м. Вінниця
13 листопада 2024 р. Справа № 120/3906/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні заяву представниці позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Цим рішенням, окрім іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01 жовтня 2023 року та з 01 березня 2024 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження пенсії максимальним розміром, врахувавши при цьому раніше виплачені суми.
05 листопада 2024 року представниця позивача звернулася до суду із заявою, у якій просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року. Подання такої заяви обумовлено тим, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача, проте з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року з 01 березня 2024 року та з 01 жовтня 2024 року розмір пенсії позивача має складати 29570,86 гривень, тоді як фактично виплачується 25535,06 гривень. Наведене підтверджується перерахунком пенсії ОСОБА_1 за пенсійною справою № 0201020095 станом на 01 березня 2024 року. За таких обставин представниця позивача вважає, що слід встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, зобов'язавши пенсійний орган подати звіт про виконання такого рішення.
Розглянувши заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зважає на таке.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано окремі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, який його ухвалив.
Форми судового контролю за виконанням судового рішення встановлені приписами статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Деякі особливості встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначені статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частиною 1 цієї статті передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, вказаною нормою передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року №1-7/2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
У рішенні від 25 квітня 2012 року 11-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 наголосив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та зауважив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).
В іншому рішенні в справі "Піалопулос та інші проти Греції" від 15 березня 2001 року Європейський суд з прав людини вказав, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.
Як слідує із поданої представницею позивача заяви про встановлення судового контролю, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області так і не виконано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року в частині, що стосується виплати пенсії позивачеві без обмеження її максимальним розміром з 01 березня 2022 року, з 01березня 2023 року, з 01 березня 2024 року та з 01 жовтня 2024 року.
У підтвердження таких тверджень заявницею надано перерахунок пенсії ОСОБА_1 за пенсійною справою № 0201020095 станом на 01 березня 2024 року, відповідно до якого пенсія позивача обмежена максимальним розміром з 01 березня 2024 року (нарахована сума пенсії становить 29570,86 гривень, а фактична до виплати - 25535,06 гривень.
Разом із тим суд зауважує, що предметом судового оскарження, окрім іншого, виступали дії пенсійного органу щодо обмеження пенсії позивача з 01 жовтня 2023 року та з 01 березня 2024 року. Надавши правову оцінку діям відповідача в цій частині позовних вимог, суд дійшов висновку, що доводи позивача знайшли підтвердження в ході судового розгляду. Як наслідок, суд задовольнив позов в цій частині позовних вимог.
Водночас зі змісту поданої заяви слідує, що представниця позивача наполягає на встановленні судового контролю за виконанням судового рішення і в частині обмеження пенсії позивача з 01 березня 2022 року, 01 березня 2023 року, 01 березня 2024 року та 01 жовтня 2024 року.
Відтак, на переконання суду, відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в частині, що стосується нездійснення пенсійним органом перерахунку пенсії позивача з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року та з 01 жовтня 2024 року, оскільки спір, що розглядався судом, не стосувався обмеження пенсії позивача максимальним розміром у ці періоди.
Таким чином, заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення підлягає частковому задоволенню, а тому слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року в частині, що стосується обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 01 березня 2024 року.
Керуючись статтями 248, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,
Заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати до 13 грудня 2024 року звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року в частині, що стосується проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2024 року без обмеження її максимальним розміром та здійснення виплати такої з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині заяву залишити без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович