Справа № 548/764/24
Провадження № 2/548/316/24
11.11.2024 Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Старокожка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Безносик Д.Ю.,
відповідача за первісним позовом - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорола в порядку загального позовного провадження цивільну справу по об'єднаному провадженню за первісним позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" про захист прав споживачів,
29.03.2024 Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" звернувся до Хорольського районного суду Полтавської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату послуг з розподілу природного газу у розмірі 4819,98 грн та судового збору по справі у розмірі 3028,00 грн.
В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу, з яким укладений договір розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 за № 2498 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1384/27829.
Цей Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ, яким на території Полтавської області є АТ "Полтавагаз", обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року №2494 (далі - Кодекс).
При вирішенні всіх питань, що не обумовлені Договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" і Кодексом газорозподільних систем.
Цей Договір є Договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Фактом згоди приєднання ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу є надання підписаної ним 07.04.2016 заяви-приєднання, сплата рахунку та документально підтверджене споживання газу за адресою, за якою укладено договір розподілу природного газу.
Боржник не звертався з письмовою заявою про припинення розподілу природного газу на об'єкт за вищевказаною адресою, тобто є таким, що приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу.
За умовами укладеного договору Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та оплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені Договором.
Відповідно до внесених змін з 01 січня 2020 року розділено оплату за природний газ на оплату за газ, як товар, та оплату за послугу з його розподілу (доставки) п.1 гл. 6 р.VI Кодексу встановлено проведення розрахунків споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Для кожного споживача річна замовлена потужність визначається окремо, залежно від обсягу споживання природного газу об'єктом за попередній газовий рік.
Тобто, щомісяця відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та укладеного Договору до сплати Боржнику нараховується відповідна сума, яку він має сплачувати відповідно до п. 6.6 Договору до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ.
Відповідно до даних облікової бази АТ «Полтавагаз» споживачу ОСОБА_1 присвоєно персональний о/р НОМЕР_1 як суб'єкта ринку природного газу за адресою об'єкта розподілу природного газу: АДРЕСА_1 .
Станом на 28.03.2024 за вищевказаною адресою об'єкта розподілу природного газу сума заборгованості становить 4819,98 грн (за період із січня 2023 року по березень 2024 року включно).
07.02.2024 позивачем з метою досудового врегулювання спору надіслано чергову претензію боржнику з вимогою сплатити заборгованість за послуги з розподілу природного газу, яку боржником отримано. 05.07.2023 та 29.11.2023 позивач звертався до суду з заявами про видачу судового наказу, якими просив стягнути заборгованість із ОСОБА_1 , 18.07.2023 та 05.12.2023 було видано судові накази (справи № 548/1493/23 та № 548/2772/23).
08.08.2023 (справа № 548/1493/23) та 15.12.2023 (справа № 548/2772/23) судом скасовано вищевказані накази за заявою боржника, оскільки він не визнає себе споживачем послуг.
У зв'язку із цим, позивач звернувся до суду із вказаними вимогами у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою судді від 03.04.2024 відкрито провадження у цій справі та визначено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
19.04.2024 відповідачем ОСОБА_1 до суду надано зустрічну позовну заяву про захист прав споживача, в якій він просить визнати безпідставним та скасувати борг за розподіл природного газу; заборонити позивачу використовувати дані оператора ТОВ "Нафтогаз України" для здійснення нарахувань за розподіл природного газу відповідачу; зобов'язати позивача відшкодувати відповідачу завдані матеріальні та моральні збитки і витрати на підготовку відзиву та зустрічної позовної заяви.
В обгрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 вказує, що НКРЕКП була створена Указом Президента Петра Порошенка від 27.08.2014 № 694. Конституційний Суд України рішенням від 13 червня № 5-р/2019 визнав низку положень Закону України № 1540-VIII неконституційними. КСУ зазначив, що визначений законом статус НКРЕКП не відповідає положенням Конституції.
Оскільки позивач АТ «Полтавагаз» посилається на постанови НКРЕКП, яка не відповідає положенням Конституції, то відповідно і ці постанови є неконституційними. Тобто, позивач створив незаконну схему по незаконному заволодінню коштами, ввівши в оману споживача ( ОСОБА_1 ), які були сплачені в розмірі 10315,37 грн та якими наразі хоче незаконно заволодіти під виглядом стягнення заборгованості в сумі 4819,98 грн за надання фіктивної послуги з розподілу природного газу.
Ухвалою суду від 24.04.2024 зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" про захист прав споживачів прийнято до розгляду, об'єднано в одне провадження первісний позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" про захист прав споживачів; здійснено перехід з розгляду вказаної цивільної справи в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
У встановлений судом строк сторонами подано відзив на позов, відповідь на відзив та відзив на зустрічну позовну заяву.
У відзиві від 07.05.2024 на зустрічну позовну заяву, наданому первісним позивачем до суду, останній прохав витребувати: з газопостачальної компанії "Нафтогаз Україна" належним чином завірену копію заяви приєднання споживача за о/р НОМЕР_2 до умов договору постачання природного газу за адресою АДРЕСА_1 ; від начальника Лубенського ВП №2 ГУНП в Полтавській області - інформації щодо результатів звернення ОСОБА_1 після отримання ним попередження від 17.01.2024 про припинення (обмеження) розподілу природного газу за вищевказаною адресою; у ОСОБА_1 - інформації стосовно постачальника газу за адресою його проживання АДРЕСА_1 , якому останній здійснює оплату.
До початку підготовчого судового засідання від відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 надішли письмові клопотання про витребування доказів, а саме: підтверджуючих документів на право власності АТ "Полтавагаз" газових мереж; акту прийому-передачі газових мереж у власність АТ "Полтавагаз"; копії ліцензії на здійснення господарської діяльності АТ "Полтавагаз" на території Хорольської громади; витягу з ліцензійного реєстру НКРЕКП; інформації про договори оренди (з переліком майна (державних розподільчих систем та місцевих (локальних) газопроводів, з актом приймання-передачі), акту приймання в експлуатацію державної газорозподільної системи та місцевих (локальних) газопроводів за місцем знаходження (адресою) домоволодіння, в якому мешкає відповідач ОСОБА_1 та перебування на законних підставах у власності чи користуванні ліцензіата для ведення господарськовї діяльності із зазначенням даних (між ким укладено) договору оренди та дати укладення та строк дії такого договору; паперової копії акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Оператором ГРС "Полтавагаз" та ОСОБА_1 , акту приймання в експлуатацію місцевого (вуличного) газопроводу; типового договору про надання населенню послуг з газопостачання, затвердженого постановою КМУ від 05.07.2006 № 938, що був укладений між ОСОБА_1 та Оператором ГРС до 2014 року; докази узгодження, конкретизування та укладення Оператором ГРС АТ "Полтавагаз" із ОСОБА_1 . Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 з урахуванням Закону України "Про житлово-комунальні послуги"; копії реєстрів переданого юридичною особою з назвою Хорольська міська рада комунальної власності (виробничих потужностей газогосподарства, рухоме та нерухоме майно тощо) власності Хорольської територіальної громади у використання і користування юридичній особі з назвою АТ "Полтавагаз"; доказів перебування на законних підставах газорозподільчої системи в межах м. Хорола у АТ "Полтавагаз". Вказану інформацію відповідач за первісним позовом прохав витребувати для доведення факту, що нарахування йому оплати за розподіл природного газу первісним позивачем здійснюється за відсутності законних на те підстав.
Ухвалою суду від 27.08.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті, задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом про витребування доказів та відмовлено у задоволенні такого клопотання відповідача ОСОБА_1
13.09.2024 до суду представником позивача за первісним позовом ОСОБА_2 подано через канцелярію суду заяву про збільшення позовних вимог, яку в подальшому в судовому засіданні 15.10.2024 постановлено повернути останній без розгляду на підставі її заяви від 17.09.2024.
На виконання ухвали від 27.08.2024 до суду 04.10.2024 від ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області надійшли копії матеріалів за результатом звернення ОСОБА_1 до цього органу по факту отримання погроз останнім з боку АТ «Полтавагаз» щодо відключення його будинку від газопостачання; 15.10.2024 відповідачем ОСОБА_1 надано копію договору про надання послуг з газопостачання № 3122 від 24.03.2006 за адресою АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 та ВАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз».
Від газопостачальної компанії «Нафтогаз України» витребувана судом вищевказана інформація не надійшла.
11.11.2024 відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1 надано до суду копію договору дарування квартири за адресою АДРЕСА_1 від 29.12.2005, посвідченого державним нотаріусом Хорольської державної нотаріальної контори Вовк А.М., відповідно до якого її співвласниками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
У судове засідання, призначене на 11.11.2024, представник позивача за первісним позовом не з'явився, належним чином був повідомлений про час та місце його проведення, про причини своєї неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні 11.11.2024 відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 первісні позовні вимоги не визнав, прохав у їх задоволенні відмовити, задовольнити зустрічний позов з підстав, заначених у ньому. Пояснив суду, що вважає нарахування плати за послугу з розподілу природного газу, що здійснене позивачем, незаконним, оскільки договору із останнім на отримання такої послуги він не укладав, своїх особистих даних цій установі не надавав, договір на постачання природного газу ним укладено із газопостачальною компанією «Нафтогаз України», якій він сплачує за спожитий природний газ та не має заборгованості зі сплати. Постанови НКРЕКП, якими керується у своїй діяльності позивач, визнані незаконними, а тому і відповідні нарахування, що проводяться на підставі них, теж є незаконними. АТ «ОГС «Полтавагаз» не надано доказів того, що воно є власником чи орендарем газопродільчих мереж для газозабезпечення побутових споживачів на території Хорольської територіальної громади Лубенського району Полтавської області, за обслуговування яких він стягує плату із останніх.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити з таких підстав.
Згідно з п. 1 Розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем /далі - Кодекс ГРМ/ експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно Оператори ГРМ.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про видачу ліцензії на розподіл природного газу АТ "Полтавагаз" від 15.06.2017 № 778 (із змінами), АТ "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" (код ЄДРПОУ 03351912) має ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" відповідно до додатка.
Згідно з додатком до вказаної вище постанови НКРЕКП від 15.06.2017 № 778 до території, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" належить Полтавська область, в тому числі Хорольський (наразі Лубенський) район.
Отже, АТ "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" має відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Полтавської області та Полтавського району, зокрема в межах м. Хорола Лубенського району Полтавської області.
Відповідно до статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Згідно з п. 4 гл. 1 розд. І Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
Відповідно до ст. 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Договір розподілу природного газу є публічним.
Пунктом 1.3. Типового договору розподілу природного газу встановлено, що фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу /том 1, а.с. 7-10/.
Відповідно до п. 7 гл. 3 розд. VI Кодексу газорозподільних систем фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Згідно з п. 4 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному вебсайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Відповідно до п. 5 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
Отже, для приєднання до умов договору розподілу природного газу та фактичного укладення договору споживачу необов'язково мати підписану заяву-приєднання, а достатньо здійснити одну із передбачених законодавством дій, а саме: сплатити за послуги Оператора ГРМ; мати документально підтверджене споживання природного газу.
Фактом приєднання споживача ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу, який є договором приєднання є: підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) від 07.04.2016 /а.с. 13/, здійснення періодичної оплати за вказану послугу в період з січня 2020 року по червень 2023 року, що підтверджується карткою абонента ОСОБА_1 , о/р НОМЕР_1 за адресою об'єкта споживання АДРЕСА_1 /а.с.14/ та випискою щодо здійснення оплати за період з січня 2021року по січень 2023 року /а.с. 10/, карткою обліку споживання газу за період з 01.01.2020 по 31.03.2024 за вказаною адресою /а.с. 6/.
У матеріалах справи маються відзив на позов, зустрічна позовна заява та інші заяви відповідача ОСОБА_1 , в яких він підтверджує, що є споживачем природного газу, перебуває у договірних відносинах з Газорозподільчою компанією ''Нафтогаз України'' та сплачує вартість спожитого природного газу. Вказане не заперечувалося ним і протягом судового розгляду справи під час надання ним усних пояснень. Крім того, до матеріалів справи ОСОБА_1 надано копію договору дарування квартири за адресою АДРЕСА_1 від 29.12.2005, посвідченого державним нотаріусом Хорольської державної нотаріальної контори Вовк А.М., відповідно до якого його власниками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Матеріали справи не містять доказів про звернення відповідача ОСОБА_1 із заявою до оператора ГРМ про припинення розподілу природного газу.
Отже, між позивачем та відповідачем за первісним позовом виникли договірні відносини щодо надання АТ "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" послуг з розподілу (доставки) природного газу до належного ОСОБА_1 будинку за адресою АДРЕСА_1 , а останній прийняв ці послуги, користуючись природним газом (тобто прийняв оферту).
Про наявність обов'язку споживача оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними, навіть при відсутності підписаного договору про надання таких послуг, неодноразово висловлювався Верховний Суд, зокрема у постановах від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17.
З наявного у матеріалах справи витягу з картки абонента ОСОБА_1 , особовий рахунок: НОМЕР_1 , ЕІС-код: НОМЕР_3 ХМ26G19003122Н за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що у останнього наявна заборгованість за оплату послуг з розподілу природного газу у розмірі 4819,98 грн /а.с. 14/.
На час подання первісного позову до суду та на час розгляду справи по суті ОСОБА_1 вищевказану заборгованість не погасив, будь-яких заперечень саме щодо розміру заборгованості суду не надав.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу, отримував послуги з розподілу природного газу, проте обов'язок щодо оплати цих послуг не виконав, оплату належним чином не здійснював, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 4819,98 грн.
Матеріали справи не містять доказві, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 не є споживачем природного газу, що у спірний період природний газ не постачався до будинку відповідача за первісним позовом або постачався іншим постачальником, з яким відповідач за первісним позовом уклав відповідний договір і послуги якого сплачував, відсутні відомості про звернення останнього до позивача за первісним позовом з заявами про відключення від споживання природного газу.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 не надав суду доказів на спростування факту споживання ним природного газу або наявності заборгованості за оплату послуг з розподілу природного газу, чи заявленого позивачем за первісним позовом розміру заборгованості. Натомість, у заявах, наданих ним до справи, він неодноразово вказує, що споживає природний газ та належним чином виконує свої зобов'язання по оплаті цих послуг.
Вказані вище обставини в їх сукупності спростостовують твердження ОСОБА_1 про відсутність між ним та АТ "Операторгазорозподільної системи "Полтавагаз" договірних відносин щодо розподілу природного газу.
Твердження відповідача про те, що ним 24.03.2006 укладено договір з ВАТ «Полтавагаз», за яким він після 01 січня 2020 року сплачував, в тому числі, і послугу з розподілу природного газу, а в подальшому - ГК «Нафтогаз України», є неспроможними з огляду на те, що у 2015 році відповідно до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відбулось реформування газової сфери, а саме розмежовано функції розподілу та постачання природного газу населенню.
У зв'язку із цим, для побутових споживачів в зоні обслуговування ПАТ "Полтавагаз" в Полтавській області реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється суб'єктом господарювання - гарантованим постачальником газу з 1 липня 2015 року, згідно з рішенням НКРЕКП № 1734 від 11 червня 2015 року - ТОВ "Полтавагаз Збут".
26.03.2015 постановою НКРЕКП № 929 видано ПАТ "Полтавагаз" ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ та з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом на території м. Полтава та Полтавської області (крім міст Кременчук, Лубни, Комсомольськ, Лубенського, Пирятинського, Оржицького, Гребінківського, Гадяцького, Семенівського та Кременчуцького районів Полтавської області та села Радянське Кобеляцького району Полтавської області) в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ "Полтавагаз", терміном дії з 07.04.2015 по 06.04.2020, а Постановами НКРЕКП від 15.06.2017 № 778 така ліцензія видана ПАТ "Полтавагаз" без обмеження строку дії.
Таким чином, позивач за первісним позовом АТ "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" на підставі ліцензії здійснює повноваження саме щодо розподілу природного газу, а не газопостачання.
Суб'єктом господарювання, що виступає гарантованим постачальником газу для побутових споживачів Полтавської області, тобто забезпечує споживачів ресурсом природного газу, є ТОВ "Полтавагаз Збут".
Постановою НКРЕКП від 07.10.2019 № 2080 внесені зміни до Кодексу газорозподільних систем, відповідно до яких з 01.01.2020 запроваджено новий порядок розрахунків за послуги з розподілу природного газу, а саме споживачі повинні сплачувати послуги з розподілу природного газу окремо від вартості спожитого газу.
Таким чином, твердження ОСОБА_1 про те, що кошти за розподіл природного газу він одночасно сплачує разом із оплатою за спожитий природний газ відповідно до показників лічильника, не відповідають нормам чинного законодавства та обставинам, встановленим судом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги у вигляді послуг з постачання та розподілу природного газу.
Пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про ринок природного газу" за договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи, що ОСОБА_1 отримував послуги з розподілу природного газу, проте обов'язок щодо оплати цих послуг не виконав, оплату належним чином не здійснював, що призвело до виникнення заборгованості, враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу, оскільки АТ "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" підтверджено факт наявності договірних відносин із ОСОБА_1 , споживання відповідачем за первісним позовом природного газу та отримання ним послуг з розподілу природного газу, а також порядок і розмір нарахованої заборгованості, в свою чергу останнім не надано суду належних та достатніх доказів, які б спростовували вказані у первісному позові обставини та підтверджували обставини, вказані у зустрічному позові, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, що, в свою чергу, виключає можливість задоволення зустрічних позовних вимог в частині визнання безпідставним та скасування боргу у сумі 4819,98 грн за оплату послуг з розподілу природного газу, заборони АТ "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" здійснювати ОСОБА_1 нарахування будь-яких заборгованостей та нарахування будь-яких оплат за розподіл природного газу; а отже, і зобов'язання позивача відшкодувати відповідачу завдані матеріальні та моральні збитки у зв'язку із цим.
Щодо зустрічної позовної вимоги ОСОБА_1 заборонити позивачу використовувати дані оператора ГК "Нафтогаз України" для здійснення йому нарахувань за розподіл природного газу, суд дійшов такого висновку.
Згідно з пунктами 1, 2 глави 4 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем з метою уніфікації та однозначної ідентифікації споживачів, у тому числі побутових споживачів, та за необхідності їх точок комерційного обліку, а також для забезпечення спрощення процедури зміни постачальника природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем.
Визначення персоніфікованого ЕІС-коду для кожного суб'єкта ринку природного газу, у тому числі для споживачів, підключених до газорозподільних систем, здійснюється у порядку, встановленому Кодексом ГТС.
Постановою НКРЕКП від 11 серпня 2016 року № 1418 пункт 3 глави 4 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем доповнено новим абзацом, згідно з яким у разі якщо за релігійними переконаннями споживач заперечує проти присвоєння йому персоніфікованого ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу, що підтверджується заявою про відмову, зазначений ЕІС-код присвоюється Оператором ГРМ точці комерційного обліку споживача.
Згідно положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, ЕІС-код - код енергетичної ідентифікації суб'єкта ринку природного газу та/або точки комерційного обліку, визначений за правилами Європейської мережі операторів газотранспортних систем (ЕОТВОО), з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, у тому числі для участі у регіональних (міжнародних) газових ринках, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок природного газу" державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.
Згідно з п. 32 ч. 1 ст. 1 Закону Регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Частиною 3 статті 4 Закону визначено, що до компетенції Регулятора на ринку природного газу належать, зокрема, затвердження правил постачання природного газу та кодексу газорозподільних систем.
27.11.2015 набрали чинності Правила постачання природного газу, затверджені постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 та затверджені в Міністерстві юстиції України 09.11.2015 за № 1382/27827, а також Кодекс газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824.
На виконання вимог статтей 12, 40 Закону НКРЕКП було затверджено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам (постанова НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1384/27829).
Пунктом 1 розділу ІІІ Правил визначено, що підставами для постачання природного газу побутовому споживачу є наявність у побутового споживача договору розподілу природного газу, укладеного оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого підключений об'єкт споживача, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу.
Відповідно до положень п. 2 розд. ІІІ Правил постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Пунктом 2 глави 4 розділу VI Кодексу ГРМ встановлено, що визначення персоніфікованого ЕІС-коду для кожного суб'єкта ринку природного газу, у тому числі для споживачів, підключення до газорозподільних систем, здійснюється у порядку, встановленому Кодексом газорозподільної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493.
Згідно з положеннями п. 5 гл. 1 розд. І Кодексу газотранспортної системи, EIC-код - код енергетичної ідентифікації суб'єкта ринку природного газу та/або точки комерційного обліку, визначений за правилами Європейської мережі операторів газотранспортних систем (ENTSOG), з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, у тому числі для участі у регіональних (міжнародних) газових ринках, та для забезпечення спрощення процедури зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу.
Код містить комбінацію цифр і букв, за аналогією з особовим рахунком, які дозволяють ідентифікувати регіон, де обслуговується суб'єкт, та підприємства, які надають послуги з транспортування, розподілу та постачання газу на конкретне приміщення. Він потрібен для уніфікації та прискорення обміну даними між газовими компаніями щодо споживання газу по окремому об'єкту. Відмова споживача від кодування дає газорозподільній компанії законні підстави відключити газ.
Пунктом 4 глави 2 розподілу IV Кодексу ГТС визначено, що Оператор газотранспортної системи відповідає за організацію правильного та коректного розподілу ЕІС-кодів суб'єкта ринку природного газу України.
За заявою оператора газорозподільної системи оператор газотранспортної системи протягом двох робочих днів з моменту надання заяви відповідно до вимог цієї глави присвоює кожному оператору газорозподільної системи унікальний ЕІС-код і код групи (позиції з 04 по 05 ЕІС-кодів).
Оператор газорозподільної системи присвоює ЕІС-коди всім споживачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідно до оператора та відповідних ЕІС-кодів їх точок комерційного обліку (за необхідності). Оператор газорозподільної системи після присвоєння ЕІС-кодів споживачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідно оператора та відповідних ЕІС-кодів їх точок комерційного обліку (за необхідності), передає їх оператору газотранспортної системи протягом 5 робочих днів з моменту присвоєння за формою оператора газотранспортної системи.
Згідно з п. 2 Постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем" - операторам газорозподільних систем необхідно отримати персональні ЕІС-коди (EnergyIdentificationCode) як суб'єктам ринку природного газу протягом десяти днів з дня набрання чинності цією постановою шляхом звернення до оператора газотранспортної системи, а також присвоїти в місячний строк з дня отримання персонального ЕІС-коду всім споживачам (у тому числі побутовим),підключенням до газорозподільних систем, персональних ЕІС-кодів та передати їх оператору газотранспортної системи.
Тобто, необхідність наявності у побутового споживача присвоєного Оператором ГРМ персонального ЕІС - коду як суб'єкта ринку природного газу, є однією з підстав для постачання природного газу побутовому споживачу.
Відповідно до Правил постачання природного газу підставою для постачання природного газу споживача є наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного разу.
У випадку відмови побутових споживачів природного газу від присвоєння їм персоніфікованих ЕІС-кодів, Оператором ГРМ має бути здійснено присвоєння ЕІС-коду окремій точці комерційного обліку споживача (об'єкту побутового споживача).
Кодексом ГРМ (гл. 4 розділ VI) визначено, що у разі якщо за релігійних переконань споживач заперечує проти присвоєння йому персоніфікованого ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу, що підтверджується заявою про відмову, зазначений ЕІС-код присвоюється Оператором ГРМ точці комерційного обліку споживача.
Тобто, законодавством чітко визначено з яких підстав (за релігійними переконаннями споживача) та в якому порядку (за заявою про відмову) ЕІС-код присвоюється точці комерційного обліку, а не споживачу.
Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 не було надано суду доказів, які б підтверджували, що він звертався до АТ "Полтавагаз" із заявою про відмову від присвоєння йому персоніфікованого ЕІС-кода та присвоєння кода точці комерційного обліку споживача, окрім того, споживач використовує присвоєний йому ідентифікаційний номер.
Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера та про відмову від ЕІС-коду та будь-яких інших буквено-цифрових, штрих-кодових, QR-кодових ідентифікаторів останнім суду не надавалось.
Щодо присвоєння ОСОБА_1 особового рахунку № НОМЕР_1 , то він присвоюється саме об'єкту газорозподільних систем, а не споживачам. Номер даного рахунку не змінюється у разі зміни власника об'єкта споживання природного газу, тобто не має прив'язки до конкретної фізичної особи - споживача. Дані рахунки використовуються виключно для зручності ведення обліку та оперативності надання послуг оператором ГРМ та не є конфіденційною інформацією конкретного споживача.
Враховуючи вищевказане в сукупності, суд вважає за необхідне відмовити у повному обсязі у задоволенні зустрічної позовної вимоги ОСОБА_1 щодо заборони позивачу використовувати дані оператора ГК "Нафтогаз України" для здійснення йому нарахувань за розподіл природного газу, зокрема ЕІС-коду, оскільки вказане не порушує законних прав останнього та захисту чи відновленню не підлягає.
Суд вважає за необхідне окремо зазначити, що під час судового розгляду встановлено, що відповідно до договору дарування квартири за адресою АДРЕСА_1 від 29.12.2005, посвідченого державним нотаріусом Хорольської державної нотаріальної контори Вовк А.М., його співвласниками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які володіють нею на праві спільної часткової власності - по 1/2 частині кожен.
Позов Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" про стягнення заборгованості за надані послуги із розподілу природного газу заявлено до ОСОБА_1 , що, як вбачається із матеріалів справи, мотивоване підписанням ним заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) від 07.04.2016 та здійсненням останнім неодноразової оплати за вказану послугу. Інформації про іншого співвласника квартири за вказаною адресою позивачем до матеріалів позовної заяви та в подальшому, під час розгляду справи по суті, суду подано не було. Вона була надана відповідачем на вимогу суду під час судового розгляду.
У зв'язку із її отриманням стороною позивача не було заявлено клопотання про залучення в якості співвідповідача у справі іншого співвласника квартири - ОСОБА_3 .
З огляду на це, суд вважає за необхідне зазаначити таке.
Відповідно до частини першої статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 2.5 ч. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).
Аналіз наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги/регрес).
Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зазначено, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2023 року у справі № 707/2462/17 (провадження № 61-252св23) зазначено, що:
«у разі пред'явлення позову не до всіх належних відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. […]
Відмова у позові лише через не вирішення судом клопотання позивача про залучення до участі у справі співвідповідачів чи заміну неналежного відповідача буде суперечити, зокрема принципам змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, оскільки в такому випадку позивач отримує негативне для себе рішення не через власні дії (недоведеність позовних вимог, невчинення процесуальних дій, тощо) і не через дії відповідача (надання доказів, які доводять необґрунтованість позовних вимог, тощо), а фактично через дії (бездіяльність) суду».
Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 є належним відповідачем, так як він є співвласником квартири, про стягнення заборгованості із сплати за послугу з розподілу природного газу до якої позивач АТ «ОГС «Полтавагаз» звернувся із позовом. Оскільки позивачем за первісним позовом не було заявлено клопотання про залучення співвідповідача, що є прерогативою останнього, суд позбавлений можливості самостійно здійснювати таке залучення, а отже, у зв'язку із висновком про задоволення позовних вимог за первісним позовом, вважає за необхідне роз'яснити відповідачу за цим позовом ОСОБА_1 право на звернення до співвласниці квартири ОСОБА_3 із вимогою (в порядку регресу) як солідарного боржника про відшкодування стягнутої заборгованості у рівній частці відповідно до ст. 544 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Враховуючи, що при пред'явленні АТ "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" позову до ОСОБА_1 у порядку позовного провадження сума судового збору 268,40 грн, сплаченого ним за подання заяви про видачу судового наказу, зарахована до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви, первісний позов задоволено в повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 на користь АТ "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" підлягає стягненню сплачений позивачем за первісним позовом судовий збір за подання позову в загальному розмірі 3028,00 грн.
Враховуючи те, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" звільнений від сплати судового збору за подання до суду зустрічної позовної заяви у цій справі, у задоволенні зустрічного позову відмовлено у повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у справі у вигляді судового збору за подання до суду зустрічної позовної заяви у розмірі 1211,20 грн слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 526, 629, 633, 634 ЦК України, ст. ст. 264, 265, 352 ЦПК України, суд
позовні вимоги Акціонерного товариства ''Оператор газорозподільної системи ''Полтавагаз'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ''Оператор газорозподільної системи ''Полтавагаз'' заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 4819 (чотири тисячі вісімсот дев'ятнадцять) грн 98 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ''Оператор газорозподільної системи ''Полтавагаз'' судові витрати, понесені позивачем, у вигляді сплаченого судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 грн.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" про захист прав споживачів відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення шляхом подачі відповідної заяви до Полтавського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство ''Оператор газорозподільної системи ''Полтавагаз'', код ЄДРПОУ 03351912, адреса: м. Полтава, вул. Козака, буд. 2а Полтавської області.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повний текст рішення виготовлено 20.11.2024.
Головуючий