Справа № 211/4927/24
Провадження № 2-о/211/135/24
19 листопада 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Сарат Н.О.,
при секретарі - Зоріній С.М.,
за участі заявниці ОСОБА_1
представника заявника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Кривий Ріг цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу, -
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, якою просила суд встановити юридичний факт проживання однією сім'єю, як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , у період часу з 26 грудня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_3. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що сповіщенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 10 травня 2024 року було повідомлено, що її чоловік, водій мотопехотного відділення мотопехотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальону віськової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 поблизу н.п. Роздолівка, Бахмутського району, Донецької області.
Шлюб між нею та ОСОБА_3 зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Довгинцівського районного управління юстиції міста Кривого Рогу 14 грудня 2002 року, актовий запис № 598.
26 грудня 2014 року Довгинцівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області зареєстровано розірвання шлюбу між мною та ОСОБА_3 , актовий запис № 155.
Не зважаючи на розірвання шлюбу вони продовжили жити однією сім'єю як чоловік та дружина, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет до смерті чоловіка.
Після досягнення нею пенсійного віку, вона фактично перебувала на утриманні свого чоловіка, проживали разом як дружина та чоловік, мали добрі сімейні стосунки, взаєморозуміння та взаємоповага, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, піклувалися один про одного як дружина та чоловік, займалися благоустроєм квартири, купували предмети домашнього побуту.
Ухвалою суду від 07 серпня 2024 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами окремого провадження за участю заявника та заінтересованих осіб.
Від представника Військова частина НОМЕР_1 надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, заяву просили залишити без розгляду.
Ухвалою суду від 10 жовтня 2024 року залучено до участі у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу в - якості заінтересованої особи Міністерство оборониУкраїни.
30.10.2024 представник Міністерства оборони України через систему «Електронний суд» скерували пояснення, та просили відмовити в задовленні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу, оскільки заявником не надано належних доказів, що підтверджують факт спільного проживання, наявність взаємних прав та обов'язків.
В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 підтримала заяву, та просила задовольнити.
В судовому засіданні представник заявниці ОСОБА_2 підтримав заяву, просив задовольнити, пояснив по змісту заяви.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , суду пояснила, що вона заявницю ОСОБА_1 знає 8 років, вони проживають по сусідству, ходили один до одного в гості. ОСОБА_1 проживала з чоловіком, вони жили нормально. Розлучилися через матір, яка тоді проживала з ними, а коли вона від них пішла, вони далі стали жити добре разом. Коли його мобілізували, він приїздив у відпустку додому, купував речі, перераховував гроші заявниці. Після загибелі чоловіка вона постійно сумує.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , суду пояснила, що померлий ОСОБА_3 є її дядьком. Померлий дядько ОСОБА_3 та заявниця ОСОБА_1 проживали завжди разом. Розлучилися вони через матір, яка жила з ними, а коли матір від них пішла, вони далі жити добре разом, навіть після розлучення, спільно родиною проживали. ОСОБА_7 пішов у січні 2023 року в ЗСУ, він приїздив у відпустки, свідок приходила до них у гості. Похованням та зверненням до військомату займалася свідок, так як ОСОБА_1 була не в такому стані, дуже страждала через втрату чоловіка.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , суду пояснила, що родину ОСОБА_9 вона знає 20 років. Вони сусіди. ОСОБА_3 весь час проживали разом однією родиною. Після розірвання шлюбу, вони продовжували проживати разом однією родиною, приходили до родини свідка в гості, і навпаки. Розлучилися вони тільки через матір, яка проживала з ними, а коли вона пішла він них, вони продовжували жити разом однією родиною. Коли ОСОБА_10 був мобілізований, він телефонував заявниці, приїздив у відпустку додому, купував їй речі, хотів робити ремонт у їх квартирі.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , суду пояснив, що він знає ОСОБА_1 з 2001 року, а десь з 2003-2004 року з'явився чоловік ОСОБА_10 , вони одружилися і весь час спільно проживали. Розлучилися вони через матір, яка проживала з ними, а коли вона пішла він них, вони продовжували жити разом однією родиною. ОСОБА_10 хотів робити ремонт у квартирі, просив свідка порахувати вартість ремонту їх квартири. Заявниця дуже тяжко переживає втрату чоловіка.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку:
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.01.2024 року у справі № 560/17953/21 відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі N 287/167/18-ц (провадження N 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі N 290/289/22-ц (провадження N 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У відповідності до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року який триває до теперішнього часу.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призваний на військову службу 03.01.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_5 , як водій мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Під час виконання бойового завдання у бою за Батьківщину поблизу АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 загинув. Причина смерті: інші уточнені травми з залученням декількох ділянок тіла. Вибухова травма. Ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та осколків.
17 травня 2024 року Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) видано свідоцтво серії НОМЕР_2 , про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 у селі Роздолівка, Бахмутського району, Донецької області.
Факт, про встановлення якого просить заявниця, має для неї юридичне значення, оскільки пов'язаний із її правом на отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
У статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Статтею 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Відповідно до пункту 4 Порядку одноразова грошова допомога призначається у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
За вимогами пункту 10 Порядку члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:
- заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;
- витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);
- витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії:
- документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
- свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста;
- свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);
- свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
- документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім'ї, з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);
- свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;
- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);
- рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста);
- рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);
- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.
Частиною шостою статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Відповідно пунктів 12, 13 Порядку призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію (стаття 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років. Діти-сироти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні (частина 6 статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до ч.2 ст.3 СК України особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки - складають сім'ю.
Про ознаки проживання однією сім'єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання.
Для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу необхідні докази ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї, а показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення вказаного факту.
Згідно акту з місця проживання, ОСОБА_3 проживач в квартирі АДРЕСА_2 , з грудня 2002 року разом з дружиною ОСОБА_1 . Після розірвання шлюбу в грудні 2014 року продовжували жити як чоловік і дружина, вели спільне господатво. Після досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку в травні 2017 року, вона перебувала на утриманні колишнього чоловіка ОСОБА_3 , з яким продовжували жити як чоловік і дружина, та який перебував в працездатному віці до своєї загибелі в ІНФОРМАЦІЯ_6.
В процесі розгляду справи судом були допитані свідки, які підтвердили факт проживання ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_3 однією родиною, сім'єю, як чоловік та дружина без реєстраціє шлюбу у період часу з 26.12.2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_3.
Враховуючи вищевказане, суд вважає, що наявні підстави для задоволення вимог про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 26 грудня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_3.
Питання судового збору у заяві не порушувалось, підстав для його розподілу не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 273, 315, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 15-16, 29, 1216-1218, ст. 1220, 1258, 1268 ЦК України, ", суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу, - задовольнити.
Встановити юридичний факт проживання однією сім'єю, як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , у період часу з 26 грудня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_3.
Питання судового збору у заяві не порушувалось, підстав для його розподілу не вбачається.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено 20.11.2024 року.
Суддя: Н. О. Сарат