про залишення позовної заяви без руху
13 листопада 2024 р. Справа № 120/14961/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, перевіривши в м. Вінниці матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Сьомого апеляційного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
17.10.2024 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Сьомого апеляційного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді скарги позивача від 05.12.2023, та зобов'язання відповідача розглянути скаргу позивача від 05.12.2023.
Ознайомившись з вказаною позовною заявою та доданими до неї матеріалами, приходжу до висновку, що таку заяву належить залишити без руху.
Частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Водночас положення статей 160, 161 КАС України поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недодержання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.
Щодо сплати судового збору.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору для фізичної особи становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VI).
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01.01.2024 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений на рівні 3028,00 грн.
Отже, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру дорівнює 1211,20 грн за кожну немайнову вимогу.
Позивач фактично заявив одну позовну вимогу немайнового характеру (про визнання бездіяльності відповідача протиправною та, як наслідок, зобов'язання його до вчинення певних дій).
Відтак розмір судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до адміністративного суду з такою позовною вимогою становить 1211,20 грн.
У даному ж випадку, до позовної заяви не додано документа про сплату судового збору у вищезазначеному розмірі на відповідний розрахунковий рахунок.
Підстав для звільнення позивача від сплати судового збору не вбачаю, докази на підтвердження наявності пільг щодо сплати судового збору, передбачених статтею 5 Закону України "Про судовий збір", до позовної заяви не додано.
З огляду на викладене заявнику слід надати суду докази сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн за наступними реквізитами:
одержувач: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101,
код ЄДРПОУ 37979858,
банк: Казначейство України (ЕАП),
рахунок: UA028999980313181206084002856,
призначення платежу: *;101;(код ЄДРПОУ для юридичних осіб, РНОКПП або серія та номер паспорта громадянина України для фізичних осіб); судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.
Щодо строку звернення до адміністративного суду.
Згідно з п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 171 КАС України після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
В силу вимог ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За правилами, визначеними ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
Отже, закон обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18.
Крім того, установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень (див. постанову Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19).
Таким чином, висновуючись на основі аналізу положень частини першої-третьої статті 122 КАС України, суд зазначає, що за загальним правилом строк звернення фізичної та юридичної особи до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин становить шість місяців та обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів у спірних правовідносинах.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України:
"…для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Звернувшись до суду з цим позовом, позивач посилається на протиправну бездіяльність відповідача щодо не розгляду його скарги від 05.12.2023.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Отже, законом установлено граничний строк розгляду звернення громадянина, який не може перевищувати 45 днів.
Відтак, враховуючи дату скарги, не розгляд якої оскаржує позивач за цим позовом, а саме 05.12.2023, перебіг строку звернення до суду з цим позовом у будь-якому разі розпочався щонайпізніше з лютого 2024 року.
Водночас позовна заява про оскарження бездіяльності відповідача подана до суду лише 08.11.2024, тобто з істотним пропущеннням шестимісячного строку звернення до суду.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, при цьому не додав до матеріалів позову заяви (клопотання) про його поновлення та докази поважності причин його пропуску, що є порушенням вимог ч. 6 ст. 161 КАС України.
Щодо подання та засвідчення копій документів, їх оформлення.
До позовної заяви додано копію довіреності від 06.12.2023, відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_2 бути його представником.
Водночас вказаний документ не завірений та поданий до суду у вигляді звичайних копій.
Також відповідна довіреність № 7646, від 06.12.2023, видана приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко В.Б., на представництво інтересів позивача ОСОБА_1 , в переліку документів доданих до позовної заяви не зазначена, що підтверджується актом про втрату документів або перепідшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілістності, пошкодження конверта (паковання) від 08.11.2024.
Суд зауважує, що вимоги до оформлення документів, які додаються до позовної заяви, установлені статтею 94 КАС України.
Так, частиною другою статті 94 КАС України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно із частинами четвертою, п'ятою статті 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Отже, у разі надання суду копії документа, такий документ повинен бути засвідчений учасником справи, наприклад у спосіб написання слів "Згідно з оригіналом", та проставлення особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.
Зазначеним способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа, поданого суду у копії.
Разом з тим, в порушення наведених нормативних приписів, додані до позовної заяви документи не засвідчені із урахуванням вищезазначених правил.
Крім того, позовна заява та окремі додатки до неї (приміром, скарга від 05.12.2023) надруковані на чернетках, зворотній бік яких містить інформацію, що не має відношення до цього адміністративного позову, а також виправлення і закреслення тексту.
Суд зауважує, що за своєю правовою природою позовна заява є однією із заяв по суті справи, тобто офіційним документом та процесуальним засобом реалізації права особи на звернення до суду. У позовній заяві позивач повинен викладати свої вимоги та їх обґрунтування щодо предмета спору. Процесуальний закон не обмежує право позивача на виготовлення позовної заяви як із одностороннім так із двостороннім використанням паперового носія інформації, однак у випадку двостороннього друку документа, інформація розміщена на носії, зокрема листі формату А4, повинна стосуватися поданого позову.
Натомість подання позовної заяви на чернетках свідчить як про неналежне ставлення до реалізації процесуальних прав особи, яка подає позов, так і про довільне сприйняття встановлених правил щодо ініціювання судового процесу.
Щодо незазначення обов'язкових реквізитів сторін.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
При цьому суд наголошує, що жодних винятків з правила щодо обов'язку позивача вказати у позовній заяві дані щодо ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача-суб'єкта закон не містить.
Водночас у позовній заяві не зазначено ідентифікаційного коду відповідача як юридичної особи та не надано жодних пояснень щодо незазначення цього обов'язкового реквізиту.
Крім того, у позовній заяві зазначено наступний реєстраційний номер облікової картки платника податків щодо позивача ОСОБА_1 - НОМЕР_1 .
Однак згідно з доданими до позовної заяви документами, а саме нотаріально посвідченої довіреністю від 06.12.2023, відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_2 бути його представником, позивач має інший РНОКПП, а саме 2808617135.
Таким чином, зазначені у позовній заяві відомості щодо позивача в частині його реєстраційного номера облікової картки платника податків суперечать додаткам до позовної заяви (офіційним документам), що потребує уточнення, оскільки в іншому разі може зумовити описку у судовому рішенні.
З наведених мотивів позовна заява не відповідає вимог п.п. 2, 4, 5 ч. 5 ст. 160, ч. 4 ст. 161 КАС України.
Висновки суду. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи невідповідність поданого адміністративного позову вимогам закону, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви, про які зазначено в цій ухвалі.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 169, 171, 256, 293, 294 КАС України, -
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Сьомого апеляційного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя Сало Павло Ігорович