Справа №478/1527/24 пров. №1-в/478/474/2024
19 листопада 2024 року Казанківський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючої судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт. Казанка подання адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироку щодо засудженого ОСОБА_4 у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX,
ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироку щодо ОСОБА_4 у відповідність до Закону України від 18.07.2024 року №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Подання обґрунтоване тим, що у ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» відбуває покарання ОСОБА_4 засуджений 11.04.2023 року вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області за ч.4 ст.185, ч.1 ст.162, ч.1 ст.357, ст.395, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 10 місяців.
Однак, 09.08.2024 року набрав чинності Закон №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів». Цим законом внесені зміни до ст.51 КУпАП, згідно з якими викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Адміністрація ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» посилаючись на те, що відповідно до ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, який скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання, але судимість не знято і не погашено, просить вирішити питання щодо приведення вироку відносно засудженого ОСОБА_4 у відповідність до вимог Закону України №3886-IX.
Представник ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)», та засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, надали суду письмові заяви про розгляд подання в їх відсутності, просили задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні подання.
Суд, вивчивши подання та перевіривши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Згідно із ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Пунктом 2 ч.2 ст.539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Частинами 2 і 3 ст.74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими ч.1 ст.72 цього Кодексу.
Судом встановлено, що вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11.04.2023 року ОСОБА_4 засуджено за ч.4 ст.185, ч.1 ст.162, ч.1 ст.357, ст.395, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 10 місяців. Строк відбування основного покарання ОСОБА_4 обчислювати з 11.04.2023 року, тобто з моменту ухвалення вироку, зарахувавши в строк відбування основного покарання тримання його під вартою з 16.12.2022 року по 10.04.2023 року включно за правилами ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України №2046-VІІІ від 18.05.2017 року, відповідно до якої попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.
Вирок набрав законної сили 12.05.2023 року.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон №3886-ІХ).
Цим Законом ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 розділу ІV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп. 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» №1928-IX від 02.12.2021 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року у розмірі 2481 грн, а отже сума соціальної пільги становить 1240 грн 50 коп., тобто два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян в даному випадку складають 2481 грн.
Таким чином, згідно з Законом №3886-ХІ, кримінальна відповідальність настає за таємне викрадення чужого майна вартістю понад 2481 грн, вчинене у 2022 році.
Відповідно до вироку Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11.04.2023 року ОСОБА_4 здійснив викрадення чужого майна: 08.12.2022 року на загальну суму 7152 грн 50 коп., 09.12.2022 року на загальну суму 31255 грн 55 коп., 13.12.2022 року на суму 500 грн, 13.12.2022 року на загальну суму 11000 грн, 13.12.2022 року на суму 750 грн.
Відповідно до ч.3 ст.3, ч.2 ст.4 КК України кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння.
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч.1 ст.5 КК України)
Таким чином, з наведеного вбачається, що, має місце часткова декриміналізація, а саме діянь, які полягають у крадіжці майна, вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи зазначені зміни до законодавства, а також положення наведеної вище ч.2 ст.4 КК України та ч.1 ст.5 КК України, таємне викрадення чужого майна вартістю до 2481 грн. на час, до якого відносяться інкриміновані засудженому діяння, кваліфікувалися б за ч.1 ст.51 КУпАП, як дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, а таємне викрадення чужого майна вартістю понад вказаної суми - за ч.1 ст.185 КК України (крадіжка), а за наявності кваліфікуючих ознак (наприклад вчинення повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаної з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище) - за відповідною частиною статті 185 КК України.
Відповідно до положення абз.2 п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення покарання» за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.
За таких обставин, враховуючи, що суд саме звільняє засудженого від відбування покарання відповідно до ч.2 ст.74 КК України і не має повноважень змінювати вирок на стадії його виконання, у суду відсутні підстави для звільнення ОСОБА_4 від покарання за вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11.04.2023 року окремо за епізодом крадіжки від 13.12.2022 року на суму 500 грн, та за епізодом крадіжки від 13.12.2022 року на суму 750 грн, так як покарання судом призначалось не окремо за кожним епізодом крадіжок, а за всіма епізодами з правовою кваліфікацією за ч.4 ст.185 КК України, і вчинені ОСОБА_4 крадіжки за епізодами від 08.12.2022 року, 09.12.2022 року, та 13.12.2022 року на день розгляду подання відповідають цій правовій кваліфікації, тому суд не знаходить підстав для звільнення засудженого від відбування покарання або пом'якшення покарання, призначеного вироком суду, на підставі ст.74 КК України.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні подання.
Керуючись ст. ст. 537-539 КПК України, суд
Відмовити у задоволенні подання адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироку щодо засудженого ОСОБА_4 у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Казанківський районний суд протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1