номер провадження справи 15/99/24
11.11.2024 Справа № 908/1466/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участі секретаря судового засідання Бойко Н.А., розглянувши матеріали
за позовом Концерну “Міські теплові мережі», 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку “Азов», 137
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Техпромсервіс», 70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Горького, буд. 4
про стягнення коштів
за участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача: Калініна - Заєць Ю.М., довіреність № 808/20-24 від 08.05.2024;
від відповідача: Курилін В.О., керівник, виписка з ЄДР від 22.03.2018;
вільний слухач: Стандартюк О.В., паспорт НОМЕР_1 , виданий 25.01.2000 Хортицьким РВ УМВС України в Запорізькій області;
суть спору
15.05.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну “Міські теплові мережі» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Техпромсервіс» про стягнення суми заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 42 261,18 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2024, справу № 908/1466/24 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1466/24. Присвоєно справі номер провадження 15/99/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.
24.06.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заявлено клопотання про розгляд справи № 908/1466/24 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
05.07.2024 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 908/1466/24 до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 908/540/24.
11.07.2024 та 16.07.2024 від позивача надійшли клопотання про доручення доказів.
Ухвалою суду від 18.07.2024 клопотання відповідача про розгляд справи № 908/1466/24 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, задоволено. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 26.07.2024 о 10:00 год. У задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 908/1466/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 908/540/24 відмовлено.
22.07.2024 від відповідача надійшли пояснення по справі та клопотання про витребування документів.
Ухвалою суду від 26.07.2024 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/1466/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання відкладено на 26.08.2024 о 10:00 год.
06.08.2024 від позивача надійшли письмові пояснення у справі.
26.08.2024 від відповідача надійшли через підсистему “Електронний суд» та безпосередньо через канцелярію суду додаткові пояснення у справі.
Ухвалою суду від 26.08.2024 частково задоволено клопотання відповідача про витребування доказів та витребувано у позивача документи та пояснення за вимогами клопотання; продовжено строк підготовчого провадження і підготовче засідання у справі відкладено на 09.09.2024 о 15:00 год.
09.09.2024, до початку засідання суду, через підсистему “Електронний суд» від позивача надійшла заява від 09.09.2024 щодо виконання вимог ухвали суду, в якій позивач просить відкласти засідання на іншу дату. Вимоги заяви обґрунтовані тим, що задля надання витребуваних попередньою ухвалою суду від 26.08.2024 документів та інформації потрібен додатковий час.
Ухвалою суду від 09.09.2024 відкладено підготовче засідання на 18.10.2024 об 11:00 год.
10.09.2024 та 11.09.2024 від позивача надійшли заяви про виконання ухвали.
Ухвалою суду від 18.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 11.11.2024 о 14:10 год.
У судовому засіданні 11.11.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд».
Судом перевірено повноваження представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.
Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з наступних підстав: відповідачу на праві власності належить нежитлове приміщення. З відповідачем укладено типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії. Позивач посилається на те, що відповідач за період з 01.04.2023 по 31.03.2024 не виконав свої обов'язки по сплаті наданих послуг з постачання теплової енергії за умовами договору, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 42 261,18 грн.
Відповідач щодо позову заперечив, виклавши свої доводи у відзиві 20.06.2024, зокрема зазначив, що позивачем розраховано вартість послуги з постачання теплової енергії за неправильною формулою та не враховано, що нежитлове приміщення, яке належить відповідачу не є опалювальним приміщенням та відноситься до окремого приміщення з транзитними мережами опалення, і для визначення вартості послуг з теплопостачання до такого приміщення законодавством передбачена окрема формула для розрахунку. Питання правильності розрахунку позивачем вартості теплової енергії до приміщення, що належить відповідачу, було, окрім іншого, предметом розгляду в судових справах Господарського суду запорізької області №908/1459/20, 908/1367/23.
Позивачем клопотанням про долучення доказів від 11.07.2024 надані були до суду письмові пояснення щодо порядку проведення нарахувань відповідачу за договором та щодо використання для визначення вартості послуг з теплопостачання за формулою “для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень».
Відповідач надав суду письмові пояснення від 20.07.2024 щодо процедури проведення позивачем розрахунку вартості теплової енергії, а також пояснення від 23.08.2025 та додаткові пояснення від 25.08.2024 щодо обставин справи. Зауважив на наявність судових рішень, що набрали законної сили, якими встановлено, що у приміщенні відповідача труби опалення проходять транзитом, а отже теплового навантаження не несуть, також не містять жодних опалювальних приладів та гаряче водопостачання відсутнє. Всупереч встановленим судовими рішеннями фактів позивач намагається стверджувати у позові, що приміщення підвалу є опалювальним. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження цих доводів позивача. В самій Методиці № 315 зазначено, що формула № 13 Методики застосовуються для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії. Тобто, формула 13 Методики № 315, в даному випадку відносно відповідача не може бути застосована. Натомість, як наголошував відповідач у відзиві, обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщення відповідача, тобто приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення (Qвідкл.і), розраховується за формулою № 3, що знаходиться у Розділі II Методики № 315 «Базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг».
Позивачем надані письмові пояснення від 06.08.2024 щодо того, що згідно з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315, використання тієї чи іншої формули для розрахунку вартості теплової енергії можливе за наявності у виконавця необхідної технічної інформації. Відповідно до «Порядку визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку до приміщень з транзитними мережами опалення на території міста Запоріжжя», затвердженого Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради «№513 від 14.09.2023р. - належність підвального приміщення споживача до приміщень з транзитними мережами опалення встановлюється рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради на підставі акту робочої комісії для розгляду питань щодо визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку до приміщень з транзитними мережами опалення на території міста Запоріжжя. Якщо за результатом акту робочої комісії підвальне приміщення відповідача визнають окремим приміщенням з транзитними мережами, то Концерн «Міські теплові мережі» здійснить перерахунок заборгованості.
У судому засіданні 11.11.2024 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд установив.
Відповідно до статуту Концерну “Міські теплові мережі» основною метою діяльності концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України “Про теплопостачання» від 02.06.2005 року за № 2633-ІV, “Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 03.10.2007 року за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.
В Законі та в правилах законодавець надає поняття “Споживач»: - споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі до договору (Закон); - споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правил). Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Обов'язок укласти договір на постачання теплової енергії покладається відповідно до закону, як на теплопостачальну організацію, так і на споживача теплової енергії. При цьому теплопостачальній організації достатньо лише довести факт звертання до споживача з пропозицією укласти договір на постачання теплової енергії.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 313303467 від 25.10.2022 нежиле приміщення підвалу літ. А-6, розташоване за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Тбіліська, буд. 27, прим. № 164 на праві спільної часткової власності (21/100) належить ТОВ “Компанія Техпромсервіс» з березня 2018.
01.11.2021 позивачем з відповідачем укладено типовий індивідуальний договір № 72222101 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 27, приміщення № 164. (далі за текстом - договір), за умовами якого позивач (як виконавець за договором) зобов'язався надавати відповідачу (як споживачу за договором) послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором (п. 5 договору).
Згідно з пунктом 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Згідно з п. 33 договору, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Пунктом 34 договору вказано споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до п. 36 договору під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).
За період з 01.04.2023 по 31.03.2024 позивачем були надані послуги з теплопостачання відповідачу на загальну суму 42 261,18 грн і на оплату цих послуг щомісячно формувались відповідні рахунки на оплату, а саме: за квітень 2023 на суму 764,14 грн, за травень 2023 на суму 764,14 грн, за червень 2023 на суму 764,14 грн, за липень 2023 на суму 764,14 грн, за серпень 2023 на суму 893,84 грн, за вересень 2023 на суму 875,83 грн, за жовтень 2023 на суму 792,48 грн, за листопад 2023 на суму 4 255,30 грн, за грудень 2023 на суму 8 611,67 грн, за січень 2024 на суму 9 865,44 грн, за лютий 2024 на суму 7 526,92 грн і за березень 2024 на суму 6 383,14 грн.
26.04.2024 вказані рахунки були надіслані відповідачу, згідно зі списком поштовх відправлень та фіскальних чеків поштового відділення про здійснення відправки від 26.04.2024.
Вартість послуг з теплопостачання за період з 01.04.2023 по 31.03.2024 в сумі 42 261,18 грн не була сплачена відповідачем і стягнення вказаної суми в судовому порядку стало предметом позову у даній справі.
З урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Концерн “Міські теплові мережі» (надалі також позивач, Концерн) діє на підставі статуту, який розміщений у загальнодоступному місці на офіційному сайті Концерну “Міські теплові мережі».
Відповідно до статуту Концерну “Міські теплові мережі» основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу позивача.
Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли у сфері постачання теплової енергії.
Для створення умов перебування та проживання осіб у жилих і нежилих приміщеннях, зокрема, шляхом забезпечення їх опаленням, законодавством України передбачено регулювання у сферах виробництва, транспортування постачання теплової енергії.
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання регламентовані положеннями Закону України “Про теплопостачання» (надалі - Закон про теплопостачання).
Статтею 1 Закону про теплопостачання визначено, що постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Згідно зі ст. 4 Закону про теплопостачання проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно - правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.
За приписами ст. 19 Закону про теплопостачання теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з ч. ч. 3, 13 ст. 20 Закону про теплопостачання тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством. Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідачу на праві власності належить нежитлове приміщення підвалу літера А-6, приміщення № 164 в багатоквартирному будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, буд. 27.
Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» (надалі - Закон про ЖКП) до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 5 статті 13 Закону про ЖКП встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
02.10.2021 на виконання вимог Закону про ЖКП Концерн “Міські теплові мережі» на офіційному сайті розмістив індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії. Вказаний договір є публічним договором приєднання та вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаного договору будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, а також співвласників в інших будівлях, приміщення в яких є самостійними об'єктами нерухомого майна у відповідності до ч. 8 ст. 14 Закону про ЖКП, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.
Відповідно до п. 5 Постанови КМУ від 27.05.2022 № 634 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних пнів до дати закінчення договоруоренди повідомив орендодавцю та орендарю проне продовження договоруоренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.
Таким чином, з урахуванням вище наведених норм законодавства з 01.11.2021 позивачем з відповідачем укладено типовий індивідуальний договір № 72222101 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 27, приміщення № 164. (далі за текстом - договір).
Згідно з п. 5 Типового договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Згідно з пунктом 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Згідно з п. 33 договору, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Пунктом 34 договору вказано споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до п. 36 договору під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).
За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Як зазначено позивачем, в порушення вимог законодавства відповідач не оплатив спожиту теплову енергію за спірний період з 01.04.2023 по 31.03.2024 в сумі 42 261,18 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону Про теплопостачання у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
В той же час, для стягнення заборгованості за поставлену позивачем та фактично спожиту відповідачем теплову енергію, доказуванню підлягає факт поставки/споживання такої теплової енергії, обсяг спожитої теплової енергії та її вартість.
Позивач при здійсненні розрахунку вартості наданих послуг з теплопостачання посилається на те, що відповідно до пункту 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (надалі також Методика №315), використовуючи формулу 13, яка визначена в п. 5 розділу ІІІ Методики № 315 - “для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень» -
де: -фактичний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії у розрахунковому періоді, Гкал;
Sпр.і -площа i-го опалюваного приміщення, не оснащеного приладами розподільного обліку теплової енергії, м2;
Si Sпр.i -загальна опалювальна площа i-их опалюваних приміщень у будівлі/будинку, не оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, або об'єктами нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано, м2.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Господарським судом Запорізької області у складі судді Левкут В.В. розглядалась справа № 908/1367/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Техпромсервіс» на користь Концерну “Міські теплові мережі» 89324,40 грн заборгованості за індивідуальним договором № 72222101 про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021, за період з листопада 2021 року по березень 2023.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.11.2023 у справі № 908/1367/23 у позові відмовлено.
Рішення не оскаржувалось, у т.ч. позивачем, та вступило у законну силу 01.12.2023.
Згідно з рішенням суду у справі № 908/1367/23:
“…Судом встановлено, що 02.10.2021 Концерн “Міські теплові мережі» оприлюднив на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (за посиланням в мережі Інтернет http://teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/).
Відповідне повідомлення про розміщення 02.10.2021 на сайті Концерну “МТМ» публічних договорів опубліковано на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування - Запорізької міської ради (https://zp.gov.ua/uk, вкладка "Новини", "Всі новини", "Місто").
Згідно з п. 1 оприлюдненого Концерном “Міські теплові мережі» Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 53 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія Техпромсервіс» є власником 21/100 (165,8 кв. м.) нежитлового приміщення № 164 підвалу (літ. А-6) загальною площею 789,5 кв. м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 27 (Інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно), яке розташоване у житловому будинку.
Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, якими врегульовано правовідносини у сфері надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, суд дійшов до висновку, що через відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування 02.10.2021 позивачем відповідно до вимог Закону України “Про житлово-комунальні послуги» на офіційному веб-сайті Концерну Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з 01.11.2021 Концерном “МТМ» та ТОВ “Компанія Техпромсервіс» укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, якому присвоєно номер № 72222101.
За твердженням позивача, за період з 01.04.2023 по 31.03.2024 відповідач не виконав свої обов'язки по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії за умовами договору, у зв'язку з чим за відповідачем виникла грошова заборгованість у розмірі 42 261,18 грн.
В той же час, для стягнення заборгованості за поставлену позивачем та фактично спожиту відповідачем теплову енергію, доказуванню підлягає факт поставки/споживання такої теплової енергії, обсяг спожитої теплової енергії та її вартість.
Належна відповідачу частина приміщення є підвальним приміщенням житлового будинку. З наданих відповідачем до письмового відзиву фототаблиць №№ 1-6 нежитлового приміщення № 164 по вул. Тбіліській, 27, вбачається, що станом на день фотофіксації у вказаному приміщенні труби опалення проходять транзитом, приміщення не містить радіаторів опалення.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» підвал будинку віднесено до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, який призначений для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Отже, під час проектування та будівництва саме в підвалі розташовуються комунікації будинку, які забезпечують його експлуатацію як житлового, труби опалення, водопровід, каналізація тощо.
Після отримання такого приміщення користувач не може в односторонньому порядку змінити проект трубопроводів будинку, не може змінювати їх розташування і використовує підвал, враховуючи його статус, як допоміжного приміщення.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.
Відповідно до ч. 1 ст. 275, ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Згідно Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном “МТМ» для застосування протягом опалювальних періодів 2021-2023 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 11.10.2021 № 374.
Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.
Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.
Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину).
Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (далі - Правила) визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.
Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.
Пункт 2 розділу 1 Методики № 315 надає визначення термінів, що вживаються у Методиці, зокрема:
- загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення;
- окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення > будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії;
- опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у яком забезпечується нормативна температура повітря.
Відповідно до частини 3 розділу III Методики № 315, зокрема встановлено, що розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (Qопз.б.п) здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.
Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (Qвідкл.пр).
З огляду на вищезазначене та на положення пунктів 2 та 3 частини 1 ст. 1 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» нежиле приміщення підвалу № 164 літ. А-6 у будинку № 27 по вул. Тбіліська в м. Запоріжжя є окремим нежитловим та одночасно допоміжним приміщенням виключно з наявними транзитним мережами опалення, за наявності яких, розрахунок споживання та розподілу повинне здійснюватися за певною формулою Методики.
Однак, з наданих позивачем копій рахунків за надані послуги за період з листопада 2021 року по березень 2023 року, в яких зазначено опалювальну площу споживача в змінному розмірі 162,00 кв. м. до 165,80 кв. м. вбачається, що він здійснений виходячи з загальної площі приміщення та загальної площі будівлі - як уніфікованих площ, без урахування положень Методики, в частині спеціального порядку “розрахунку щодо окремих приміщень з транзитними мережами опалення».
Матеріали справи не містять інформації, на підставі якої математичної формули визначеної у Методиці (чи визначеної іншим нормативно-правовим актом формули) із зазначенням всіх вихідних даних, позивач здійснив розрахунок спожитої відповідачем теплової енергії на опалення (та її подальший розподіл) окремого підвального приміщення №164 літ. А-6 у будинку № 27 по вул. Тбіліська в м. Запоріжжя.
Суд ухвалою від 16.06.2023, з метою встановлення дійсних обставин справи та їх документального підтвердження, зобов'язував позивача: надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 05.07.2023, додаткові докази та пояснення, а саме: копії первинних документів на підтвердження зняття показів з лічильників (Акти, копії журналу обліку теплової енергії по показникам приладу обліку тощо); Акти прийому в експлуатацію приладів обліку теплової енергії; обґрунтування нормативного теплового навантаження по об'єкту відповідача (чи враховувалась наявність виключно транзитної мережі опалення, як то стверджує відповідач); письмові нормативно обґрунтовані пояснення щодо того, на підставі якої математичної формули визначеної у Методиці (чи визначеної іншим нормативно-правовим актом формули) із зазначенням всіх вихідних даних, позивач здійснив розрахунок спожитої відповідачем теплової енергії.
Жодних пояснень щодо здійснення розрахунку спожитої відповідачем теплової енергії та додаткових доказів позивачем не надано.
Частиною 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Позивачем обставини споживання відповідачем теплової енергії на суму 89324,40 грн. не доведені, належні та допустимі докази в обґрунтування цих обставин не представлені.
Отже, зважаючи на встановлені судом обставини, в даному випадку не можна вважати доведеним факт поставки відповідачу теплової енергії, при цьому в обсягах, визначених позивачем у спірних актах.
Окрім того, відповідності до Закону України “Про природні монополії» нав'язування послуг забороняється…».
Таким чином, рішенням суду від 09.11.2023 у справі № 908/1367/23, предметом спору в якій було стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги з теплопостачання за період з листопада 2021 по березень 2023, тобто період, що передував заявленому періоду у даній справі (з квітня 2023 по березень 2024), встановлено, що належна відповідачу частина приміщення є підвальним приміщенням житлового будинку. З наданих відповідачем до письмового відзиву фототаблиць №№ 1-6 нежитлового приміщення № 164 по вул. Тбіліській, 27, вбачається, що станом на день фотофіксації у вказаному приміщенні труби опалення проходять транзитом, приміщення не містить радіаторів опалення.
Система опалення проектується та монтується при спорудженні будинку і законодавством заборонено змінювати конструктивні особливості даного обладнання.
З огляду на вищезазначене та на положення пунктів 2 та 3 частини 1 ст. 1 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» нежиле приміщення підвалу № 164 літ. А-6 у будинку № 27 по вул. Тбіліська в м. Запоріжжя наразі є окремим нежитловим та одночасно допоміжним приміщенням виключно з наявними транзитним мережами опалення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював теплопостачання у житловому будинку, в якому знаходяться нежитлове приміщення відповідача, опалення до приміщення відповідача здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід'ємною частиною системи опалення вказаного будинку, що свідчить про те, що відповідач фактично отримував теплову енергію в належному йому приміщенні.
З огляду на викладене, розрахунок споживання та розподілу теплової енергії до приміщення відповідача повинен здійснюватися за формулою Методики № 315 з урахуванням спеціального порядку “розрахунку щодо окремих приміщень з транзитними мережами опалення».
Рішенням суду від 09.11.2023 у справі № 908/1367/23, яке набрало законної сили, встановлено той факт, що належне відповідачу нежиле приміщення підвалу № 164 літ. А-6 у будинку АДРЕСА_1 є окремим нежитловим та одночасно допоміжним приміщенням виключно з наявними транзитним мережами опалення.
У зв'язку із чим суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що для визначення наявності в приміщенні відповідача транзитних мереж опалення необхідно виключно рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради на підставі акту робочої комісії для розгляду питань щодо визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку до приміщень з транзитними мережами опалення на території міста Запоріжжя.
Факт наявності у приміщенні відповідача транзитних мереж опалення встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили та є чинним.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Однак з наданих позивачем копій рахунків за надані послуги за період з квітня 2023 року по березень 2024 року включно, пояснень щодо проведення розрахунку заборгованості за вказаний період, використаної для розрахунку формули нарахування вартості послуг з теплопостачання вбачається, що розрахунок здійснений без урахування положень Методики № 315 в частині спеціального порядку проведення розрахунку щодо окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Обставини справи свідчать, що позивачем неправомірно розраховано відповідачу вартість послуг з теплопостачання за спірний період без врахування встановленого в судовому порядку факту, що приміщення відповідача є окремим нежитловим та одночасно допоміжним приміщенням виключно з наявними транзитним мережами опалення, і для визначення розміру вартості послуг з теплопостачання до такого приміщення не застосовано передбачену Методикою № 315 для такого виду приміщень формули розрахунку.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі вищевикладеного, фактично встановлених обставин та наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд дійшов до висновку, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність нарахування відповідачу вартості послуг з постачання теплової енергії за період з 01.04.2023 по 31.03.2024 в сумі 42 261,18 грн, у зв'язку із чим суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення вказаної суми.
Судові витрати із сплати судового збору за подання позову до суду покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 226, 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
У задоволенні позову відмовити повністю.
Витрати із сплати судового збору за подання до суду позовної заяви у покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 20.11.2024.
Суддя І. С. Горохов