13 листопада 2024 р. Справа № 120/1256/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2023 у справі №120/1256/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 03.04.2023 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.07.2021 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
14.06.2023 Вінницьким окружним адміністративним судом по даній справі видано виконавчі листи, які в подальшому були пред'явлені позивачем до примусового виконання.
29.10.2024 до суду надійшла заява позивача в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за змістом якої позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача - Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо неналежного виконання рішення суду від 03.04.2023 у справі №120/1256/23.
Обґрунтовуючи свою заяву позивач зазначив, що на виконання даного судового рішення відповідачем проведено перерахунок його пенсії, однак як свідчать надані йому розрахунки пенсійних виплат, щомісячна доплата в розмірі 2000,00 грн включена відповідачем у розрахунки його пенсії, але з урахуванням обмеження її максимальним розміром сума пенсії до виплати значно менша, що зафіксовано в останній стрічки розрахунків.
Відтак, на переконання позивача, оскільки у рішенні суду не визначено порядок перерахунку пенсії та її розмір, тому на його переконання розрахована пенсія має виплачуватися без обмеження її максимального розміру. Отже, вважаючи, що відповідач занижує розмір виплати пенсії на дати, з яких судом зобов'язано провести перерахунок, тому такі дії суб'єкта владних повноважень вважає неправомірними, а рішення суду таким, що не виконується належним чином.
Ухвалою від 04.11.2024 заяву позивача призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Крім того, відповідачу встановлено строк для подання письмових пояснень щодо заяви, яка є предметом розгляду.
07.11.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшли пояснення, в яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні заяви позивача. Відповідач зазначив, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2023 у справі №120/1256/23, Головним управлінням проведено розрахунок розміру пенсії стягувача, який станом на 01.07.2021 становив 24020,73 грн.
Доплата по рішенню суду від 03.04.2023 у справі №120/1256/23 відсутня, оскільки розмір фактично отриманої пенсії відповідає розміру перерахованої пенсії згідно судового рішення.
Таким чином, відповідач вважає, що вчинив усі залежні від нього дії з метою виконання рішення суду від 03.04.2023 у справі №120/1256/23 в межах своїх повноважень відповідно до вимог чинного законодавства та відповідно до тих зобов'язань, які таким рішенням на нього було покладено.
Розглянувши в письмовому провадженні відповідну заяву позивача, подану в порядку ст. 383 КАС України, суд виходив з такого.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Отже, виконуючи рішення суду, відповідач зобов'язаний враховувати обставини, встановленні судовим рішенням.
Відповідно до ч. 3 ст. 129-1 Конституції України, контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Одним із видів судового контролю за виконанням судового рішення є визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Таким чином метою правового інституту "судового контролю за виконанням судового рішення" є забезпечення належного виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу, тобто реагує на виявлене порушення постановленням окремої ухвали.
Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України можливе лише у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
Найперше на що звертає увагу суд це те, що позивач у своїй заяві, поданій в порядку статті 383 КАС України, наводить вимоги зобов'язального характеру по відношенню до відповідача, які не відповідають в повному обсязі змісту резолютивної частини рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2023 у справі №120/1256/23.
Тобто, позивач посилається на певні обставини, щодо яких судом рішення зобов'язуючого характеру не приймалося.
Як вже наголошувалось судом вище, рішенням суду від 03.04.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити з 01.07.2021 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум
При цьому, вирішуючи справу в частині позовних вимог щодо здійснення виплати відповідної доплати без обмеження пенсії максимальним розміром, суд в їх задоволенні відмовив виходячи з наступних міркувань.
Так, право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
В даному ж випадку, в межах розгляду цієї справи суд не вбачав підстав для задоволення вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії у розмірі 2000 грн., встановлену постановою КМ України №713 від 14.07.2021 без обмеження пенсії максимальним розміром, оскільки відмова відповідача у виплаті відповідної надбавки, яка оскаржувалась в даній справі, пов'язана лише із незгодою відповідача правом позивача на її отримання.
Відповідне право позивача на встановлення йому доплати судом було захищене у відображений в резолютивній частині рішення суду спосіб.
Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині здійснення виплати позивачу відповідної доплати без обмеження пенсії максимальним розміром, судом встановлено, що відповідне питання неодноразово було предметом розгляду в Вінницькому окружному адміністративному суді (далі - ВОАС).
Так, рішенням ВОАС від 16.02.2022, прийнятим по справі 120/18305/21-а, суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження ОСОБА_1 максимальним розміром пенсії під час перерахунку та виплати з 01.12.2019, та зобов'язав відповідача здійснити з 01.12.2019 ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, із урахуванням виплачених сум.
Також, рішенням ВОАС від 01.12.2022, прийнятим по справі №120/8256/22, суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження ОСОБА_1 з 01.03.2022 пенсії максимальним розміром та зобов'язав відповідача виплачувати з 01.03.2022 ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з урахуванням нарахованої індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням вже виплачених сум.
Так, судом встановлено, що вказане рішення суду від 03.04.2023 в частині перерахунку щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 є виконаним органом Пенсійного фонду.
Зокрема, як свідчать матеріали справи, а саме витяги з розрахунків пенсії ОСОБА_1 по пенсійній справі №8010787, відповідачем на виконання цього рішення суду з 01.07.2021 проведено обрахунок пенсії позивача із врахуванням доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713.
При цьому, дійсно, при здійсненні перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду у цій справі, пенсія позивачу до виплати розрахована з урахування максимального розміру пенсії, про що міститься відмітка у відповідних розрахунках пенсії за вислугу років станом на 01.07.2021, 01.12.2021, 01.03.2022, 01.07.2022, 01.03.2023.
Водночас суд звертає увагу позивача, що предметом судового розгляду в межах заявлених позовних вимог у цій справі №120/1256/23 було саме оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у встановленні доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713.
При цьому суд не досліджував та не був зобов'язаний досліджувати обставини щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
Більш того, суд звертає увагу, що прийнятим за результатами розгляду адміністративної справи №120/1256/23 рішенні, позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині обмеження пенсії максимальним розміром.
Таким чином, у спірному випадку, враховуючи резолютивну частину судового рішення від 03.04.2023 по справі №120/1256/23, у відповідач був обов'язок здійснити з 01.07.2021 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум. Однак, обов'язку для відповідача у здійсненні перерахунків пенсії без застосування обмеження пенсі максимальним розміром, про яке зазначає заявник, згадане судове рішення не містить.
Європейський суд з прав людини зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (рішення у справах "Аррас та інші проти Італії" (Arras and Others v. Italy), заява № 17972/07, п. 42, від 14.02.2012 та "Сухобоков проти Росії" (Sukhobokov v. Russia), заява № 75470/01, п. 26, від 13.04.2006).
Як уже наголошувалось судом вище, в межах винесеного судом рішення в адміністративній справі № 120/1124/24 судом не вирішувалось питання щодо дій відповідача при проведенні перерахунку пенсії позивачеві в тому числі і на майбутнє, за наслідками наступних подій чи обставин, що б зумовлювали необхідність здійснення такого перерахунку пенсії (наприклад встановлення щомісячної доплати до пенсій, проведення чергової індексації пенсії, або ж проведення перерахунків пенсії на виконання інших судових рішень, тощо), оскільки судове рішення в частині перерахунку пенсії не може поширювати свою дію безстроково.
Суд звертає увагу, що в разі незгоди з діями суб'єкта владних повноважень щодо здійснення обрахунку розміру його пенсії із застосуванням обмеження пенсії максимальним розміром, після виконання рішення суду від 03.04.2023 у справі №120/1256/23, позивач має право звернутись до суду із позовною заявою про оскарження цих дій в загальному порядку.
Тобто, якщо позивач вважає, що пенсійний орган під час перерахунку його пенсії на виконання рішення від 03.04.2023 у справі №120/1256/23 обмежив її виплату максимальним розміром або ж здійснює виплату пенсії не в належному розмірі, він не позбавлений можливості оскаржити такі дії суб'єкта владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду з новим позовом. Аналогічного правового висновку з подібного питання дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 01.08.2023 у справі №120/1494/23.
Встановлення ж судового контролю у той спосіб, про яких просить позивач, фактично спрямоване на врегулювання нових правовідносин, які не були предметом судового дослідження у даній адміністративній справі.
Таким чином, оскільки в спірному випадку ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснило з 01.07.2021 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум, як про те зазначалось в резолютивній частині рішення суду від 03.04.2023 у справі №120/1256/23, тому суд вважає, що в цій частині судове рішення виконано відповідачем у той спосіб, який визначено цим рішенням.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача щодо виконання рішення суду у справі №120/1256/23.
Керуючись ст.ст. 241, 248, 256, 383 КАС України, -
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду від 03.04.2023 у справі №120/1256/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - залишити без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна