ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.11.2024Справа №910/10555/24
за позовом фізичної особи-підприємця Нємножко Дар'ї Петрівни
до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
про стягнення 76 971,04 грн
Суддя Зеленіна Н.І.
Без виклику представників сторін.
Фізична особа-підприємець Нємножко Дар'я Петрівна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 76 971,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору №ДНП-2019-08/02 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 28.08.2019, укладеного шляхом електронного аукціону №UA-PS-2019-07-26-000011-1, який є договором найму (оренди) комунального майна (пакувального майданчика), позивачем було здійснено оплату за лютий та березень 2022 року. Проте, згідно рішенням Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 (рішення Київської міської ради від 14.05.2022 № 4577/4618 та від 18.05.2023 № 6332/6373), яке має зворотню дію у часі, так як скасовує цивільну відповідальність особи, позивач з 24.02.2022 по 15.05.2022 був звільнений від оплати за договором, укладеним із КП «Київтранспарксервіс», тому сплачені позивачем кошти на користь відповідача за період лютий-березень 2022 року є безпідставно сплаченими та підлягають поверненню на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у матеріалах справи документами.
16.09.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви повністю, посилаючись на те, що умовами договору, в тому числі розмір наданих послуг та строки сплати, погодженні сторонами на вільному волевиявленні, а тому виконання всіх передбачених умов є обов'язковими для виконання сторонами; договір діє лише із змінами, викладеними в додаткових угодах до даного договору, які підписані сторонами, оскільки позивач за весь час дії договору не звертався з пропозицією внести будь-які зміни у договір щодо оплати послуг; вимога позивача щодо стягнення безпідставно набутих коштів відповідачем є безпідставною та необґрунтованою, оскільки кошти відповідач отримав на підставі договору, що є належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей), a тому застосування ст. 1212 ЦК України є незаконним.
Крім того, на думку відповідача, з урахуванням положень рішень Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 та від 14.05.2022 № 4577/4618, відповідачем правомірно було виставлено рахунки на оплату за лютий та березень 2022 року, а оплата за квітень та по 16 травня 2022 року за договором не нараховувалась; враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.03.2024 № 910/1248/23, відповідач вважає, що п. 5 рішення Київської міської ради № 6332/6373 від 18.05.2024 не може застосовуватись при нарахуванні платежів суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування відповідно до укладених з КП «Київтранспарксервіс» договорів, оскільки станом на дату прийняття цього рішення, пункт 1.3. рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592, що регулював питання нарахування платежів таким суб'єктам господарювання було виключено рішенням Київської міської ради № 4577/4618 від 14.05.2022.
Також відповідач зазначав про помилковість висновків позивача, що рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 має зворотню дію у часі, оскільки скасовує цивільну відповідальність особи за невиконання умов договору щодо здійснення оплати з моменту введення 24.02.2022 воєнного стану в Україні та заборгованість не повинна нараховуватись за лютий-березень 2022 року, посилаючись на висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні у справі від 09.02.1999 № 1-pn/1999, згідно з яким положення частини першої ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб (людини і громадянина) і не поширюється на юридичних oci6, проте надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті, проте рішення Київської міської ради, на які посилається позивач, не міститься прямої вказівки про надання цим нормативно-правовим актам зворотної дії у часі, а позивач помилково ототожнює поняття «цивільна відповідальність особи» за невиконання умов договору та «невиконання зобов'язання за договором» (несплату заборгованості за надані послуги).
Отже, на думку відповідача, рішення Київської міської ради № 4551/4592 від 30.03.2022 (з урахуванням змін та доповнень, внесених рішенням Київської міської ради № 4569/4610 від 15.04.2022) набрало чинності з моменту оприлюднення та норми зазначені у ньому не поширюються на відносини, що виникли до його оприлюднення, позивач не звільнений від обов'язку оплачувати платежі нараховані за послуги, надані до набрання законної сили рішенням,
Також відповідач заперечував проти стягнення витрат на правову допомогу у зазначеному в позовній заяві розмірі, у зв'язку з необґрунтованістю заявлених позовних вимог.
24.09.2024 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якому останній зазначав, що Об'єднана палата Касаційного господарського суду у справі № 910/1248/23 дійшла до висновку, що оскільки рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 звільняє орендарів від орендної плати за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва на період воєнного стану, введеного 24.02.2022, і це рішення пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, то воно має зворотну дію у часі і, відповідно, відповідач отримав право не здійснювати оплату за договором саме з 24.02.2022, у зв'язку з чим позивач був звільнений від оплати за договором з 24.02.2022 (за лютий-березень 2022 року) на підставі п. 1.3.2. Рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592.
Також позивач, просив стягнути на свою користь з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000 грн.
26.09.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в яких були повторно зазначені аргументи, викладені у відзиві на позовну заяву, зокрема, що враховуючи висновки Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, видалені у поставові від 15.03.2024 по справі № 910/1248/23, та висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні у справі від 09.02.1999 № 1-pn/1999, позивач був звільнений від оплати за договором з моменту оприлюднення рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 до моменту оприлюднення рішення Київської міської ради № 4577/4618 від 14.05.2022, а саме з 01.04.2022 по 16.05.2022.
Частиною першою ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 2521 цього Кодексу.
Згідно з частиною восьмою ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України ).
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві» Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів в м. Києві.
Згідно з п. 4 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342 (далі - Правила паркування транспортних засобів), оператор - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка організовує та провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування, здійснює їх утримання, облаштування та обладнання, надає послуги з користування такими майданчиками, забезпечує відповідно до Податкового кодексу України сплату збору за місця для паркування транспортних засобів.
Майданчики для паркування є об'єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів (п. 7 Правил паркування транспортних засобів).
Положеннями п. 17.2. Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25.12.2008, за змінами та доповненнями (далі - Правила благоустрою міста Києва), оператор (уповноважена організація) - комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що визначено органом місцевого самоврядування для здійснення організації та експлуатації місць платного паркування транспортних засобів згідно з діючим порядком.
Організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір (пп. 17.3.1. п. 17.3. Правил благоустрою міста Києва).
Додатком 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві» (у редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 № 58/923) викладено Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів у м. Києві.
Таблицею № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 визначений Перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», згідно з яким за КП «Київтранспарксервіс» закріплено спеціально обладнаний майданчик для паркування за адресою: м. Київ, Святошинський район, проспект Корольова (навпроти буд. №7, 9-а по вул. Сім'ї Сосніних ), в межах III територіальної зони паркування міста Києва, із зазначенням відповідної кількості машиномісць, адреси розташування пакувального майданчику та площі земельної ділянки.
Згідно з п. 1.1. рішення Київської міської ради від 05.03.2019 № 184/6840 «Про вдосконалення організації паркувального простору в м. Києві», КП «Київтранспарксервіс» після 3 (трьох) місяців з дня прийняття цього рішення доручено розпочати продаж прав на розміщення та/або облаштування паркувальних майданчиків у місті Києві, що відносяться до сфери управління комунального підприємства «Київтранспарксервіс», відповідно до рішень Київської міської ради, виключно у системі електронних продажів ProZorro.Продажі (https://prozorro.sale), крім тих, що визначені для безпосереднього облаштування та/або експлуатації комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», без передачі будь-яких прав на них третім особам.
07.08.2019 КП «Київтранспарксервіс» було проведено електронний аукціон № UA-PS-2019-07-26-000011-1 (найменування активів (майна)/права лоту (склад лоту): право на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Святошинський район, проспект Корольова (навпроти буд. №7, 9-а по вул. Сім'ї Сосніних ), в межах III територіальної зони паркування м. Києва, що включає 178 (сто сімдесят вісім) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 20 (двадцять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю.
Згідно протоколу електронного аукціону № UA-PS-2019-07-26-000011-1 від 07.08.2019 переможцем електронного аукціону (учасником, що подав єдину заяву) було визначено ФОП Нємножко Д.П.
28.08.2019 між КП «Київтранспарксервіс» (далі - Сторона-1) та ФОП Нємножко Д.П. (далі - Сторона-2) був укладений Договір № ДНП-2019-08/02 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого, Сторона-1 передає за плату Стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Святошинський район, проспект Корольова (навпроти буд. №7 , 9-а по вул. Сім'ї Сосніних ), в межах III територіальної зони паркування м. Києва, що включає 178 (сто сімдесят вісім) місяць для платного паркування транспортних засобів, а також 20 (двадцять) місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
Сторона-2 зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі Стороною-1 згідно з умовами цього Договору (пп. 2.2.6. п. 2.2. Договору).
Відповідно до п. 3.1. Договору, майданчик для паркування вважається переданим в експлуатацію Стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.
03.09.2019 між КП «Київтранспарксервіс» та ФОП Немножко Д.П. підписано Акт приймання-передачі паркувального майданчика, згідно з умовами якого, Сторони цим Актом підтверджують, що Сторона-1 передала, а Сторона-2 прийняла в експлуатацію паркувальний майданчик на 198 машино-місць за адресою: м. Київ, Святошинський район, проспект Корольова (навпроти буд. №7 , 9-а по вул. Сім'ї Сосніних ), в межах III територіальної зони паркування м. Києва.
Згідно з п. 3.3. Договору, майданчик для паркування вважається фактично повернутим Стороні-1 з моменту підписання Сторонами акту повернення з експлуатації майданчика для паркування у строки визначені п. 7.14.
Відповідно до п. 4.1. Договору, загальна ціна договору про передачу паркувального майданчику в експлуатацію визначається за формулою:
Цдог = Векспл + Праз, де
Цдог - ціна договору в гривнях;
Векспл - вартість експлуатації паркувального майданчика за весь період, що підлягає оплаті на умовах договору в гривнях;
Праз - одноразовий платіж за право укладення договору в гривнях.
Векспл = Вмм*К*Т, де
Вмм - вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, визначена за результатами аукціону;
К - кількість машиномісць паркувального майданчика, експлуатація яких підлягає оплаті;
Т - період, що підлягає оплаті на умовах в календарних днях.
Не підлягає оплаті експлуатація спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю.
Праз = Векспл*С%, де
С% - відсоткова ставка, що становить 10%.
Відповідно до п. 4.2. Договору, вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, визначена за результатами аукціону та становить 12,01 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 2 грн.
Загальна ціна договору становить 2 577 307,57 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 429 551,26 грн, з яких Векспл - 2 343 006,88 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 390 501,15 грн та Праз - 234 300,69 грн, у т.ч. ПДВ у сумі 39 050,11 грн (п. 4.3. Договору).
Умовами п. 4.5. Договору передбачено, що оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання передачі Стороною-1 в експлуатацію Стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється Стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок Сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахування кількості календарних днів в місці, за який проводиться оплата не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, за яким здійснюється розрахунок. Плата за місяць в якому підписано акт приймання-передачі здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця.
Відсутність рахунку на дату оплати визначену п. 4.5. Договору, не звільняє Сторону-2 від зобов'язань щодо оплати (п. 4.7. Договору).
Згідно з п. 4.9. Договору, оплата Сторони-2 Стороні-1 згідно умов даного Договору проводиться за період з дати підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію по дату фактичного повернення з експлуатації Стороні-1 майданчика для паркування.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його Сторонами. Строк дії договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акту приймання передачі Стороно-1 в експлуатацію Стороні-2 майданчика для паркування (п. 7.1. та п. 7.2. Договору).
Пунктом 7.16. Договору передбачено, що у разі належного виконання Стороною-2 своїх обов'язків за договором впродовж всього його стоку дії Договір може бути пролонгований на той самий період шляхом підписання додаткової угоди. При цьому, якщо середній індекс інфляції за період дії договору, розрахований як середньоарифметичне значення річних індексів інфляції встановлених Міністерством фінансів України у тому ж періоді, становить більше 100%, Сторона-1 зобов'язана змінити Векст з урахуванням такого середнього індексу.
Додаткові угоди та усі додатки до цього Договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками (п. 9.2. Договору).
09.06.2021 між КП «Київтранспарксервіс» (Сторона-1) та ФОП Нємножко Д.П. (Сторона-2) була укладена Додаткова угода до договору № ДНП-2019-08/02 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 28.08.2019 (далі - Додаткова угода), згідно з умовами якої, сторони домовились про внесення змін та викладення пунктів у цій Додатковій угоді у наступній редакції:
«Пункт 5.6. - Сторони домовились, що звільнення майданчика для паркування Стороною-2 відбувається після припинення дії договору за умови підписання Сторонами акту прийому передачі майданчика для паркування»;
«Пункт 7.3. - у випадку невиконання Стороною-2 передбачених Договором умов щодо строків підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію договір вважається продовженим на весь період фактичного користування майданчика для паркування.»;
«Пункт 7.16. - 7.14. строк дії Договору постійно автоматично пролонгується на той самий період на тих же умовах, якщо Сторона-2 за 30 днів до дати закінчення Договору не заявить наміру про його розірвання.».
На виконання умов Договору, ФОП Нємножко Д.П. були проведені оплати за лютий 2022 року та березень 2022 року на загальну суму 76 971,04 грн.
Проте, звертаючись із даним позовом до суду, позивач, враховуючи висновки Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/1248/23, посилався на звільнення його від оплати за договором, укладеним із КП «Київтранспарксервіс», за період з 24.02.2022 по 15.05.2022 на підставі рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592, яке має зворотню дію у часі, так як скасовує цивільну відповідальність особи, а тому сплачені позивачем кошти на підставі Договору № ДНП-2019-08/02 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 28.08.2019 за період лютий-березень 2022 року у розмірі 76 971,04 грн є безпідставно сплаченими та підлягають поверненню на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено Договір № ДНП-2019-08/02 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 28.08.2019.
Як зазначалось, в обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на здійснення ним оплати за вказаним договором за лютий 2022 року у розмірі 10 688,90 грн (5*2137,78 грн) та за березень 2022 року у розмірі 66 271,18 грн (31*2137,78 грн), однак рішенням Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592, яке має зворотню дію у часі, так як скасовує цивільну відповідальність особи, тому позивач, з урахуванням рішень Київської міської ради від 14.05.2022 № 4577/4618 та від 18.05.2023 № 6332/6373, був звільнений від оплати за договором, укладеним із КП «Київтранспарксервіс», з 24.02.2022 по 15.05.2022, а сплачені позивачем кошти на користь відповідача за період лютий-березень 2022 року у розмірі 76 971,04 грн є безпідставно сплаченими та підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України.
Пунктом 1.3.2 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 №4551/4592 «Про деякі питання комплексної підтримки суб'єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX» (далі - рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592), зокрема відповідно до статей 327, 726, 762 Цивільного кодексу України, вирішено встановити, що на період воєнного стану у сфері паркування транспортних засобів на території міста Києва: власники та користувачі транспортних засобів звільняються від оплати за послуги з користування відведеними майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» згідно з переліком, затвердженим рішенням Київської міської ради, а також звільняються від оплати суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування у відповідності укладених договорів з комунальним підприємством «Київтранспарксервіс».
В подальшому, пунктом 5 рішенням Київської міської ради від 14.05.2022 № 4577/4618 «Про відновлення роботи автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності», яке набирає чинності з 16.05.2022, вирішено виключити пункти 1.3.1 та 1.3.2 з рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592.
Верховним Судом у справі № 910/1248/23 розглядалось питання застосування норми права у правовідносинах щодо визначення правової природи договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування.
Так, у постанові від 15.03.2024 по справі № 910/1248/23 Верховним Судом були зроблені висновки, що оскільки предметом користування є майданчик для паркування як майно, і таке користування носить строковий та оплатний характер, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (п. 67); що такий договір є договором найму комунального майна (паркувального майданчика) (п. 73).
При цьому у вказаній постанові Верховний Суд відступив від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 04.06.2018 у справі № 910/20720/16 та від 03.02.2020 у справі № 910/6312/19, згідно якого подібний договір є договором надання послуг, а також відступив від висновку у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 910/8413/17 про те, що такий договір є договором найму майнових прав.
Таким чином, укладений між сторонами Договір № ДНП-2019-08/02 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 28.08.2019 є договір найму, що регулюється положеннями глави 58 ЦК України та глави 30 ГК України.
Відповідно до частини першої ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша ст. 286 ГК України).
Слід також зазначити, що протоколом електронного аукціону № UA-PS-2019-07-26-000011-1 від 07.08.2019 визначена саме орендна плата в місяць: 12,01 грн - вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях (п. 4.2. Договору).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина шоста ст. 283 ГК України).
Згідно з частиною першою ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами першою та п'ятою ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (частина шоста ст. 762 ЦК України).
Верховним Судом у постанові від 15.03.2024 по справі № 910/1248/23 також були здійснені висновки, що оскільки рішенням КМР від 30.03.2022 звільняє орендарів від орендної плати за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва на період воєнного стану, введеного 24.02.2022, і це рішення пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, то воно має зворотну дію у часі і, відповідно, відповідач отримав право не здійснювати оплату за договором саме з 24.02.2022 (п. 97); на підтвердження цієї позиції свідчить рішення КМР від 18.05.2023 № 6332/6373, яким внесено зміни до Рішення від 30.03.2022, а саме доповнено його пунктом 5 такого змісту: «Нарахування за цим рішенням здійснюються, починаючи з 24.02.2022» (п. 98); однак, оскільки відповідач був звільнений від орендної плати з 24.02.2022, то нарахування суми основного боргу за березень 2022 року є необґрунтованим та, відповідно, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають (п. 100).
Таким чином заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються вищевикладеними висновками Верховного Суду.
Приймаючи до уваги викладене, позивач отримав право не здійснювати оплату за Договором № ДНП-2019-08/02 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 28.08.2019 саме з 24.02.2022 по 16.05.2022.
Однак, оскільки позивачем було здійснено оплату за вказаним Договором за лютий 2022 року у розмірі у розмірі 10 688,90 грн (5*2137,78 грн) та за березень 2022 року у розмірі 66 271,18 грн (31*2137,78 грн), останній просить повернути сплачені ним кошти за період лютий-березень 2022 року у розмірі 76 971,04 (10 688,90 грн + 66 271,18 - 0,04 (недоплачено за рахунок округлень суми)) на підставі ст. 1212 ЦК України.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на те, що кошти він отримав на підставі договору, що є належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей), a тому застосування ст. 1212 ЦК України є незаконним.
Частиною першою ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз положень частини першої ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанова Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 910/15621/19).
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини.
Положення ст. 1212 ЦК України спрямовані на захист майнового (речового) права особи. Зокрема, згідно з частиною першою цієї статті особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (постанова Верховного Суду від 15.04.2021 по справі № 925/1140/19).
Отже для виникнення зобов'язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17 та від 16.09.2022 у справі № 913/703/20).
Крім того, пунктом 3 частини третьої ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Як встановлено судом, з урахуванням постанови Верховного Суду від 15.03.2024 по справі № 910/1248/23, позивач був звільнений від оплати оренди за експлуатацію 178 машиномісць за укладеним із відповідачем Договором № ДНП-2019-08/02 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 28.08.2019 з 24.02.2022 по 16.05.2022 на підставі рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 (рішення Київської міської ради від 14.05.2022 № 4577/4618 та від 18.05.2023 № 6332/6373), у зв'язку з чим, здійснені позивачем оплати за період з 24.02.2022 по 30.03.2022 включено у розмірі 76 960,04 грн (10 688,90 грн за лютий 2022 року та 66 271,18 грн за березень 2022 року, з урахуванням недоплати 0,04 грн) підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до частини першої ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Частиною першою ст. 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 14 000,00 грн, викладеного у відповіді на відзив, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини третьої ст. 123 ГПК України).
Згідно із частинами першою та другою ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма ст. 129 ГПК України).
Відповідно до п. 4 частини першої ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частиною першою ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до частини третьої ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналогічний висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано, зокрема, договір про надання професійної правничої допомоги №32/г від 19.08.2024 (далі - договір про надання професійної правничої допомоги), укладений між адвокатським об'єднанням «Вишневий і Партнери» (далі - адвокатське об'єднання) та фізичною особою-підприємцем Нємножко Дар'єю Петрівною (далі - клієнт), відповідно до п. 1.1. якого, клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати професійну правничу допомогу клієнту щодо стягнення з КП «Київтранспарксервіс» безпідставно отриманих коштів, помилково сплачених клієнтом за період з 24.02.2022 по 31.03.2022, як оплата за користування майданчиком за адресою: м. Київ, Святошинський район, проспект Корольова (навпроти буд. №7, 9-а по вул. Сім'ї Сосніних ), в межах III територіальної зони паркування м. Києва, від сплати якої клієнт був звільнений рішенням КМР № 4551/4592 від 30.03.2022.
Зобов'язання адвокатського об'єднання визначені у п. 1.2. договору про надання професійної правничої допомоги.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 01.06.2025 (п. 3.1. договору про надання професійної правничої допомоги).
Згідно з п. 4.1. договору про надання професійної правничої допомоги, сторони дійшли згоди про те, що за надання адвокатським об'єднанням послуг, обумовлених п. 1.1. та 1.2. договору, клієнт сплачує адвокатському об'єднанню грошову винагороду (гонорар), розмір та строк сплати якої, визначений в додатку до договору, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 4.4. договору про надання професійної правничої допомоги, за результатами надання професійної правничої допомоги на вимогу клієнта складається акт про надання професійної правничої допомоги, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об'єднанням професійної правничої і її вартість. Акт вручається клієнту або надсилається адвокатським об'єднанням шляхом його направлення на електронну пошту, указану клієнтом у договорі або поштою рекомендованим чи цінним листом.
Акт про надання професійної правничої допомоги вважається підписам, якщо протягом 3-х днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокатському об'єднанню письмові аргументовані заперечення на акт (п. 4.5. договору про надання професійної правничої допомоги).
У додатку № 1 від 19.08.2024 до договору сторони погодили, що вартість послуг адвокатського об'єднання з надання професійної правничої допомоги клієнту (грошова винагорода/гонорар) є фіксованою та складає: написання позовної заяви - 7 500,00 грн; написання відповіді на відзив - 6 500,00 грн, в разі отримання відзиву на позовну заяву; участь в судовому засіданні - 4 000,00 грн за одне судове засідання, в разі призначення судових засідань.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя ст. 126 ГПК України).
27.08.2024 між клієнтом та адвокатським об'єднанням складено та підписано акт про надання професійної правничої допомоги, згідно з яким адвокатське об'єднання надало за договором, а клієнт прийняв наступні послуги (професійну правничу допомогу): написання позовної заяви про стягнення з КП «Київтранспарксервіс» безпідставно отриманих коштів у розмірі 76 971,04 грн - 7 500,00 грн. Сторони претензій одна до одної не мають.
В якості доказів сплати Клієнтом 7 500,00 грн була надана копія платіжної інструкції № 900 від 02.09.2024.
23.09.2024 між клієнтом та адвокатським об'єднанням складено та підписано акт про надання професійної правничої допомоги, згідно з яким адвокатське об'єднання надало за договором, а клієнт прийняв наступні послуги (професійну правничу допомогу): написання відповіді на відзив по справі - 6 500,00 грн. Сторони претензій одна до одної не мають.
В якості доказів сплати клієнтом 7 500,00 грн була надана копія платіжної інструкції № 912 від 23.09.2024.
При цьому, відповідачем у відзиві на позовну заяву були викладені заперечення проти стягнення витрат на правову допомогу у зазначеному в позовній заяві розмірі, у зв'язку з необґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, у рішеннях від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У постанові КГС ВС від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 14.11.2019 по справі №826/15063/18, судам при вирішенні питання про розмір гонорару слід досліджувати факт підписання адвокатом процесуальних та інших документів, участь в судових засіданнях, надання консультацій по справі та інші обставини, наявність договорів та узгоджених сторонами актів виконаних робіт.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частиною четвертою ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як зазначалось, в обґрунтування вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача було надано: копії Договору про надання професійної правничої допомоги №32/г від 19.08.2024, Додатку № 1 від 19.08.2024 до Договору, Актів про надання професійної правничої допомоги від 27.08.2024 та 23.09.2024 та платіжних інструкцій № 900 від 02.09.2024 та №912 від 23.09.2024.
При розгляді вимог про вирішення питання розподілу судових витрат на надання професійної правничої допомоги, судом приймається до уваги складання та підписання представником позивача - Адвокатом Сабадин А.В.: позовної заяви із долученими до позовної копій документами, та відповіді на відзив, із викладеним клопотанням про розподіл витрат на професійні правничі послуги адвоката, та долученими документами.
Як зазначалось, положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
У постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, п. 269). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 у справі № 914/434/17.
Судом також враховано, що справа № 910/10555/24 є справою незначної складності; обґрунтуванням позовних вимог є дія рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 та висновки Верховного Суду у справі № 910/1248/23 щодо застосування вказаного рішення Київської міської ради до спірних правовідносин, які виникли на підставі Договору № ДНП-2019-08/02 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 28.08.2019, укладеного з КП «Київтранспарксервіс».
Перевіривши подані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), оцінивши необхідність поданих представником позивача документів в обґрунтування позовних вимог, а також їх зміст, враховуючи специфіку та складність справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що співмірними із складністю справи є витрати позивача на професійну правничу допомогу на рівні 6 000,00 грн.
Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Нємножко Дар'ї Петрівни - задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6; ідентифікаційний код: 35210739) на користь Фізичної особи-підприємця Нємножко Дар'ї Петрівни ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) 76 960 (сімдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят) грн 04 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.І. Зеленіна