13 листопада 2024 р. Справа № 120/6440/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці у письмовому провадженні заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача військова частина НОМЕР_1 , про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 120/6440/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача військова частина НОМЕР_1 , про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 29.10.2024 вказаний позов задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги і компенсаційних сум, оформлене витягом з протоколу від 26.01.2024 № 7/975 (пункт 135), щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок отриманої травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2018), в сумі 88100,00 грн. Зобов'язано комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги і компенсаційних сум, враховуючи висновки суду за результатами розгляду цієї справи, призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок отриманої травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2023, з урахуванням вже виплачених сум допомоги.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
31.10.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява представниці позивача, адвоката Грушко Ж.В., про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 120/6440/24. Заявниця просить вирішити питання щодо стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 39 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. При цьому до заяви додані документи на підтвердження розміру витрат позивача в цій частині.
Ухвалою суду від 01.11.2024 вирішено здійснити розгляд вищевказаної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено 5-денний строк з дня отримання копії ухвали для подання до суду клопотання про зменшення витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги (у разі наявності заперечень щодо заявленого розміру відповідних витрат).
12.11.2024 через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання Міністерства оборони України про зменшення розміру витрат позивача на професійну допомогу.
Відповідач вважає, що заявлена до відшкодування сума таких витрат є завищеною та неспівмірною із складністю цієї справи, часом необхідним для надання відповідних послуг та обсягом наданих адвокатом послуг, і що представником позивача не розкритий зміст кожної з наданих послуг та їх вартість.
Відповідач просить врахувати, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі її витрати на адвоката, якщо ці заявлені до відшкодування витрати є завищеними та не відповідають критерію розумності, виходячи з конкретних обставин справи.
Ухвалюючи додаткове судове рішення у цій справі та вирішуючи питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд керується наступними мотивами.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
В силу вимог ч. 5 ст. 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 252 КАС України).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При цьому згідно з ч. 6 та ч. 7 ст. 132 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7, 9 статті 139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Також за змістом частини дев'ятої статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У пункті 269 Рішення у вказаній справі зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, - є неспівмірним.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 та від 19.12.2019 у справі № 520/1849/19.
Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI зазначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
За змістом статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Згідно з визначенням, наведеним у статті 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов'язані із наданням правової допомоги.
При цьому покладення обов'язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 (далі - Замовник) та адвокатом Грушко Ж.В. (далі - Виконавець) укладено Договір № LE-20 про надання правничої допомоги від 14.03.2024 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1. цього Договору Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу у справі про оскарження рішення щодо виплати ОГД, в обсязі та умовах, передбачених даним Договором.
Відповідно до п. 2.1 цього Договору Виконавець, на підставі звернення Замовника, приймає на себе зобов'язання з представлення та захисту прав і охоронюваних законом інтересів Замовника в органах виконавчої влади (в тому числі центральних) та в органах місцевого самоврядування, в цивільних (адміністративних, господарських) судах усіх рівнів та інстанцій, органах виконавчої служби, банківських установах, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, органах нотаріату, податкових органах, перед фізичними особами, правоохоронних органах, прокуратурі, що включає: складання, підписання та подання до визначених цим пунктом суб'єктів процесуальних документів, заяв, запитів, клопотань, тощо без обмежень повноважень.
Згідно з п. 4.4 цього Договору за результатами надання правничої допомоги складається акт здачі-приймання наданих послуг, що підписується сторонами. В акті здачі-приймання наданих послуг вказується обсяг наданої Виконавцем правничої допомоги, витрачений час та вартість. Акт здачі-приймання наданих послуг передається Замовнику Виконавцем особисто в руки або надсилається поштою (в тому числі електронною) за реквізитами, визначеними розділом 10 цього Договору.
В матеріалах справи міститься Акт № 1 здачі-приймання робіт (надання послуг) за договором № LE-20 про надання правничої допомоги від 14.03.2024, відповідно до якого позивачу були надані послуги загальною вартістю 39 000,00 грн, а саме:
- надання консультацій та роз'яснень клієнту з правових питань щодо позиції захисту (1 год) - 3 000 гривень;
- ознайомлення з матеріалами справи та аналіз судової практики (3 год) - 9 000 гривень;
- написання та подання адміністративного позову (5 год) - 15 000 гривень;
- написання та подання заяви про усунення недоліків (30 хв) - 1 500 гривень;
- написання та подання додаткових письмових пояснень (2 год) - 6 000 гривень;
- написання та подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат (1,5 год) - 4 500 гривень.
Також на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, представником позивача надано квитанцію про оплату правничої допомоги від 30.10.2024 в сумі 39 000,00 грн, ордер серії АВ № 1124317 від 15.05.2024 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю за № 000370 від 28.08.2020.
Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу у вищезазначеному доводяться належними й допустимим доказами.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов'язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.
Відповідач заперечує щодо відшкодування позивачу витрат на правову допомогу, вказуючи на те, що заявлений розмір судових витрат є неспівмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та часом, необхідним на їх виконання. Крім того, відповідач просить врахувати, що предмет спору не потребує складних правових досліджень, вивчення великого обсягу фактичних даних та аналізу первинних документів.
Суд зауважує, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Однак суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Як вже зазначалося, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що підтверджується вже згаданим вище рішенням від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04, пункти 268-269).
Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, оскільки надані стороною докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.
В цьому аспекті суд враховує, що справа не визнана судом складною та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, а правовідносини, які є предметом розгляду в межах цієї справи, не свідчить про те, що підготовка сторони позивача до розгляду справи в суді вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Також безпідставним, на думку суду, є заявлення стороною позивача окремих витрат, як-от вартості послуг адвоката щодо написання заяви про усунення недоліків позовної заяви. Суд зауважує, що такі витрати були у зв'язку з неналежним оформленням позовної заяви (без дотримання вимог п.п. 2, 4, 9 ч. 5 ст. 160 КАС України), а тому не повинні перекладатися на відповідача. Подібних висновків суд дотримується, оцінюючи витрати позивача на оформлення та подання до суду заяви про ухвалення додаткового рішення, адже до ухвалення рішення по суті спору стороною позивача не надавалися докази на підтвердження факту понесення позивачем відповідних витрат, у зв'язку з чим питання про їх розподіл не вирішувалося у рішенні суду від 29.10.2024.
Не може суд погодитися й з наведеними у акті здачі-приймання робіт (надання послуг) часовими параметрами виконання наданих послуг (загалом 42,5 години) та їх вартістю (3000 гривень за 1 (одну) годину роботи), оскільки жодних обґрунтувань щодо саме такої кількості затраченого часу та саме такої оцінки вартості виконаної роботи в акті чи в іншому поданому до суду документі не наведено.
Відтак, беручи до уваги предмет позову, складність справи та процесуальний порядок її розгляду (без судового засідання у письмовому провадженні), зважаючи на реальний обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту прав та інтересів позивача в суді у зв'язку з розглядом цієї справи та враховуючи факт подання відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд приходить до переконання, що витрати позивача на правову допомогу адвоката підлягають зменшенню до 8000,00 грн і що такий розмір відповідатиме критерію співмірності та вимогам розумності.
Отже, за наслідками розгляду справи на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.
Керуючись ст.ст. 134, 139, 143, 242, 245, 246, 250, 252, 255, 295 КАС України, суд
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 120/6440/24 задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: проспект Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Додаткове судове рішення складене 13.11.2024.
Суддя Сало Павло Ігорович