м. Вінниця
15 листопада 2024 р. Справа № 120/7472/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши заяву про визнання дій протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень в справі за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсіфйного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання.
Рішенням суду від 16.07.2024 року позовні вимоги було задоволено частково.
До суду надійшла заява від позивача про визнання протиправного бездіяльності щодо неналежного виконання рішення суду, мотивована тим, що відповідач повторно обмежив пенсію максимальним розміром.
Вирішуючи заяву про встановлення судового контролю, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином, вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності.
Ця стаття містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.
Суд звертає увагу, що звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби. Згідно з позицією Верховного Суду (наприклад, постанова по справі №805/1458/17-а від 21 березня 2019 року, від 05 липня 2021 року по справі №260/636/19, від 18 грудня 2020 року по справі № 200/5793/20-а.), звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження стосовно вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, у тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, до якої вдаються тоді, коли позивач вичерпав усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
При цьому, суд зазначає, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема надання інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.
Положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини шостої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" при виконанні рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
За приписами частин першої, другої статті 62 названого Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Суд наголошує, що оскільки виконавчий лист, виданий судом у цій справі на зобов'язальну частину рішення суду, перебуває на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та по якому відкрите виконавче провадження ВП № 75925368 триває і на час розгляду цієї заяви, то повноваження по вчиненню дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Положеннями статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Зокрема частиною першою наведеної норми встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Приписами частини другої передбачено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Позивачем не надано суду доказів того, що державним виконавцем використано всі передбачені чинним законодавством засоби щодо належного та повного виконання судового рішення, а тому звернення із заявою в порядку статті 383 КАС України до суду є передчасним та безпідставним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця у порядку Закону № 1404-VIII.
Таким чином подана заява, за відсутності інформації про хід виконавчого провадження, в тому числі і щодо перевірки його виконання, не відповідає вимогам пункту 8 частини другої статті 383 КАС України.
Вказаний висновок суду підтримано Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 року у справі № 807/220/18.
У контексті викладеного можна узагальнити, що звернення заявника до суду із заявою у порядку статті 383 КАС України, коли останній не використав можливість виконання рішення суду на підставі Закону України "Про виконавче провадження" - є передчасним.
Відповідно до частини 5 статті 383 КАС України, у разі невідповідності заяви вимогам частини 2 статті 383 КАС вона ухвалою суду, прийнятою у порядку письмового провадження, повертається заявнику.
Керуючись ч. 2 ст. 167, ст.ст. 248, 256 КАС України, -
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень, - повернути без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Альчук Максим Петрович