Справа №478/1524/24 пров. №1-в/478/472/2024
19 листопада 2024 року Казанківський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючої судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт. Казанка подання адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироків щодо засудженого ОСОБА_4 у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX,
До Казанківського районного суду Миколаївської області надійшло подання адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироків щодо ОСОБА_4 у відповідність до Закону України від 18.07.2024 року №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Подання обґрунтоване тим, що у ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» відбуває покарання ОСОБА_4 засуджений: 1) 07.12.2022 року вироком Заводського районного суду м. Миколаєва за ч.4 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років; 2) 01.02.2023 року вироком Заводського районного суду м. Миколаєва за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 510 грн; 3) 10.05.2023 року вироком Заводського районного суду м. Миколаєва за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років; 4) 04.03.2024 року вироком Заводського районного суду м. Миколаєва за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 , ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів за даним вироком та вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.12.2022 року шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років; 5) ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 21.05.2024 року на підставі ч.4 ст.70 КК України визначено остаточне покарання за сукупністю правопорушень шляхом часткового складання покарань, призначених вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.05.2023 року та вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.03.2024 року та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 1 місяць позбавлення волі. Покарання призначене на підставі вироку Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.02.2023 року у вигляді штрафу в розмірі 510 грн виконувати самостійно.
Однак, 09.08.2024 року набрав чинності Закон №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів». Цим законом внесені зміни до ст.51 КУпАП, згідно з якими викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Адміністрація ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» посилаючись на те, що відповідно до ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, який скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання, але судимість не знято і не погашено, просить вирішити питання щодо приведення вироків відносно засудженого ОСОБА_4 у відповідність до вимог Закону України №3886-IX.
Представник ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)», та засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, надали суду письмові заяви про розгляд подання в їх відсутності, просили задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні подання підтримав, просив задовольнити.
Суд, вивчивши подання та перевіривши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Згідно із ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Пунктом 2 ч.2 ст.539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Частинами 2 і 3 ст.74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими ч.1 ст.72 цього Кодексу.
Судом встановлено, що вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.12.2022 року ОСОБА_4 засуджено за ч.4 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років. Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дати набрання вироком законної сили. Зараховано ОСОБА_4 в строк відбування покарання період тримання під вартою з 12.09.2022 року до набрання вироком законної сили.
Вирок набрав законної сили 08.03.2023 року.
Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.02.2023 року ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.
Вирок набрав законної сили 06.03.2023 року.
Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.05.2023 року ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного даним вироком, більш суворим, призначеним вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.12.2022 року, остаточно призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі. Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши в строк відбуття покарання строк, відбутий ним за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.12.2022 року, з 12.09.2022 року до набрання даним вироком законної сили у відповідності до ч.5 ст.72 КК України.
Вирок набрав законної сили 13.06.2023 року.
Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.03.2024 року ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів за даним вироком та вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.12.2022 року шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років. Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дати набрання вироком законної сили. В строк покарання зараховано покарання відбуте за попереднім вироком з 12.09.2022 року до дня набрання цим вироком законної сили.
Вирок набрав законної сили 15.04.2024 року.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 21.05.2024 року на підставі ч.4 ст.70 КК України визначено ОСОБА_4 , остаточне покарання за сукупністю правопорушень шляхом часткового складання покарань, призначених вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.05.2023 року та вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.03.2024 року та призначено остаточне покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі строком на 7 років 1 місяць позбавлення волі. Строк покарання рахувати з 12.09.2022 року. Покарання призначене ОСОБА_4 на підставі вироку Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.02.2023 року, яким було призначено покарання ОСОБА_4 у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. виконувати самостійно.
Ухвала набрала законної сили 29.05.2024 року.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон №3886-ІХ).
Цим Законом ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 розділу ІV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп. 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-ІХ від 15 грудня 2020 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року у розмірі 2270 грн, а отже сума соціальної пільги становить 1135 грн, тобто два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян в даному випадку складають 2270 грн.
Таким чином, згідно з Законом №3886-ХІ, кримінальна відповідальність настає за таємне викрадення чужого майна вартістю понад 2270 грн, вчинене у 2021 році.
Згідно вироку Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.05.2023 року ОСОБА_4 таємно здійснив викрадення чужого майна: 06.09.2021 року заподіявши потерпілій майнову шкоду в розмірі 850 грн; 06.09.2021 року заподіявши потерпілій майнову шкоду в розмірі 412 грн 50 коп.
Таким чином, станом на день розгляду подання, вчинені ОСОБА_4 06.09.2021 року правопорушення кваліфікуються як дрібне викрадення чужого майна і відносяться до адміністративних правопорушень, за що відповідальність передбачена ст.51 КУпАП.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №294-IX від 14.11.2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року у розмірі 2102 грн, а отже сума соціальної пільги становить 1051 грн, тобто два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян в даному випадку складають 2102 грн.
Таким чином, згідно з Законом №3886-ХІ, кримінальна відповідальність настає за таємне викрадення чужого майна вартістю понад 2102 грн, вчинене у 2020 році.
Відповідно до вироку Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.03.2024 року ОСОБА_4 таємно здійснив викрадення чужого майна: 22.05.2020 року заподіявши потерпілій майнову шкоду в розмірі 396 грн; 09.12.2020 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 1117 грн 50 коп.
Таким чином, станом на день розгляду подання, вчинені ОСОБА_4 22.05.2020 року та 09.12.2020 року правопорушення кваліфікуються як дрібне викрадення чужого майна і відносяться до адміністративних правопорушень, за що відповідальність передбачена ст.51 КУпАП.
Відповідно до ч.3 ст.3, ч.2 ст.4 КК України кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння.
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч.1 ст.5 КК України)
Таким чином, з наведеного вбачається, що, має місце часткова декриміналізація, а саме діянь, які полягають у крадіжці майна, вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи декриміналізацію діянь, вчинених засудженим, введену новим Законом, на підставі ч.2 ст.74 КК України, суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_4 від покарання, призначеного йому вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.05.2023 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.03.2024 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.
Визначаючи остаточне покарання, суд застосовує положення ч.4 ст.70 КК України, так як ОСОБА_4 належить відбувати покарання, призначені йому вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.03.2024 року, вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.12.2022 року, та вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.02.2023 року.
Керуючись ст.ст.5, 74 КК України, ст.537, 539 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів», суд
Подання адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироків щодо засудженого ОСОБА_4 у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX, - задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_4 на підставі ч.2 ст.74 КК України від покарання, призначеного йому вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.05.2023 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Звільнити засудженого ОСОБА_4 на підставі ч.2 ст.74 КК України від покарання, призначеного йому вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.03.2024 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
ОСОБА_4 вважати засудженим за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.03.2024 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів за даним вироком та вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.12.2022 року шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.
Строк покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 12.09.2022 року.
Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.02.2023 року відносно ОСОБА_4 за яким його засуджено за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) грн виконувати самостійно.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Казанківський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1