Ухвала від 19.11.2024 по справі 554/1910/22

Дата документу 19.11.2024Справа № 554/1910/22

Провадження № 1-кп/554/283/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретарів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю: прокурора - ОСОБА_4 ,

представників потерпілого - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 42020171010000217, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акту від 14.03.2022 року, ОСОБА_7 обвинувачується у незакінченому замаху на шахрайство в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, щодо ОСОБА_9 , за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

Під час підготовчого судового засідання обвинувачений ОСОБА_7 заявив досить об'ємні скарги, клопотання та заперечення, у яких щоразу просив зобов'язати прокурора надати суду оригінали процесуальних документів, а також встановити, перевірити дослідити та надати правову оцінку доказам та викладеним ним обставинам кримінального провадження. Проти призначення справи до розгляду заперечував та неодноразово просив її закрити з різних правових підстав, описаних нижче.

Викладене підтримав його захисник.

Прокурор заперечив проти задоволення цих скарг, клопотань і заперечень по суті, проте не заперечував проти їх приєднання до матеріалів справи та розгляду разом з усіма доказами у справі в їх сукупності. Просив призначити справу до судового розгляду.

Такої ж думки притримувались представники потерпілого.

Сам потерпілий кілька разів приймав участь в судових засіданнях, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся, його інтереси в суді представляли його представники.

Суд, заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

Провадження у справі підсудне Октябрському районному суду м. Полтави. Право на захист обвинуваченому забезпечено. Підстав для закриття справи, її зупинення чи повернення обвинувального акту прокурору не встановлено. Справа підлягає розгляду у відкритому судовому засідання з викликом учасників процесу.

Щодо розгляду скарг сторони захисту.

1. Скарга № 1 від 15.08.2023 року, у якій просить визнати, що у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_9 не є потерпілим, оскільки йому не завдано шкоди, зазначеної у ст. 55 КПК України. А також незаконною процесуальну дію слідчого ДБР зі складення, підписання і вручення ОСОБА_9 04.12.2020 року пам'ятки про його права та обов'язки потерпілого (т. 2 а.с. 134-142).

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (ч. 1 ). Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 2). Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Лише за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді (ч. 5).

У справі про незакінчений злочин особа визнається потерпілим за умови фактичного заподіяння їй моральної, фізичної або майнової шкоди (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів").

Факт вчинення кримінального правопорушення, так само як і факт заподіяння ним шкоди конкретному суб'єктові, остаточно доводиться лише в обвинувальному вироку суду. Рішення про визнання особи потерпілою виноситься раніш ніж цей вирок, в основі такого рішення сукупність тих доказів, що існувала на час його прийняття.

Проте, до ухвалення обвинувального вироку можуть з'явитися нові докази, котрі можуть свідчити про те, що злочином не була заподіяна шкода особі, яка була визнана потерпілою у кримінальному процесі, або ж іншому суб'єктові.

Потерпілим від злочину є не будь-який суб'єкт, якому злочином заподіяна моральна, фізична або майнова шкода, а лише суб'єкт, благо, право чи інтерес якого, що знаходяться під охороною кримінального закону, були порушені у разі вчинення кримінального правопорушення.

Питання про наявність у кримінальному процесі потерпілого при вчиненні незакінченого злочину досі є дискусійним, а постанова Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 прийнята до набрання чинності новим КПК від 13.04.2012 року.

У цьому зв'язку суд використовує науковий підхід, викладений у монографії ОСОБА_10 з Інституту вивчення проблем злочинності Академії правових наук, за науковою редакцією доктора юридичних наук, професора, академіка Академії правових наук України ОСОБА_11 , згідно з яким, враховуючи підпорядкованість поняття «потерпілий як суб'єкт кримінального процесу» поняттю «потерпілий від злочину», слід визнати, що потерпілим у кримінальному процесі можна визнавати не тільки суб'єкта, якому заподіяна шкода закінченим злочином, але й суб'єкта, якому шкода заподіяна незакінченим злочином (замахом або готуванням до злочину).

Зважаючи на стадію процесу - підготовчого провадження, суд не досліджує та не оцінює докази, тому вважає передчасним вирішувати й питання відсутності достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення (заява про залучення до провадження як потерпілого) подана особою, якій не завдано шкоди.

Отже, скарга наразі не підлягає задоволенню.

2. Скарга № 2 від 01.08.2023 року, у якій просить визнати, що відповідно до ст.19 Конституції України, п. 15, ч.1 ст. 3 КПК України письмове повідомлення про підозру від 27.05.2021 року та письмові повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень від 21.12.2021 року і 28.01.2022 року адвокату ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні складені і підписані О. Плескачем, який за вказаною ним посадою виконувача обов'язків керівника Полтавської обласної прокуратури не набув статусу і повноважень прокурора у кримінальному провадженні. Визнати, що в.о. керівника Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_12 та прокурор відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_4 у період з 24.09.2020 по 25.11.2021 приймали процесуальні рішення та здійснювали процесуальні дії без призначення їх керівником Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_13 . прокурорами, які будуть здійснювати повноваження прокурорів у цьому провадженні. Визнати, що притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності у цьому кримінальному провадженні здійснювалось неналежними процесуальними суб'єктами, у порушення до встановленого кримінально-процесуальним законом порядку, з недотриманням належної правової процедури (т. 2 а.с. 164-251, т. 3 а.с. 1-68).

На обґрунтування своєї позиції послався на те, що на момент оголошення йому підозри мав статус адвоката, тобто спеціального суб'єкта. Однак повідомлення про підозру йому підписав виконувач обов'язків керівника регіональної прокуратури, а не керівник регіональної прокуратури чи інший уповноважений законом прокурор. Вручення підозри, на його думку, також відбувалось не уповноваженим прокурором. Такі процесуальні дії вважає нікчемними.

Суд зазначає, що законність та обґрунтованість підозри була предметом перевірки слідчого судді при обранні ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу застави, Полтавського апеляційного суду під час розгляду скарги на ухвали слідчих суддів про обрання запобіжного заходу та скасування підозри. За наслідками, було відмовлено в скасуванні підозри, визначений розмір альтернативного запобіжного заходу був зменшений, проте не констатовано про незаконність та необґрунтованість підозри.

Крім того, на даній стадії процесу відсутні достовірні відомості про те, що на момент вручення підозри адвокатська діяльність ОСОБА_7 не була припинена чи зупинена, тому передчасним наразі є віднесення його до спеціального суб'єкта.

При цьому суд покликається до правової позиції від 23.07.2024 року Першої судової палати Касаційного кримінального суду ВС у справі № 199/732/19, згідно з якою на особу, право якої на заняття адвокатською діяльністю припинено або зупинено відповідно до Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не поширюються положення Кримінального процесуального кодексу щодо особливого порядку кримінального провадження.

Релевантною також є позиція ВС від 27.11.2023 року у справі № 721/852/21.

Так, статтею 480 КПК України передбачено, що особливий порядок кримінального провадження застосовується стосовно народного депутата України; судді, судді Конституційного Суду України, судді Вищого антикорупційного суду, а також присяжного на час виконання ним обов'язків у суді, Голови, заступника Голови, члена Вищої ради правосуддя, Голови, заступника Голови, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; кандидата у Президенти України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Голови, іншого члена Рахункової палати; депутата місцевої ради; адвоката; Генерального прокурора, його заступника, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; Директора та працівників Національного антикорупційного бюро України; Голови Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступника.

Стаття 481 КПК України встановлює, що письмове повідомлення про підозру здійснюється: 1) адвокату, депутату місцевої ради, депутату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільському, селищному, міському голові - Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень; 2) народному депутату України, кандидату у Президенти України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Голові або іншому члену Рахункової палати, прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Директору або іншому працівнику Національного антикорупційного бюро України, заступникам Генерального прокурора, Голові Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступнику - Генеральним прокурором (виконувачем обов'язків Генерального прокурора) або заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 3) судді, судді Конституційного Суду України, присяжному на час виконання ним обов'язків у суді, Голові, заступнику Голови, члену Вищої ради правосуддя, Голові, заступнику Голови, члену Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, працівникам Національного антикорупційного бюро України - Генеральним прокурором або його заступником; 3-1) судді Вищого антикорупційного суду - Генеральним прокурором (виконувачем обов'язків Генерального прокурора); 4) Генеральному прокурору - заступником Генерального прокурора.

Положення ст. 481 КПК України не в кожному випадку прямо встановлює можливість здійснення письмового повідомлення виконувачем обов'язків Генерального прокурора.

Разом з тим, указані приписи передбачають здійснення повідомлення про підозру депутату місцевої ради, зокрема, Генеральним прокурором. Водночас норми цієї ж статті передбачають здійснення повідомлення про підозру народному депутату України не тільки Генеральним прокурором, а і його виконувачем обов'язків.

Аналогічна ситуація наявна і стосовно суддів. Наприклад, пред'явлення підозри судді здійснюється, зокрема, Генеральним прокурором, при цьому судді Вищого антикорупційного суду - Генеральним прокурором або його виконувачем обов'язків.

Суд також бере до уваги різний правовий статус, зокрема, народного депутата України та депутата місцевої ради, однак зважає, що посада народного депутата України є вищою, з більшим та вищим колом обов'язків, відповідальності та корупційних ризиків. Тому було б дивно вважати, що виконувач обов'язків Генерального прокурора може здійснити письмове повідомлення про підозру народному депутату, однак не має таких повноважень стосовно депутата місцевої ради.

Разом з тим до статей 480, 481 КПК України неодноразово були внесені зміни.

Системний аналіз пояснювальних записок до законів, якими вносилися ці зміни, мали на меті усунення законодавчих розбіжностей, вдосконалення організації та діяльності прокуратури, підвищення незалежності прокурора, підвищення ефективності та оперативності здійснення досудового розслідування з дотриманням необхідних гарантій для прав і свобод людини і громадянина.

При цьому колегія суддів також керується принципом безперервності діяльності органів державної влади. У такому випадку це означає, що повноваження керівника обласної прокуратури повинні здійснюватися незалежно від кадрових змін, якщо тільки будь-якими змінами не передбачено ліквідацію цієї посади.

До того ж здійснення письмового повідомлення про підозру виконуючим обов'язків особи, яка прямо визначена КПК України, автоматично не порушує встановлені Конституцією та КПК України гарантій прав і свобод людини і громадянина.

Таким чином, Верховний Суд прийшов до висновку, що відсутність у КПК України прямої вказівки на можливість здійснення повноважень керівника обласної прокуратури його виконувачем обов'язків не свідчить про таку заборону.

При цьому, з пояснень прокурора ОСОБА_4 , вбачається, що вручення зазначеного процесуального документа виконуючим обов'язки керівника регіональної прокуратури було доручено йому, оскільки він був включений до складу групи прокурорів у даному провадженні.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2019 року (справа № 536/2475/14-к) зробила висновок про те, що вручення повідомлення про підозру іншою уповноваженою особою за умови, що рішення було прийнято та підписано визначеним на це ст. 481 КПК України суб'єктом, не порушує гарантії суддівської незалежності. Генеральний прокурор або його заступник можуть доручити слідчому або іншому прокурору вручити повідомлення про підозру. Уповноваження іншої особи на вручення повідомлення про підозру судді, рішення про здійснення якого прийнято належним суб'єктом, на завершальному етапі здійснення такого повідомлення, не призводить до порушення цієї гарантії, передбаченої ст. 481 КПК України.

Отже, у складанні і підписанні підозри в.о. керівника Полтавської обласної прокуратури та врученні цієї підозри прокурором відділу Полтавської обласної прокуратури наразі судом не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкоджали призначенню справи до судового розгляду (т. 2 а.с. 204).

3. Скарга № 3 від 05.10.2023 року, у якій просить процесуальні рішення та дії прокурорів, які прийняті під час досудового розслідування без наявності на те процесуальних повноважень прокурора, визначених ст. ст. 36, 37, 110 КПК України та у порушення правил підслідності визнати незаконними. З цих же міркувань визнати незаконними і дії слідчих, а докази недопустимими (т. 3 а.с. 69-94).

Незаконність дій прокурорів і слідчих пояснює неналежним здійсненням повідомлення йому як адвокату про підозру не уповноваженими прокурорами, що, на його думку, не викликає розумного сумніву у стороннього спостерігача. Вважає не зрозумілим, на якому повідомленні про підозру ґрунтується обвинувальний акт та просить зобов'язати прокурора витребувати процесуальні документи у цьому кримінальному провадженні.

Суд наголошує, що, відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності сторін, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.

Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником.

Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником.

Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків та вкотре зазначає, що у підготовчому судовому засіданні не вправі оцінювати докази на предмет їх допустимості, оскільки такі правомочності передбачені на стадії судового розгляду справи.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 1 ст. 86 КПК). Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ч.2 ст. 86 КПК). Визнання доказів недопустимими здійснюється судом при прийнятті остаточного рішення в кримінальному провадженні (ч.1 ст. 89 КПК).

4. Скарга № 4 від 20.11.2023 року, у якій просить визнати, що судові рішення слідчого судді ОСОБА_14 від 28.01.2022 року про призначення судових технічної та фоноскопічної експертиз не виконані. Визнати, що прокурор відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_4 , затвердивши обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні, не забезпечив виконання органом досудового розслідування цих судових рішень слідчого судді та умисно перешкодив їх виконанню. Визнати, що внаслідок невиконання цих судових рішень слідчого судді, зміст та форма кримінального провадження не відповідають загальним засадам кримінального провадження, а досудове розслідування є неповним та упередженим. Визнати докази сторони обвинувачення, що отримані у порушення загальних засад кримінального провадження та з істотним порушенням права на захист ОСОБА_7 внаслідок невиконання судових рішень слідчого судді, недопустимими. Забезпечити виконання судових рішень слідчого судді ОСОБА_14 від 28.01.2022 року про призначення судових технічної та фоноскопічної експертиз у порядку судового контролю відповідно до положень ст.ст.129, 129-1 Конституції України, ст. 2,21 КПК України ( т. 3 а.с. 99-138).

Суд зазначає, що порядок залучення експерта описаний у ст. 243 КПК України, яка визначає, що експерт залучається у разі наявності підстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримінального провадження. Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов'язкової. Експерт може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу.

Як убачається з копій ухвал слідчого судді від 28.01.2022 року, наданих стороною захисту, за клопотанням адвоката ОСОБА_15 слідчим суддею були призначені судово-фоноскопічну експертизу для встановлення голосу, зафіксованому під час НСРД, ОСОБА_7 , а також судово-технічна експертиза для порівняння об'єму та змісту інформації першоджерела та ДВД диску. Для забезпечення проведення експертиз було зобов'язано орган досудового розслідування надати експертам в тому числі оригінали технічних засобів, за допомогою яких було здійснено фіксування НСРД, карт пам'яті, документів (т. 3 а.с. 106-109).

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що йому слідчим суддею не доручалось звернення указаних ухвал до виконання та спрямування до експертної установи. Експертизи призначені за клопотанням сторони захисту, тому саме сторона захисту мала це зробити. Від експертних установ запитів на отримання відповідних технічних засобів чи документів не надходило.

Сторона захисту не навела переконливих доказів, які би свідчили про наявність об'єктивних причин, з яких не змогла залучити експерта самостійно під час досудового розслідування, зокрема спрямувати ухвали слідчого судді до експертної установи для організації виконання, оскільки й висновок експерта, залученого слідчим суддею, відповідно до ч. 9 ст. 244 КПК України, надається особі, за клопотанням якої він залучений.

Крім того, відомості про номенклатуру, фактичну наявність спеціальних технічних засобів чи спеціальної техніки: устаткування, апаратури, приладів, пристрів, програмного забезпечення, препаратів та інших виробів, призначених (спеціально розроблених, виготовлених, запрограмованих або пристосованих) для негласного отримання інформації, що розкривають найменування, принцип дії чи експлуатаційні характеристики технічних засобів розвідки, спеціальних технічних засобів чи спеціальної техніки, призначених для здійснення та забезпечення оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності, відповідно до пунктів 4.5.1, 4.5.6 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затв. наказом голови Служби безпеки України від 12 серпня 2005 року N 440, є державною таємницею.

Володіння зазначеними відомостями без належних на те підстав дає змогу зацікавленій стороні впливати на результати такої діяльності, що створює загрозу національним інтересам і безпеці. З цих підстав, обумовлених потребою зберігати таємні поліцейські методи розслідування злочинів, статтею 246 КПК передбачено обмеження обов'язку розкриття у кримінальному провадженні відомостей про факт та методи проведення НСРД.

Ухвали слідчого судді від 28.01.2022 року не містять клопотань сторони захисту про розсекречення відповідного обладнання, призначеного для проведення НСРД, а також про отримання зразків голосу ОСОБА_7 у порядку ч. 8 ст. 244 КПК України, зважаючи, що у клопотанні захисту ставилось питання ідентифікації саме його голосу. Порівняння інформації, що міститься на технічному носії інформації з відомостями протоколів НСРД від 11. та 16.06.2021 року, про що в тому числі клопотала сторона захисту, не потребує спеціальних знань, як не потребує спеціальних знань і вирішення питань права, зокрема щодо елементів провокації злочину.

У відповідності до ч.1, 3 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

На думку ВС (рішення від 13.03.2019 р. у справі №814/218/14), під зловживанням процесуальними правами слід розуміти форму умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних з наслідками, до яких вони можуть призвести; використанні наданих прав всупереч їхньому призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження; перешкоджанні діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ; необґрунтованому перевантаженні роботи суду.

З огляду на засади змагальності сторін, зайняття судом активної позиції у доказуванні обставин кримінального правопорушення на стадії підготовчого судового засідання, зокрема відшукання та звернення до виконання ухвали слідчого судді, як про це просить сторона захисту, суперечить принципу безсторонності суду. Тягар доказування обставин кримінального правопорушення поза розумним сумнівом лежить на стороні обвинувачення. У разі недоведеності кримінального правопорушення поза розумним сумнівом суд зобов'язаний за результатами розгляду справи постановити виправдувальний вирок.

Відтак, підстав для задоволення цієї скарги, на даній стадії процесу суд не вбачає.

5. Скарга № 5 від 17.09.2023 року, у якій просить зобов'язати прокурора ОСОБА_4 надати витяги з ЄРДР у цій справі. Визнати незаконною процесуальну дію слідчого ОСОБА_16 з направлення поштою 14.03.2022 року копій обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування на адресу адвоката ОСОБА_7 . Визнати незаконною бездіяльність прокурора відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_4 з невручення копій обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування у цьому провадженні адвокату ОСОБА_7 та його захисникам під розписку, одночасно з переданням обвинувального акту до суду 15.03.2022 року. Визнати, що зміст копії реєстру матеріалів досудового розслідування, що надійшов до суду поштою 04.05.2022 року на адресу адвоката ОСОБА_7 відрізняється від оригіналу реєстру матеріалів досудового розслідування, що надійшов до суду. Визнати, що за прийнятим 29.12.2021 року прокурором ОСОБА_4 процесуальним рішенням в порядку ст.ст. 283, 290 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020171010000217 від 24.09.2020 року було завершене 29.12.2021 року. Визнати, що процесуальні рішення та дії, прийняті стороною обвинувачення після завершення досудового розслідування 29.12.2021 року та після закінчення 27.02.2022 року строку досудового розслідування ц цьому кримінальному провадженні є незаконним, а отримані стороною обвинувачення у ці проміжки часу докази недопустимими. Визнати, що обвинувальний акт не може ґрунтуватися на жодному з повідомлень про підозру адвокату ОСОБА_7 від 27.05.2021 року, 21.12.2021 року, 28.01.2022 року у зв'язку із здійсненням цих повідомлень не уповноваженими на те суб'єктами, з істотним порушенням права на захист та особливостей повідомлення про підозру окремих категорій осіб, визначених главою 37 КПК України (т. 3 а.с. 139-219)

Прокурор пояснив, що у зв'язку з оголошенням воєнного стану 24.02.2022 року та відсутністю обвинуваченого і його захисників, сторона обвинувачення була не взмозі особисто вручити їм обвинувальний акт з додатками.

Суд зазначає, що дійсно 24.02.2022 року в Україні у зв'язку зі збройною агресією рф було введено воєнний стан та ворог з перших днів був на підступах міста Києва, де проживає ОСОБА_7 . Станом на 14-15.03.2022 року місто Київ систематично піддавався обстрілам житлових кварталів. Матеріали справи містять відомості про направлення обвинувального акту та реєстру до нього поштою обвинуваченому та його захисникам. Про відсутність у сторони захисту цих документів, не заявлено. У той же час відсутні відомості про те, що ОСОБА_7 та його захисники особисто прибували до міста Полтави 14-15.03.2022 року, а прокурор відмовлявся вручити їм означені документи. Повноту та обґрунтованість обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування суд на даній стадії процесу не вирішує, про що неодноразово зазначав. Ці питання можуть бути вирішені при дослідженні та оцінці доказів у ході судового розгляду справи.

6. Скарга № 6 від 16.03.2023 року, у якій просить визнати упередженою та незаконною бездіяльність старшого групи прокурорів ОСОБА_4 з неврахування наданого стороною захисту на стадії досудового розслідування висновку експерта Інституту держави і права ім. Корецького НАН України від 18.01.2022 року №126/3е та не прийняття рішення про незгоду з висновком експерта до звернення з обвинувальним актом, у порушення права на захист ОСОБА_7 та права на справедливий суд (т. 3 а.с. 220-255).

У відповідності до ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Відповідно до статті 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється

Враховуючи, що КПК України не передбачає обов'язку прокурора приймати процесуальне рішення про незгоду з висновком правової експертизи до звернення з обвинувальним актом до суду, суд не вбачає підстав для визнання упередженою та незаконною бездіяльності старшого групи прокурорів ОСОБА_4 . Крім того, суд вже відмовляв стороні захисту у задоволенні відводу прокурору з мотивів упередженості.

Висновок експерта оцінюється судом на засадах змагальності сторін в рамках судового розгляду кримінального провадження, не є обов'язковим, але незгода з ним повинна бути вмотивована у відповідному рішенні. З огляду на те, що прокурором справа направлена до суду для розгляду по суті, остаточну оцінку висновку експерта під час судового провадження має давати суд.

7. Скарга № 7 від 20.05.2022 року, у якій просить зобов'язати прокурора надати суду документи щодо початку кримінального провадження та визнати незаконним процесуальне рішення про початок досудового розслідування та процесуальну дію - внесення відомостей до ЄРДР 24.09.2020 року за №42020171010000217 у зв'язку з грубим порушенням ст. ст. 8,19 Конституції України, ст. 214 КПК України та Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення, затвердженого Наказом Генерального прокурора № 298 від 30.06.2020 року (т. 4 а.с. 4-41).

Вважає, що прокурор Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_17 прийняв безпідставне рішення про початок досудового розслідування та безпідставно вніс відомості до ЄРДР, що істотно обмежило права ОСОБА_7 . На його думку заява потерпілого ОСОБА_9 від 22.09.2020 року та рапорт оперуповноваженого УСБУ ОСОБА_18 від 23.09.2020 року не могли слугувати підставою початку досудового розслідування, позаяк містили розбіжності у їх змісті. ОСОБА_9 не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення. У рапорті оперуповноваженого взагалі не йдеться про ОСОБА_7 , а про інших фігурантів, зокрема ОСОБА_9 .

У відповідності до ч.1-2 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом Бюро економічної безпеки України.

З матеріалів справи убачається і не оспорюється сторонами, що прокурор ОСОБА_17 вніс відомості до ЄРДР за №42020171010000217 від 24.09.2020 року на підставі матеріалів правоохоронних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень за ч. 1 ст.14, ч. 3 ст. 369-2 КК України ( т. 4 а.с. 20).

Згідно ч. 1 ст. 218 КПК України, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 КПК України, якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.

Прокурор та слідчий відповідно до вимог КПК України на вказаній стадії не завжди мають можливість визначити суб'єкт кримінального правопорушення, підслідність кримінального провадження та важливі обставини злочину, оскільки вказані їх можливо встановити лише при проведенні досудового розслідування, здійснення слідчим та процесуальних дій, які можуть бути проведенні лише після внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування.

У даному випадку, уповноважена особа, зобов'язана була внести відомості до ЄРДР та провести необхідні першочергові слідчі дії. Відтак, підстав для задоволення скарги не вбачається, питання оцінки здобутих під час досудового розслідування доказів вирішується під час прийняття остаточного рішення у справі.

8. Скарга № 8 від 07.03.2023 року, у якій просить визнати незаконною постанову в.о. керівника Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_19 від 10.08.2021 року про уточнення номера кримінального провадження, оскільки КПК України не передбачає такої процедури та порушено порядок повідомлення про підозру спеціальному суб'єктові (т. 4 а.с. 42-45).

Відповідно до ч.1, 3 ст. 110 КПК України, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

Водночас відповідно до частини 2 статті 305 КПК України слідчий, дізнавач чи прокурор має право самостійно реагувати та усувати допущені порушення без рішення слідчого судді по суті скарги.

Таким чином, сам по собі факт уточнення номеру кримінального провадження за постановою прокурора вочевидь не суперечить закону, тому підстав визнання її незаконною не вбачається. Позиції щодо можливого порушення процедури повідомлення про підозру описані вище. Оцінка доказів на даній стадії процесу не здійснюється.

9. Скарга № 9 від 07.06.2022, у якій просить зобов'язати прокурора надати суду документи щодо запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 , а також визнати незаконною та упередженою процесуальну дію прокурора ОСОБА_4 щодо складення і підписання клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 (т. 4 а.с. 46-77).

Вважає, що підстав для звернення із таким клопотанням у прокурора не було, оскільки відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України і своєю поведінкою обвинувачений наразі це довів.

Суд вкотре зазначає, що у відповідності до ч.1, 3 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Клопотання прокурора ОСОБА_4 про обрання та продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу тримання під вартою було предметом перевірки слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави та колегії суддів Полтавського апеляційного суду. За наслідками розгляду клопотання прокурора та в подальшому апеляційних скарг сторони захисту, клопотання було задоволено частково та зменшено розмір застави (т. 4 а.с. 56-77).

Відтак, слідчим суддею та колегією суддів Полтавського апеляційного суду у встановлений законом спосіб вже надано вичерпну правову оцінку клопотанню прокурора, у зв'язку з чим правові підстави для його подальшої перевірки, визнання його незаконним та упередженим наразі відсутні.

10. Скарга № 10 від 09.03.2023 року, у якій просить дослідити протокол затримання особи від 26.05.2021 року, виготовлений слідчим ДБР ОСОБА_20 та визнати незаконною бездіяльність прокурора ОСОБА_4 щодо залишення без розгляду зазначеного клопотання сторони захисту (т. 4 а.с. 78-87).

На обґрунтування своєї скарги послався на те, що звертався до старшого групи прокурорів ОСОБА_4 з клопотанням про встановлення осіб, які без дозволу ОСОБА_7 , маючи доступ до копій номерів сім-карток, якими він користувався та порушуючи його права, несанкціоновано здійснили реєстрацію від його імені в системах телекомунікаційних мереж «Whats App» та «Telegram» для убезпечення від можливих провокацій вчинення злочину з метою його викриття, однак прокурор ОСОБА_4 його проігнорував.

Правомірність затримання є предметом перевірки слідчого судді та апеляційного суду при розгляді питання щодо обрання запобіжного заходу.

До скарги не додано копії клопотання до прокурора ОСОБА_4 а також доказів того, що сторона захисту самостійно вживала заходів щодо витребування необхідної їй інформації. Наразі судове слідство не проводилось, тому суд не досліджує зібрані у справі докази, у зв'язку з чим на даній стадії процесу скарга не підлягає задоволенню.

11. Заява № 11 від 30.12.2022 року, у якій просить визнати дії громадянина ОСОБА_9 , як особи, залученої до конфіденційної діяльності та дії правоохоронних органів провокацією вчинення злочину з метою його викриття відносно ОСОБА_7 . Визнати усі докази, здобуті внаслідок вчинення злочину з метою його викриття у цьому кримінальному провадженні недопустимими ( т. 4 а.с. 88-127).

У постанові від 6 березня 2018 року (справа № 727/6661/15-к) Верховний Суд відмітив, що відповідно до вимог ЄСПЛ для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів є низка критеріїв. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм - наявність у суду можливостей перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання.

Тобто, будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчинюваного злочину, має бути такою, що здатна бути перевіреною, а державне обвинувачення повинно мати змогу продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу.

Враховуючи, що перевірка доказів сторони обвинувачення на предмет провокації злочину здійснюється за наслідками дослідження доказів у ході судового слідства, клопотання наразі є передчасним, проте підлягає перевірці під час судового розгляду справи.

12. Скарга № 12 від 16.12.2023 року, у якій просить визнати, що строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні завершився 27.02.2022 року у зв'язку з наданням запиту прокурора стороні захисту про відкриття матеріалів кримінального провадження в порядку ч. 6 ст. 290 КПК України. Визнати, що бездіяльність прокурора ОСОБА_4 та інших прокурорів з ненадання запиту прокурора стороні захисту в порядку ч. 6 ст. 290 КПК України призвела до істотного порушення права на захист ОСОБА_7 , права на справедливий судовий розгляд та грубого порушення порядку, належної правової процедури, змісту і форми кримінального провадження. Визнати, що прокурор ОСОБА_4 двічі приймаючи процесуальні рішення 29.12.2021 року та 28.01.2022 року в порядку ст. ст. 283, 290 КПК України у цьому кримінальному провадженні грубо порушив порядок, належну правову процедуру, зміст і форму кримінального провадження. Визнати, що прокурор ОСОБА_4 звернувся з обвинувальним актом у цьому кримінальному провадженні до суду 15.03.2022 року поза межами строку досудового розслідування, який закінчився 27.02.2022 року (т. 4 а.с. 128-131).

Суд 02.03.2023 року вже вирішував подібне клопотання сторони захисту та відмовив у закритті справи на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України (т. 1 а.с. 212-213). При цьому судом було зазначено таке.

Згідно ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 24.10.2022 року у справі № 216/4805/20 надано правовий висновок, що відповідно до положень ч. 5 ст. 219 КПК (в редакції Закону України № 2201-IX від 14.04.2022 року) не включається у строк досудового розслідування, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, який обраховується з наступного дня після направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування із зазначенням дати, часу та місця ознайомлення із матеріалами розслідування, до моменту закінчення ознайомлення вказаних осіб з матеріалами досудового розслідування. День направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, має рахуватися у строк досудового розслідування.

06.12.2022 року Верховний суд № 991/3921/20 висловив правову позицію, що той факт, що день повідомлення про завершення досудового розслідування та день фактичного надання доступу до матеріалів досудового розслідування можуть не співпадати, не свідчить про те, що строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування необхідно обраховувати з моменту фактичного надання доступу до таких матеріалів. Проміжок часу між цими днями не повинен включатися у строк досудового розслідування.

Згідно клопотання та наданого суду реєстру матеріалів досудового розслідування, достовірність якого сторони під сумнів не ставили, ОСОБА_7 вперше повідомлено про підозру у даному кримінальному провадженні 27.05.2021 року, після чого строки досудового розслідування неодноразово продовжувались прокурором та судом, загалом до 9 місяців, тобто до 27.02.2022 року. Правомірність продовження строків досудового розслідування не оспорюється.

28.01.2022 року стороною обвинувачення повідомлено про завершення досудового розслідування та надано стороні захисту доступ до матеріалів досудового розслідування, знайомилась зі справою 04.02.2022 року (1 том) та 23.02.2022 року. При цьому 18.02.2022 року ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави підозрюваному та його захисникам було встановлено строк для ознайомлення із матеріалами справи до 27.02.2022 року включно.

Відтак, терміни ознайомлення сторони захисту із матеріалами кримінального провадження з 29.01.2022 року до 27.02.2022 року включно (30 днів) не враховуються до строків досудового розслідування, а зважаючи, що обвинувальний акт у даному провадженні отриманий Октябрським районним судом м. Полтави 15.03.2022 року (на 16 день останнього місяця строку), визначений судом дев'ятимісячний строк досудового розслідування вочевидь не витік.

Посилання сторони захисту на те, що під час повідомлення про завершення досудового розслідування прокурор не надав стороні захисту запиту про надання доступу до доказів сторони захисту відповідно до положень ч. 6 ст. 290 КПК України не є підставою враховувати терміни ознайомлення сторони захисту із матеріалами кримінального провадження з 29.01.2022 року до 27.02.2022 року включно до строків досудового розслідування.

Вирішення іншої частини клопотання сторони захисту, зокрема, закриття провадження у справі у зв'язку з безпідставним притягненням ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності не у порядку визначеному кримінально-процесуальним законом, неналежним письмовим повідомленням про підозру не уповноваженими на те особами 27.05.2021 року, неналежним письмовим повідомленням про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень 21.12.2021 року і 28.01.2022, відсутності в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, а також витребування у прокурора відповідних процесуальних документів виходить за межі повноважень суду у підготовчому судовому засіданні. Відтак ці питання підлягають вирішенню судом на більш пізніх стадіях процесу, зокрема при дослідженні та оцінці доказів.

13. Скарга № 13 від 14.08.2023 року, у якій просить зобов'язати прокурора надати суду документи. Визнати незаконними: здійснення письмового повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри адвокату ОСОБА_7 28.01.2022 року; надання письмового доручення слідчому в порядку ч.1-3,7,10 ст. 290 КПК України прокурором ОСОБА_4 28.01.2022 року; складення, підписання та вручення 28.01.2022 року ОСОБА_7 слідчою ОСОБА_21 повідомлення про завершення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. Визнати, що сторона обвинувачення не відкрила матеріалів досудового розслідування стороні захисту відповідно до вимог ст. 290 КПК України після прийняття прокурором процесуального рішення в порядку ст. ст. 283, 290 КПК України. Визнати усі докази сторони обвинувачення у цьому кримінальному провадженні недопустимими у зв'язку з невідкриття стороною обвинувачення стороні захисту матеріалів досудового розслідування згідно вимог ст. 290 КПК України після прийняття 29.12.2021 року прокурором ОСОБА_4 процесуального рішення в порядку ст. ст. 283, 290 КПК України (т. 4 а.с. 132-141).

Вважає, що дії слідчого та прокурора є безпідставними та не передбачені КПК України. Крім того, на його думку досудове розслідування проведено неповно, оскільки не допитано ряд свідків, не проведено призначених експертиз, слідчого експерименту, не надано належної правової оцінки висновку науково-правової експертизи від 18.01.2021 року № 126/3-е.

Суд вчергове зазначає, що стороною захисту у підготовчому судовому засіданні порушуються питання, які вирішуються на стадії судового розгляду справи й торкаються дослідження та оцінки доказів сторони обвинувачення та сторони захисту. Тому скарга наразі задоволенню не підлягає, проте приєднується до справи та підлягає вирішенню за наслідками розгляду справи.

14. Скарга № 15 від 26.05.2022 року, у якій просить визнати незаконною бездіяльність слідчих Нацполіції та прокурорів Полтавської обласної прокуратури на чолі з ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні з неприйняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження в порядку п.1 ч. 2 ст. 283 КПК України на підставі п..п.2,3 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_7 та невстановленні достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 в суді і вичерпання можливостей їх отримання. Ухвалити в підготовчому судовому засіданні рішення про закриття кримінального провадження в порядку ст. ст. 284, 314 КПК України (т. 4 а.с. 152-157).

Суд вчергове зазначає, що прокурор є самостійним у своїй процесуальній діяльності під час досудового розслідування кримінального провадження та у відповідності до ч. 2 ст. 283 КПК України зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відтак, звернувшись до суду із обвинувальним актом, прокурор діяв у межах своїх дискреційних повноважень, визначених КПК України.

Можливість закриття кримінального провадження судом першої інстанції щодо обвинуваченого на стадії підготовчого провадження у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 в суді і вичерпанням можливостей їх отримання в КПК України не передбачена. В такому разі суд діє у порядку ст. 373 КПК України за наслідками судового розгляду кримінального провадження.

Тому підстави для задоволення скарги наразі відсутні.

15. Скарга № 15 від 07.08.2022 року, у якій просить визнати безпідставними, необґрунтованими та незаконними процесуальні рішення слідчої ОСОБА_21 та прокурора ОСОБА_4 щодо правової кваліфікації діяння ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України у цьому кримінальному провадженні. Визнати відсутність у діянні ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України (т. 4 а.с. 158-170).

Суд зазначає, що можливість встановлення правильності кваліфікації дій обвинуваченого передбачена за наслідками судового розгляду справи, а не в підготовчому провадженні, тому скарга не підлягає задоволенню, але приєднується до матеріалів кримінального провадження для врахування на подальших стадіях процесу.

16. Скарга № 16 від 15.03.2023 року, у якій просить витребувати у прокурора процесуальні документи. Визнати незаконною бездіяльність слідчих та прокурорів у цьому кримінальному провадженні з неповідомлення ОСОБА_7 і його захисників про закінчення досудового розслідування 29.12.2021 року в порядку ст. ст. 283, 290 КПК України та з ненадання доступу стороні захисту до матеріалів досудового розслідування згідно вимог ст. 290 КПК України. Визнати усі докази сторони обвинувачення у цьому кримінальному провадженні недопустимими у зв'язку з невідкриттям стороною обвинувачення стороні захисту матеріалів досудового розслідування 29.12.2021 року в порядку ст. ст. 283, 290 КПК України (т. 4 а.с. 171-175).

17. Скарга № 17 від 25.05.2022 року, у якій просить витребувати у прокурора процесуальні документи. Визнати незаконною та упередженою бездіяльність слідчих ТУ ДБР, розташованого у місті Полтава, слідчих СУ УМВС України в Полтавській області, прокурорів, яка полягає у невстановленні всіх без виключення осіб, зазначених у письмовому клопотанні ОСОБА_7 від 10.11.2021 року, не проведенні допиту в якості свідків встановлених осіб за участі сторони захисту в порядку ч. 6 ст. 223 КПК України, залишенні без розгляду і відповіді у порушення ст. 220 КПК країни письмового клопотання ОСОБА_7 від 14.12.2021 року за №15/21-нп, не забезпеченні виконання задоволеного письмового клопотання ОСОБА_7 від 10.11.2021 року в порядку ст. 220 КПК України, що призвело до грубого порушення стороною обвинувачення таких засад кримінального провадження як забезпечення права на захист, диспозитивності, змагальності сторін, справедливості судового розгляду, а також істотного порушення процесуального права сторони захисту на збирання доказів та права ОСОБА_7 на захист і справедливий судовий розгляд. Визнати незаконними процесуальні дії з допиту осіб за клопотанням сторони захисту без участі при цьому сторони захисту, а докази, отримані за результатами таких процесуальних дій недопустимими (т. 4 а.с. 181-191).

18. Скарга № 18 від 17.06.2022 року, у якій просить витребувати у прокурора відповідні процесуальні документи. Визнати усі процесуальні рішення та усі процесуальні дії прокурорів, слідчих, дізнавачів, які були прийняті та вчинені ними під час досудового розслідування у порушення до правил підслідності, застосування належної правової процедури, порядку, змісту і форми кримінального провадження - незаконними, а докази, одержані за їх результатами - недопустимими. Визнати незаконним досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, яке здійснювалось з 24.09.2020 року по 26.11.2021 року слідчими Національної поліції в полтавській області, слідчими ТУДБР, розташованого у місті Полтава, дізнавачами УСБУ в Полтавській області під наглядом та процесуальним керівництвом прокурорів, які не мали на те законних повноважень, оскільки не визначались ані керівником Полтавської місцевої прокуратури, ані керівником Полтавської обласної прокуратури в порядку ст. ст. 36, 37, 110 КПК України прокурорами, які здійснюватимуть повноваження прокурора у даному провадженні ( т. 4 а.с.192-215).

19. Скарга № 19 від 27.07.2022 року, у якій просить зобов'язати прокурора надати суду відповідні процесуальні документи. Визнати затримання 26.05.2021 року адвоката ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні, складення і підписання протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складеного 26.05.2021 року, вручення пам'ятки про процесуальні права та обов'язки підозрюваного ОСОБА_7 незаконними, а отримані за їх результатами докази недопустимими (т. 4 а.с. 216-233).

Вважає затримання незаконним та безпідставним, а протокол затримання не вмотивованим.

Суд зазначає, що доводи сторони захисту про незаконне затримання підозрюваного ОСОБА_7 та порушення слідчим вимог ст. 208 КПК України могли бути предметом оскарження в порядку ст. 206 КПК України щодо підстав затримання або при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, а також можуть бути предметом судового розгляду в подальшому, зокрема при оцінці доказів, отриманих під час затримання підозрюваного.

Відомості про оскарження затримання в порядку ст. 206 КПК України до скарги обвинуваченим не приєднано.

20. Скарга № 20 від 10.05.2022 року, у якій просить витребувати у прокурора відповідні процесуальні документи. Визнати процесуальні рішення та дії прокурорів, слідчих, дізнавачів, які стосуються проведення 26.05.2021 року негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, -відео контроль особи, стосовно громадянина ОСОБА_9 у цьому кримінальному провадженні незаконним, а докази, отримані за результатами вчинення цієї процесуальної дії недопустимими, а також провокацією злочину з їх боку та ОСОБА_9 . Визнати, що під час її проведення було грубо та істотно обмежені та порушені конституційні права ОСОБА_7 та гарантії адвокатської діяльності, оскільки попереднього дозволу слідчого судді Полтавського апеляційного суду не надавалось (т. 5 а.с. 1-52).

21. Скарга № 21 від 05.02.2023 року, у якій просить визнати незаконною бездіяльність прокурора ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні з невжиття заходів прокурорського реагування, передбачених ст. 25, 222 КПК України, внаслідок публікацій ОСОБА_22 в інтернет-виданні «Полтавщина», а докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод ОСОБА_7 недопустимим (т. 5 а.с. 57-73).

Стаття 222 КПК України, до якої покликається обвинувачений ОСОБА_7 , визначає, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Матеріали справи містять постанову слідчого ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві від 26.05.2021 року, згідно з якою ним надано дозвіл на розголошення даних досудового розслідування щодо обставин затримання мешканця міста Києва та кваліфікації його підозри за ч. 4 ст. 190 КК України (т. 5 а.с. 63-64).

У статті інтернет-видання «Полтавщина» згадується прізвище ОСОБА_7 , його колишнє місце роботи та інші відомості про нього, що виходить за межі дозволу слідчого на розголошення відомостей ( а.с.65-73).

Проте, у суду відсутні відомості про те, що саме прокурор ОСОБА_4 надав дозвіл на розголошення саме цих відомостей, або був достеменно обізнаний про їх розголошення та про публікацію в означеному інтернет-ЗМІ.

Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Гарантії діяльності засобів масової інформації та журналістів закріплені ст.25 Закону України «Про інформацію».

Обвинувачений ОСОБА_7 у разі, якщо вважає свої права порушеними внаслідок публікації в інтернет-виданні «Полтавщина» вправі звернутися до суду в порядку цивільного судочинства для їх захисту, або ж ініціювати внесення відомостей до ЄРДР, у разі якщо вважає, що вчинено кримінальне правопорушення.

За відсутності доказів протиправної бездіяльності прокурора ОСОБА_4 , скарга не підлягає задоволенню.

22. Скарга № 22 від 17.05.2022 року, у якій просить витребувати у прокурора відповідні процесуальні документи. Визнати негласну слідчу (розшукову) дію зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та негласну слідчу (розшукову) дію аудіо, відео контроль особи стосовно ОСОБА_9 незаконними, а отримані за їх результатами докази неналежними і недопустимими. А також незаконною процесуальну дії оперуповноваженого ОСОБА_23 зі складання і підписання 18.05.2021 року протоколу за результатами нсрд (т. 6 а.с. 74-95).

23. Скарга № 23 від 11.05.2022 року, у якій просить витребувати у прокурора відповідні процесуальні документи. Встановити чи мав заявник ОСОБА_9 допуск до державної таємниці під час залучення його до підготовки та проведення 26.05.2021 року заходів з контролю за вчиненням злочину. Визнати дії з проведення та негласної слідчої (розшукової) дії контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту та протокол про це від 14.06.2021 року недопустимим доказом, згідно ст. ст. 86, 87 КПК України. Визнати дії ОСОБА_9 та правоохоронних органів під час проведення 26.05.2021 року цієї нсрд провокацією злочину, всупереч вимогам ч. 3 ст. 271 КПК України (т. 5 а.с. 96-121).

24. Скарга № 24 від 07.02.2024 року, у якій просить витребувати у прокурора відповідні процесуальні документи. Зобов'язати УСБУ в Полтавській області надати відповідь на адвокатський запит адвоката ОСОБА_8 від 17.07.2023 року за №486/23. Визнати слідчу (розшукову) дію оперуповноваженого ОСОБА_18 з проведення 26.05.2021 року огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр та спеціальних імітаційних засобів незаконною. А також незаконною процесуальну дію з підписання протоколу про це від 26.05.2021 року, а доказ недопустимим (т. 5 а.с. 122-155).

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону «Про доступ до публічної інформації», відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом. Ненадання відповіді, надання неповної інформації, є підставою подальшої реалізації процесуальних прав як учасника справи - витребування доказів. Тому підстави для зобов'язання надати відповідь на адвокатський запит відсутні. Між тим матеріали справи не містять достовірних даних про вручення означеного адвокатського запиту в УСБУ в Полтавській області та ініціювання адвокатом притягнення до відповідальності осіб, які не надали йому відповіді на адвокатський запит.

25. Скарга № 25 від 25.07.2022 року, у якій просить витребувати у прокурора відповідні процесуальні документи. Визнати слідчу (розшукову) дію огляд від 26.05.2021 року у цьому кримінальному провадженні слідчого ТУ ДБУ, розташованого у місті Полтава ОСОБА_20 як проведення обшуку та недопустимим доказом. Залучення ОСОБА_7 як підозрюваного до участі у цій слідчій (розшуковій) дії визнати порушенням конституційних прав і свобод ОСОБА_7 , істотним порушенням права на захист та порушенням застосування належної правової процедури і загальних засад кримінального провадження (т. 5 а.с. 162-174).

26. Скарга № 26 від 09.01.2024 року, у якій просить витребувати у прокурора відповідні процесуальні документи. Визнати незаконною, з істотним порушенням права на захист ОСОБА_7 бездіяльність слідчої ОСОБА_16 із залишення без розгляду письмового клопотання ОСОБА_7 від 14.12.2021 року за №15/21-нп в порядку ст. 220 КПК України про проведення слідчого експерименту з метою перевірки і уточнення відомостей, зазначених у протоколі огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр та спеціальних імітаційних (несправжніх) засобів від 26.05.2021 року, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зобов'язати начальника УСБУ в Полтавській області розглянути адвокатський запит захисника ОСОБА_8 від 17.07.2023 року за №486/23 та надати відповідь, яку долучити до матеріалів справи. Призначити та провести слідчий експеримент з метою перевірки і уточнення відомостей, зазначених у протоколі огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр та спеціальних імітаційних (несправжніх) засобів від 26.05.2021 року, для встановлення обставин кримінального правопорушення (т. 5 а.с. 175-190).

Приєднана до справи ксерокопія клопотання ОСОБА_7 , адресованого слідчій ОСОБА_16 не містить відомостей про його отримання останньою та відсутності у матеріалах справи постанови за наслідками його розгляду. Згідно КПК України слідчий наділений процесуальною самостійністю. Щодо адвокатського запиту позиція висловлена в обґрунтуванні скарги № 24.

Скарга не підлягає задоволенню, оскільки судом на даній стадії процесу не здійснюється дослідження та оцінка зібраних доказів. Це є можливим на стадії судового розгляду, відтак доводи скарги приєднуються до справи та підлягають врахуванню на більш пізніх стадіях процесу. Тим більше на стадії підготовчого провадження не передбачено призначення та проведення судом слідчих експериментів.

Матеріали скарги також не містять належного обґрунтування неможливості стороною захисту самостійно отримати відповідні, необхідні їй експериментальні дані, чи самостійно перевірити на місці обставини та обстановку вчинення кримінального правопорушення, в тому числі із застосуванням відеозапису, та представити їх суду у змагальному процесі.

27. Скарга № 27 від 07.07.2023 року, у якій просить витребувати у прокурора відповідні процесуальні документи. Визнати незаконним тимчасове вилучення майна у ОСОБА_7 26.05.2021 року у цьому кримінальному провадженні, а докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод ОСОБА_7 неналежними та недопустимими. Визнати незаконною бездіяльність слідчого ОСОБА_20 з нескладання протоколу після тимчасового вилучення майна у ОСОБА_7 26.05.2021 року. Визнати, що слідчим ОСОБА_20 під час проведення обшуку 26.05.2021 року у затриманого ОСОБА_7 не було виявлено та вилучено доларів США, імітаційних засобів, що належали б йому на праві власності або якими він міг володіти та розпоряджатись (т. 5 а.с. 191-197).

28. Скарга № 28 від 19.07.2023 року, у якій просить витребувати у прокурора відповідні процесуальні документи. Визнати, що відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК України, ст. ст. 5, 15 ЗУ «Про прокуратуру» ОСОБА_19 як виконувач обов'язків керівника Полтавської обласної прокуратури, не керуючись посадою 1 заступника керівника при складенні 27.05.2021 року повідомлення про підозру адвокату ОСОБА_7 не мав статусу повноважень прокурора, не вручав повідомлення про підозру, не роз'яснював ОСОБА_7 прав підозрюваного, не вручав пам'ятки про права і обов'язки підозрюваного , не надавав доручення в порядку ч. 2 ст. 481 КПК України прокурору ОСОБА_4 на вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 . Визнати що в.о. керівника Полтавської обласної прокуратури не здійснював повноважень прокурора у цьому кримінальному провадженні, оскільки не визначався керівником Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_13 в порядку ст. ст. 36, 37, 110 КПК України прокурором, який здійснюватиме повноваження прокурора у цьому провадженні. Визнати, що ОСОБА_19 не мав повноважень зі складання і підписання 27.05.2021 року повідомлення про підозру адвокату ОСОБА_7 . Визнати процесуальні дії в.о. керівника Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_19 зі складення та підписання 27.05.2021 року повідомлення про підозру адвокату ОСОБА_7 , доручення на вручення повідомлення про цю підозру ОСОБА_4 незаконним, а докази, отримані внаслідок таких процесуальних дій недопустимими. Визнати, що 27.05.2021 року ОСОБА_7 не було притягнуто до кримінальної відповідальності у цьому провадженні у відповідності до порядку, встановленого положеннями ст. ст. 3,6,42, 276-279, 480, 481 КПК України ( т.5 а.с. 198-231).