м. Вінниця
14 листопада 2024 р. Справа № 120/8770/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до: Військової частини НОМЕР_1 про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До суду звернувся ОСОБА_1 . з позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у не розгляді рапорту ОСОБА_1 від 05.04.2024 по суті про направлення його на лікування та подальшого огляду військово-лікарською комісією в зв'язку із погіршенням стану здоров'я;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 видати направлення на лікування та подальший огляд військово - лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби ОСОБА_1 внаслідок погіршення стану здоров'я на підставі рапорту від 05.04.2024.
В обґрунтування позову зазначено щодо протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності дій з розгляду та надання відповіді на рапорт від 05.04.2024 року щодо необхідності надання направлення на ВЛК.
Представник військової частини НОМЕР_1 до суду подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В мотивування своєї правої позиції представником відповідача зазначено наступне. В матеріалах позовної заяви відсутні відомості отримання військовою частиною НОМЕР_1 рапортів позивача від 08.03.2024 та 05.04.2024. До того ж, на рапортах відсутня вхідна печатка з реєстраційним номером військової частини щодо отримання даних документів. Також встановлено, що згідно довідки ВЛК №1273/1 від 11.02.2024 старший солдат ОСОБА_1 придатний до військової служби. Однак, згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.04.2024 №97 вважається таким, що старший солдат ОСОБА_1 , заступник командира бойової машини - навідник- оператор 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 вважається таким, що самовільно залишив військову частину.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.05.2023 року №139 солдата військової частини за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 15.05.2023 №46-РС на посаду СТРІЛЬЦЯ -САНІТАРА 1 МЕХАНІЗАВАНОГО ВІДДІЛЕННЯ 1 МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ, ВАС - 100915А/658, який прибув до військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , з "17" травня 2023 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2820 грн на місць , шпк "солдат".
ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні медичної реабілітації ВЧ НОМЕР_3 з 16,01.2024 по 31.01.2024.
11.02.2024 на підставі висновку ВЛК при ВЧ НОМЕР_4 позивач був визнаний придатним до військової служби.
Як зазначив позивач у позовній заяві, після повернення до місця проходження військової служби у нього значно погіршився стан здоров'я, а тому він звернувся до свого безпосереднього командира- командира механізованої роти капітана ОСОБА_2 з письмовими рапортами про направлення на лікування.
Позивач вважає протиправною бездіяльність військової частини ВЧ НОМЕР_1 щодо не розгляду рапортів задля необхідності надання направлення на ВЛК та за захистом своїх прав звернувся до суду.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.
Вказане кореспондується також з положеннями частини першої статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
Згідно з частиною другою статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина перша статті 2 Закону №2232-XII).
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (Положення №402).
Як установлено пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання (пункт 2.1 глави 2 розділу І Положення №402).
До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК високомобільних десантних військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування (ВЛК ТЦК); ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК (підпункт 2.6.1 пункту 2.6 глави 2 розділу І Положення № 402).
Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (у гарнізонних, госпітальних ВЛК не менше ніж три лікарі, в інших ВЛК і ЛЛК - терапевта, хірурга, невропатолога, окуліста, стоматолога, оториноларинголога, психіатра) і секретаря з середньою медичною освітою. До складу ВЛК (ЛЛК) можуть призначатися лікарі інших спеціальностей (підпункт 2.6.2 пункту 2.6 глави 2 розділу І Положення №402).
Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3) (підпункт 1.2 пункту 1 розділу ІІ Положення №402).
Позивач в даній справі є військовослужбовцем і проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
За нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 №548-XIV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, (далі - Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення,- звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Медичний огляд військовослужбовців регламентується положеннями глави 6 розділу ІI Положення №402.
Так відповідно до підпункту «б» пункту 6.1 глави 6 розділу ІІ Положення №402 направлення на медичний огляд військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) проводиться прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.
Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби.
Також направлення військовослужбовців на медичний огляд ВЛК прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище проводиться у випадках, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454.
Аналіз наведених вище норм чинного законодавства України, дає підстави для висновку про те, що направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться, в тому числі й командирами військової частини, у якій військовослужбовець проходить військову службу. При цьому, військовослужбовець, що подав рапорт має право отримати відповідь та/або інформацію за результатом розгляду поданого ним рапорту.
Таким чином, отримавши рапорт, посадові особи військової частини зобов'язані його розглянути на надати мотивовану відповідь стосовно викладених у рапорті питань.
В даному випадку, позивачем до позовної заяви долучено рапорти, які датовані 08.03.2024 та 05.04.2024 щодо направлення на лікуванняК.
В свою чергу, представник відповідача вказує, що таких рапортів від позивача на адресу військової частини не надходило.
При цьому, відповідних доказів направлення вище наведених рапортів як засобами поштового зв'язку або засобами електронного зв'язку чи іншими засобами позивачем до суду не надано.
За своєю правовою природою бездіяльність це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретних дій, які вона повинна була і могла вчинити в конкретних умовах; так і характеризується свідомим і вольовим актом поведінки особи.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає, що позивач не довів отримання в/ч рапортів про видачу направлення на медичне лікування, а відтак у відповідача не виникло обов'язку їх розглянути та на надати мотивовану відповідь стосовно викладених у них питань.
Таким чином у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.78 цього Кодексу.
Згідно частини 2статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Решта доводів та аргументів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
у задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 )
Суддя Комар Павло Анатолійович