іменем України
Справа № 210/5020/24
Провадження № 1-в/210/591/24
15 листопада 2024 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі - головуючої судді - ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника Державної установи «Криворізька виправна колонія (№ 80)» ОСОБА_3 відносно засудженого ОСОБА_4 про приведення вироку у відповідність до чинного законодавства (пункт 13 частини 1 статті 537 КПК України: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України)
Начальник Державної установи «Криворізька виправна колонія (№ 80)» ОСОБА_3 звернувся в суд із поданням в порядку п.13 ч.1 ст.537, п.1 ч.2 ст.539 КПК України, ст. 5, ч.2 ст.74 КК України, в якому просить приведення покарання засудженому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до чинного законодавства.
В обґрунтування клопотання покликається на те, що в установі відбуває покарання засуджений ОСОБА_4 , який раніше судимий вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 20.06.2023 року за ст..ст.185 ч.4, 75 КК України, 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,
Також ОСОБА_4 засуджений 08.07.2024 року вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.ст. 357 ч.1, 185 ч.4, 15 ч.2, 185 ч.4, 70 ч.1, 72 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, злочин вчинено 18.05.2024року, сума збитків 1000 грн. та 455 гривень. На підставі ст.. 71 ч.1 КК України за сукупністю вироків, до покарання призначеного за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком від 20.06.2023 року та остаточно призначити до відбуття 5 років 2 місяці позбавлення волі. Зарахувати у строк відбуття покарання строк перебування під вартою з 27.06.2024 року по 08.07.2024 року. Вирок набрав законної сили 07.08.2024 року.
Початок строку 08 липня 2024 року. Кінець строку 27 серпня 2029 року.
Представник Державної установи «Криворізька виправна колонія (№ 80)» в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду клопотання. Поза межами судового засідання від представника Державної установи «Криворізька виправна колонія (№ 80)» ОСОБА_5 надійшла заява, в якій останній просив суд проводити розгляд справи без його участі.
Засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, подав суду заяву в якій просить розглянути справу без його участі.
Прокурором подано клопотання щодо подання про звільнення засудженого ОСОБА_4 у зв'язку з декриміналізацією вчинених ним діянь не заперечував.
Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття (ч.5 ст. 539 КПК України).
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України у зв'язку із неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалося.
Дослідивши подання та матеріали особової справи засудженого, суд приходить до наступного висновку.
Пунктом 1 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Згідно із положеннями п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Клопотання подано до суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.
Заявник просить врегулювати питання приведення вироку у відповідність до Закону України від 18.07.2024 № 3886-ІХ.
Частиною 2 статті 74 КК передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права (ч. 1 ст. 3 КК України).
Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Скасування злочинності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: а) скасування норм Особливої частини КК; б) внесення змін до норм Особливої частини КК - включення до диспозицій додаткових ознак або виключення ознак, які були у попередній редакції норми; в) внесення змін до норм Загальної частини КК (наприклад, доповнення КК додатковою обставиною, що виключає злочинність діяння); г) нового офіційного тлумачення кримінально-правової норми, яке змінює обсяг забороненої цією нормою поведінки без зміни її змісту (без зміни "букви" закону).
Закон, який має зворотну дію в часі, поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання цим законом чинності та: а) не були притягнуті до кримінальної відповідальності (у цьому випадку кримінальна справа не може бути порушена у зв'язку з відсутністю події злочину); б) котрим пред'явлене обвинувачення у вчиненні злочину (кримінальна справа підлягає закриттю за відсутністю події злочину); в) засуджені обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, і відбувають покарання; г) відбули покарання, але мають непогашену чи незняту судимість.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
У примітці до статті 185 КК України, диференційовано кваліфікуючі ознаки таємного викрадення чужого майна за розміром завданої матеріальної шкоди, тобто закріплено поріг відповідальності для кваліфікації цих кримінальних правопорушень за ознаками: "значна шкода", "великий розмір", "особливо великий розмір".
Натомість Кимінальний кодекс України не містить мінімального порогу - розміру матеріальної шкоди, з якого настає кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжки) чи шахрайства.
Статті 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до статті 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (надалі - Закон №3886-ІХ).
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1пункту 169.1статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп. 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь - якого платника податку.
Таким чином два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що відповідно станом на 2024 рік становить 3028 грн., а станом на 2023 рік становить 2684,00 грн.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 зазначено, що із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом N 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 неоподаткованих мінімумів. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
Зміни, внесені Законом України № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
Під час з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_4 засуджений 20 червня 2023 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України і призначено йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 29 травня 2023 року покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного судом випробувального терміну не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Покладено обов'язки у відповідності до ч. 1, 3 ст. 76 КК України.
Згідно зазначеного вироку встановлено, що 11.05.2023 року ОСОБА_4 , спричинив потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 3750 грн., його дії кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану.
В подальшому, ОСОБА_4 засуджений вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 липня 2024 року у справі № 212/6582/24, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України та йому призначено узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 28 червня 2024 року покарання:
- за ч.1 ст. 357 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі,
- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі,
- за ч. 2 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень остаточно ОСОБА_4 призначено покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 (п'яти) років 1(одного) місяця позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.06.2023 та остаточно призначено до відбуття ОСОБА_4 5 (п'ять) років 2 (два) місяця позбавлення волі. Строк відбування покарання обраховується з 08 липня 2024 року. Зараховано ОСОБА_4 у строк відбуття покарання строк перебування під вартою з 27 червня 2024 року по 08 липня 2024 року. Вирок набрав законної сили 08.07.2024 року.
Згідно зазначеного вироку встановлено, що 18.05.2024 року ОСОБА_4 , спричинив потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 1000 грн., його дії кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану. Крім того ОСОБА_4 цього ж дня, 18.05.2024 року вчинив закінчений замах на таємне викрадення чуого майна в умовах воєнного стану, а розмір шкоди, яка могла бути завдана потерпілому становив 455грн. За цим епізодом дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.
Отже встановлено, що ОСОБА_4 призначено покарання за сукупністю вироків, а саме за вироками Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2023 року та 08 липня 2024 року.
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684,00 грн, станом на 01 січня 2024 році - 3028,00 грн.
З огляду на приписи ч. 2 ст. 74 КК України, суд вважає можливим звільнити засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання за вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 липня 2024 року за ст. 185 ч.4 КК України та ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння, оскільки по епізоду таємного викрадення чужого майна від 18 травня 2024 року та замаху на таємне викрадення чужого майна розмір матеріальної шкоди на дату вчинення крадіжки (1000,00грн. та 455,00грн. не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у 2024 році 3028,00 грн.).
Підстав для звільнення від відбування покарання за вироком від 20 червня 2023 року Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчиненого в умовах воєнного стану, оскільки внаслідок злочину завдано збитків на суму 3750,00 грн (три тисячі сімсот п'ятдесят гривень) грн., що перевищує мінімальний поріг кримінальної відповідальності встановлений у 2023 році.
Підстав для звільнення від відбування покарання за вироком від 08 липня 2024 року Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 357 КК України, а саме за привласнення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів, не вбачається, оскільки це кримінальне правопорушення відповідно до вимог закону не є таким, що входять до поняття «дрібного викрадення чужого майна», тому підстави для звільнення ОСОБА_4 від покарання за вказаним вироком відсутні.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 слід вважати таким, що відбуває покарання, призначене вироком 20 червня 2023 року Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі з іспитовим строком в 2 (два роки) та за вироком 08 липня 2024 року Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. ст. 357 КК України у виді (одного) року обмеження .
Оскільки діяння за ч. 4 ст. 185 КК України та ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, за яке ОСОБА_4 відбував покарання за вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.07.2024 року декриміналізовано, та за вказаними епізодами ОСОБА_4 підлягає звільненню від покарання в силу частини 2 статті 74 КК України.
Однак, остаточне покарання ОСОБА_4 призначалось на підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України (сукупність кримінальних правопорушень) шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим , а саме у виді 5 (п"яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі а також ч. 1 ст. 71 КК Ураїни (за сукупністю вироків), шляхом часткового приєднання покарання, невідбутого за вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.06.2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України.
Кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 357 КК України ОСОБА_4 вчинив під час іспитового строку за вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.06.2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України, та епізод крадіжки за цим вироком не підлягає декриміналізації.
На підставі встановлених обставин, ОСОБА_4 , враховуючи часткове звільнення від покарання в силу ч. 2 ст. 74 КК України, остаточне покарання за вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.07.2024 року за ч. 1 ст. 357 КК України підлягає уточненню.
ОСОБА_4 слід вважати засудженим за вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.07.2024 року за ч. 1 ст. 357 КК України до 1 (одного) року обмеження волі.
За змістом ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Підпунктом "б" пункту 1 частини 1 статті 72 КК України при складанні покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають: два дні обмеження волі.
Таким чином за правилами ст.72 КК України строк покарання у виді обмеження волі за вироком від 08.07.2024 року становить 6 (шість) місяців.
Згідно з частиною 4 статті 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Невідбуте покарання за вироком від 20.06.2023 року становить 5 років позбавлення волі.
За таких обставин, оскільки кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 357 КК України вчинено під час іспитового строку за вироком від 20.06.2023р., ОСОБА_4 слід визначити остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарань, та до покарання за вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.07.2024 року приєднати частково невідбуту частини покарання за вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.06.2023 року, а саме 4 (чотири) роки 7 (сім) місяців та остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5(п"ять)років 1 (один )місяць.
Керуючись ст.5, КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів», суд,-
Подання начальника Державної установи «Криворізька виправна колонія №80» ОСОБА_6 про приведення вироку у відповідність до чинного законодавства (пункт 13 частини 1 статті 537 КПК України: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України) відносно ОСОБА_4 - задовольнити частково.
На підставі частини 2 статті 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.07.2024 року, а саме:
- за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п"яти) років позбавлення.
- за ст. 185 ч.4 КК України у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
у зв'язку з усуненням караності діяння.
За вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.07.2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вважати засудженим за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі підпунтку "б" пункту 1 частини 1 статті 72 КК УКраїни покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі перевести в покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) місяців.
На підставі частини 1 статті 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарань, до покарання за вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.07.2024 року приєднати частково невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.06.2023 року, а саме у виді 4 (чотирьох) років 7 (сім) місяців позбавлення волі та визначити ОСОБА_4 , 22.04.1992 року остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5(п"ять) років 1 (один )місяць.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Відповідно до частини 3 статті 395 КПК України для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги - ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1