м. Вінниця
14 листопада 2024 р. Справа № 120/10790/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без викдику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально військової-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрально військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятого відповідачем рішення, оформленого витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України. Зокрема, вказує на те, що відповідачем порушено процедуру, з огляду на не надання усім наявним документам оцінки.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позову. Серед іншого, представник відповідача зауважує, що ВЛК надано виключне право встановлення причинного зв'язку захворювання. Натомість, жоден орган влади не може брати на себе відповідні повноваження.
До суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наголошує, що лікарями ВЛК не було звернуто увагу на погіршення наявних у нього хвороб, а також те, що деякі захворювання були вперше діагностовано лише під час стаціонарного лікування у Військово-медичному клінічному центрі в період.
Ознайомившись з наявними матеріалами справи, суд встановив наступні обставини справи.
Позивач проходив військову службу по мобілізації у списках військової частини НОМЕР_1 .
23.11.2023 року позивач проходив медичний огляд у госпітальній ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 № 180 від 01.11.2023 року відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Згідно свідоцтва про хворобу № 348 госпітальної ВЛК Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 21.11.2023 року позивачеві було встановлено такі діагнози із визначення причинно-наслідкового зв'язку захворювань:
- Ідіопатична пароксизмальна суправентрикулярна тахікардія (25.03.2023), лікована оперативно (РЧА 20.04.2023), у вигляді рецидивуючих порушень серцевого ритму та провідності - пароксизмальної форми фібриляції передсердь (26.10.2023), суправентрикулярної тахікардії та минучої AV-блокади - І ступеню (09.11.2023). СН-0. Дисциркуляторна енцефалопатія І ст, змішаного генезу, у вигляді дрібновогнищевої неврологічної симптоматики, астено-вегетативного та вестибуло-тактичного синдромів, з незначним порушенням функції центральної нервової системи. Хронічний дискотенний двобічний шийний С6-С7 радикуліт, з незначним порушенням функції. Хронічний дискогенний поперековий та крижовий радикуліт ліворуч, з незначним порушенням функцій. Варикозна хвороба правої нижньої кінцівки, лікована оперативно (31.07.2023) - комбінована флебектомія ХВН-0. Складний короткозорий астигматизм обох очей ст0,5Д з рефракцією у меридіані найбільшої аметропії правого ока ст 1,5Д та лівого ока ст 1,0Д, при гостроті зору обох очей з корекцією 1,0/1,0. - "Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби".
- Гіпертонічна хвороба І стадії СН-0. Деформуючий артроз обох кульшових та обох гомілково-ступеневих суглобів - ІІ ст, з помірним порушенням функції. Міжхребцевий остеохондроз шийного, грудного та поперекового відділів хребта, у поєднанні з деформуючим спондильозом C6-C7, Th7-Th12, L2-LA, остеохондропатичним кіфозом із клиноподібною деформацією Th7-Th9, та аномалією Кімері, з незначним порушенням функції. Деформуючий артроз обох колінних суглобів - І ст, з незначним порушенням функції. Подагра: хронічний подагричний артрит з ураженням I-х плесне-фалангових суглобів обох стоп, у поєднанні з деформуючим остеоартрозом, у фазі ремісії, без порушення функції. Аліментарно-конституційне ожиріння - Іст. - "Захворювання, НІ, не пов'язані з проходженням військової служби".
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачем подано заяву про перегляд постанови ВЛК до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України.
За результатами розгляду скарги прийнято рішення, оформлене витягом з протоколу засідання штаної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 07.05.2024 року, відповідно до якої визначено захворювання позивача у такому формулюванні: "Ідіопатична пароксизмальна суправентрикулярна (25.03.2023),- лікована оперативно (РЧА 20.04.2023), y вигляді рецидивуючий порушень серцевого ритму та провідності - пароксизмальної форми фібриляції передсердь (26.10.2023), суправентрикулярної тахікардії та минучої шийний AV-блокади І ступеню (09.11.2023). СН-0. Хронічний дискогенний двобічний С6-C7 радикуліт, з незначним порушенням функції. Хронічнийдискогенний поперековий та крижовий радикуліт ліворуч, з незначним порушенням функції. Варикозна хвороба правої нижньої кінцівки, лікована оперативно (31.07.2023)-комбінована флебектомія. ХВН 0", що підтверджується військово-обліковою та медичною документацією - ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ?ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.
Захворювання: "Дисциркуляторна енцефалопатія І ст., змішаного генезу, у вигляді дрібновогнищевої неврологічної симптоматики, астено-вегетативного та вестибуло-тактичного синдромів, з незначним порушенням функції центральної нервової системи. Складний короткозорий астигматизм обох очей ст. 0,5Д/ з 4 рефракцією у меридіані найбільшої аметропії правого ока ст. 1,5Д та лівого ока ст. 1,0д, при гостроті зору обох очей з корекцією 1,0/1,0/Гіпертонічна хвороба І стадії. СН 0. Деформуючий артроз обох кульшових та обох гомілково-ступневих суглобів ІІ ст., з помірним порушенням функції. Міжхребцевий остеохондроз шийного, грудного та поперекового відділів хребта, у поєднанні з деформуючим спондильозом С6-С7, Th7-Th12, L2-L4, остеохондропатичним кіфозом із клиноподібною деформацією Th7-Th9, та аномалією Кімерлі, з незначним порушення функції. Деформуючий артроз обох колінних суглобів І ст. з незначним порушенням функції. Подагра: хронічний подагричний артрит з ураженням I-х плесне-фалангових суглобів обох стоп, у поєднанні з деформуючим остеоартрозом, у фазі ремісії, без порушення функції. Аліментарно-конституційне ожиріння І ст. - ЗАХВОРЮВАННЯ, НІ, НЕ ПОВ?ЯЗАНЕ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ."
Відповідно, згідно вказаного витягу, постанову ВЛК про причинний зв'язок захворювання судин головного мозку, органів зору за свідоцтвом про хворобу госпітальної військово-лікарської комісії терапевтичного профілю Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 21.11.2023 року № 348- відмінено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням та, вважаючи свої захворювання такими, що пов'язані із захистом Батьківщини, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується таким нормативно правовим-регулюванням.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до ст. 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі -Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч. ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частинами 2, 3 ст. 1 Закону № 2232-XII передбачено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч. 7 ст. 1 Закону № 2232-XII виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Статтею 70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).
Відповідно до п. 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це, зокрема, встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Згідно з п. 2.1 Розділу І Положення № 402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Вказаним пунктом також визначено, що штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Пункт 2.2 Положення № 402 визначає, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
Відповідно до п. 2.4.10. Положення № 402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.
Відповідно до пп. 2.3.4 Положення № 402, ЦВЛК має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у п. 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок; запитувати від закладів охорони здоров'я (установ), військових частин, ІНФОРМАЦІЯ_2 додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз'яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (пп. 2.3.5 Положення № 402).
Разом з тим, порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначено положеннями розділу 21 Положення № 402, п.п. 21.1-21.5 якого передбачено, що у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у осіб, звільнених з війькової служби визначають штатні ВЛК; у осіб, звільнених з військової служби інших військових формувань та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.
Відповідно до п. 25 Порядку № 402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:
д) "Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України";
є) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
ж) "Захворювання (поранення, травма, контузія, каліцтво), НІ, не пов'язане з проходженням військової служби» - якщо захворювання виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, яке не діагностовано під час призову (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу) і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби або коли захворювання виникло після звільнення з військової служби, коли початок захворювання не можна віднести на період проходження військової служби."
Пункт 21.7 Положення № 402 визначає, що постанова ВЛК про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції № 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).
Пункт 21.25 Положення № 402 визначає, що для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовця, до штатної ВЛК разом із заявою військовослужбовця (члена сім'ї, батьків, утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця) або разом із листом командира (начальника) військової частини (закладу, установи), ТЦК та СП надаються зокрема такі документи (засвідчені копії документів):довідка про проходження військової служби або копія посвідчення офіцера, генерала (військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу); довідка за формою, наведеною у Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (за наявності); медичні документи, які підтверджують початок розвитку, розвиток захворювання або одержання травми (поранення, контузії, каліцтва): медична книжка військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби), медичні карти стаціонарного (амбулаторного) хворого або витяги з них, довідки із закладів охорони здоров'я, свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК), витяг із книги обліку хворих в амбулаторії під час первинного звернення по медичну допомогу; довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення - для військовослужбовців, які одержали травму (поранення, контузію, каліцтво); копія Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, копія Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть) за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332 або копія акта розслідування авіаційної події та інциденту в авіації - у разі проведення відповідних розслідувань;
Штатною ВЛК враховуються: первинна медична картка, службова та медична характеристики, матеріали розслідування, дізнання або досудового слідства, атестації, архівні довідки, довідки про причину смерті, висновок судово-медичного експерта.
До вказаних документів особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, за власним бажанням додають інші документи, які підтверджують причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті), з військовою службою.
Штатна ВЛК вивчає документи, за потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), та в місячний строк із дня надходження документів приймає рішення щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті)), з військовою службою, про що інформує військові частини (органи, підрозділи), ТЦК та СП, осіб, які звернулися до штатної ВЛК.
Якщо в місячний строк із дня надходження документів від заявника вирішити порушені у зверненні питання неможливо, начальник штатної ВЛК або його заступник встановлюють необхідний строк для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний строк вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Постанова про причинний зв'язок захворювань оформлюється:
на військовослужбовців - свідоцтвом про хворобу (довідкою), яке підлягає затвердженню штатною ВЛК;
на колишніх військовослужбовців - витягом з протоколу засідань штатної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, травм, контузій, каліцтв).
З наведеного слідує, що у разі наявності сумніву щодо правильності висновку ВЛК регіону щодо причинного зв'язку, позивач мав право звернутись до Центральної ВЛК із наданням відповідного переліку документів для перегляду відповідного висновку, чим і скористався позивача.
Як установлено судом з матеріалів справи, позивач фактично не згоден з висновком, відображеним у витязі з протоколу засідання штатної Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, оскільки вважає, що захворювання позивача пов'язані з із захистом Батьківщини, а не із проходженням військової служби.
Так, позивач зауважує, що відповідачем не надано належної оцінки наявним документам, що свідчить про порушення процедури прийняття рішення.
Водночас, судом не встановлено обставин, що ЦВЛК, розглядаючи скаргу позивача, відмовила у прийнятті від позивача медичної документації, довідки про безпосередню участь у бойових діях, чи такі документи ЦВЛК не були розглянуті чи їм не надана оцінка.
Окрім того, суд зауважує, що оформлюючи рішення у дозволеній Порядком № 402 форми, відповідач не зобов'язаний зазначати повний епікриз захворювань особи та перелік документів, яким він надає оцінку.
Відтак, доводи позивача щодо неврахування відповідачем довідки про безпосередню участь у бойових діях спростовуються вищенаведеним.
Таким чином, у контексті цієї справи, суд не має підстав для висновку про необ'єктивне визначення лікарями-спеціалістами причинного зв'язку захворювання позивача.
Окрім того, суд наголошує, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та встановлення причинного зв'язку набутих травм за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи набуто травму під час захисту Батьківщини, чи до несення військової служби за мобілізацією, виходить за межі судового розгляду, а означені питання є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 по справі №810/5009/18.
Більше того, щодо посилань позивача на те, що ЦВЛК не було враховано те, що під час стаціонарного лікування відбулося погіршення діагнозу гіпертонія, а також те, що захворювання щодо міжхребцевого остеохондрозу шийного, грудного та поперекового відділів хребта, деформуючий артроз та аномалію Кімері не було діагновано перед військовою службою, - суд зазначає, що позбавлений можливості підтвердити такі у ході розгляду судової справи.
Так, суд зауважує, що стан здоров'я та відповідні показники не є константою.
Водночас, суд не володіє спеціальними знаннями у медицині та, апріорі, не може встановити етіологію захворювання, наслідки проведеного у стаціонарі лікування, тощо.
Відтак, суд зазначає, що встановлення діагнозу, питання визначення причинного зв'язку захворювань за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку щодо причинного зв'язку захворювань позивача, оскільки це виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, від 09.12.2020 у справі № 814/2722/16, від 12.02.2021 у справі № 820/5570/16.
Верховний Суд в постанові від 10.02.2022 року у справі № 160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № К (80)2, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (рішення Верховного Суду у справі № 826/10085/16).
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі "Педерсен і Бодзгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних державних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.
Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належали б до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. ВЛК надано виключне право встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та осіб, звільнених з військової служби, зі службою у Збройних Силах України. Жоден інший орган влади не може брати на себе відповідні повноваження.
За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відтак, згідно приписів ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України (вул. Госпітальна, 16, м. Київ, код ЄДРПОУ 08356179) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович