Справа №478/1334/24 пров. №1-в/478/378/2024
20 листопада 2024 року Казанківський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючої судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт. Казанка подання адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироків щодо засудженого ОСОБА_4 у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX,
ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироків щодо ОСОБА_4 у відповідність до Закону України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Клопотання обґрунтоване тим, що у ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» відбуває покарання ОСОБА_4 засуджений вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.04.2024 року засуджено за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців. Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком, більш суворим покаранням за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.08.2023 року та остаточно призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Однак, 09.08.2024 року набрав чинності Закон №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів». Цим законом внесені зміни до ст.51 КУпАП, згідно з якими викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Адміністрація ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» посилаючись на те, що відповідно до ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, який скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання, але судимість не знято і не погашено, просить вирішити питання щодо приведення вироків відносно засудженого ОСОБА_4 у відповідність до вимог Закону України №3886-IX.
Представник ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)», та засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, надали суду письмові заяви про розгляд подання в їх відсутності, просили задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні подання підтримав, просив задовольнити.
Суд, вивчивши подання та перевіривши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Згідно із ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Пунктом 2 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57,частини першої статті 58,частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Частинами 2 і 3 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Судом встановлено, що вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16.02.2023 року ОСОБА_4 засуджено за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20.03.2023 року ОСОБА_4 засуджено за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16.02.2023 року, остаточно призначено покарання у виді 5 (п'яти) років і 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.07.2023 року ОСОБА_4 засуджено за ч.4 ст.357, ч.4 ст.185, ст.70 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів за даним вироком та злочинів, за які особа засуджена за вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20.03.2023 року, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.
Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.08.2023 року ОСОБА_4 засуджено за ч.4 ст.185, ч.4 ст.186, ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю цього злочину та злочинів, за вчинення яких обвинувачений був засудженим вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.07.2023 року шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років.
Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.04.2024 року ОСОБА_4 засуджено за ч.4 ст.185 КК України до покарання у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком, більш суворим покаранням за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.08.2023 року, остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон №3886-ІХ).
Цим Законом ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 розділу ІV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп. 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року у розмірі 2481 грн, а отже сума соціальної пільги становить 1240,50 грн, тобто два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян в даному випадку складають 2481 грн.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн, а отже сума соціальної пільги становить 1342 грн, тобто два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян в даному випадку складають 2684 грн.
Таким чином, згідно з Законом №3886-ХІ, кримінальна відповідальність настає за таємне викрадення чужого майна вартістю понад 2481 грн, вчинене у 2022 році, та понад 2684 грн., вчинене у 2023 році.
Відповідно до вироку Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16.02.2023 року ОСОБА_4 здійснив викрадення чужого майна: 19.11.2022 року на суму 6037,50 грн; 22.11.2022 року на суму 550 грн; 22.11.2022 року на суму 5000 грн; 22.11.2022 року на суму 5174 грн; 03.12.2022 року на суму 336,83 грн; 17.12.2022 року на суму 1050 грн.
Таким чином, з наведеного вбачається, що, має місце часткова декриміналізація, а саме діянь, які полягають у крадіжці майна, вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2481 грн), що мало місце 22.11.2022 року, 03.12.2022 року та 17.12.2022 року. Діяння, вчиненні ОСОБА_4 19.11.2022 року, 22.11.2022 року (за трьома епізодами) утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 КК України, як на день ухвалення вироку, так і на день розгляду цього подання.
Відповідно до вироку Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20.03.2023 року ОСОБА_4 здійснив викрадення чужого майна 19.01.2023 року на суму 2775 грн., що станом на день вчинення крадіжки складає суму більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2684 грн).
Відповідно до вироку Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.07.2023 року ОСОБА_4 здійснив викрадення чужого майна: 25.09.2022 року на суму 1430 грн; 10.11.2022 року на суму 2717 грн; 26.11.2022 року на суму 1300 грн; в період з 26.11.20022 по 01.12.2022 року на суму 16355,07 грн; 02.12.2022 року на суму 996 грн.; 04.12.2022 року на суму 2091 грн.; 07.12.2022 року на суму 1000 грн; 10.12.2022 року на суму 1390 грн; 12.12.2022 року на суму 662,67 грн; 14.12.2022 року на суму 662,67 грн; 16.12.2022 року на суму 662,57 грн; 20.12.2022 року на суму 1992 грн; 24.12.2022 року на суму 3470,99 грн; 28.12.2022 року на суму 788,03 грн; 29.12.2022 року на суму 372, 25 грн; 30.12.2022 року на суму 2659 грн; 05.01.2023 року на суму 1393 грн, 15.01.2023 року на суму 1174,03 грн.
Таким чином, з наведеного вбачається, що, має місце часткова декриміналізація, а саме діянь, які полягають у крадіжці майна, вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2481 грн у 2022 році; 2684 грн у 2023 році), що мало місце 25.09.2022 року, 26.11.2022 року, 02.12.2022 року, 10.12.2022 року, 04.12.2022 року, 12.12.2022 року, 14.12.2022 року, 16.12.2022 року, 20.12.2022 року, 28.12.2022 року, 29.12.2022 року, 05.01.2023 року та 15.01.2023 року. Діяння, вчиненні ОСОБА_4 10.11.2022 року на суму 2717 грн, 24.12.2022 року на суму 3470,99 грн, 30.12.2022 року на суму 2659 грн утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, як на день ухвалення вироку, так і на день розгляду цього подання.
Відповідно до вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.08.2023 року ОСОБА_4 здійснив викрадення чужого майна: на початку грудня 2023 року на суму 1028,50 грн; 04.01.2023 року на суму 2615 грн.
Таким чином, станом на день розгляду подання, вчинені ОСОБА_4 09.12.2022 року, на початку грудня 2023 року та 04.01.2023 року правопорушення кваліфікуються як дрібне викрадення чужого майна і відносяться до адміністративних правопорушень, за що відповідальність передбачена ст.51 КУпАП.
Відповідно до вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.04.2024 року ОСОБА_4 здійснив викрадення чужого майна: 10.10.2022 року на суму 372061 грн; 02.12.2022 року на суму 3666 грн; 05.12.2022 року на суму 1999 грн; 05.12.2022 року на суму 22 625 грн; 28.12.2022 року на суму 7000 грн; 30.12.2022 року на суму 400 грн., 04.01.2023 року на суму 420 грн, 05.01.2023 року на суму 900 грн, 12.01.2023 року на суму 1800 грн.
Таким чином, з наведеного вбачається, що, має місце часткова декриміналізація, а саме діянь, які полягають у крадіжці майна, вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2481 грн у 2022 році; 2684 грн у 2023 році), що мало місце 05.12.2022 року на суму 1999 грн, 30.12.2022 року на суму 400 грн., 04.01.2023 року на суму 420 грн, 05.01.2023 року на суму 900 грн, 12.01.2023 року на суму 1800 грн. Діяння, вчиненні ОСОБА_4 10.10.2022 року на суму 372061 грн; 02.12.2022 року на суму 3666 грн, 05.12.2022 року на суму 22 625 грн, 28.12.2022 року на суму 7000 грн утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, як на день ухвалення вироку, так і на день розгляду цього подання.
Відповідно до ч.3 ст.3, ч.2 ст.4 КК України кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння.
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч.1 ст.5 КК України)
Це положення цілком узгоджується із вимогами ст.58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, з наведеного вбачається, що на цей час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату вчинення відповідного правопорушення.
Таким чином, враховуючи, що вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення за ч.4 ст. 185 КК України, вчиненого ОСОБА_4 , становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2684 грн) станом на 1 січня 2023 року, у якому був скоєний злочин, вчинені ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караним на теперішній час. Тому суд дійшов висновку про звільнення на підставі ч. 2 ст. 74 КК України засудженого ОСОБА_4 від покарання, призначеного вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.08.2023 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 567/507/23 (провадження №51-7110 км 23) щодо набуття чинності змін до законодавства України в частині визначення розміру вартості викраденого майна, за яке передбачено адміністративну відповідальність, що, як наслідок, впливає на розмір матеріальної шкоди, у разі заподіяння якої настає кримінальна відповідальність.
Відповідно до положення абз. 2 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення покарання» за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.
За таких обставин, враховуючи, що суд саме звільняє засудженого від відбування покарання відповідно до ч.2 ст.74 КК України і не має повноважень змінювати вирок на стадії його виконання, у суду відсутні підстави для звільнення ОСОБА_4 від покарання за вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16.02.2023 року, за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.07.2023 року та за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.04.2024 року окремо за епізодами крадіжок, так як покарання судом призначалось не окремо за кожним епізодом крадіжок, а за всіма епізодами з правовою кваліфікацією за ч.4 ст.185 КК України, і вчинені ОСОБА_4 крадіжки на день розгляду подання відповідають цій правовій кваліфікації, тому суд не знаходить підстав для звільнення засудженого від відбування покарання або пом'якшення покарання, призначеного вироками суду від 16.02.2023 року, від 05.07.2023 року та від 03.04.2024 року на підставі ст. 74 КК України.
Керуючись ст. ст.5, 74 КК України, ст.537, 539 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів», суд
Подання адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироків щодо засудженого ОСОБА_4 у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886, - задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_4 від покарання, призначеного вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.08.2023 року, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
ОСОБА_4 вважати засудженим за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.04.2024 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 6 (шість) місяців.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком, більш суворим покаранням за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.08.2023 року, остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 23.01.2023 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення з 23.01.2023 по 16.06.2023 (ухвала про залишення в СІЗО), з розрахунку один день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Казанківський районний суд протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1