м. Вінниця
13 листопада 2024 р. Справа № 120/953/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в письмовому проваджені заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Цим рішенням зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовити та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01 лютого 2020 року, 01 лютого 2021 року, 01 лютого 2022 року та 01 лютого 2023 року пенсії ОСОБА_1 .
У зв'язку із набранням рішенням суду законної сили позивачеві 25 жовтня 2024 року видано виконавчі листи № 120/953/24.
08 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року шляхом зобов'язання пенсійний орган подати звіт про виконання зазначеного рішення. Заява обґрунтована тим, що на виконання рішення суду від 03 липня 2024 року відповідач надіслав на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, проте в таких довідках додаткові види грошового забезпечення визначено не із посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний календарний рік (2020, 2021, 2022 та 2023), а із розміру посадового окладу та окладу за військове звання, розмір яких визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 2019 рік. Позивач вважає, що зазначені дії відповідача є свідченням невиконання ухваленого судом рішення, а тому звертається до суду з цією заявою щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та просить накласти на керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 штраф.
Розглянувши заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зважає на таке.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано окремі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, який його ухвалив.
Форми судового контролю за виконанням судового рішення встановлені приписами статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Деякі особливості встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначені статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частиною 1 цієї статті передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України).
У рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац 1 підпункту 3.2 пункту 3, абзац 2 пункту 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).
Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення.
Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
Так, в ході розгляду поданої заяви суд установив, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково та зобов'язано відповідача виготовити та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01 лютого 2020 року, 01 лютого 2021 року, 01 лютого 2022 року та 01 лютого 2023 року пенсії ОСОБА_1 .
На виконання цього судового рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 видано нові довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року.
Водночас у поданій заяві про встановлення судового контролю позивач вказує на те, що у згадуваних вище довідках додаткові види грошового забезпечення визначено не із посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний календарний рік (2020, 2021, 2022 та 2023), а із розміру посадового окладу та окладу за військове звання, розмір яких визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 2019 рік, що, на його думку, не підтверджує повне виконання судового рішення.
Разом із тим суд зауважує, що судовим рішенням від 03 липня 2024 року судом визначено лише порядок обчислення розміру основних видів грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за військове звання), які визначаються із застосуванням розміру посадового окладу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Таким чином, оскільки питання щодо визначення розміру додаткових видів грошового забезпечення, на які посилається позивач у заяві і які, на його думку, визначені відповідачем неправомірно, не досліджувалося судом під час ухвалення рішення за наслідками розгляду цієї справи, тому такі обставини не можуть досліджуватися судом і при розгляді заяви, поданої в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, з наданням їх правової оцінки.
За наведених обставин відсутні підстави для зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 подати звіт про виконання судового рішення, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.
Як наслідок, відсутні підстави і для накладення на керівника відповідача штрафу, оскільки такий може бути накладено лише за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту.
Водночас за наслідками розгляду цієї заяви судом не встановлено підстав для подання відповідачем звіту про виконанням судового рішення.
Керуючись статтями 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович