м. Вінниця
12 листопада 2024 р. Справа № 120/6185/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій та рішення протиправними, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій та рішення відповідача №023830019488 від 23.04.2024 про відмову у призначенні пенсії протиправними.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що звернувся до управління Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії. За принципом екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України Львівській області.
Однак, зазначає, що розглянувши його заяву та додані документи, посадові особи Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, своїм рішенням від 23 квітня 2024 року №023830019488 відмовили в призначення пенсії за віком відповідно зі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058, посилаючись на відсутність необхідного стажу роботи у кількості 30 років. Вказує, що відповідач не зарахував до страхового стажу: період навчання з 01.09.1980 по 29.06.1982 в Попаснянському професійному технічному училищі №85 за професією «Помічник машиніста тепловоза-паровоза» та період роботи у «Донецькій ордена Леніна залізній дорозі локомотивного депо Попасна» з 01.07.1982 по 29.04.1983 на посаді помічника машиніста.
Натомість позивач вважає, що станом на день звернення до управління Пенсійного фонду з первісною заявою про призначення пенсії за віком від 08.02.2024 року він має більше 30 років страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком у відповідності з статті 26 Закону України №1058.
У зв'язку з чим вважає дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком незаконними та протиправними.
Ухвалою від 16.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачеві строк для подачі відзиву на позовну заяву.
04.06.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення заявлених позивачем вимог та вказує про таке.
Пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 становить 60 років. Вік позивача - 60 років 05 місяців 05 днів.
Необхідний страховий стаж згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 становить 30 років. Страховий стаж позивача становить 27 років 09 місяців 12 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період навчання з 01.09.1980 по 29.06.1982 згідно долученої довідки №7 від 10.01.2022, виданої Попаснянським професійним ліцеєм залізничного транспорту, оскільки відсутні підстави видачі довідки та відомості про форму навчання (денна чи заочна);
- період роботи у Донецькому локомотивному депо міста Попасна, оскільки відсутня інформація про період роботи заявника, а у актах опитування свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказані різні періоди роботи свідків та наявне виправлення у році початку роботи (17.08.1982), що не дає можливості зарахування роботи ОСОБА_1 .
Враховуючи вищезазначене вважає, що Головним управлінням правомірно прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
15.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснював Головне управління Пенсійного фонду України Львівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України Львівській області від 23 квітня 2024 року №023830019488 відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Зазначено, що страховий стаж позивача становить 27 років 09 місяців 12 днів, з 30 років необхідних для призначення пенсії.
За доданими позивачем документами до страхового стажу не зараховано:
- період навчання з 01.09.1980 по 29.06.1982 згідно долученої довідки №7 від 10.01.2022, виданої Попаснянським професійним ліцеєм залізничного транспорту, оскільки відсутні підстави видачі довідки та відомості про форму навчання (денна чи заочна);
- період роботи у Донецькому локомотивному депо міста Попасна, оскільки відсутня інформація про період роботи заявника, а у актах опитування свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказані різні періоди роботи свідків та наявне виправлення у році початку роботи (17.08.1982), що не дає можливості зарахування роботи ОСОБА_1 .
Позивач, не погоджуючись із вказаним рішення, відтак звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
Отже, страховий стаж, набутий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV.
Так, в ході судового розгляду встановлено, що пенсійним органом не зараховано до трудового (страхового) стажу позивача період його навчання з 01.09.1980 по 29.06.1982 згідно долученої довідки №7 від 10.01.2022, виданої Попаснянським професійним ліцеєм залізничного транспорту.
Визначаючись із тим, чи правомірно пенсійний орган не зарахував такі періоди до страхового стажу позивачки, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні за змістом норми містить і Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Відповідно до п. 8 Порядку, час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання. При відсутності у таких документах відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.
Таким чином, зі вказаного Порядку убачається, що при відсутності у дипломі особи відомостей часу навчання, приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.
Згідно з пунктом "д" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Отже, законодавець передбачав можливість зарахування до страхового стажу періоду навчання і визначив для цього певні умови та порядок.
Як вже зазначалося, в оскаржуваному рішенні від 23 квітня 2024 року №023830019488 відмовлено позивачу у призначенні пенсії, а саме, не зараховано до страхового стажу позивача період його навчання з 01.09.1980 по 29.06.1982 згідно долученої довідки №7 від 10.01.2022, виданої Попаснянським професійним ліцеєм залізничного транспорту, оскільки відсутні підстави видачі довідки та відомості про форму навчання (денна чи заочна).
Так, в довідці №7 від 10.01.2022, яка видана Попаснянським професійним ліцеєм залізничного транспорту зазначено, що ОСОБА_1 , 1963 року народження, дійсно навчався в Попаснянському професійно-технічному училищі №85 з 01.09.1980 по 29.06.1982 з професії: «Помічник машиніста тепловоза-паравоза». Отримав диплом кваліфікованого робітника №498246. Попаснянське професійно-технічне училище №85 реорганізоване в Попаснянський професійний ліцей залізничного транспорту (Наказ Департаменту освіти і науки ЛОДА №6 від 10.01.2004).
Довідка скріплена підписами в.о директора Попаснянського професійного ліцею залізничного транспорту, секретаря навчальної частини та завірена печаткою ліцею.
Дійсно у довідці №7 від 10.01.2022 відсутні підстави її видачі та відомості про форму навчання позивача (денна чи заочна).
Разом із тим, довідкою підтверджено, що позивач навчався в Попаснянському професійно-технічному училищі №85.
Так, на час навчання позивача діяв Закон СРСР від 19.07.1973 № 4536-VIII "Про затвердження Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про народну освіту", згідно з статтею 31 якого було передбачено, що професійно-технічна освіта молоді здійснюється у професійно-технічних навчальних закладах єдиного типу - середніх професійно-технічних училищах, які забезпечують планомірну підготовку кваліфікованих робітничих кадрів.
Навчання у середніх професійно-технічних училищах здійснюється за денною та вечірньою формами.
Суд зауважує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці чи інших офіційних документах.
Про це зроблений відповідний висновок Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 по справі № 687/975/17.
Отже, твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування періоду навчання позивача до страхового стажу у зв'язку з відсутністю в довідці підстави її видачі та інформації про форму навчання позивача (денна чи заочна), є безпідставними.
Крім того, судом враховано, що відповідачем не було запропоновано позивачу надати додаткові документи для підтвердження часу навчання за спірний період, та не вжито жодних дій щодо витребування додаткових документів з метою належного розгляду заяви позивача про зарахування стажу періоду навчання.
Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Відповідно до пп. 2 п. 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, управління ПФ має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Як повідомив позивач, належні йому трудова книжка та диплом про освіту втрачені у зв'язку із залишенням місця проживання через активні бойові дії та окупацією міста Попасна, Луганської області.
До заяви про призначення пенсії, позивач надав наявні у нього документи, зокрема довідку №7 від 10.01.2022, в якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно навчався в Попаснянському професійно-технічному училищі №85 з 01.09.1980 по 29.06.1982.
Суд зазначає, що органи пенсійного забезпечення мають право, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів в поданих заявником документів, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації.
Отже, маючи сумнівів щодо достовірності записів в долученій позивачем довідці, пенсійний орган фактично переклав відповідальність на позивача про доведення періоду навчання на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періоду навчання позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, що вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Оцінюючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №023830019488 в частині відмови зарахувати до страхового стажу період роботи позивача у Донецькому локомотивному депо міста Попасна, суд зазначає таке.
Так, підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу вказаного період роботи, стала відсутність інформації про період роботи заявника, а у актах опитування свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказані різні періоди роботи свідків та наявне виправлення у році початку роботи (17.08.1982), що не дає можливості зарахування роботи ОСОБА_1 .
Згідно зі ст. 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. (ст.62 Закону №1788-ХІІ).
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Згідно з п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Відповідно до п. 17, 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
В такому ж порядку показаннями свідків підтверджується час роботи громадян із числа національних меншин, примусово виселених з місць постійного проживання в 30-40 роки, а також час роботи в колгоспі до 1965 року у випадках, коли неможливо одержати документи про наявний стаж роботи, незалежно від причин відсутності необхідних документів.
У разі коли в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях або їх правонаступниках, розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, стаж роботи, який дає право на пенсію, зараховується у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
У такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).
У тих випадках, коли періоди роботи зараховуються до трудового стажу на підставі показань свідків, один із яких свідчить про роботу заявника за більший період, ніж інші, встановленим вважається період, який підтверджений двома або більше свідками (пункт 25 Порядку № 637).
Із аналізу зазначених норм, суд прийшов до висновку, що трудовий стаж підтверджується записами у трудовій книжці і лише у випадку відсутності трудової книжки, записів у ній або ж, якщо наявні записи неправильні чи неточні щодо періодів роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості їх одержання, стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків.
Так, суд встановив, що позивачем для призначення пенсії були надані відповідні документи для призначення пенсії за віком, зокрема заявником додано трудову книжку ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та їх показання як свідків, які отриманні відділом обслуговування громадян №18/№3 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Так, згідно показання ОСОБА_2 від 15.03.2024, остання працювала у Донецькій ордена Леніна залізничній дорозі локомотивного депо міста Попасна, що підтверджується трудовою книжкою. Знала ОСОБА_1 та разом працювали у Донецькому локомотивному депо міста Попасна в періоди з 17.08.1982 по 29.04.1983 та з 25.04.1985 по 26.05.2000.
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 , остання дійсно працювала у Донецькій ордена Леніна залізничній дорозі локомотивного депо міста Попасна в періоди з 17.08.1982 по 29.04.1983 та з 25.04.1985 по 26.05.2000.
Згідно показання ОСОБА_4 від 14.03.2024, останній працював у Донецькій ордена Леніна залізничній дорозі локомотивного депо міста Попасна, що підтверджується трудовою книжкою. Підтверджує, що з 01.07.1982 по 29.04.1983 та з 25.04.1985 по 26.05.2000 працював у Донецькій ордена Леніна залізничній дорозі локомотивного депо міста Попасна разом із ОСОБА_1 .
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 , останній дійсно працював у Донецькій ордена Леніна залізничній дорозі локомотивного депо міста Попасна в періоди з 01.07.1982 по 29.04.1983 та з 25.04.1985 по 26.05.2000.
Таким чином, показами свідків підтверджено факт роботи позивача у Донецькій ордена Леніна залізничній дорозі локомотивного депо міста Попасна.
Отже, зважаючи на наведені норми, у відповідача були відсутні підстави для не врахування та не взяття до уваги додані позивачем показання свідків.
Щодо посилання відповідача на наявне виправлення у році початку роботи (17.08.1982), то суд зазначає, що у актах опитування свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відсутні будь-які виправлення.
Щодо посилань відповідача на те, що у актах опитування свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказані різні періоди роботи свідків, то суд зазначає, що Порядок №637 не пов'язує зарахування до страхового стажу періоду роботи, який дає право на пенсію, із однаковим періодом роботи свідків між собою.
Порядком №673 передбачено, що стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків. У тих випадках, коли періоди роботи зараховуються до трудового стажу на підставі показань свідків, один із яких свідчить про роботу заявника за більший період, ніж інші, встановленим вважається період, який підтверджений двома або більше свідками (пункт 25 Порядку № 637).
Тому, з урахуванням пункту 25 Порядку №637, до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню період роботи у Донецькій ордена Леніна залізничній дорозі локомотивного депо міста Попасна з 17.08.1982 по 29.04.1983.
Крім того, як зазначено вище, належні позивачу трудова книжка та диплом про освіту втрачені у зв'язку із залишенням місця проживання через активні бойові дії та окупацією міста Попасна, Луганської області.
Тому суд зазначає, що втрата позивачем трудової книжки, у зв'язку з вторгненням рф на території України, не може бути підставою для не зарахування періоду роботи у Донецькій ордена Леніна залізничній дорозі локомотивного депо міста Попасна та позбавляти позивача права на призначення пенсії.
З огляду на наведене правове регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23.04.2024 №023830019488 щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
При цьому, адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов'язаний здійснити ефективний захист порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Розглядаючи питання зобов'язання призначення пенсії, суд повинен перевірити усі умови, за яких відповідач зобов'язаний таку пенсію призначити.
Згідно вимог частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 1 січня 2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Отже особа, яка досягла 60-річного віку в період з 1 січня 2023 по 31 грудня 2023, має право на призначення пенсії за віком за умови наявності у останньої 30 років страхового стажу.
Як встановив суд, орган пенсійного фонду обчислив страховий стаж позивача, в кількості 27 років 09 місяців 12 днів, не врахувавши при цьому до загального страхового періоду навчання з 01.09.1980 по 29.06.1982 (9 місяців 29 днів) та періоду роботи з 17.08.1982 по 29.04.1983 (1 рік 9 місяців 29 днів).
Враховуючи висновок суду про наявність правових підстав для зарахування до стажу позивача вказаних періодів, суд зазначає про наявність у позивача необхідного страхового стажу (не менше 30 років) для призначення пенсії за віком, передбаченого частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На думку позивача, призначити пенсію йому слід з дня, що настає за днем пенсійного віку, тобто з 11.11.2023, оскільки протягом трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку він вперше звернувся за призначенням пенсії.
Проте такі доводи позивача слід оцінити критично з огляду на таке.
Варто врахувати те, що дійсно позивач в межах тримісячного строку з дня досягнення пенсійного віку і правомірно очікував на те, що пенсія буде призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Однак за результатами розгляду такої заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаські області відмовило в призначенні позивачу пенсії.
При цьому вказане рішення позивачем в судовому порядку не оскаржувалось, а тому воно є чинним.
Водночас у цій справі позивач також не оскаржує рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Крім того, на переконання суду, за результатами розгляду заяви про призначення пенсії від 15.04.2024 у відповідача не було підстав призначати позивачеві пенсію з 11.11.2023.
Таким чином, на переконання суду, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав позивача без необхідності додаткових його звернень до суду та виконання будь-яких інших умов для цього, суд вважає, що необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1980 по 29.06.1982, та період роботи з 17.08.1982 по 29.04.1983 та призначити позивачеві пенсію з 15.04.2024.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 гривень, що підтверджується квитанцією від 10.05.2024.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору в розмірі 1211,20 грн, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб'єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області № 023830019488 від 23.04.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області з 15.04.2024 призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу період його навчання з 01.09.1980 по 29.06.1982, та період роботи з 17.08.1982 по 29.04.1983.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885)
Суддя Мультян Марина Бондівна