Справа № 953/10023/24
н/п 1-кс/953/8461/24
"20" листопада 2024 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого 2-го відділення слідчого відділу УСБУ в Харківській області старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_3 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024220000001114 від 28.10.2024 за ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 436-2 КК України, про арешт майна, -
встановив:
До Київського районного суду м. Харкова 19.11.2024 о 10.16 год. надійшло вказане клопотання, погоджене прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 , в якому сторона обвинувачення просить накласти арешт на майно, що було виявлено та вилучено у громадянки України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ході проведення обшуку у житловому будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки "Redmi", модель Note 10, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 із сім карткою "Київстар" з номером НОМЕР_3 , телефон в корпусі чорного кольору із чохлом чорного кольору; мобільний телефон марки "Redmi", модель Note 12, IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 із сім карткою "Водафон Україна" з номером НОМЕР_6 , телефон в корпусі чорного кольору із чохлом синього кольору; місцем зберігання арештованого майна визначити матеріали кримінального провадження.
На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, зокрема, що 07.04.2024 громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у мережі Інтернет розмістила матеріали, в яких, згідно висновку експертів, містяться висловлювання у формі заклику до зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією.
Окрім того, під час здійснення досудового розслідування встановлено, що 25.05.2024 громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у мережі Інтернет поширила матеріали, в яких, згідно висновку експертів, містяться висловлювання у формі заперечення збройної агресії російської федерації проти України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України.
18.11.2024, на підставі відповідної ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова, слідчим СВ Управління проведено обшук у житловому будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатом проведеного обшуку було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки "Redmi", модель Note 10, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 із сім карткою "Київстар" з номером НОМЕР_3 , телефон в корпусі чорного кольору із чохлом чорного кольору; мобільний телефон марки "Redmi", модель Note 12, IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 із сім карткою "Водафон Україна" з номером НОМЕР_6 , телефон в корпусі чорного кольору із чохлом синього кольору.
За результатом проведення огляду виявлених та вилучених предметів у ході вказаного обшуку встановлено, що вони могли бути знаряддям або засобом вчинення кримінального правопорушення та на них можуть міститись відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування даного кримінального провадження.
18.11.2024 виявлені та вилучені предмети у ході проведення вказаного обшуку визнано речовим доказом у рамках даного кримінального провадження.
Вказаний предмет, що був вилучений у житловому будинку з надвірними будівлями, де мешкає ОСОБА_5 в ході проведення обшуку відповідає критеріям ст. 98 КПК України та може свідчити як про причетність, так і про невинуватість підозрюваної у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Таким чином, на підставі вищезазначеного можна дійти висновку, що вказаний предмет відповідає критеріям, зазначеним у ч. 3 ст. 170 КПК України.
Відповідно до вимог, визначених п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України, обставина виявлення та вилучення вказаних предметів з житлового будинку з надвірними будівлями, де мешкає ОСОБА_5 в ході проведення обшуку є конкретним фактом, підтверджуючим її право власності на дане майно.
Зважаючи на викладене, на час досудового розслідування та судового провадження на вказаний предмет необхідно накласти арешт з метою збереження речових доказів та недопущення їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі.
Незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, зокрема псуванню, зникненню, знищенню, передачі предметів, які є речовими доказами, тобто зберегли на собі сліди вчинення злочину та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Місцем зберігання вилученого предмету є матеріали кримінального провадження.
Сторона обвинувачення зазначає, що з огляду на те, що в резолютивній частині ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку зазначено перелік майна без зазначення конкретних індивідуальних ознак, що дозволяють ідентифікувати та виокремити конкретну річ з поміж інших, вилучене майно має правовий статус тимчасово вилученого, клопотання про арешт якого, відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 171 КПК України, повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна.
В судове засідання прокурор не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання, в матеріалах справи міститься заява прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 , якій вона просить розглядати клопотання про арешт майна без її участі та просить його задовольнити (а.с. 19).
20.11.2024 на електрону адресу суду надійшла заява захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 , в якій він зазначає, що проти накладення арешту на майно не заперечує, просить провести судове засідання за його відсутності (а.с. 21).
Неприбуття в судове засідання власника майна, прокурора, відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотань. Володілець майна, який не був присутнім при розгляді клопотання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна в порядку та на підставах, визначених ст. 174 КПК України.
Слідчий суддя, дослідивши надані докази, встановив, що в провадженні Слідчого відділу УСБУ в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 22024220000001114 від 28.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 436-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15.11.2024 надано дозвіл слідчому, який здійснює досудове розслідування, чи прокурору, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, на проведення обшуку за місцем фактичного проживання громадянки України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме у житловому будинку з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності належать ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , з метою виявлення та вилучення документів, речей, чорнових записів, електронних носіїв інформації, мобільних терміналів, планшетів, комп'ютерної техніки, засобів зв'язку, які можуть бути використані як доказ факту причетності ОСОБА_5 до вчинення злочинних дій за вищевказаних обставин (а.с. 9-10).
18.11.2024 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15.11.2024 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 06.47 год. до 08.53 год., в ході якого, згідно протоколу огляду від 18.11.2024, вилучено вказане в клопотанні майно (а.с. 11-14).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 98 КПК України, документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно вимог ч. 6 ст. 132 КПК України, до клопотання слідчого, прокурора про застосування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Більш того, в статті 223 КПК України викладені вимоги до проведенні слідчих (розшукових) дій. Так, відповідно до ч.1, 2 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні; підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Таким чином, в разі звернення процесуальної особи, що здійснює кримінальне провадження, з клопотанням до слідчого судді про проведення обшуку, норми діючого кримінального процесуального законодавства, прямо встановлюють обов'язок цієї особи звертатися з таким клопотанням саме в рамках конкретного провадження, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у зв'язку із розслідуванням якого подається клопотання та відомості щодо вчинення саме цього кримінального правопорушення.
Стороною обвинувачення доведено, що зазначене в клопотанні сторони обвинувачення майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України, сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372, ч. 2 ст. 376 КПК України, -
Ухвалив:
Клопотання прокурора про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку у житловому будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки "Redmi", модель Note 10, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 із сім карткою "Київстар" з номером НОМЕР_3 , телефон в корпусі чорного кольору із чохлом чорного кольору; мобільний телефон марки "Redmi", модель Note 12, IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 із сім карткою "Водафон Україна" з номером НОМЕР_6 , телефон в корпусі чорного кольору із чохлом синього кольору - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.
Визначити місцем зберігання арештованого майна матеріали кримінального провадження № 22024220000001114 від 28.10.2024.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1