12 листопада 2024 року
м. Київ
cправа № 910/7131/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 (суддя Ващенко Т. М.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 (головуючий суддя Алданова С. О., судді Євсіков О. О., Корсак В. А.)
у справі № 910/7131/23
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення коштів,
(у судовому засіданні взяв участь представник відповідача - Остапенко С. Л.)
1. У цій справі Верховний Суд вирішував питання підставності стягнення судами з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та відсотків річних, нарахованих за порушення строків оплати наданих послуг за договором про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності.
2. За результатом розгляду касаційної скарги відповідача, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій, про що детально викладено нижче у цій постанові.
Узагальнені обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
3. 28.05.2020 Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК Укренерго", оператор системи подачі, ОСП) акцептовано заяву - приєднання Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (далі - АТ "ДТЕК Дніпроенерго", постачальник допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності, ПДП) до договору про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності (далі - Договір). Договір є публічним та укладається сторонами з урахуванням статті 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та розміщений на офіційному сайті НЕК "Укренерго".
4. Згідно з п. 1.2 Договору ПДП зобов'язується надавати допоміжні послуги з регулюванням частоти та активної потужності (ДП) у частині забезпечення одного або більше резервів: резервів підтримки частоти (первинне регулювання), резервів відновлення частоти (вторинне регулювання) і резервів заміщення (третинне регулювання) відповідно до умов цього Договору, а ОСП зобов'язується здійснювати оплату за надані ДП відповідно до умов цього Договору і Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307.
5. Пунктом 6.2 Договору встановлено, що ПДП складає та направляє ОСП два примірники підписаного зі свого боку акта приймання - передачі наданих послуг з регулювання частоти та активної потужності до 8 числа місяця, наступного за тим у якому такі послуги надавались.
6. Відповідно до п. 6.3. Договору ОСП розглядає та у разі відсутності зауважень підписує акт протягом трьох робочих днів з дати його отримання від ПДП або направляє мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що повинні бути усунені.
7. За п. 6.4. Договору ОСП здійснює остаточний розрахунок з ПДП протягом 10 робочих днів після підписання Сторонами акта або направлення акта ПДП на адресу ОСП.
8. Позивач направляв відповідачу акти приймання - передачі наданих послуг з регулювання частоти та активної потужності разом із рахунками:
- за грудень 2022 року на загальну суму 12 289 748,38 грн (акт № 122022 рРВЧ від 31.12.2022 приймання-передачі наданих допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності від 31.12.2022 та рахунок-фактуру № 3112202200001 від 31.12.2022. Підписані кваліфікаційним електронним підписом (КЕП) акт за грудень 2022 року та рахунок - фактуру від 31.12.2022 № 3112202200001 позивач надіслав на електронну адресу відповідача супровідним листом № 01/12 від 13.01.2023);
- за січень 2023 року на загальну суму 12 879 902,03 грн (акт № 012023 рРВЧ від 31.01.2023 приймання-передачі наданих допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності від 31.01.2023 та рахунок-фактуру № 3101202300001 від 31.01.2023. Підписані кваліфікаційним електронним підписом (КЕП) акт за січень 2023 року та рахунок - фактуру від 31.01.2023 № 3101202300001 позивач надіслав на електронну адресу відповідача супровідним листом № 01/48 від 14.02.2023);
- за лютий 2023 року на загальну суму 16 103 243,35 грн (акт № 022023 рРВЧ від 28.02.2023 приймання-передачі наданих допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності від 28.02.2023 та рахунок-фактуру № 2802202300002 від 28.02.2023. Підписані кваліфікаційним електронним підписом (КЕП) акт за лютий 2023 року та рахунок - фактуру від 28.02.2023 № 2802202300002 позивач надіслав на електронну адресу відповідача супровідним листом № 01/83 від 08.03.2023);
- за березень 2023 року на загальну суму 18 908 401,62 грн (акт № 022023 рРВЧ від 31.03.2023 приймання-передачі наданих допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності від 31.03.2023 та рахунок-фактуру № 3103202300003 від 31.03.2023. Підписані кваліфікаційним електронним підписом (КЕП): акт за березень 2023 року та рахунок-фактуру від 31.03.2023 № 3103202300003 позивач надіслав на електронну адресу відповідача супровідним листом № 01/148 від 10.04.2023);
- за червень 2023 року на загальну суму 10 106 880,53 грн (акт № 062023 рРВЧ від 30.06.2023 приймання-передачі наданих допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності та рахунок-фактуру № 3006202300006 від 30.06.2023. Підписані кваліфікаційним електронним підписом (КЕП) акт за червень 2023 року та рахунок-фактуру від № 3006202300006 від 30.06.2023 позивач надіслав на електронну адресу відповідача 14.07.2023);
- за липень 2023 року на загальну суму 15 609 660,18 грн (акт № 072023 рРВЧ від 31.07.2023 приймання-передачі наданих допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності та рахунок-фактуру № 3107202300007 від 31.07.2023. Підписані кваліфікаційним електронним підписом (КЕП) акт за липень 2023 року та рахунок-фактура № 3107202300007 від 31.07.2023 позивач надіслав на електронну адресу відповідача 08.08.2023);
- за серпень 2023 року на загальну суму 14 796 064,42 грн (акт № 082023 рРВЧ від 31.08.2023 приймання-передачі наданих допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності та рахунок-фактуру № 3108202300008 від 31.08.2023. Підписані кваліфікаційним електронним підписом (КЕП): акт за серпень 2023 року та рахунок-фактура № 3108202300008 від 31.08.2023 позивач надіслав на електронну адресу відповідача 11.09.2023).
9. 28.06.2023 між сторонами підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з договором від 28.05.2020 № 0421-07113 та договором від 04.05.2019 № 0421-03015, відповідно до якого зобов'язання на суму 73 925 338,00 грн за надані допоміжні послуги з регулювання частоти та активної потужності за розрахунковий період з грудня 2022 року по травень 2023 року, припиняється шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
10. Також наданими відповідачем разом із заявою від 20.10.2023 про закриття провадження у справі копіями платіжних інструкцій від 22.09.2023 № ДП_6322, від 04.10.2023 № 000000366, від 04.10.2023 № 000000365, від 18.10.2023 № 000000432 та від 18.10.2023 № 000000433 підтверджується сплата відповідачем заборгованості за надані позивачем по Договору послуги за період з червня по серпень 2023 року в розмірі 40 512 605,13 грн.
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
11. АТ "ДТЕК Дніпроенерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "НЕ "Укренерго" (далі - відповідач) про стягнення 60 920 029,36 грн, з яких: 60 181 295,38 грн заборгованості за надані позивачем послуги за договором про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності від 28.05.2020, 464 863,42 грн інфляційних втрат та 273 870,56 грн 3% річних.
12. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої зобов'язання зі сплати позивачу вартості наданих за Договором послуг належним чином та в установлені строки не виконав, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість перед позивачем. Також у зв'язку з порушенням строків оплати наданих послуг згідно з актами за грудень 2022 року по березень 2023 року, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача за період з січня по травень 2023 року 464 863,42 грн інфляційних втрат та 273 870,56 грн 3% річних.
13. 05.07.2023 від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 60 181 295,38 грн заборгованості у зв'язку з відсутністю предмета спору внаслідок підписання акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.06.2023.
14. 04.09.2023 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1 871 337,13 грн, з яких: 1 340 253,37 грн - інфляційні втрати, 531 083,76 грн - 3% річних.
15. 26.09.2023 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої заявлено вимоги про стягнення з відповідача 40 590 442,28 грн, з яких основний борг - 40 512 605,13 грн та 3% річних - 77 837,15 грн.
16. 20.10.2023 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 40 512 605,13 грн заборгованості у зв'язку з її сплатою відповідачем.
Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень
17. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024, закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 60 181 925,38 грн основного боргу; закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 40 512 605,13 грн основного боргу; в іншій частині позовні вимоги задоволено; стягнуто з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь АТ "ДТЕК Дніпроенерго" 1 340 253 грн 37 коп. інфляційних втрат, 608 920 грн 91 коп. 3% річних, 29 237 грн 61 коп. судового збору та 10 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
18. Приймаючи рішення у справі місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що на час прийняття рішення у цій справі відсутня заборгованість відповідача перед позивачем за надані по Договору послуги за періоди з грудня 2022 року по березень 2023 року та з червня по серпень 2023 року, позаяк така заборгованість сплачена ПрАТ "НЕК "Укренерго". При цьому, враховуючи порушення строків розрахунків за надані послуги згідно з актами за грудень 2022 року та січень-березень 2023 року, а також у зв'язку з порушенням строків оплати наданих послуг згідно з актами за червень-серпень 2023 року, позовні вимоги про стягнення 608 920,91 грн 3% річних та 1 340 253,37 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Касаційна скарга
19. Не погодившись із рішенням і постановою, ПрАТ "НЕК "Укренерго" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 340 253,37 грн інфляційних втрат, 608 920,91 грн 3% річних, 29 237,61 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи касаційної скарги
20. У касаційній скарзі відповідач не погоджується з висновками судів, зокрема, в частині стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат. Пояснює, що він не може спрямовувати на оплату придбаних у позивача допоміжних послуг кошти, отримані від надання інших послуг, зокрема, з передачі електричної енергії. При цьому, вказує на наявність заборгованості у учасників ринку (в т.ч. у позивача) перед ним за послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Звідси, зазначає, що оплата вартості допоміжних послуг позивача і за спірний період можлива лише у разі включення та збільшення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони НКРЕКП як регулятора ринку електричної енергії та своєчасної оплати учасниками ринку електричної енергії отриманих послуг. Наведене, на думку відповідача, свідчить про відсутність його вини за несвоєчасний розрахунок та є підставою для звільнення від відповідальності.
21. Вказує про те, що на сьогодні відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування ч. 1 ст. 614 ЦК України, ч. 2 ст. 625 ЦК України з урахуванням пріоритетності норми спеціального закону п. 13 ч. 1, п. 3 ч.2 ст.33, ч.7 ст.62 Закону України "Про ринок електричної енергії", якими передбачено, що ОСП має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. А відтак відсутність належної оплати учасників ринку за отримані послуги з передачі електричної енергії та диспетчерського (оперативно-технологічного) управління виключає наявність вини цього учасника ринку електричної енергії у простроченні виконання грошових зобов'язань, що, в свою чергу, виключає відповідальність, передбачену ст.ст. 614, 625 ЦК України.
22. Також відповідач зазначає, що подана позивачем 10.07.2023 заява "Про зміну предмету позову" по суті є заявою про збільшення позовних вимог, яка подана не у передбаченому процесуальним законом порядку. Пізніше подану 10.08.2023 заяву позивача, в резолютивній частині якої позивач просив заяву про зміну предмета позову від 10.07.2023 вважати заявою про збільшення позовних вимог, за доводами відповідача, суд першої інстанції помилково не визнав зловживанням процесуальними правами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
23. Окрім того, відповідач не погоджується із поданою 26.09.2023 заявою про збільшення позовних вимог, у якій позивачем заявлено допоміжні послуги за період за червень - серпень 2023 року на загальну суму 40 590 442,28. Зазначає що до відповідної заяви позивач долучив додаткові докази, якими не були обґрунтовані позовні вимоги.
24. Відповідач також наголошує на тому, що в порушення приписів ст.ст. 76-79, 80 ГПК України до першої заяви по суті (позовної заяви) не долучено належні, допустимі, достовірні або вірогідні докази - підписані обома сторонами, а саме - акти приймання-передачі допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності, а також підписані позивачем рахунки-фактури за грудень 2022 - березень 2023 років, а також докази реєстрації ним податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України. Відтак, вказує на те, що строк на виконання грошових зобов'язань ПрАТ "НЕК "Укренерго" щодо оплати фактичної вартості наданих послуг не настав. Звідси, вказує про те, що підстави для стягнення основного боргу, а також нарахування як інфляційних втрат, так і 3% річних відсутні.
Відзив
25. Відзив від позивача на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
26. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
27. Судові рішення у справі оскаржується відповідачем з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України
28. Предметом позову в цій справі є вимоги АТ "ДТЕК Дніпроенерго" до ПрАТ "НЕК "Укренерго" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані позивачем послуги за Договором про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності від 28.05.2020, а також нараховані на цю заборгованість інфляційні втрати і 3% річних.
29. За обставин цієї справи, на час прийняття місцевим господарським судом рішення була відсутня заборгованість відповідача перед позивачем за надані по Договору послуги за періоди з грудня 2022 року по березень 2023 року та з червня по серпень 2023 року, у зв'язку із:
- проведеним сторонами зарахуванням зустрічних однорідних вимог, у зв'язку із чим припинилися зобов'язання зі сплати відповідачем вартості наданих позивачем допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності за розрахунковий період з грудня 2022 року по березень 2023 року в сумі 60 181 925,38 грн, з огляду на що провадження у цій справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України;
- сплатою відповідачем заборгованості за надані позивачем по Договору послуги за період з червня по серпень 2023 року в розмірі 40 512 605,13 грн, з огляду на що провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 40 512 605,13 грн основного боргу закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
30. Звідси, оскаржуваними судовими рішеннями стягнуто з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь АТ "ДТЕК Дніпроенерго" 1 340 253,37 грн інфляційних втрат та 608 920,91 грн 3% річних.
31. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення і постанову, зокрема, в частині стягнення інфляційних втрат і 3% річних та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог АТ "ДТЕК Дніпроенерго". Відповідно, під час касаційного провадження Верховний Суд здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень тільки в частині задоволення позовних вимог АТ "ДТЕК Дніпроенерго", оскільки ПрАТ "НЕК "Укренерго" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій в цій частині.
32. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
33. Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
34. Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
35. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
36. Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
37. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
38. Приписами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
39. Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
40. Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
41. Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.
42. Верховний Суд звертає увагу, що за загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Отже, у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (статті 607 ЦК України) або на відсутність вини (стаття 614, 617 ЦК України чи статті 218 ГК України) (аналогічний висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 24.10.2023 у справі № 910/18566/21, від 25.06.2020 у справі № 910/4926/19, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 27.03.2024 у справі № 910/7717/23).
43. Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
44. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок заявленої до стягнення сум інфляційних втрат, які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за періоди з грудня 2022 року по березень 2023 року та з червня по серпень 2023 року, що були заявлені до стягнення в розмірі 1 340 253,37 грн, а також 3% річних, що складав - 608 920,91 грн, нарахованих по 18.09.2023, урахувавши порушення відповідачем договірних зобов'язань, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат і 3% річних за неналежне виконання грошових зобов'язань за Договором.
45. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
46. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
47. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). Водночас формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
48. Колегія суддів наголошує, що за встановлених у цій справі обставин щодо порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо строків оплати за надані позивачем допоміжні послуги за Договором, та з урахуванням викладеного, зокрема, у пункті 42 цієї постанови, спростовуються доводи відповідача щодо необхідності дослідження відсутності його вини (як він сам про це заявляє) щодо простроченні виконання грошового зобов'язання за Договором. Звідси, доводи касаційної скарги щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 625 ЦК України у сукупності із положеннями ч.1 ст. 614 ЦК України є необґрунтованими.
49. Разом з тим, правовідносини щодо належного виконання учасниками ринку своїх зобов'язань перед відповідачем за надані послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління не є предметом розгляду в цій справі, а тому Суд також визнає необґрунтованими доводи скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду відносно застосування приписів п. 13 ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 33, ч. 7 ст. 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" у межах розгляду цієї справи.
50. Окрім того, колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що Верховний Суд уже викладав свою позицію стосовно виконання ПрАТ "НЕК "Укренерго" грошових зобов'язань перед учасниками ринку. Так, у постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 910/3269/23 наведено, зокрема, висновок про те, що ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання ОСП своїх зобов'язань з оплати за договором.
51. З урахуванням викладеного вище, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не свідчить про наявність підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
Щодо решти доводів касаційної скарги
52. Стосовно доводів скаржника, викладених у пунктах 22-23 цієї постанови, то вони вже були предметом детального аналізу в суді апеляційної інстанції, який зазначив таке.
53. Так, відхиляючи відповідні доводи апеляційної скарги (які є аналогічними до тих, які викладені відповідачем у касаційній скарзі) про порушення місцевим господарським судом приписів ГПК України в частині прийняття заяв позивача про збільшення позовних вимог, розміщених останнім у підсистемі "Електронний суд" 10.07.2023 та 10.08.2023, суд апеляційної інстанції наголосив, що в судовому засіданні 15.08.2023, в межах підготовчого провадження, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні заяви позивача від 10.08.2023.
54. Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу (див. постанови Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 757/61850/18-ц, від 15.07.2021у справі № 420/698/21). Касаційна скарга не містить мотивованих доводів в цій частині щодо порушення судом першої інстанції приписів статті 43 ГПК України, окрім як власного тлумачення скаржником на свою користь положень цієї норми процесуального закону.
55. Надалі позивач 04.09.2023 та 26.09.2023 подав до Господарського суду міста Києва заяви про збільшення позовних вимог, в яких викладено вимоги про стягнення з відповідача 531 083,76 грн 3% річних та 1 340 253,37 грн інфляційних втрат, а також 40 590 442,28 грн основного боргу та 77 837,15 грн 3% річних відповідно. Заяви позивача від 04.09.2023 та від 26.09.2023 направлені останнім на адресу відповідача.
56. В судовому засіданні 03.10.2023, в межах підготовчого провадження, місцевий господарський суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, яка і становила частину предмета позову, а відповідно і предмета спору в цій справі, в частині щодо якого в розмірі 40 590 442,28 грн основного боргу провадження у справі закрито.
57. Суд апеляційної інстанції дослідив, що на підставі відповідних заяв позивач змінив предмет позову в частині основного зобов'язання, а також збільшив розмір раніше заявлених вимог щодо відсотків річних та інфляційних втрат за періоди з грудня 2022 року по березень 2023 року та з червня по серпень 2023 року.
58. Суд апеляційної інстанції в цій частині погодився з позицією відповідача, що така процесуальна поведінка позивача не є коректною.
59. Водночас вказав, що спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу несплати відповідачем заборгованості за Договором. Звертаючись з позовною заявою і у подальшому із заявами про збільшення позовних вимог позивач посилався на факт несплати відповідачем заборгованості за Договором, тим самим позовні вимоги (як первісні, так і змінені) стосуються зобов'язань відповідача саме за цим Договором і заявлені безпосередньо у межах цих спірних правовідносин. Правове обґрунтування позовних вимог не змінилося ані в частині правил Договору, ані в частині застосовного законодавства. При цьому, основна заборгованість за Договором за заявлений позивачем період погашена відповідачем, у зв'язку із чим провадження у справі в частині 60 181 925,38 грн та 40 512 605,13 грн основного боргу закрито.
60. Суд апеляційної інстанції зазначив, що порушення норм процесуального права, про які стверджує відповідач, не входять до переліку тих, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відповідно до ч. 3 ст. 277 ГПК України, а лише можуть (але не обов'язково) бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це призвело до неправильного вирішення справи.
61. З огляду на те, що заяви про зміну предмету позову/збільшення позовних вимог були прийняті місцевим судом, яким й ухвалено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням цих вимог, а також врахувавши реальність і доведеність розглянутих позовних вимог, та час, протягом якого справа розглядалася в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав на відсутність порушень судом першої інстанції приписів статті 46 ГПК України при прийнятті заяв про зміну предмету позову/збільшення позовних вимог. З урахуванням наведеного, а також врахувавши правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 10.10.2023 у справі № 910/21843/21, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з цих мотивів.
62. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що аналогічні доводи відповідача були предметом апеляційного розгляду справи, які суд апеляційної інстанції розглянув та надав їм вичерпну оцінку. Касаційна скарга відповідача не містить доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції, а лише повторює зміст апеляційної скарги в частині вчинених, на думку позивача, судом першої інстанції процесуальних порушень.
63. Водночас, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції підставно врахував висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 10.10.2023 у справі № 910/21843/21, що скаржником також не спростовано.
64. Безвідносно до викладеного у пунктах 52-63 цієї постанови, Суд зазначає, що доводи скаржника про якій йдеться у пунктах 22-23 цієї постанови не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною 2 статті 287 ГПК України, та не можуть слугувати підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
65. Доводи скаржника, викладені у пункті 24 цієї постанови: (1) також не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною 2 статті 287 ГПК України; (2) направлені на переоцінку судом касаційної інстанції наявних в матеріалах справи копій первинних документів, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій, що до повноважень суду касаційної інстанції не входить.
66. Водночас, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
67. Суд зазначає, що посилання скаржника на те, що суди не в повному обсязі дослідили докази та не з'ясували дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судові рішення.
68. Разом з тим, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами надано всебічну, повну, об'єктивну та безпосередню оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам за правилами, встановленими ГПК України, підтвердженням чому є їх детальний аналіз, який висвітлено судом касаційної інстанції вище у цій постанові.
69. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову переоцінку наявних у матеріалах справи доказів та перевірку обставин цієї справи з урахування його власних висновків щодо поданих доказів, як уже було зазначено вище, не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
70. Формальними також визнаються посилання скаржника на згадані та частково цитовані постанови Верховного Суду від 23.01.2020 по справі №920/153/18, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 у справі № 927/467/17, оскільки жодного порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права під час дослідження та надання оцінки обставинам справи, забезпечення дотримання сторонами стандартів доказування в господарському процесі, скаржник належним чином не обґрунтував та не довів, як і не довів та не обґрунтував жодної невідповідності у здійсненому судами правозастосуванні тому, що має місце у вказаних скаржником постановах.
71. Інші доводи касаційної скарги відповідача на рішення і постанову у цій справі підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, також направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, вирішального значення для правильного розгляду цієї справи не мають, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
72. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
73. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
74. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у цій справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана ПрАТ "НЕК Укренерго" касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі рішення та постанова в оскарженій частині відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.
Розподіл судових витрат
75. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 910/7131/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил