаз», відбулося засідання Наглядової ради Товариства (заочне голосування) з порядком денним про виплату голові та членам правління Товариства премії (заохочення).
На засіданні Наглядової ради 12.05.2023 прийняте рішення, оформлене протоколом № 12/05-2023, про виплату голові правління та членам правління премії (заохочення) за перші чотири місяці 2023 року на загальну суму 11180200,00 грн.
17.05.2023 позивач, виконуючи обов'язки голови правління АТ «Миколаївгаз», на підстав вказаного рішення Наглядової ради видав наказ № 653-ос «Про нарахування та виплату премії».
Позивач вважає, що виплата вказаної вище премії (винагороди/заохочення) здійснена відповідно до чинного законодавства, умов Статуту, Положення про Правління та контрактів з членами Правління Товариства.
Однак, 20.11.2023 ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2023 відкрито провадження у справі № 915/1711/23 за позовом АТ «Миколаївгаз» до ОСОБА_1 про стягнення 11180200,00 грн. збитків.
Позов АТ «Миколаївгаз» ґрунтується на тому, що відповідно до вимог пункту 8.21 положення про Наглядову раду АТ «Миколаївгаз» рішення у вигляді протоколу Наглядової ради від 12.05.2023 № 12/05-2023 не може вважатися легітимним, оскільки не було достатньої кількості голосів Наглядової ради АТ «Миколаївгаз» для його прийняття та вказаний протокол засідання Наглядової ради не містить підстав нарахування та виплату голові та членам правління премій.
На думку позивача ОСОБА_1 процедуру проведення голосування та прийняття рішення щодо виплати голові та членам правління Товариства премії було дотримано та проведено згідно вимог діючого законодавства.
Вважає, що пункт 8.21 положення про Наглядову раду АТ «Миколаївгаз», яким передбачено, що рішення Наглядової ради у разі заочного голосування (опитування) приймається простою більшістю голосів членів наглядової ради від кількісного складу Наглядової ради, встановленого загальними зборами, не відповідає вимогам пункту 3 статті 75 Закону України «Про акціонерні товариства» та положенням Статуту АТ «Миколаївгаз», а саме пункту 10.4.7, у зв'язку із чим є підстави для визнання його недійсним.
Посилаючись на наведені обставини позивач в порядку цивільного судочинства звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
22.10.2024 через систему «Електронний суд» до суду найшло клопотання від відповідача АТ «Миколаївгаз» про закриття провадження у справі, так як спірні відносини стосуються корпоративних відносин, а тому справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
30.10.2024 відповідач АТ «Миколаївгаз» через систему «Електронний суд» надав відзив позов в якому просить з урахуванням раніше поданого клопотання про закриття провадження у справі та висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 11.09.2024 у справі № 911/3853/23, відмовити в задоволенні позовних вимог.
Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України не надходило.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частин п'ятої, дев'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення судового рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи та ознайомившись клопотанням відповідача про закриття провадження у справі, дійшов наступного.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, такі складові, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
У свою чергу, відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Під час вирішення питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно керуватися визначеннями, наведеними у статті 2 та частині першій статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин визначено статтею 167 ГК України, згідно з якою корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.
Із змісту позову вбачається, що позивач, який обіймав в АТ «Миколаївгаз» посаду Директора технічного та був обраний до членів Правління Товариства, виконуючи тимчасово обов'язки голови Правління Товариства, на підставі рішення Наглядової ради АТ «Миколаївгаз» від 12.05.2023, видав наказ від 17.05.2023 №653-ос про нарахування та виплату премії (заохочення) голові та членам правління, до складу якого він також входив.
Так як в провадженні Господарського суду Миколаївської області на розгляді перебуває справа № 915/1711/23 за позовом АТ «Миколаївгаз» до нього про стягнення збитків, заподіяних виконанням виданого ним наказу від 17.05.2023, який на думку АТ «Миколаївгаз» прийнято неправомочним складом Наглядової ради, позивач в порядку цивільного судочинства звернувся до Ленінського районного суду міста Миколаєва позовом про визнання недійсним пункту 8.21 Положення про наглядову раду АТ «Миколаївгаз» з підстав його невідповідності вимогам пункту 3 статті 75 Закону України «Про акціонерні товариства» та пункту 10.4.7 Статуту АТ «Миколаївгаз».
Із доданої до позову копії Положення про наглядову раду АТ «Миколаївгаз», затвердженого загальними зборами АТ «Миколаївгаз» (протокол № 21 від 23.04.2021) вбачається, що відповідно до пункту 8.21 цього Положення рішення Наглядової ради у разі заочного голосування (опитування) приймаються простою більшістю голосів членів наглядової ради від кількісного складу наглядової ради, встановленого загальними зборами.
За положеннями частин першої, другої статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства» (у редакції на момент виникнення спірних відносин) Наглядова рада акціонерного товариства (далі - наглядова рада) є колегіальним органом, що в межах компетенції, визначеної статутом акціонерного товариства та цим Законом, здійснює управління товариством, а також контролює та регулює діяльність його виконавчого органу. Порядок роботи наглядової ради, права та обов'язки її членів, порядок виплати їм винагороди визначаються цим Законом, статутом акціонерного товариства, положенням про наглядову раду акціонерного товариства, а також цивільно-правовим чи трудовим договором (контрактом), що укладається з кожним членом наглядової ради.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що даний спір стосується корпоративних прав, зокрема діяльності Наглядової ради АТ «Миколаївгаз», як органу управління акціонерного товариства в частині правомочності прийнятого Наглядовою радою рішення у разі заочного голосування (опитування).
За такого, суд вважає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, так як на спірні правовідносини поширюється юрисдикція господарського суду, а тому провадження підлягає закриттю на підставі підпунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Розподіл судового збору суд не здійснює, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі пункт 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255, статтею 260 ЦПК України, суд
ухвалив:
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» про визнання недійсним окремого пункту положення у зв'язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що розгляд справи віднесено до компетенції господарського суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 20.11.2024.
Суддя І.В.Коваленко