19.11.2024
Справа №489/2764/24
Провадження №2/489/1358/24
19 листопада 2024 м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судових засідань - Ставратій Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , про визнання права власності на земельну ділянку
встановив:
Позивачі, через свого представника - адвоката Ільїна О.В., звернулися до суду з позовом, яким просили визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 4810136900:03:041:0034 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0383 га. Мотивуючи свої вимоги тим, що 03 листопада 2004 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 укладено Договір купівлі - продажу житлового будинку за АДРЕСА_2 . За змістом вказаного Договору, на земельній ділянці 412 кв.м. розташовані: житловий будинок кам. за літ. А - житловою площею 25,1 кв.м., сарай цегл за літ. В, погріб цегл. за літ. Гпд, сарай дерев. за літ. Д, літня кухня цегл. за літ. Е, вбиральня дерев. за літ. Ж, душ дерев. за літ. З, огорожі 1,2,4 та споруди І, 3. Цей житловий будинок належав на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі Договору міни, посвідченого Третьою миколаївською державною нотаріальною конторою 12.04.1996 за реєстром № 1-1272 зареєстрованого в ММБТІ 22.05.1996 за № 5047 реєстраційний номер 7449850. Згідно відповіді Миколаївської міської ради від 03.04.2024, рішенням Миколаївської міської ради від 26.04.1994 № 21/5 надано громадянину ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 409 кв.м. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Державний акт на право приватної власності на землю зареєстровано в книзі реєстрації державних актів від 27.06.1994 № 919. Наразі, земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0383 га присвоєно кадастровий номер: 4810136900:03:041:0034. Вважають, що застосування принципу слідування землі за будівлею в цій справі, з урахуванням конкретних її обставин, є визначальним і покликано на виконання земельних прав позивачів на земельну ділянку під належним їм на праві власності житловим будинком, яка нерозривно зв'язана із цим будинком та необхідна для його обслуговування, що повністю ґрунтується на викладених нормах чинного законодавства України.
Ухвалою суду від 19.04.2024, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 01.10.2024, витребувано докази та відкладено розгляд справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Від представника позивачів надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. На позовних вимогах наполягає. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
03 листопада 2004 між ОСОБА_7 , яка діє на підставі довіреності за ОСОБА_5 з одного боку та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 з іншого боку. Укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 купили в рівних частках житловий будинок АДРЕСА_1 .
Цей житловий будинок належав на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі Договору міни, посвідченого Третьою миколаївською державною нотаріальною конторою 12.04.1996 за реєстром № 1-1272 зареєстрованого в ММБТІ 22.05.1996 за № 5047 реєстраційний номер 7449850.
Вказаний Договір купівлі - продажу від 03.11.2004 посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєвою Н.П., зареєстровано в реєстрі за № 7837.
Норми права та мотиви їх застосування.
У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
За змістом частини другої статті 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.
У ст. 392 ЦК України зазначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ч. 1ст. 30 ЗК України, в редакції 1991 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.
Згідно ч.1ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
Частиною 8 статті 130 Земельного кодексуУкраїни передбачено, що істотною умовою договору, на підставі якого набувається право власності (частки у праві спільної власності) на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного),іншу будівлю або споруду),об'єкт незавершеного будівництва, пов'язаного з переходом права власності (крім державної, комунальної власності)на земельну ділянку або прав оренди, емфітевзису, суперфіцію земельних ділянок усіх форм власності, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на такий об'єкт. Укладення договору, що передбачає набуття права власності (частки у праві спільної власності) на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, пов'язаного з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення такої частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
У підпункті «ґ» п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року (в редакції Постанови Верховного Суду № 2 від 19.03.2010) з 1 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК України і статті 120 ЗК в редакції Закону України від 5 листопада 2009 року.
Судом встановлено, що відповідно договору купівлі-продажу від 03.11.2004, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєвою Н.П., зареєстрованим в реєстрі за №7837, позивачі є власниками житлового будинку з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
За змістом вказаного Договору, на земельній ділянці 412 кв.м. розташовані: житловий будинок кам. за літ. А - житловою площею 25,1 кв.м., сарай цегл за літ. В, погріб цегл. за літ. Гпд, сарай дерев. за літ. Д, літня кухня цегл. за літ. Е, вбиральня дерев. за літ. Ж, душ дерев. за літ. З, огорожі 1,2,4 та споруди І, 3.
Однак, предметом вказаного договору слугував лише будинок, питання про передачу (продаж) у власність земельної ділянки, на якій розташований цей будинок (для обслуговування житлового будинку) при укладанні цього договору не вирішувалося.
Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, сформованого 09.12.2004, право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 по 1/3 частки за кожним на підставі Договору купівлі - продажу від 03.11.2004, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєвою Н.П., зареєстровано в реєстрі за № 7837.
З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , вбачається, що ОСОБА_6 зареєструвала шлюб 22.09.2012 та змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».
ОСОБА_8 зареєструвала шлюб 20.10.2020 та змінила прізвище на « ОСОБА_3 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
Згідно витягу з реєстру територіальної громади м. Миколаєва від 17.04.2024 за № 16.27-381914-2024, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані, зокрема, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Сертифікованим інженер-землепорядником ОСОБА_9 , складено ситуаційний план земельної ділянки, площею 0,0383 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0383 га присвоєно кадастровий номер: 4810136900:03:041:0034 на замовлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Відповідно до листа виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 03.04.2024 за вих. № 2901/02.02.01-40/11/3/24, рішенням Миколаївської міської ради від 12.02.1993 № 16/11 надано громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_10 у власність земельну ділянку площею 739 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .
Державні акти на право приватної власності на землю зареєстровано в книзі реєстрації державних актів № 229 та № 466.
Рішенням Миколаївуської міської ради від 26.04.1994 № 21/5 надано громадянину ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 409 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .
Державний акт на право приватної власності на землю зареєстровано в книзі реєстрації державних актів 27.06.1994 № 919.
Як вбачається з Договору міни від 12.04.1996, між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено Договір міни, відповідно до якого ОСОБА_11 обміняла належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_3 на належний ОСОБА_4 на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими та побутовими будівлями та спорудами.
Вказаний договір зареєстровано в ММБТІ 12.04.1996 за реєстровим № 1-1273.
З моменту передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_4 і до цього часу цільове призначення земельної ділянки, для обслуговування житлового будинку, не змінилося.
З огляду на викладене, у зв'язку з придбанням позивачами житлового будинку АДРЕСА_1 , до нього разом з правом власності на житловий будинок перейшло і право власності на земельну ділянку для його обслуговування, що автоматично припинило право власності ОСОБА_4 на цю земельну ділянку.
Суд, оцінюючи допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки при поданні позовної заяви позивачі вимоги про розподіл судового збору не заявляли та таких вимог не заявлявляли і в судовому засіданні, враховуючи межі судового розгляду і диспозитивність цивільного судочинства, розподіл судового збору суд не здійснює.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 142, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 4810136900:03:041:0034 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0383 га.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивачі:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено «19» листопада 2024.
Суддя Н.О. Рум'янцева