Справа №478/1587/24 пров. №1-в/478/502/2024
20 листопада 2024 року Казанківський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючої судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт. Казанка подання адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироків щодо засудженого ОСОБА_4 у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX,
До Казанківського районного суду Миколаївської області надійшло подання адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироків щодо ОСОБА_4 у відповідність до Закону України від 18.07.2024 року №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Подання обґрунтоване тим, що у ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» відбуває покарання ОСОБА_4 засуджений 12.04.2023 року вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано покарання невідбуте за вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28.12.2022 року, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років і 1 місяць.
Однак, 09.08.2024 року набрав чинності Закон №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів». Цим законом внесені зміни до ст.51 КУпАП, згідно з якими викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Адміністрація ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» посилаючись на те, що відповідно до ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, який скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання, але судимість не знято і не погашено, просить вирішити питання щодо приведення вироку від 02.05.2024 року відносно засудженого ОСОБА_4 у відповідність до вимог Закону України № 3886-IX.
Представник ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)», та засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, надали суду письмові заяви про розгляд подання в їх відсутності, просили задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні подання підтримав, просив задовольнити.
Суд, вивчивши подання та перевіривши матеріали особової справи засудженого ОСОБА_4 , заслухавши думку прокурора, дійшов таких висновків.
Згідно із ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Пунктом 1 ч.2 ст.539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57,частини першої статті 58,частини першої статті 62 Кримінального кодексу України),11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Частинами 2 і 3 ст.74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Судом встановлено, що вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28.12.2022 року ОСОБА_4 засуджено за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з випробуванням на іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.1 і п.2 ч.1, п.2 і п.4 ч.3 ст.76КК України.
Вирок набрав законної сили 30.01.2023 року.
Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12.04.2023 року ОСОБА_4 засуджено за ч.4 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано покарання невідбуте за вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28.12.2022 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Вирок набрав законної сили 30.01.2024 року.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон №3886-ІХ).
Цим Законом ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової
соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 розділу ІV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп. 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» №1928-IX від 02.12.2021 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року у розмірі 2481 грн, а отже сума соціальної пільги становить 1240 грн 50 коп., тобто два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян в даному випадку складають 2481 грн.
Таким чином, згідно з Законом №3886-ХІ, кримінальна відповідальність настає за таємне викрадення чужого майна вартістю понад 2481 грн, вчинене у 2022 році.
Відповідно до вироку Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28.12.2022 року ОСОБА_4 своїми протиправними діями, що мали місце: на початку вересня 2022 року таємно, в умовах воєнного стану, здійснив крадіжку завдавши матеріальну шкоду потерпілому на суму 3639 грн 35 коп., що станом на день вчинення крадіжки складає суму більшу ніж два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2481 грн); 14.09.2022 року таємно, в умовах воєнного стану, здійснив крадіжку завдавши матеріальну шкоду потерпілій на суму 1859 грн 40 коп.; 16.09.2022 року таємно, в умовах воєнного стану, здійснив крадіжку завдавши матеріальну шкоду потерпілому на суму 2300 грн; 22.09.2022 року таємно, в умовах воєнного стану, здійснив крадіжку завдавши матеріальну шкоду потерпілій на суму 952 грн.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX від 03.11.2022 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн, а отже сума соціальної пільги становить 1 342 грн, тобто два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян в даному випадку складають 2684 грн.
Таким чином, згідно з Законом №3886-ХІ, кримінальна відповідальність настає за таємне викрадення чужого майна вартістю понад 2684 грн, вчинене у 2023 році.
Відповідно до вироку Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12.04.2023 року ОСОБА_4 таємно, в умовах воєнного стану викрав 15.01.2023 року майно заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 1067 грн 50 коп., що станом на день вчинення крадіжки складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2684 грн).
Таким чином, станом на день розгляду подання, вчинене ОСОБА_4 15.01.2023 року правопорушення кваліфікуються як дрібне викрадення чужого майна і відносяться до адміністративних правопорушень, за що відповідальність передбачена ст.51 КУпАП.
Відповідно до ч.3 ст.3, ч.2 ст.4 КК України кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння.
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч.1 ст.5 КК України)
Це положення цілком узгоджується із вимогами ст.58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, з наведеного вбачається, що на цей час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату вчинення відповідного правопорушення.
Частиною 2 ст.74 КК України визначено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Таким чином, враховуючи, що вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення за ч.4 ст.185 КК України, вчиненого ОСОБА_4 , становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2684 грн) станом на 1 січня 2023 року, у якому був скоєний злочин, вчинене ним діяння відповідно до вимог Закону України №3886-ІХ не є кримінально-караним на теперішній час. Тому суд дійшов висновку про звільнення на підставі ч.2 ст.74 КК України засудженого ОСОБА_4 від покарання, призначеного вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12.04.2023 року.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 567/507/23 (провадження №51-7110 км 23) щодо набуття чинності змін до законодавства України в частині визначення розміру вартості викраденого майна, за яке передбачено адміністративну відповідальність, що, як наслідок, впливає на розмір матеріальної шкоди, у разі заподіяння якої настає кримінальна відповідальність.
Керуючись ст.ст.537, 539 КПК України, ст.ст.4, 5, 74 Закону України №3886-ІХ, суд
Подання адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироків щодо засудженого ОСОБА_4 у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, - задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_4 від покарання, призначеного вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12.04.2023 року, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
ОСОБА_4 вважати засудженим за вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28.12.2022 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років та на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки з покладенням обов'язків, передбачених п.1, п.2 ч.1, п.2, п.4 ч.3 ст.76 КК України.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Казанківський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1