Справа № 206/4037/24
Провадження № 2/206/1509/24
(ЗАОЧНЕ)
20.11.2024 Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Поштаренко О.В.,
за участю секретаря Содоль М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
05 серпня 2024 року до суду надійшла вказана позовна заява, яка обґрунтована наступним.
28 липня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 6906951 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» затверджених наказом No205-ОД від 10.02.2022 року та розміщених їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents. За умовами кредитного договору сума кредиту складає 25000 гривень, строк кредитування 360 днів, дата повернення кредиту 22.07.2024. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 25000 гривень шляхом зарахування кредитних коштів ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_1 . Так, укладаючи Кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів на наступних умовах: 1.5.1.Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. 27.08.2023 Відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту. Позивачем нараховані проценти за 56 календарних днів (27.05.2024 - 21.07.2024) в межах строку договору відповідно до наступного: 25000 грн * 1,99% = 497,5 грн*56 календарних днів = 27860 грн. Відповідно до пп. 3 п. 4.1. Кредитного договору передбачено, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача. Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором 27 травня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК« ФІНТРАСТ УКРАЇНА», як фактором, було укладено Договір факторингу № 27-05/2024-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило Відповідача шляхом направлення на електронну пошту DP240992RJS2@GMAIL.COM зазначену при укладенні Кредитного договору відповідного повідомлення. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по Кредитному договору перед позивачем не сплачена. Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості в розмірі 97635 гривень, яка складається з 25000 грн. - тіло кредиту, 44775 грн. - нараховані проценти за користування кредитом, нараховані проценти за 56 календарних днів 27860 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн. (а.с.1-8).
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03.09.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, витребувано докази за клопотанням представника позивача (а.с.95). Представник позивача Столітній М.М. в судове засідання не з'явився, 13 листопада 2024 року подав заяву в якій просив задовольнити позов в повному обсязі, а справу розглянути без участі представника позивача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення. Відповідач ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, однак в судові засіданні призначені на 25.09.2024, 07.10.2024, 24.10.2024, 12.11.2024 та 20.11.2024 не з'явилася, у запропонований судом строк відзиву на позовну заяву не надала. Заяв про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи за її відсутності на адресу суду не надходило, про причини неявки суду не повідомила. Оголошення про виклик відповідача до судового засідання було розміщено на веб-сайті судової влади України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Статтею 280 ЦПК України, визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12.11.2024 постановлено розглядати справу заочно на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 28 липня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 6906951 про надання споживчого кредиту, а остання зобов'язалася одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 25 000 гривень. Кошти кредиту надавалися у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що підтверджується наданою довідкою АТ КБ «ПриватБанк», про зарахування коштів (а.с.110,114). Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А7250 (а.с.12-16).
Таким чином, датою укладення між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 договору є дата підписання договору, тобто 28 липня 2023 року.
28 липня 2023 року ОСОБА_1 ознайомлена з паспортом споживчого кредиту та таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.21-22).
З довідки ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 29.05.2024 вбачається, що згідно договору з ТОВ «Авентус Україна» від 08.07.2020, 28 липня 2023 року було здійснено переказ коштів у сумі 25 000 гривень, маска картки № НОМЕР_1 , № замовлення 37781128, № транзакції 1271901287 (а.с. 87-88).
З розрахунку заборгованості за договором вбачається, що станом на 26.05.2024 заборгованість склала 25000 гривень - основного боргу, 44775 гривень - нараховані проценти, загальна сума заборгованості складає 69775 грн. (а.с.26-33).
27 травня 2024 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф за умовами якого фактом зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення пава грошової до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 є невід'ємною частиною договору (а.с. 80-84).
Відповідно до реєстру боржників від 27.05.2024, встановлено, що боржника за кредитним договором №6906951 ОСОБА_1 включно до реєстру боржників за яким ТОВ «Авентус Україна» відступає ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право вимоги заборгованостей до боржників - позичальників клієнта, на умовах передбачених договором факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року (а.с.18-19).
З акту за Договором факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року вбачається, що ТОВ «Авентус Україна» передало, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прийняло право вимоги до боржників (а.с. 85).
Відповідно до ч. 1-2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі - Закон) електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим законом.
Таким чином, договір про надання споживчого кредиту №6906951 від 28 липня 2023 року є електронним договором (електронним правочином), який підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 2 ст. 1081 ЦК України грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
За договором про надання споживчого кредиту № 6906951 ТОВ «Авентус Україна» передало ОСОБА_1 грошові кошти, отже вказаний правочин, у розумінні ст. 1054 ЦК України було укладено.
Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюється договором.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Верховний Суд України в своїй постанові у справі № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року дійшов висновку про те, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_1 дотепер неналежно виконує свої обов'язки з повернення отриманого нею кредиту ні перед первісним кредитором, ні перед новим, таке невиконання (неналежне виконання) є порушенням його зобов'язань у розумінні норм ЦК України, а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення грошових коштів у розмірі 69775 грн., що складається з 25000 гривень - основного боргу та 44775 гривень - нарахованих процентів, оскільки позивачем до позовної заяви не долучено жодного доказу на підтвердження нарахованих процентів за 56 календарних днів у сумі 27860 грн., а відтак є незрозумілим нарахування вказаних процентів за 56 календарних днів.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, згідно зі ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача в рахунок часткового відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору (69775*2422,40:97635 = 1731,17), тобто 1731,17 грн. пропорційно частині задоволених вимог. Відповідно до положення ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у статті 133, статтях 137, 141 ЦПК України. Витрати на правничу допомогу, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Верховний Суд в Постанові від 10.06.2021 року по праві № 820/479/18 зазначив, що як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з Іншими суб'єктами права.
При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Так, судом встановлено, що позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу, згідно договору про надання правової допомоги № 17/07-2024 від 17 липня 2024 року укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та адвокатом Столітнім М.М. (а.с. 42-43).
Зокрема, адвокатом Столітнім М.М. відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 18.07.2024 згідно з Договором №17/07-2024 про надання правової допомоги від 17 липня 2024 року надано обсяг правової допомоги позивачу у вигляді зустрічі адвоката та клієнта, аналізу практики та правових позицій Верховного суду, оформлення додатків до позовної заяви, підготовка та направлення адвокатського запиту, підготовка позовної заяви, підготовка адвоката до судових засідань, вартість наданих послуг становить 10 000 гривень (а.с. 25).
Відповідно до рахунку на оплату по замовленню № 3458/18/07 від 18 липня 2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст» сплатило адвокату Столітньому М.М. 10 000,00 гривень (а.с. 35). Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» витрат на професійну правничу допомогу. Одночасно з цим, проаналізувавши обсяг та склад робіт, виконаних адвокатом Столітнім М.М., складність справи, яка розглянута судом за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням викликом сторін, враховуючи, що адвокат приймає участь у великій кількості аналогічних справ, предметом спору у яких є стягнення кредитної заборгованості за типовими кредитними договорами, співмірність розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу з обсягом виконаних адвокатом робіт (послуг), суд приходить до висновку, що справедливим та співмірним розміром правничої допомоги є саме 5 000 грн., що підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 141, 206, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2) суму заборгованості в розмірі 69775 гривень, з яких сума кредиту - 25000 гривень, сума процентів за користування кредитом - 44775 гривень, а також стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1731,17 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.
В іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя: О.В. Поштаренко