Справа № 227/1899/23
(1-кс/199/919/24)
іменем України
19 листопада 2024 року м. Дніпро
Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 , при секретареві ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро клопотання прокурора Покровського відділу Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка, с. Пантелеймонівка, Донецької області, громадянина України, раніше не судимого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, із середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця загальної мобілізації, розвідник 3 розвідувального відділення 3 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , солдата, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , -
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_6
Відповідно до клопотання прокурора Покровського відділу Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що Солдат ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи її на посаді розвідника 3 розвідувального відділення 3 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», п.п. 2.10. а),б),в),г),ґ),д),е),є); 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, 15.05.2023 приблизно о 13 годині 30 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по проїжджій частині вул. Центральна зі сторони с. Красноярське в напрямку с. Криворіжжя на території с. Добропілля Покровського району Донецької області, проїжджаючи ділянку дороги поблизу будинку № 163, діючи необережно, проявляючи кримінальному протиправну недбалість, маючи об'єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою, не маючи перешкод технічного характеру, маючи реальну та об'єктивну можливість здійснювати рух своєю смугою руху з безпечною швидкістю, не обрав безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого не впорався з керуванням, виїхав на смугу для зустрічного руху, де скоїв наїзд на малолітніх пішоходів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які рухались по проїжджій частині вул. Центральна у зустрічному напрямку водію ОСОБА_4 , після чого в некерованому стін виїхав за межі проїжджої частини вправо, відносно напрямку свого руху, де задньою частиною автомобіля «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 скоїв наїзд на дерево, внаслідок чого малолітній пішохід ОСОБА_7 загинув на місці події, а малолітній пішохід ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, забою лівого плечового та ліктьового суглобів, забою обох ніг, саден лоба та лівого плеча, після чого водій ОСОБА_4 з місця події втік.
Обґрунтованість складання обвинувального акту відносно ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: протоколом огляду місця події, протоколами допиту свідків та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів щодо складання обвинувального акту у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_9 кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України, ч. 2 ст. 127 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину та карається позбавленням волі на строк від 3 до 8 років, у зв'язку з чим, до нього відповідно до ст. 183 КПК України було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Рішенням Вищої ради правосуддя з 7 жовтня 2024 року змінено територіальної підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області шляхом передачі її до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 вересня 2024 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 23 листопада 2024 року (включно).
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтуванні продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за яке, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 8 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі обвинуваченого будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування обвинуваченого у разі не обрання йому запобіжного заходу.
Крім того, обвинувачений після вчинення кримінального правопорушення залишив місце ДТП та певний час переховувався від правоохоронних органів, поки не був затриманий.
Вказані обставини свідчить про зухвалість дій обвинуваченого ОСОБА_9 та його підвищену суспільну небезпеку.
Крім того, обвинувачений вже вчинив дії, пов'язані з ухиленням від контролю осіб, наділених відповідними повноваженнями, оскільки ухилився від проходження військової служби військової служби шляхом неповернення з лікувального закладу, не повідомивши це своїх командирів.
Обвинувачений залишив місце вчинення кримінального правопорушення, що свідчить про високу ймовірність в подальшому ухилятися від органу досудового розслідування та суду.
- незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений може вплинути на свідків, з метою спонукання їх до зміни наданих ним небажаних для обвинуваченого показань, як на слідстві так і в суді щодо механізму ДТП та свідків.
Таким чином існує велика вірогідність, що з етою уникнення кримінальної відповідальності на потерпілих та свідків може бути здійснено тиск з боку обвинуваченого.
- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що обвинувачений враховуючи тяжкість можливого покарання за вчинене кримінальне правопорушення, може самовільно залишити місце проживання, крім того останній вже не виконав свій обов'язок щодо повернення до місця несення служби, що за відсутності поважних причин утворює склад іншого злочину за ст. 408 ч. 4 КК України.
Крім того, втеча обвинуваченого з місця подій містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 135 КК України у зв'язку з чим відомості за вказаним фактом внесені за №1202305000000030 від 16.05.2023.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно обвинуваченого пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Враховуючи вищевикладене, прокурор просив продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 діб., оскільки на теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні просив застосувати більш м'який запобіжний захід.
Захисник обвинуваченого у судовому засіданні заперечував проти продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , проси застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вислухавши думки учасників судового розгляду, вивчивши подане клопотання та надані матеріали, якими обґрунтовується необхідність продовження строку запобіжного заходу, вважаю необхідним задовольнити клопотання прокурора та продовжити ОСОБА_4 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Пунктом 4) ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 вересня 2024 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 23 листопада 2024 року (включно).
Строк дії ухвали закінчується, а на даний час ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були наявні при обранні запобіжного заходу не змінилися. Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, судом встановлено, що доводи прокурора, викладені в клопотанні, є обґрунтованими, а заявлені ризики об'єктивно існують.
Кримінальне провадження надійшло в провадження суду 08 листопада 2024 року, розгляд його потребує додаткового часу, тому строк тримання під вартою обвинуваченому слід продовжити.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбаченихп.1, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Відповідно до ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали, згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини справи виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Клопотання прокурора узгоджується з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду з прав людини у справі за скаргою «Москаленко проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Також вказано, що суворість покарання, яке може бути призначене, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
За таких умов, суд приходить до висновку про необхідність продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Зазначені висновки суду засновані, перед усім, на тому, що судом встановлено наявність ризиків п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
-переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за яке, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 8 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання;
-незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений може вплинути на свідків, з метою спонукання їх до зміни наданих ним небажаних для обвинуваченого показань, як на слідстві так і в суді щодо механізму ДТП та свідків;
-вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що обвинувачений враховуючи тяжкість можливого покарання за вчинене кримінальне правопорушення, може самовільно залишити місце проживання, крім того останній вже не виконав свій обов'язок щодо повернення до місця несення служби, що за відсутності поважних причин утворює склад іншого злочину за ст. 408 ч. 4 КК України.
Судом враховуються доводи захисника стосовно того, що ОСОБА_4 не має намірів переховуватись від суду.
Разом з тим, на противагу цим доводам, суд вважає, що на даний час, вказані обставини не можливо віднести до тих достатніх стримуючих чинників, які у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на переховування від суду, або вчинення ним іншого кримінального правопорушення, тобто визнати ці обставини такими, що можуть гарантувати запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З врахуванням вищенаведеного, а також шляхом перевірки всіх обставин, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, суд приходить до висновку про необхідність продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на 60 днів, так як більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , вагомість наявних доказів вчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим.
З урахуванням викладеного слідчий суддя вважає, що прокурор довів в судовому засіданні те, що інші, менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України, і продовження тримання обвинуваченого під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Враховуючу те, що ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 вересня 2024 року, якою запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 продовжено до 23 листопада 2024 року (включно) було скасовано та обрано ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою до 23 листопада 2024 року включно з правом внесення застави, то слідчий суддя ввважає останньому необхідно визначити заставу у розмірі який визначений ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08.10.2024 р., а саме у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Виходячи з вищевикладеного, клопотання прокурорапро продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , 15 квітня 1989 року народження, підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 84-89, 132, 176, 177, 178, 179, 186, 193, 194, 196, ч.6 ст. 199, 205, 331, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Покровського відділу Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 17.01.2024 року включно, з утриманням його на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_5 , з місцем дислокації м. Павлоград.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинувачуваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі який визначений ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08.10.2024 р., а саме у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
У разі внесення застави на обвинувачуваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будуть покладені наступні обов'язки:
?повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання;
?за першим викликом з'являтись до суду;
?не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
?повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
?утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
?не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
?здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі внесення застави та невиконання таких обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Ухвала набирає чинності негайно.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1
19.11.2024