м. Вінниця
13 листопада 2024 р. Справа № 120/7103/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі Тульчинського відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі Тульчинського відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо відмови позивачу у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Ухвалою від 04.06.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зазначив, що ОСОБА_1 27.12.2019 була документована паспортом громадянина України в формі картки, що містить безконтактний електронний носій № НОМЕР_1 . Відповідно, саме цей паспорт втратив дію 28.12.2023 року. Представник відповідача зазначив, що у разі закінчення терміну дії паспорта громадянина України у формі ID-картки, не передбачено видачу особі паспорта у формі книжечки. Також представник відповідача вказав, що дана справа не відповідає ознакам типової справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17.
17.06.2024 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій він підтримав вимоги даного позову та просив їх задовольнити.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 27.12.2019 позивач була документована паспортом громадянина України у вигляді ID-картки з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 , орган видачі 0533.
15.03.2024 позивач звернулась до відповідача із письмовою заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року, у зв'язку із закінченням терміну дії паспорту у формі ID-картки з безконтактним електронним носієм.
Листом від 10.04.2024 відповідач відмовив позивачу у видачі їй паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки з тих підстав, що позивач вже отримувала паспорт громадянина України у формі ID-картки, і на той час заявлених релігійних переконань нею не вказувалось/не зазначалось.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови у видачі паспорта у формі паспортної книжечки, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.
Відповідно до статті 5 Закону України від 18.01.2001 року N 2235 "Про громадянство України" документом, що підтверджують громадянство України, зокрема є паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення № 2503-ХІІ), яке на даний час є чинним.
Згідно з п. 1 Положення № 2503-ХІІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Відповідно до п. 3 Положення № 2503-ХІІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи визначає Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" №5492-VI від 20 листопада 2012 року (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 5492-VI).
Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону № 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України та документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус. До документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема належить паспорт громадянина України.
Частинами 1, 2 статті 14 Закону № 5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється в формі буклета.
Згідно з частиною 4 статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Безконтактний електронний носій - це імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов'язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб кваліфікованого електронного підпису у випадках, передбачених законом (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону № 5492-VI).
Відповідно до частини 2 статті 19 Закону № 5492-VI до безконтактного електронного носія вноситься інформація, що знаходиться на сторінці даних документа, біометричні дані, параметри особи, а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що знаходиться на безконтактному електронному носії, з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО), якщо інше не передбачено цим Законом. За згодою особи відцифровані відбитки пальців рук вносяться до безконтактного електронного носія у разі оформлення паспорта громадянина України.
Разом з тим, положеннями абзацу 1 частини 2 статті 21 Закону № 5492-VI передбачено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону № 5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, положеннями абзацу 2 частини 2 статті 21 Закону № 5492-VI передбачено, що оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" від 25.03.2015 року N 302, а саме пунктом 1 вищевказаної постанови, затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що додається.
Так, відповідно до пункту 2 вищезазначеної постанови №302, запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:
- з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII;
- з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Також, пунктом 3 постанови №302 встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.
Положеннями пунктів 1-5 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, передбачено, що паспорт громадянина України - є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт. Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років.
У разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт.
Крім того, у відповідності до п. 4 ч. 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, обмін паспорта здійснюється у разі закінчення строку дії паспорта.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 27.12.2019 була документована паспортом громадянина України в формі картки, що містить безконтактний електронний носій № НОМЕР_1 . Відповідно, скінчився строк дії саме цього паспорта в формі картки, що містить безконтактний електронний носій № НОМЕР_1 .
При цьому суд звертає увагу, що у разі закінчення строку дії паспорта у формі ID-картки Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302, передбачено обмін такого паспорту, а не видачу особі паспорта у формі книжечки.
Відповідно до пункту 9 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України за оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта справляється адміністративний збір у порядку та розмірах, установлених законодавством.
Підпунктом 1 пункту 7 цього ж Порядку визначено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта, особі, яка досягла 14-річного віку здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Перелік документів, які заявник подає для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого визначений пунктом 46 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Суд враховує, що 03 квітня 2019 року постановою Кабінету Міністрів України №398, яка набрала чинності 07.06.2019 року, доповнено пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", абзацом такого змісту: "Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року."
Так, відповідно до абзацу 5 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302", наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України.
Положеннями пунктів 2, 3, 4 розділу І "Загальні положення" Тимчасового порядку передбачено, що паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року №353 "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України".
Оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України, особі, яка досягла 16-річного віку, на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.
Оформлення та видача паспорта здійснюються протягом 30 календарних днів з дня подання особою до територіального підрозділу ДМС заяви та документів для оформлення і видачі паспорта.
Зокрема, розділ VI Тимчасового порядку регулює відносини пов'язані з видачею паспортів замість утрачених або викрадених, відповідно до пункту 1 якого, для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого заявник подає:
1) заяву про втрату/викрадення паспорта (далі - заява про втрату паспорта) за зразком, наведеним у додатку 5 до цього Тимчасового порядку;
2) рішення суду;
3) заяву;
4) дві (три - у разі одержання втраченого паспорта в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см;
5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал документа про звільнення від його сплати (у разі втрати паспорта);
6) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта на території України);
7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);
8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
З аналізу наведених норм вбачається, що незважаючи на бажання особи оформити паспорт громадянина України у вигляді книжечки чи у вигляді картки, порядок оформлення паспорта та подачі документів є єдиним, а саме:
1) особа звертається до територіального підрозділу ДМС;
2) подає заяву-анкету;
3) надає необхідний повний пакет документів.
Тобто, реалізація волевиявлення громадянина на отримання (обмін) паспорта, незалежно від форми такого, здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства.
При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви та подання визначеного переліку документів, є обов'язковим.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 07 листопада 2018 року (справа №820/3327/16).
Суд також зазначає, що доповнення, які були прийняті законодавцем до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302, та які набрали чинності 07.06.2019 року, внаслідок чого наказом МВС України від 06.06.2019 року №456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, згідно яких видача паспорту громадянина України у формі книжечки здійснюється особам, щодо яких прийнято рішення суду про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, прийняті саме після ухвалення рішення Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17.
Так, питання щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII було предметом розгляду у зразковій справі.
Відповідно до положень пункту 21 частини 1 статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.
Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 4 КАС України, зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
При цьому, відповідно до положень частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) визначені наступні ознаки цієї типової справи:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII.
У вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХП.
Згідно до частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Відповідно до частини 3 статті 10 Закону N 5492-VI, для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку.
В даному ж випадку, як слідує із відзиву на позовну заяву, позивачем 14.12.2019 було подано заяву-анкету №427257 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, в результаті чого останню було документовано 27.12.2019 паспортом громадянина України, орган який видав - 0533. Відповідні обставини стороною позивача не заперечуються.
А отже, з урахуванням викладеного, позивачем було надано згоду на внесення стосовно неї інформації до Єдиного державного демографічного реєстру ще задовго до звернення до суду, внаслідок чого її було документовано паспортом громадянина України у формі картки, що містять безконтактний електронний носій.
Вищезазначені документи видані позивачу на підставі особистого звернення, з наданням згоди на обробку його персональних та конфіденційних даних.
Доказів того, що позивач не мала наміру оформлювати паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій та, відповідно, не давав згоду на оформлення такого документу, матеріали справи не містять.
Наслідком звернення позивача про внесення інформації до Реєстру про нього є присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), який є незмінним.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що дана справа не відповідає ознакам типової справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах апеляційних судів у справі №560/5890/22 від 01.11.2022, у справі №360/7718/21 від 19.04.2023, у справі №460/774/22 від 20.12.2022, у справі №140/2652/22 від 20.07.2022, у справі №140/8103/21 від 12.01.2022, у справі №160/3980/22 від 25.10.2022, у справі №159/3854/22 від 25.04.2023, у справі №120/3397/23 від 21.11.2023.
Водночас, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 08.06.2023 року по справі №380/5977/21, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
Крім того, Верховний Суд у справі № 160/1/21 у постанові від 21.12.2022 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв'язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином використання позивачем паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, при виготовленні та отриманні якого нею було надано згоду на обробку персональних даних та присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, не є підставою для присвоєння його повторно, відтак отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує прав позивача та не є втручанням в її приватне життя.
Наведене відповідає правовим висновкам, викладеним у згаданій вище постанові Верховного Суду від 08.06.2023 у справі №380/5977/21.
З урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку, що відмовляючи позивачу в оформленні паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII замість паспорту громадянина України у формі ID-картки, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та ключовим доводам сторін, суд дійшов висновку, що в задоволенні вимог адміністративного позову необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати згідно ст. 139 КАС України присудженню на користь позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 37836770) в особі Тульчинського відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (вул. Успенська, 3, м. Тульчин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 37836770)
Повний текст рішення складено 13.11.2024.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна