Справа №478/58/22 пров. №1-в/478/495/2024
20 листопада 2024 року Казанківський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючої судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт. Казанка подання адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироків щодо засудженого ОСОБА_4 у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX,
ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироків щодо ОСОБА_4 у відповідність до Закону України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Клопотання обґрунтоване тим, що у ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» відбуває покарання ОСОБА_4 засуджений вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 22.02.2021 року за ч.2 ст.121 КК України до покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі; за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 100 (сто) годин. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді 8 (восьми ) років позбавлення волі. Відповідно до вимог ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 22.02.2021 року, та остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років і 6 (шість) місяців.
Однак, 09.08.2024 року набрав чинності Закон №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів». Цим законом внесені зміни до ст.51 КУпАП, згідно з якими викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Адміністрація ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» посилаючись на те, що відповідно до ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, який скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання, але судимість не знято і не погашено, просить вирішити питання щодо приведення вироків відносно засудженого ОСОБА_4 у відповідність до вимог Закону України №3886-IX.
Представник ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)», та засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, надали суду письмові заяви про розгляд подання в їх відсутності, просили задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні подання підтримав, просив задовольнити.
Суд, вивчивши подання та перевіривши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Згідно із ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Пунктом 2 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57,частини першої статті 58,частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Частинами 2 і 3 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Судом встановлено, що вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 22.02.2021 року ОСОБА_4 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три ) роки. На підставі положень ст.75 КК України засудженого ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю один рік не вчинить нового злочину і виконає обов'язки, передбачені п.1 і п.2 ч.1 ст.76 КК України.
Вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 22.02.2021 року ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.121 КК України до покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі; за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 100 (сто) годин. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді 8 (восьми ) років позбавлення волі. Відповідно до вимог ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 22.02.2021 року, та остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років і 6 (шість) місяців. Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання, тобто з 12.11.2021 року.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон №3886-ІХ).
Цим Законом ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 розділу ІV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп. 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року у розмірі 2102 грн, а отже сума соціальної пільги становить 1051 грн, тобто два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян в даному випадку складають 2102 грн.
Таким чином, згідно з Законом №3886-ХІ, кримінальна відповідальність настає за таємне викрадення чужого майна вартістю понад 2102 грн, вчинене у 2020 році.
Відповідно до вироку Казанківського районного суду Миколаївської області від 22.02.2021 року ОСОБА_4 здійснив викрадення чужого майна 21.12.2020 року на суму 503,34 грн, що станом на день вчинення крадіжки складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2102 грн).
Таким чином, станом на день розгляду подання, вчинене ОСОБА_4 21.12.2020 року правопорушення кваліфікуються як дрібне викрадення чужого майна і відноситься до адміністративних правопорушень, за що відповідальність передбачена ст.51 КУпАП.
Відповідно до ч.3 ст.3, ч.2 ст.4 КК України кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння.
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч.1 ст.5 КК України)
Це положення цілком узгоджується із вимогами ст.58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, з наведеного вбачається, що на цей час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату вчинення відповідного правопорушення.
Таким чином, враховуючи, що вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення за ч.3 ст. 185 КК України, вчиненого ОСОБА_4 , становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2102 грн) станом на 1 січня 2020 року, у якому був скоєний злочин, вчинені ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караним на теперішній час. Тому суд дійшов висновку про звільнення на підставі ч. 2 ст. 74 КК України засудженого ОСОБА_4 від покарання, призначеного вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 22.02.2021 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 567/507/23 (провадження №51-7110 км 23) щодо набуття чинності змін до законодавства України в частині визначення розміру вартості викраденого майна, за яке передбачено адміністративну відповідальність, що, як наслідок, впливає на розмір матеріальної шкоди, у разі заподіяння якої настає кримінальна відповідальність.
Керуючись ст. ст.5, 74 КК України, ст.537, 539 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів», суд
Подання адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироків щодо засудженого ОСОБА_4 у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886, - задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_4 від покарання, призначеного вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 22.02.2021 року, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
ОСОБА_4 вважати засудженим за вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 04.05.2023 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України у виді громадських робіт строком 100 (сто) годин.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді 8 (восьми ) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання, тобто з 12.11.2021 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення (перебування під вартою) з 12.11.2021 року по 20.08.2024 року (день набрання вироком від 04.05.2023 року законної сили), з розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Казанківський районний суд протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1