про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
13 листопада 2024 р. Справа № 120/14967/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Яремчук Костянтин Олександрович, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України.
Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, вважаю, що подана позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до адміністративного суду. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України.
Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв'язку з чим недотримання положень даних норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Так, частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Вказана норма кореспондується із частиною 1 статті 123 КАС України, у якій йдеться про те, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Водночас особливості строків звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС України).
Отже, за загальним правилом, строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, який слід обчислювати з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як свідчить зміст позовної заяви, предметом оскарження у ній визначено зокрема протиправну бездіяльність Пенсійного фонду України, що, на думку позивача, полягає у неналежному розгляді його заяви від 27 січня 2020 року.
Водночас питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР).
Частиною першою статті 20 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Враховуючи наведене, право ОСОБА_1 звернутися до суду щодо оскарження бездіяльності, що полягає у неналежному розгляді його заяви від 27 січня 2020 року, виникло в нього після закінчення встановленого Законом № 393/96-ВР строку розгляду звернення, тобто після закінчення сорока п'яти днів, і саме від цієї дати відраховується шестимісячний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів позивачки, який закінчився в березні 2020 року.
Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 9901/313/20.
Разом із тим з позовною заявою щодо оскарження такої бездіяльності позивач звернувся лише 08 листопада 2024 року, тобто у строк, що значно перевищує шість місяців з дня коли позивач дізнався або міг дізнатися про порушення його прав та інтересів.
Відтак позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з позовними вимогами, що стосуються оскарження бездіяльності відповідача щодо нерозгляду заяви від 27 січня 2020 року.
При цьому позивачем не подано заяву про поновлення такого строку з доказами поважності причин його пропуску, що унеможливлює вирішення питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі в цій частині.
Таким чином, позивачу слід подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
Крім того, відповідно до частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Проте до позовної заяви не долучено ані документа про сплату судового збору, ані документа, який би підтверджував підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Водночас разом із позовною заявою подано заяву про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору. Така заява обґрунтована тим, що сума судового збору, яку потрібно сплатити за подання позовної заяви, є надто великою. За таких обставин вважає, що його слід звільнити від сплати судового збору за подання позовної заяви.
Визначаючись із тим чи наявні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору, враховую наступне.
Частиною 1 статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" закріплюють обставини, та умови за яких суд може звільнити сторону від сплати судового збору.
При цьому визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення сторони від його сплати.
Так, гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії" наголошував на тому, що судовий збір має бути розумним, тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Оскільки невиправдано великий їх розмір, який не враховує фінансове положення заявників, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
Також Європейський суд з прав людини зазначав на необхідності дотримання з однієї сторони балансу між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді. Для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію.
Тобто, при оцінюванні розміру судового збору слід обов'язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження.
Так, позивачем на підтвердження неможливості сплати судового збору надано суду відомість з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2022 року по 1 квартал 2023 року. У даних відомостях зазначено, що інформація про доходи за період з 1 кварталу 2022 року по 1 квартал 2023 року відсутня.
Разом із тим така відомість не містить інформації про отриманий дохід з 01 кварталу 2023 року по 01 квартал 2024 року.
При цьому відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Суд може звільнити від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" (частина 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір").
Відтак у разі, якщо розмір отриманого позивачем доходу у 2023 році перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за 2023 рік, в такому випадку відсутні підстави для звільнення її від сплати судового збору.
Отже, відомість з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2022 року по 1 квартал 2023 року не містить інформації про доходи позивача за попередній календарний рік (2023 рік), а тому задля вирішення питання про звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" слід надати інформацію про отримані доходи за попередній календарний рік (тобто за 2023 рік).
Окрім того, частиною 1 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків визначених частиною другою цієї статті.
Разом із тим до суду додатки до позовної заяви подано лише в одному примірнику.
Відтак позовна заява не відповідає вимогам, що визначені частиною 1 статті 161 КАС України, в частині необхідності подання до суду копій доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.
За правилами, визначеними частиною 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, позовну заяву слід залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків, наведених в мотивувальній частині даної ухвали.
Керуючись статтями 133, 160, 161, 169, 171 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Запропонувати позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Відповідно до частини 3 статті 293 КАС України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович