ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.11.2024Справа № 910/10966/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Фізичної особи-підприємця Шумовської Ксенії Веніамінівни до Фізичної особи-підприємця Джинчарадзе Георгія Давидовича про стягнення 164 182,93 грн., без виклику представників сторін,
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 164 182,93 грн., з яких: 149 254,50 грн. заборгованості, 9 146,08 грн. інфляційних втрат та 5 782,35 грн. 3% річних за Договором від 01.11.2022 року на підставі статей 11, 83, 177, 509, 625, 1212 Цивільного кодексу України.
Позивач вказує, що між ним та відповідачем вказаний Договір від 01.11.2022 року, що зазначені у призначенні платежу, не укладався, консультаційні послуги не надавалися, а кошти, сплачені позивачем, відповідач не повернув та володіє ними безпідставно та без правової на те підстави.
27.08.2024 року позивач направив відповідачу вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 149 254,50 грн., яка відповідачем задоволена не була, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.
Відповідач відзив на позов не подав, про розгляд справи судом повідомлений належним чином.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09.05.2023 року позивач здійснив перерахунок коштів у розмірі 149 254,50 грн. на рахунок відповідача з наступним призначенням платежів: "Сплата за консультаційні послуги згідно Договору від 01.11.2022 року", що підтверджуються фільтраційною випискою за період з 01.01.2023 року по 01.01.2024 року, виданою Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" від 19.07.2024 року.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
За приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Зазначене викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року № 910/1238/17, від 26.06.2018 року № 910/9072/17.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Вказаний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.04.2019 року № 904/2444/18, від 23.04.2019 року № 918/47/18, від 23.01.2020 року № 910/3395/19.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем не надано суду належних доказів щодо укладання Договору від 01.11.2022 року, а також щодо надання позивачу будь-яких послуг чи виконаних робіт на суму 149 254,50 грн., як і не надано доказів законного їх отримання від позивача.
Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави для отримання та збереження спірних коштів у розмірі 149 254,50 грн.
З врахуванням викладеного суд дійшов висновку, що вимога позивач про стягнення з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України грошових коштів у розмірі 149 254,50 грн. підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 9 146,08 грн. інфляційних втрат та 5 782,35 грн. 3% річних.
27.08.2024 року позивач направив відповідачу вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 149 254,50 грн., яка відповідачем задоволена не була.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 9 146,08 грн. інфляційних втрат та 5 782,35 грн. 3% річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який здійснено у відповідності до умов договору та вимог закону.
Разом із тим, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України позивачем заявлено клопотання, в якому останній просить суд зазначити в резолютивній частині рішення про нарахування процентів органом (особою), який здійснюватиме примусове виконання рішення за такою формулою: Сума 3% річних = С х 3 х Д / 365 / 100, де: С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення, у якому нараховуються проценти, за наказом, виданим на виконання цього рішення до моменту виконання цього рішення в частині сплати заборгоаності, та стягнути отриману суму процентів з Фізичної особи-підприємця Джинчарадзе Георгія Давидовича на користь Фізичної особи-підприємця Шумовської Ксенії Веніамінівни.
Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та зазначити в резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3% річних на залишок основного боргу, починаючи з пред'явлення виконавчого документа органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення до моменту повної оплати заборгованості за цим правочином, з урахуванням приписів законодавства України.
Перерахунок основного боргу, вказаного у рішенні суду та у виконавчому документі, для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, має здійснюватися за наступною формулою: Сума 3% річних = С х 3 х Д / 365 / 100, де: С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.
Судовий збір відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Джинчарадзе Георгія Давидовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Шумовської Ксенії Веніамінівни ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) 149 254 (сто сорок дев'ять тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 50 коп. заборгованості, 9 146 (дев'ять тисяч сто сорок шість) грн. 08 коп. інфляційних втрат, 5 782 (п'ять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 35 коп. 3% річних та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 року у справі № 910/10966/24, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3% річних на суму заборгованості в розмірі 149 254,50 грн., починаючи з пред'явлення виконавчого документа органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення до моменту повної оплати заборгованості за такою формулою: Сума 3% річних = С х 3 х Д / 365 / 100, де: С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів з Фізичної особи-підприємця Джинчарадзе Георгія Давидовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Шумовської Ксенії Веніамінівни ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Суддя С.О. Чебикіна